Справа № 2а-1911/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 червня 2009 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді                         Нежура В.А.

при секретарі                             Тарковській Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві про визнання дій відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві щодо відкриття виконавчого провадження та стягнення аліментів на дитину та заборгованості за аліментнами зобов’язаннями незаконними, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2009 року ОСОБА_1 звернувся до суду в порядку адміністративного судочинства з позовом до відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві про визнання дій відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві щодо відкриття виконавчого провадження та стягнення аліментів на дитину та заборгованості за аліментнами зобов’язаннями незаконними, скасування постанови про відкриття виконавчого провадження, стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями відповідача.

В обгрунтування своїх вимог позивач зазначив, що Рішенням Московського районного суду м. Києва від 03.02.1999 року було задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 03.02.1999 року до повноліття дитини. На підставі вказаного рішення суду був виданий Виконавчий лист № 2-834, який був напралений на підприємство, в якому працював позивач для стягнення з нього аліментів.

Позивач сумлінно сплачував аліменти на неповнолітнього сина, заборгованості по аліментах не було.

14.01.2004 року ОСОБА_3 зробила заяву до Московського районного суду м. Києва, в якій відмовилася від стягнення аліментів на неповнолітнього сина з позивача ОСОБА_1 15.04.2004 року Відділом державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві була винесена Постанова про закінчення виконавчого провадження. 15.04.2004 року постанова про закінчення виконавчого провадження була направлена до Голосіївського районного суду м. Києва. Вказана Постанова про закінчення виконавчого провадження сторонами не оскаржувалася.

28.11.2008 року відділ державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві відкрив виконавче провадження по цьому ж факту про що виніс Постанову про відкриття виконавчого провадження. 28.11.2008 року Розпорядження про стягнення аліментів було надіслано до підприємства де працює позивач, в цьому документі пропонується стягувати 50 % заробітку до погашення заборгованості, а після 1/4 до повноліття дитини.

Посилаючись на те, що виконавче провадження по справі було закінчено згідно Постанови про закінчення виконавчого провадження від 15.04.2004 року і не може бути відкрите знову по тому ж факту, позивач вважає дії відповідача - відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві, незаконними та на підставі цього просить задовольнити позов.

Під час проведення попереднього засідання суд, взявши до уваги доводи представника позивача, визнав за доцільне розєднати позовні вимоги, виділивши вимоги щодо стягнення матеріальної та моральної шкоди з відповідача в окреме провадження, так як спільний розгляд позовних вимог сповільнює вирішення справи в частині визнання незаконними дій відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 28.11.2008 року, про що виніс відповідну ухвалу.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримала та просила його задоволення, посилаючись на те, що дії відповідача є незаконними і постанова про відкриття виконавчого провадження від 28.11.2008 року має бути скасована судом.

Відповідач у судове засідання не зявився, про час та місце слухання справи був повідомлений належним чином.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що частина позовних вимог позивача підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Московського районного суду м. Києва від 03.02.1999 року було задоволено позов ОСОБА_3, до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 03.02.1999 року до повноліття дитини. На підставі вказаного рішення суду був виданий Виконавчий лист № 2-834, який був напралений на підприємство, в якому працював позивач для стягнення з нього аліментів.

14.01.2004 року ОСОБА_3 зробила заяву до Московського районного суду м. Києва, в якій відмовилася від стягнення аліментів на неповнолітнього сина з позивача ОСОБА_1 (а.с. 9).

Виконавче провадження по даній справі було закінчено Постановою від 15.04.04 р. Про закінчення виконавчого провадження відповідно до п.9 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», а саме за заявою стягувача.

Згідно ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобовязаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушень прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Згідно ст. 38 Закону України «Про виконавче провадження» завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову.

Виконавчий лист по даній справі був виданий стягувану на руки та напрвлений до Голосіївського районного суду. Постанова про закінчення виконавчого провадження не оскаржувалася.

В порушення вимог ст. 37, 38, 74 Закону України «Про виконавче провадження» відділом державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 28.11.2008 року (а.с. 12).

Згідно ст. 85 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. 13 Закону України «Про державну виконавчу службу» дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої посадової особи або до суду.

 ст. 55 Конституції України гарантує право громадян на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності посадових і службових осіб, до яких відноситься і Державна виконавча служба.

Врахоуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов є обгрунтованим та підлягає задоволенню.

Керуючись статтями ст. 7, 18, 26, 37, 38, 74, 85 Закону України «Про виконавче провадження», п.3 ст. П, ст. 13 Закону України «Про державну виконавчу службу», ст. 55, 56 Конституції України, постановою Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення дії або бездіяльності органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», ст. 4, 6, 18, 104, 116, 158 - 164, 181 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати дії відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві щодо відкриття виконавчого провадження 28.11.2008 року по дублікату виконавчого листа № 2-834 та стягнення з позивача на користь ОСОБА_3 аліментів на дитину та заборгованості за аліментнами зобов’язаннями незаконними.

Скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Голосіївського районного управління юстиції у м. Києві про відкриття виконавчого провадження від 28.11.2008 року.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції може бути подано до Голосіївського районного суду м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.