^{Апеляційний суд Запорізької області}

Справа № 22-4589/ 2006 р.                                                             Головуючий у 1 інстанції: Кухар С.В.

Суддя-доповідач: Кочеткова І.В.

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2006 року                                                                              м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у

складі:

Головуючого:                   Кочеткової І.В.

Суддів:                           Гончара О.С., Мануйлова Ю.С.,

При секретарі:                 Ткаченко М.О.

розглянула у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами

ПП ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Комунарського районного суду   м. Запоріжжя від "08" червня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ПП ОСОБА_1, ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА :

У вересні 2005 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ПП ОСОБА_1, ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

Зазначала, що 25.05.2005 року в газеті ІНФОРМАЦІЯ_1, засновником якої являється ПП ОСОБА_1 була опублікована стаття ІНФОРМАЦІЯ_2.

В цій статті поширюються відомості, які порочать її честь, гідність та ділову репутацію та не відповідають дійсності. Автор статті, ОСОБА_3 висловлює односторонні міркування щодо ситуації, яка склалася між КП „Палац культури „Заводський" , ПП ОСОБА_4 і ТОВ „Рембудкомплект" з приводу орендних відносин.

Розповсюджені в пресі неправдиві ствердження принижують її честь, гідність та ділову репутацію, впливають на її професійний авторитет і перешкоджають її подальшій роботі. Відповідач своїми діями спричинив їй неприємні хвилювання, які травмують психіку, а також душевні і фізичні страждання, дискомфорт, що призвело до загальної пригніченості, депресії, значних моральних страждань на протязі тривалого часу.

Просила зобов'язати редакцію газети ІНФОРМАЦІЯ_1 спростувати інформацію, що не відповідає дійсності І порочить її честь, гідність та ділову репутацію шляхом опублікування спростування щодо порушень і зловживань ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2, стягнути моральну шкоди в сумі 5000 грн.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08 червня 2006 року позов задоволено частково.

Визнано такими, що не відповідають дійсності та порочать честь, гідність і ділову репутацію відомості, викладені в статті ІНФОРМАЦІЯ_2, надрукованій в газеті ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.08.2005 року відносно ОСОБА_2.

Зобов'язано ПП ОСОБА_1 опублікувати під заголовком „Спростування" спростування такого змісту : „По вине редакции газети ІНФОРМАЦІЯ_1 от 25'"августа 2005 года в статье ІНФОРМАЦІЯ_2 была помещена информация в отношенииІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2, которая не соответствует действительности и порочите её честь, достоинство и деловую репутацию", розмістивши його на п'ятій сторінці газети ІНФОРМАЦІЯ_1, тим же шрифтом, де містилося повідомлення, яке спростовується, та на тому ж місці шпальти, в строк не пізніше місяця з дня вступу в законну силу рішення суду.

Стягнуто з ПП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 17 грн. в рахунок відшкодування витрат

на оплату держмита.

В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПП ОСОБА_1, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, оскільки ніякої шкоди честі, гідності або діловій репутації позивача своєю публікацією газета не завдавала. В статті викладені обставини, встановлені за результатами журналістського розслідування стосовно конфліктної ситуації, що склалась між КП „Палац культури „Заводський" та ПП ОСОБА_4 з приводу орендних відносин. Жодного висловлення, яке б принижувало честь або гідність ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2, автором публікації не вживалось.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди скасувати, вважаючи, що висновки суду про недоведеність моральної шкоди не відповідає зібраним по справі доказам. Просить ухвалити нове рішення про стягнення моральної шкоди в сумі 5000 грн.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, дослідивши обставини справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ПП ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_2 - залишенню без задоволення з таких підстав.

і

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що в статті ІНФОРМАЦІЯ_2 редакція газети ІНФОРМАЦІЯ_1 виклала відомості, які порочать честь і гідність ОСОБА_2 та не відповідають дійсності. А саме: газета безпідставно зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 фактично повністю заволоділа магазином підприємця, прибрала до своїх рук документи і гроші... Питання про порушення і зловживання директора повисли у повітрі.

Оскільки газета не надала доказів, що ці відомості відповідають дійсності, їх слід визнати такими, що ганьблять честь і гідність позивача, а тому ПП ОСОБА_1 як засновник газети зобов'язана їх спростувати.

Проте з висновками суду про визнання вищезазначених висловлювань такими, що порочать честь і гідність ОСОБА_2, погодитись не можна, оскільки суд дійшов їх з порушенням норм

матеріального права.

За змістом ст. ст.9, 45, 45-1, 47-1 Закону України "Про інформацію" всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають прано на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій.

Право на інформацію охороняється законом. Держава гарантує всім учасникам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації.

Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом.

Забороняється втручання у формах, не передбачених законодавством України, у професійну діяльність журналістів, контроль за змістом інформації, що поширюється, з боку засновників засобів масової інформації, органів державної влади або органів місцевого самоврядування, посадових осіб цих органів, зокрема з метою поширення чи непоширення певної інформації, замовчування суспільно значимої інформації, накладення заборони на показ окремих осіб або поширення інформації про них, заборони критикувати органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або їх посадових осіб.

Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Судом першої інстанції установлено, що ОСОБА_2 як ІНФОРМАЦІЯ_3 у червні 2004 року уклала договори оренди нежилого приміщення з ПП ОСОБА_4 (а.с. 10-21).

У зв'язку з орендними відносинами між ОСОБА_2 як посадовою особою комунального підприємства і ПП ОСОБА_4 виникла конфліктна ситуація, за вирішенням якої остання зверталась до органів місцевого самоврядування, прокуратури Запорізької області, господарського суду, в Секретаріат Президента України, тощо (ас.32-33, 96,110,

25 серпня 2005 року в газеті ІНФОРМАЦІЯ_1 в рубриці влада і люди була надрукована стаття ІНФОРМАЦІЯ_2, в якій автор публікації ОСОБА_3 за результатами журналістського розслідування на прикладі конкретного приватного підприємця досліджує проблеми розвитку малого бізнесу, приватного підприємництва, висвітлює байдужість окремих чиновників до нагальних проблем підприємців, нехтування місцевою владою Закону „Про звернення громадян". Автор намагається проаналізувати конфлікту ситуацію, що склалась між приватним підприємцем і ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 (а.с. 178).

Обставини, викладені в зазначеній публікації, підтверджені матеріалами журналістського розслідування. Достовірність цих матеріалів позивачем не оспорювалась (а.с.96-110).

Аналіз фактичних обставин справи і публікації свідчить про те, що в спірній статті містяться оціночні судження, критика на адресу місцевих чиновників і позивача як представника чиновницького апарату, висвітлено конфлікт, що склався між приватним підприємцем і позивачем як керівником комунального підприємства, а тому достатніх підстав для визнання цих відомостей такими, що ганьблять честь, гідність і ділову репутацію позивача суд першої інстанції не мав.

Зазначена стаття викладена з дотриманням вимог ст.ст. 9, 10, 45, 45-1, 47, 47-1 Закону "Про інформацію" , ст.ст.2, 34 Закону України "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", а також вимог ст. 10 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Україною в 1997 році, за змістом якої кожному гарантовано право на свободу виявлення поглядів. Це право включає свободу дотримуватись своїх поглядів, одержувати і поширювати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно від кордонів.

З огляду на особливу роль преси, яка повинна висвітлювати інформацію та думки з питань, які викликають загальний інтерес, враховуючи фактичні обставини справи, погодитись з доводами

позивача про те, що газета принизила її честь і гідність, не можна.

Зважаючи на те, що ОСОБА_2 як ІНФОРМАЦІЯ_3 являється публічною особою, а тому неминуче і свідомо відкрита для прискіпливого контролю за її особою як з боку журналістів, так і з боку пересічних громадян і повинна виявляти максимум толерантності, коли обставини її публічної діяльності можуть дати привід для газетних публікацій. Позивач, звичайно, має право на захист своєї репутації, але вимоги цього захисту треба урівноважувати з інтересами вільного обговорення питання, що мають суспільне значення.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині визнання відомостей неправдивими, такими, що ганьблять честь і гідність ОСОБА_2, і покладання на відповідача обов'язку по їх спростуванню підлягає скасуванню з ухваленням нового - про відмову у позові.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про невідповідність вимогам закону судового рішення в частині відмови у відшкодуванні моральної шкоди безпідставні.

Оскільки спірною публікацією не порушена честь і гідність позивача, підстав для висновку про

завдання їй моральної шкоди і про її відшкодування не має.

В зазначеній частині рішення суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи, підстав для

його скасування судова колегія не вбачає.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

Р   І   Ш   И Л А   :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну ППОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08 червня 2006 року по даній справі в частині визнання такими, що не відповідають дійсності та порочать честь, гідність і ділову репутацію, відомостей в статті ІНФОРМАЦІЯ_2, надрукованій в газеті ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.08.2005 року відносно ОСОБА_2, а також в частині покладання обов'язку на ПП ОСОБА_1 опублікувати спростування, стягнення з ПП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 17 грн. в рахунок відшкодування витрат на оплату держмита  скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ПП ОСОБА_1, ОСОБА_3 про захист честі, гідності і ділової репутації залишити без задоволення.

В іншій частиш рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий: