Справа № 2а-564/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2009 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді                         Нежура В.А.

при секретарі                             Тарковській Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації, Адміністративно-господарчого управління Генерального штабу Збройних Сил України,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації про визнання дій щодо разової грошової допомоги та про зобов’язання здійснити таку виплату.

Суд залучив в якості другого співвідповідача Адміністративно-господарче управління Генерального штабу Збройних Сил України.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав і пояснив, що відповідно до ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту", йому щорічно до 5 травня повинна надаватися грошова допомога, як учаснику бойових дій. Всупереч вимогам ст. 12 вказаного Закону, щорічна одноразова допомога виплачувалась не в повному обсязі.

В зв’язку з тим, що розмір щорічної до 5 травня разової грошової допомоги не відповідає розміру встановленому ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", позивач звернувся до Відповідача 1 з вимогою зробити перерахунок та виплати донараховану суму.

Позивач вважає, що щорічна виплата разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах передбачених ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" Відповідачем 1 здійснюється не в повному обсязі.

Представник Відповідача 1 в судовому засіданні позову не визнала, вважає дії Київського міського центру по нарахуванню соціальних виплат правомірним та таким, що вчинені у відповідності до норм чинного законодавства України.

Представник Відповідача 2 в судовому засіданні надав письмові пояснення, з яких вбачається, що Відповідач 2 не несе майнових зобов’язань перед Позивачем.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 є учасником бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням (серія НОМЕР_1 та має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни (а.с. 4).

Згідно з положеннями ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в редакції від 09.07.2007 р. - щорічно учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі 5 мінімальних пенсій за віком.

Згідно з ч. 1 ст. 17-1 цього закону щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня здійснюють органи праці та соціального захисту населення.

Як свідчать обставини справи, Позивачу за відповідний період здійснена виплата у заниженому розмірі, тобто лише частково.

Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювалися значно нижчі, ніж встановлені Законом України "Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту", розміри щорічної одноразової грошової допомоги.

У 2008 році виплата до 5 травня учасникам бойових дій здійснювались відповідно до частини п’ятої статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни гарантії їх соціального захисту" у редакції Закону України від 28.12.2007 № 107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (підпункт «б» підпункт 1 пункту 20 розділу II Закону). Тобто у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом Про державний бюджет України.

Разом з тим, Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни, внесені підпунктом «б» підпункту 1 пункту 20 розділу II Закону України від 28.12.2007 № 107-VI, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Правовідносини, що виникають у процесі реалізації права на отримання щорічної разової грошової допомоги будуються на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта. Який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v/Home Office (Case 41/74 van Duyn v/ Home Office) принцип юридичної визначеності означає. Що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання. Взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом-відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності.

При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання учасникам бойових дій гарантій, а саме забезпечення їх щорічною разовою грошовою допомогою, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обгрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої поведінки чи політики.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Конституції України - права та свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Згідно зі ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади. їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені, Конституцією та законами України.

Разом з тим, відповідно до ч.2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Оскільки позивачу допомогу було виплачено у 2006-2008 роках, а відповідно до п.4 ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» він мав право звернутися за нею та отримати її до 30 вересня відповідного року, в якому здійснювалась виплата допомоги, саме з цього моменту позивач повинен був дізнатися про порушення свого права.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, суд дійшов висновку, що складені в позовній заяві доводи позивача є частково обгрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково з врахуванням частини виплаченої допомоги у розмірі 2138 грн. 99 коп. 3а 2008 рік.

На підставі ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ

Позов задовольнити частково.

Зобов’язати Адміністративно-господарче управління Генерального штабу Збройних Сил України подати до Київського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації відомості про розмір коштів, що підлягають до сплати позивачу.

Зобов’язати Київському міському центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення Київської міської державної адміністрації виплатити на користь ОСОБА_1 різницю між здійсненою та наданою Адміністративно-господарчим управлінням Генерального штабу Збройних Сил України сумами виплат щорічної разової допомоги у 2008 р. у розмірі 2138 (дві тисячі сто тридцять вісім) грн. 99 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції може бути подано до Голосіївського районного суду м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.