2-2259/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2011 року                                                                                                                     м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд

          в складі:           головуючого судді –Сочка  Віталій  Іванович

                              при секретарі –Стасьо К.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу за позовом  ПАТ АБ "Укргазбанк"  в особі Ужгородської філії АБ „Укргазбанк” до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2, про стягнення з них 134 019,22 грн., заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 24.12.2007 р., між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 174/07 від 24.12.2007 р., відповідно до умов якого остання отримала кредит в розмірі 12 780,00 доларів США, терміном до 23 грудня 2014 року із сплатою 12,5 % річних та зобов’язалась щомісячно здійснювати погашення кредиту та сплачувати відсотки за його користування, однак в порушення умов договору взяті на себе зобов’язання належним чином не виконує.

Для забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором № 174/07 від 24.12.2007 р., між позивачем та відповідачем ОСОБА_2, було укладено договір поруки № 174/07-02 від 24.12.2007 р., відповідно до умов якого відповідальність боржника та поручителя є солідарною.

Умови договору банком були виконані в повному обсязі однак відповідачі суму заборгованості в добровільному порядку не погашають.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити в повному обсязі, а також стягнути з відповідачів солідарно понесені судові витрати.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги по суті визнали, однак просили врахувати, що невиконання ними кредитних зобов’язань зумовлене об’єктивними причинами, а саме перебування їх під вартою. Не заперечували, щоб в рахунок погашення суми боргу було звернуто стягнення на заставлене майно. Щодо нарахування неустойки просили застосувати позовну давність в один рік.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, відповідачів, оцінивши зібрані докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає до повного задоволення з наступних підстав.

24.12.2007 р., між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 174/07 від 24.12.2007 р.  Згідно кредитного договору та відповідно до  програми  про придбання нових автомобілів  “Авто в  кредит (нове)’’по акції «Власний внесок 0%»Позивач  надав відповідачу ОСОБА_1 кредит  у сумі  12 780,00  на  строк  до 23 12 2014 р,  із сплатою 12,5  відстоків річних.

Повернення кредитних  коштів, наданих позивачем, згідно договору застави  транспортного  засобу №174/07-01 від 24 грудня 2007 року забезпечувалося рухомим  майном -  транспортним  засобом – автомобілем  марки – “ DAEWOO ”, модель – “ LANOS TF696”, рік випуску - 2007, колір –зелений, шасі № НОМЕР_6, реєстраційний номер  НОМЕР_1. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7, видано 21.12.2007 р. Ужгородського  ВРЕР  УДАІ  УМВС України в Закарпатській області на ім’я ОСОБА_1

Крім того, повернення кредитних коштів також  забезпечувалося неустойкою, передбаченою  кредитним договором та договором поруки, всім майном, грошовими коштами, майновими правами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в межах заборгованості кредитного договору.

Свої  зобов’язання  за  кредитним  договором  №174/07 від 24 грудня 2007 р. позивач  виконав  повністю і належним чином. Згідно меморіального валютного ордеру № TR. 1038.1.108 від 24 грудня 2007  та виписки з особового рахунку № НОМЕР_8 від 16.09.2007 року ОСОБА_1 було перераховано на його поточний рахунок кредитні кошти у сумі  12 780,00 доларів США, які на підставі  заяви на  видачу готівки № 336 від 24 грудня 2007 року видані  Відповідачу ОСОБА_1 з каси банку.

За  умовами  кредитного  договору (п.3.3.3., п.3.3.4.) ОСОБА_1 зобов’язувалась здійснювати повернення  кредиту у передбачені кредитним договором строки –щомісячно, з 1 по 10 число кожного місяця, починаючи з місяця наступного за місяцем отримання кредиту, в розмірі не менше 1/84 від суми отриманого кредиту, що становить 152,14 доларів США, а також щомісячно, не  пізніше 10-го  числа  наступного місяця та в день закінчення строку, на який надано кредит, у відповідності до п.1.1. кредитного договору, а також в день дострокового погашення заборгованості по кредиту(для процентів) або в день дострокового розірвання кредитного договору (для процентів), з врахуванням п.4.1. кредитного договору, сплачувати проценти за користування кредитом .

У разі виникнення простроченої заборгованості за кредитом ОСОБА_1 зобов’язалася сплачувати проценти за користування кредитом виходячи з процентної ставки 13,5 процентів річних, відповідно до п.3.1.9 кредитного договору, починаючи з дня виникнення простроченої заборгованості за кредитом.

Відповідно п.5.3. кредитного договору, за порушення строків повернення кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, ОСОБА_1 зобов’язаний сплатити позивачу  пеню в розмірі 0,1 % від суми невиконаного зобов’язання за кожен день прострочення платежу від дня виникнення такої прострочки до повного погашення заборгованості, але в межах строків позовної давності. Пунктом  п.5.8. кредитного договору строк позовної давності  був  визначений у  три роки, в тому числі вимоги по поверненню процентів за користування кредитом, суми заборгованості по кредиту, пені за несвоєчасну сплату  процентів та кредиту, штрафів та всіх видатків понесених позивачем під час виконання умов договору. На підставі  до ст. 624 ЦК України, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона   підлягає   стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків та частини першої п.5.3. кредитного договору сплата неустойки (штрафу, пені) за кредитним договором не звільняє  відповідача ОСОБА_1 від відшкодування  заборгованості  банку  в  повному  обсязі.

На підставі  п.п. 6.3, 6.4 кредитного договору, договір набув юридичної сили з моменту підписання сторонами  і  діє  по 23 грудня 2015 року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання тих зобов’язань, що лишилися невиконаними з будь-яких причин. Припинення (закінчення) строку дії кредитного договору не тягне за собою припинення зобов’язань, що випливають з кредитного договору, також у випадку, якщо такі зобов’язання виникли після припинення (закінчення) строку дії договору на підставі зобов’язань, що лишились невиконаними на момент закінчення строку дії договору.

Згідно  п.1.2 договору поруки №174/07-02  від 24.12.2007 року  та відповідно до ст.554 ЦК України ОСОБА_2 несе солідарну відповідальність з ОСОБА_1 перед позивачем  за  невиконання  зобов’язань  по кредитному  договору.

За приписами  п.1.3 вказаного договору поруки ОСОБА_2 відповідає  в повному об’ємі за повернення  заборгованості  за  кредитним договором у тому ж обсязі, що і  ОСОБА_1, включаючи сплату основного боргу, процентів  за  користування  кредитом, неустойки (штрафу, пені). Крім того, згідно п.3.1. договору поруки №174/07-02  від 24.12.2007 року ОСОБА_2 за невиконання або неналежне виконання  умов договору поруки, зобов’язувався  сплатити на користь Позивача  пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочки виконання зобов’язання, обчислену від суми простроченого зобов’язання за кожен день  прострочки  виконання зобов’язання.

На підставі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне  виконання). На підставі статті 625 ЦК України ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не звільняються  від  відповідальності за неможливістю виконання ними  грошового  зобов’язання. Таким чином, незважаючи на взяті на себе зобов’язання, Відповідачем ОСОБА_1 за кредитним договором №174/07  від 24.12.2007 року та ОСОБА_2 за договором поруки №174/07-02 від 24.12.2007 року, всупереч  вимогам  ст. ст. 526, 530, 536  ЦК України,  договірні зобов’язання  ними  не виконуються -   кредитні  кошти  не повертаються   та  не сплачуються  проценти  і  неустойка (пеня).

Відповідно до  частини  першої  статті 1054  ЦК  України за   кредитним  договором  банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується  надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а  Позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.  За приписами частини другої ст.1054 ЦК України до відносин за кредитним договором  застосовуються положення параграфа 1 глави 71 (Позика, кредит, банківський вклад) ЦК України, якщо  інше  не  встановлено  цим  параграфом  і  не випливає  із  суті  кредитного договору.

Згідно ч.  2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з простроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини, позикодавець  має  право  вимагати  дострокового  повернення частини позики, що залишилася та сплати  процентів, належних йому відповідно до ст.1048  Цивільного Кодексу України.  

Як передбачено ч. 1 ст.  611 ЦК  України, у разі  порушення  зобов’язання настають  правові  наслідки  встановлені  договором  або  законом. Зокрема  п.5.1. кредитного договору передбачено, що у  випадку порушення  відповідачем ОСОБА_1 строків повернення кредиту та сплати процентів, він зобов’язаний відшкодувати  позивачу заборгованість  у  сумі  неповернутого  кредиту, процентів  за  користування  кредитом, неустойки  та  інших  видатків.

Крім того, згідно п.3.3.4. договору застави, п.п. 3.3.12-3.3.15,3.3.17 кредитного  договору відповідач ОСОБА_1 зобов’язувалася  щорічно  вчиняти  всі  необхідні  дії  для  дійсності  договору №28-0701-0196 добровільного   страхування  наземного  транспортного  засобу  від  24.12.2007 р. предмета   застави  за  пакетом  КАСКО   та   договору № 01-0701-6684 добровільного  страхування   життя  від 12.24.2007 р.,  зокрема, вчасно (не пізніше ніж за три календарних дні  до граничного строку сплати чергових страхових платежів, визначеного договорами страхування) сплачувати всі чергові страхові платежі, сплата яких забезпечувала б дію договорів  страхування на строк не менший, ніж той, в межах якого  він  виконає всі зобов’язання за  кредитним договором, а будь-яка чергова сплата платежів продовжувала б дію договорів страхування не менше, ніж на наступний рік, не пізніше ніж за  один календарний  день  до граничного строку  сплати  чергових  платежів, надавати банку  докази  таких  сплат, підтримувати розмір страхової суми на рівні, визначеному в договорах страхування, на момент укладення договору страхування.     

Не дивлячись на це ОСОБА_1, починаючи з 22.02.2009 року  стосовно  цього договірні зобов’язання  по  сплаті  чергових платежів по страхування  предмета  застави  та  власного життя   не виконує. На  підставі  цього, Позивач  відповідно до  п. 3.2.5.,п.4.2. кредитного договору  також отримав право  вимагати  дострокового  виконання  зобов’язань  відповідачем за кредитним договором  та право на стягнення штрафу в  розмірі  визначеному договором застави.

Відповідно  п. 4.2. договору застави, ОСОБА_1 за невиконання  п.3.3.4 договору застави  про щорічне страхування за власний рахунок предмета застави за пакетом повне ’’КАСКО’’ та  власного життя  зобов’язана сплатити позивачу (Заставодержателю) штраф у розмірі  5 (п’ять)  процентів  від  заставної  вартості предмету  застави, визначеної  договором застави. Згідно п.2.3 договору застави, предмет  застави -  легковий  автомобіль  був  прийнятий у заставу   вартістю  64551,00 (шістдесят чотири тисячі п’ятсот п’ятдесят одна ) грн. 00 коп., відповідно  до  цього  сума штрафу  становить 3 227,55  (три  тисячі  двісті двадцять сім) грн.55 коп. (64551,00грн. х 5 процентів =  3 227  грн. 55  коп.).

Позивач неодноразово звертався до відповідачів з усними та письмовими вимогами про належне виконання взятих на себе зобов’язань. Зокрема  останній раз Відповідачу-1 особисто було вручено лист  вих. №0298 від 09.02.2009 р. та відповідачу ОСОБА_2 надсилався рекомендований лист  05.02.2009 року, вихідний  номер  0262/9, з підтвердження  про вручення  з вимогою про відшкодування  кредитної заборгованості. Однак, протягом відведеного терміну для виконання зобов’язань і до цього часу  заборгованість позивачу не відшкодована.

Отже, у позивача виникло право на стягнення кредитної заборгованості, звернення стягнення на предмет застави  та   до   суду   за   судовим   захистом.

Таким чином, незважаючи на взяті на себе зобов’язання ОСОБА_1 за кредитним договором №174/07 від 24.12.2007 р., відповідачем ОСОБА_2 за договором поруки № 174/07-02 від 24.12.2007 року, всупереч вимогам  ст. ст. 526, 530, 536  ЦК України, умови вказаних договорів ними не виконуються, кредитні кошти не повертаються,  а також  не сплачуються  проценти  і нарахована  неустойка (пеня).

Внаслідок чого, станом на 27 серпня 2010 року заборгованість ОСОБА_1 позивачу, становить –13 702,56 доларів США та 18 075,27 грн., в тому числі - 3347,08 доларів США простроченого кредиту, 7911,52 доларів США  - залишку кредиту, 2443,96 доларів США  - несплачених процентів за період з 12.01.2009 р. по 26.08.2010 р., 8970,06 грн. коп. - пені за  порушення строків повернення  кредиту  за  період  з  11.07.2008 р. по  26.08.2010р., 5877,66 грн. - пені  за  порушення строків повернення  процентів за період з 11.08.2008 р. по 26.08.2010р. та 3 227,55 грн. - штраф за не виконання договору застави, щодо страхування предмету застави та життя.

А також  підлягає стягненню з ОСОБА_3  за період з 17.02.2009 р. по 26.08.2010р. –7 830,75 грн.  –пені  за невиконання договору поруки  №174/07-02 від 24.12.2007 р.

Крім того, згідно ст.ст.79, 81 ЦПК України з відповідачів  підлягає стягненню сума судових  витрат –1340 грн.19 коп. судового збору та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення. (Розрахунок  заборгованості  додається).

Позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за Кредитним договором № 174/07 від 24 грудня 2007 року в доларах США, а не в національній валюті України, обґрунтовані тим, що кредит в рамках кредитної програми  «Авто в кредит (нове)» був наданий у доларах США.  

Статтею 192 Цивільного кодексу України передбачено, що законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України –гривня.

Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України  використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Пункт 1.3. Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління НБУ № 49 від 08.02.2000 року, визначає, що використання іноземної валюти як засобу платежу –це розрахунок за продукцію, роботи, послуги, об’єкти права інтелектуальної власності та інші майнові права.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором Банк зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується  повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи викладене, виконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором в частині повернення суми кредиту та сплати процентів у іноземній валюті не є використанням іноземної валюти як засобу платежу, відповідно, дія статей 192 та 533 Цивільного кодексу України на дані правовідносини банку та позичальника не розповсюджується.

При цьому, слід зазначити, що чинне законодавство України не забороняє надання кредиту в іншій валюті, ніж валюта України.

Статтею 47 Закону «Про банки і банківську діяльність»встановлено, що на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції: 1) приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;  2) відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них; 3) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.

Банк, крім перелічених у частині першій цієї статті операцій, має право здійснювати, зокрема, операції з валютними цінностями.

Незаперечнчним є і факт наявності у АБ «Укргазбанк»всіх необхідних ліцензій, для здійснення валютних  операцій відповідно до вимог Закону України «Про банки і банківську діяльність»№ 2121-ІІІ від 07.12.2000 р. та Декрету КМУ «По систему валютного регулювання та валютного контролю»№ 15-93 від 19.02.1993 р.

Статтями 6, 627 ЦК України передбачено, що сторони у договорі можуть відступати від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, з врахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тобто Цивільний кодекс закріпив принцип свободи договору. Змістом договору є ті умови, на яких сторони погодились виконувати договір.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. А належним виконанням зобов’язань з боку відповідача є повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитними коштами у строки, в розмірі та в валюті, визначеними в кредитному договорі. Відповідно до ст. 599 ЦКУ зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, тобто зобов’язання за кредитним договором припиняється лише виконанням, проведеним відповідно до умов договору, а саме: поверненням кредиту та сплаті процентів за користування кредитом у строки, в розмірі та валюті, передбаченими в Кредитному договорі.

Пунктами 3.3.3., 3.3.4 та абзац 1 розділу I «Предмет договору»Кредитного договору передбачено, що Позичальник зобов’язаний сплачувати заборгованість за кредитом і проценти за користування ним у строки, в розмірі та валюті, як це було визначено договором, а саме в доларах США, що підтверджується  виписками з рахунків позичальника та кредитним договором.

Згідно зі статтею 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 «Позика», якщо інше не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до параграфа 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (позики). Слід зазначити, що під час виконання судового рішення про стягнення заборгованості в гривні, при тому, що право вимоги у  АБ «Укргазбанк»враховується в іноземній валюті, виникне курсова різниця, оскільки курс долара США до гривні на дату винесення рішення суду буде відрізнятися від курсу долара США до гривні на день виконання рішення суду(платежу), таким чином Банку не буде повернута така ж сума грошових коштів, яку позичальник отримав у власність.

Погашення заборгованості в іноземній валюті законодавчо врегульоване, так, стаття 51 Закону України «Про виконавче провадження»передбачає порядок звернення стягнення на майно боржника при обчисленні боргу у іноземній валюті. У свою чергу, ст. 6 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» передбачено, що фізичні особи - резиденти мають право купувати іноземну валюту в уповноважених банках та інших фінансових установах, що одержали ліцензію Національного банку України, або за їх посередництвом - у інших фізичних осіб - резидентів і нерезидентів, а також у національного оператора поштового зв'язку, який одержав ліцензію Національного банку України. Тобто, для відповідача нема ніяких перешкод у придбанні іноземної валюти.

Крім цього, Правлінням Національного банку України 29 грудня 2008 року було прийнято постанову N 469 "Про запровадження Національним банком України валютних аукціонів", на підставі якої Національним банком запроваджено проведення аукціонів з цільового продажу іноземної валюти за гривні з метою задоволення потреб клієнтів банків резидентів - фізичних осіб, а також резидентів - фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності (малий бізнес), які обумовлені необхідністю погашення заборгованості за кредитами в іноземній валюті. Тобто, Національним банком України, що є головним органом валютного регулювання та контролю, що здійснює контроль за виконанням правил регулювання валютних операцій на території України, визнається правомірність виконання позичальниками банків своїх зобов’язань за кредитними договорами в іноземній валюті.

Кредитним договором (п.3.2.8.) та договором застави (п.3.1.5) передбачено, що у разі невиконання Відповідачем ОСОБА_1 зобов’язань, передбачених ним, відшкодування заборгованості  здійснюється  позивачем шляхом звернення стягнення на  предмет  застави, а також на все належне  Відповідачу ОСОБА_2 майно, грошові кошти і майнові права, в порядку визначеному чинним законодавством.

В забезпечення повернення кредитних коштів ОСОБА_1  24 грудня 2007 року між позивачем та нею  був укладений договір  застави транспортного засобу №174/07-01, який 24.12.2007 р. посвідчений ОСОБА_4, приватним нотаріусом Ужгородського  міськрайонного нотаріального округу за реєстровим номером 1304. Згідно  п.2.1. вказаного договору застави та відповідно  до  ст.3 Закону  України ”Про заставу” ,  п.1 ст. 21 Закону  України “Про забезпечення вимог кредиторів та  реєстрацію обтяження”,    параграфу  6 глави  49 ЦК  України,предметом  застави   визначено  заставу рухомого  майна -  легкового  автомобіля,  марки     “DAEWOO ”, модель –“LANOS TF696”, рік випуску - 2007, колір –чорний, шасі (кузов, рама)  НОМЕР_5, реєстраційний номер  НОМЕР_1, тип ТЗ- легковий седан –В, Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7, видано 21.12.2007 р. ВРЕР УДАІ УМВС України в Закарпатській області належить відповідачу ОСОБА_1. На предмет застави накладено заборону його відчуження. Обтяження  зареєстровано  в  Державному реєстрі  обтяжень  рухомого майна, витяг від  24.12.2007 року,  номер  витягу  16238291  Закарпатської  філії   Інформаційного  центру  МЮ   України  (додається). Предмет  застави   прийнято  в  заставу   загальною  вартістю  64551,00  (шістдесят чотири  тисячі п’ятсот п’ятдесят одна)  грн. 00  коп. –п.2.3. договору застави) .

Згідно п.3.1.5. договору  застави  транспортного  засобу  №174/07-01 від  24 грудня 2007 року  та  п.3.2.8.  кредитного   договору   передбачено, що   у   разі  невиконання  Відповідачем ОСОБА_1  зобов’язань, передбачених ними,  відшкодування  заборгованості  здійснюється позивачем  шляхом  звернення  стягнення на  предмет  застави, а  також  на  все  його інше майно, грошові кошти  та майнові  права  ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Відповідно до  витягу від 16.09.2009 року з Державного  реєстру  обтяжень  рухомого  майна,  номер витягу  24695604 Закарпатської  філії  Інформаційного центру МЮ України інші обтяжувачі, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження цього ж рухомого майна відсутні (додається).

Отже,  позивач, як  обтяжувач  має вищий пріоритет над незареєстрованими обтяженнями і у нього виникло право  звернення стягнення на предмет застави і його  реалізацію. За рахунок предмета обтяження  позивач (Обтяжувач), на підставі ст.ст. 589-590 ЦК України ,cт.19 Закону України” Про заставу ” та  ст. 22 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяження” має  право задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням  зобов’язанням у повному обсязі, встановленому договором застави та у випадку, якщо в момент настання терміну виконання зобов’язань за кредитним договором(сплата процентів та /або повернення кредиту), зобов’язання Заставодавця (Відповідача) в повному обсязі або в частині виконано не буде Заставодержатель (Позивач) має право одержати задоволення своїх вимог шляхом звернення стягнення на предмет застави, а саме за рахунок коштів, виручених від реалізації предмета застави, одержати задоволення своїх вимог на свій розсуд   (п.3.1.5.) та на підставі (п.6.1.) Заставодержатель (Позивач) набуває права звернути стягнення  та реалізувати  Предмет застави якщо у момент настання строку виконання зобов’язання  за кредитним договором воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні кредиту (чергового платежу за кредитом) та/або при несплаті або частковій несплаті процентів та/або при несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій у встановлені кредитним договором строки. З врахуванням приписів ст.24 Закону України “Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяження”, Позивачем в Державному реєстрі обтяжень  рухомого  майна  16.09.2009 року  зареєстровано відомості про звернення стягнення на предмет  обтяження (Витяг №24695481 від 16.09.2009 року додається).  

Щодо застосування позовної давності до вимог позивача про нарахування неустойки, суд враховуючи вимоги ч. 1 ст. 259 ЦК України та  встановлену сторонами (п. 5.8. Кредитного Договору № 174/07 від 24.12.2007 р.) домовленість сторін про зміну строків позовної давності щодо сплати неустойки, вважає, що така не пропущена позивачем і підстав для застосування спеціальної позовної давності –немає.

          Розмір забезпеченої обтяженням вимоги визначається на момент її задоволення і включає - відшкодування витрат, пов’язаних з пред’явленням вимоги і зверненням стягнення на предмет обтяження, сплату процентів і неустойки, сплату основної суми боргу, відшкодування збитків, завданих порушенням відповідачами забезпеченого зобов’язання або умов обтяження, відшкодування  витрат  на  утримання  і  збереження  предмета  обтяження.

Керуючись ст.ст. 509, 526, 527, 546, 625, 1049 ЦК України, ст.ст.  4, 5, 14, 60, 81, 88, 212-215, 218, ЦПК України, суд, -

РІШИВ:

Позов - задоволити.

Стягнути  солідарно  з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер  НОМЕР_2, паспорт НОМЕР_5, виданий 22.02.2005 року Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській області, зареєстрована та проживає –88000, АДРЕСА_2 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, паспорт НОМЕР_4, виданий 02.09.1999 року  Ужгородським МВ УМВС України в Закарпатській області, зареєстрований та проживає за адресою: 88000, АДРЕСА_1 на користь АБ ”Укргазбанк” в особі його Ужгородської філії в м. Ужгород, вулиця Швабська, 70, рахунок № 373966 в УФ АБ „Укргазбанк”, МФО 312776, код ЄДРПОУ 21101701, заборгованість в сумі –13 702 (тринадцять тисяч сімсот два) доларів США 56 центів,  що еквівалентно 108 113,20 грн. по курсу  НБУ - 7 грн. 89 коп. за один долар США на 26.08.2010 р. та 14 847 (чотирнадцять тисяч вісімсот сорок сім) грн. 72 коп.

Стягнути  з  ОСОБА_1 штраф за не страхування предмета застави та власного життя  у  сумі  3 227 (три тисячі двісті двадцять сім) грн. 55  коп.  

Стягнути  з  ОСОБА_3  пеню за  не виконання  договору  поруки №174/07-02  від 24.12.2007року  у  сумі  7 830 (сім тисяч вісімсот тридцять) грн. 75 коп.

У  рахунок  погашення  заборгованості за кредитним  договором № 174/07  від 24  грудня  2007 року звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження  за договором застави (транспортний засіб) №174/07-01 від 24.12.2007 року - автомобіль, марки –“DAEWOO ”, модель –“LANOS TF696”, рік випуску - 2007, колір –зелений, шасі (кузов, рама)  НОМЕР_5, реєстраційний номер  НОМЕР_1, тип ТЗ- легковий седан –В, Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7, видано 21.12.2007 р. ВРЕР УДАІ УМВС України в Закарпатській області, що належить ОСОБА_1, шляхом реалізації його на публічних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Укргазбанк»в особі Ужгородської філії АБ „Укргазбанк”, 1 340,19 грн. сплаченого позивачем державного мита та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

          На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги, передбачених ст. 294 ЦПК.

         Головуючий                                                                                                            Сочка  В.І.