Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 березня 2011 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:
головуючого-судді - Шимківа С.С.,
суддів - Демянчук С.В., Хилевича С.В.,
з участю секретаря судового засідання - Приходько Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Державного територіально-галузевого об"єднання "Львівська залізниця" на рішення Здолбунівського районного суду від 01 грудня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Державного територіально-галузевого об"єднання "Львівська залізниця" про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, -
в с т а н о в и л а :
Рішенням Здолбунівського районного суду від 01 грудня 2010 року позов ОСОБА_1 до Державного територіально-галузевого об"єднання "Львівська залізниця" про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу задоволено.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді провідника пасажирських вагонів приміського сполучення відокремленого підрозділу "Локомотивне депо Здолбунів" Державного територіально-галузевого об"єднання "Львівська залізниця".
Стягнуто з відокремленого підрозділу "Локомотивне депо Здолбунів" Державного територіально-галузевого об"єднання "Львівська залізниця" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, що становить 11 950 грн. 40 коп..
Рішення приведено до негайного виконання та вирішено питання про судові витрати.
У поданій апеляційній скарзі, Державне територіально-галузеве об"єднання "Львівська залізниця" вказує на його необгрунтованість та незаконність. Стверджує, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, які суд вважав встановленими, не повно з"ясовані усі обставини, що мають значення для справи. Судове рішення ухвалене за неправильного застосування норм матеріального та порушенням норм процесуального права. .......................................................................................................................................................................................................................................................
Справа № 22-507 Головуючий у 1 інстанції - Мичка І.М.
Категорія 51.52 Доповідач - Шимків С.С.
На підтвердження доводів вказує на невідповідність судового рішення положенням ч. 1 ст. 11 та ст. 213 ЦПК України.
Зауважує, що поза увагою суду залишився той факт, що позивачка 22 червня 2010 року особисто подала заяву про її звільнення з 23 червня 2010 року за угодою сторін та розірвання у зв"язку з цим контракту.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази вчинення начальником локомитивного депо Здолбунів Гушинцем Ф.П. тиску на позивачку до написання нею 22 червня 2010 року заяви про звільнення за згодою сторін.
Судом не враховано, що ОСОБА_1 перебувала у трудових правовідносинах з відповідачем на підставі контракту. Однією з підстав його розірвання є - згода сторін. Строк дії контракту з позивачкою закінчувався 06 липня 2010 року. Відповідно до умов даного контракту строк його чинності може бути продовжений, якщо працівник за два місяці до його закінчення звернеться до роботодавя із відповідною заявою або укладений на новий строк. У матеріалах справи відсутні докази про те, що позивачка за два місяці до закінчення 06 липня 2010 року строку чинності контракту зверталася до адміністрації локомотивного депо про продовження його дії чи укладення нового контракту. Зазначені обставини судом не були враховані при стягненні заробітку за час вимушеного прогулу.
Крім того, суд не перевірив достовірність розрахунку щоденного заробітку позивачки в розмірі 106 грн. 70 коп..
Просять скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, беручи до уваги пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Постановляючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивачки з роботи проведено з порушенням трудового законодавства.
З таким висновком місцевого суду колегія суддів апеляційного суду погодитися у повному обсязі не може.
Громадяни України реалізують своє право на працю шляхом укладання трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Всі наймані працівники мають однаковий правовий статус, і будь-який роботодавець стосовно таких працівників зобов’язаний дотримуватися всіх правил і гарантій, передбачених трудовим законодавством, колективним договором і угодами.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебувала з відповідачем у трудових правовідносинах на умовах контракту. Працювала провідником пасажирських вагонів приміського сполучення.
Наказом № 139/ос від 22 червня 2010 року контракт з нею розірвано та звільнеено її з роботи на підставі п.1 ч.1 ст. 36 КЗпП України.
Пункт 1 ч. 1 статті 36 КЗпП передбачає можливість припинення трудового договору за угодою сторін. При звільненні з цієї підстави необхідне взаємне волевиявлення сторін на припинення трудових відносин.
Постановляючи рішення в частині визнання звільнення незаконним та поновлюючи позивачку на роботі, місцевий суд дійшов правильного висновку про неправомірність дій відповідача про що у рішенні наведені відповідні мотиви з якими колегія суддів апеляційного суду погоджується.
Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України контракт є особливою формою трудового договору, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору можуть встановлюватись угодою сторін.
Строк дії контакту з ОСОБА_1 закінчувався 06 липня 2010 року (а.с. 6).
Поновлюючи її на займаній посаді, суд першої інстанції дану обставину не врахував.
Позивачкою не надано і судом не здобуто належних та допустимих доказів про продовження дії контракту чи його укладення на новий строк.
За таких обставин, ОСОБА_1 підлягає поновленню на роботі з дня незаконного звілнення по день закінчення дії контракту, тобто з 23 червня по 06 липня 2010 року.
У зв"язку з цим підлягає стягненню з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 1493 грн. 80 коп. (106 грн. 70 коп.х 14 днів = 1493 грн. 80 коп.).
Розрахунок та розмір середньденного заробітку відповідачем не спростований.
З наявного у матеріалах справи листка непрацездатності від 07 липня 2010 року вбачається, що станом на 06 липня 2010 року позивачка була тимчасово непрацездатна (а.с. 10).
Проте, норми законодавства про працю, зокрема ч. 3 ст. 40 КЗпП України на неї у даному випадку не розповсюджуються, оскільки трудові відносини припинилися з підстав, передбачених контрактом. Звільнення відбулося не з ініціативи власника чи уповноваженого ним органу.
Враховуючи те, що висновки суду першої інстанції частково не відповідають обставинам справи, суд припустився помилки в застосуванні процесуального та матеріального закону, постановлене ним рішення підлягає частковом скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення.
Керуючись ст. ст. 303, 309, 313-315 ЦПК України, на підставі п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 36, 232, 235 КЗпП України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Державного територіально-галузевого об"єднання "Львівська залізниця" задовольнити частково.
Рішення Здолбунівського районного суду від 01 грудня 2010 року в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі залишити без зміни.
У решті рішення скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Державного територіально-галузевого об"єднання "Львівська залізниця" про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу задовольнити частково.
Визнати звільнення ОСОБА_1 з посади провідника пасажирських вагонів приміського сполучення з 23 червня 2010 року за п. 1 ст. 36 КЗпП України незаконним.
Поновити ОСОБА_1 на посаді провідника пасажирських вагонів приміського сполучення відокремленого підрозділу "Локомотивне депо Здолбунів Державного територіально-галузевого об"єднання "Львівська залізниця" з 23 червня 2010 року по 06 липня 2010 року на час дії укладеного контракту.
Стягнути з Державного територіально-галузевого об"єднання "Львівська
залізниця" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 1493 грн. 80 коп..
У решті апеляційну скаргу відхилити.
Рішення набирає чинності негайно і може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Головуючий-суддя Шимків С.С.
Судді : Демянчук С.В.
Хилевич С.В.