Справа №  1-295/11

В И Р О К

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

"12" березня 2011 р.  

          Подільський районний суд міста Києва

         в складі:

      головуючого-судді                          -    Бородія В.М.,

     при секретарі                                     -   Домшевській Г.В.,

     за участю прокурора                         -   Святенко Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Києві кримінальну справу за обвинуваченням

             ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, родженця міста Ульянівка, Кіровоградської області, громадянина України, із середньою освітою, не одруженого,  працюючого неофіційно,  зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого:

    у вчиненні злочину  передбаченого ч. 1 ст.263  КК України ,-

                                                     В С Т А Н О В И В:

             30 серпня 2010 року, близько 13 години, ОСОБА_1, у стані алкогольного сп»яніння перебував біля будівлі 33-г, по вулиці Сирецька у місті Києві. В цей час до нього підійшли двоє наглядно знайомих чоловіків та попросили продати за винагороду обріз вогнепальної зброї. Погодившись, ОСОБА_1 взяв поліетиленовий пакет, в якому містився замотаний в ганчірку обріз, та впевнившись, що отриманий предмет є дійсно вогнепальною зброєю, пішов продавати його, тим самим, не маючи передбаченого законодавством дозволу на зберігання та носіння вогнепальної зброї, привласнив даний обріз, таким чином незаконно придбав та незаконно почав зберігати його при собі.

            У подальшому, 30 серпня 2010 року, близько 14 години 30 хвилин ОСОБА_1 був затриманий працівниками міліції по вулиці Сирецька 42/44 у місті Києві, у якого виявили і вилучили обріз вогнепальної зброї, який він незаконно придбав та зберігав при собі без передбаченого законом дозволу.

Згідно висновку експерта №264 від 10.09.2010 року предмет, схожий на обріз гладкоствольної зброї, який вилучений у ОСОБА_1 по вулиці Сирецька 42/44 у місті Києві 30.08.2010 року, є гладкоствольною вогнепальною зброєю, придатною для проведення пострілів, відповідно до Інструкції № 622 від 21.08.1998 року про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів.

           Допитаний в судовому засіданні  ОСОБА_1 суду дав показання, що свою  вину по пред’явленому обвинуваченню він  визнає у повному обсязі, визнає всі фактичні обставини, які йому пред»явлені в обвинуваченні та дав показання, що   30 серпня 2010 року, близько 13 години, він у стані алкогольного сп»яніння перебував біля будівлі 33-г, по вулиці Сирецька у місті Києві, де працював газоелектрозварювальником  на СТО. В цей час до нього підійшли двоє наглядно знайомих чоловіків та попросили продати за винагороду у розмірі 250 гривень обріз вогнепальної зброї. Погодившись, він взяв поліетиленовий пакет, в якому містився замотаний в ганчірку  обріз та пішов продавати його за 500 гривень, тим самим, не маючи передбаченого законодавством дозволу на зберігання та носіння вогнепальної зброї.

              У подальшому, 30 серпня 2010 року, близько 14 години 30 хвилин він був затриманий працівниками міліції по вулиці Сирецька у місті Києві і у нього вилучили обріз вогнепальної зброї.

  Він повністю погоджується з  висновком експерта, що предмет, схожий на обріз гладкоствольної зброї, який був у нього вилучений є гладкоствольною вогнепальною зброєю, придатною для проведення пострілів.

              Покази підсудного ОСОБА_1  відповідають фактичним обставинам, які йому пред»явлено в обвинуваченні, і учасниками процесу не оспорюються.

              Відповідно до ч.3 ст.299 КПК України, суд за згодою всіх учасників судового розгляду, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються. При цьому судом з»ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція , а також їм роз»яснино, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.

             Суд в межах пред»явленого обвинувачення встановив, що  своїми умисними діями, які виразились у незаконному придбанні, зберіганні та носінні вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу ОСОБА_1 вчинив злочин передбачений ч.1 ст. 263 КК України.

            Обираючи покарання  ОСОБА_1, суд враховує вимоги ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання , межі санкції ч.1 ст.263 КК України , що вказаний злочин відноситься до категорії середньої тяжкості, особу винного, який раніше не судимий,   по місцю проживання характеризується  позитивно.

           Обставиною, що пом»якшує покарання ОСОБА_1 суд визнає щире каяття та допомога слідству та суду встановити обставини злочину, що передбачено п.1 ч.1 ст.66 КК України.

           Обставиною, що обтяжує покарання  ОСОБА_1 суд визнає вчинення злочину у стані алкогольного сп»яніння, що передбачено п.13 ч.1 ст.67 КК України.

           Враховуючи конкретні обставини справи,  значну суспільну небезпеку скоєного, наявність обтяжуючої покарання обставини суд приходить до висновку  про необхідність засудження  ОСОБА_1  до  покарання у виді позбавлення волі.

           Однак, суд також враховує конкретні обставини справи, що тяжких наслідків від злочину не настало, підсудний володів зброєю лише декілька годин, що скоєний ОСОБА_1 злочин відноситься до категорії середньої тяжкості, що до злочину підсудний характеризувався позитивно ( а.с.102), проходив строкову службу у Збройних Силах України (96-98), на обліку у нарколога не перебуває ( а.с.110), раніше не судимий, більше двох місяців перебуває під вартою, що на думку суду безумовно вплинуло на його виправлення. Суд звертає увагу на щирість поведінки підсудного в суді, суд вірить у щирість його каяття та  запевнень, що більше злочинів  ніколи скоювати не буде, що злочин був необдуманим випадком у його житті, що він щиро посилається на бажання працювати та допомагати своїм батькам пенсіонерам, в тому числі матері, яка хворіє на рак. Суд вважає, що у підсудного, який пов»язує своє майбутнє з необхідністю працевлаштування та надання допомоги батькам, посилається, що має спеціальність газоелекторзварювальника, відсутня установка на  антисуспільну  поведінку.  Суд прийшов до переконання, що ОСОБА_1   можливо звільнити від відбування покарання з випробуванням  згідно ст. 75  КК України, з покладанням на нього обов»язків, передбачених ст. 76 КК України.

          Суд не може погодитись з доводами прокурора, що відсутність житла у підсудного у місті Києві позначається на призначенні йому  міри покарання, суд звертає увагу, що підсудний має постійну реєстрацію в Україні, тривалий час проживає в селищі міського типу Смоліне, Кіровоградської області, в сільраді відомо, що він працює в місті Києві. Логічно підсудний пояснив, що він проживав у приміщенні на території СТО, де неофіційно працював як газоелектрозварювальником, так і виконував функції охоронця. Логічно і щиро підсудний пояснив проблемність працевлаштуватися в Україні офіційно. Відсутні  дані у справі про системність зловживання підсудним спиртним, що могло вплинути на  його подальшу поведінку.

           Суд  переконаний, що таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення  ОСОБА_1 та запобігання вчинення ним нових злочинів.

          Згідно ст. 93 КПК України із ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на проведення балістичної експертизи  по справі.

        На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України,  суд ,-

                                                          З А С У Д И В :

ОСОБА_1  визнати винним у вчиненні злочину передбаченого  ч.1 ст.263 КК України і призначити йому покарання  у виді  двох років шести місяців позбавлення волі.

Згідно ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання, якщо протягом іспитового строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього судом обов’язки. Іспитовий строк ОСОБА_1  встановити два роки.

          Згідно пунктів 2, 3 та 4  ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_1  обов’язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію  про зміну місця проживання та роботи, періодично з»являтись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.

         Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу щодо ОСОБА_1 змінити з  утримання під вартою в Київському СІЗО на підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

        ОСОБА_1 звільнити з під варти в залі судового засідання.   

        Стягнути із ОСОБА_1 чотириста п»ять гривень 65 копійок судових витрат на проведення балістичної експертизи по справі.

         Речовий доказ по справі – обріз гладкоствольної зброї, який  зберігається в камері схову Подільського РУ ГУ МВС України у місті Києві – знищити.

      На вирок може бути подано апеляцію до Апеляційного суду міста Києва протягом 15 діб з часу його проголошення через Подільський районний суд міста Києва.

екст

Суддя                                                                                Бородій  В.  М.