Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22ц-823/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Завгородній Є.В.
26 Доповідач Письменний О. А.
РІШЕННЯ
Іменем України
16 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
Головуючого судді –Полежая В.Д.,
суддів – Єгорової С.М., Письменного О.А.,
при секретарі –Пітель Г.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 стягнення боргу за договором позики,-
Встановила:
В листопаді 2010 року позивач звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики. Зазначала, що 16 листопада 2009 року за договором позики вона передала ОСОБА_3 2500 грн., а та зобов'язалася повернути суму позики до 25 листопада 2009 року. Оскільки відповідач взятих на себе за договором зобов'язань не виконала, позивач просила стягнути з неї 5774 грн., що становить еквівалент суми позики в сумі - 2500 грн., проценти від суми позики - 2524 грн., та 3 % річних від простроченої суми - 750 грн.
Рішенням Кіровського районного суду від 26 січня 2011 року, позов задоволено частково. Вирішено стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 2027 грн. суми позики, а також 218 грн. процентів від суми позики, 75 грн. в рахунок 3% річних від простроченої суми та 171 грн. судових витрат. В решті вимог було відмовлено.
Рішення було оскаржено позивачем. Відповідачем рішення не оскаржувалось.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить змінити рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, і стягнути з ОСОБА_3 на її користь заборгованість за договором позики саме в тій сумі, що вона просила в позові, за виключенням 474 грн., сплачених на час розгляду справи відповідачем.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення ОСОБА_2, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції, виходив із обґрунтованості вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів від суми позики, застосовуючи при цьому норму права, передбачену ст.1048 ЦК України.
Однак погодитися з такими висновками не можна.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Пунктом 5 розділу VIII прикінцевих положень Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” (далі - Закон) передбачено, що до приведення законодавства у відповідність з цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону, якщо інше не передбачено цим Законом.
Відповідно до положень зазначеного Закону надання коштів (грошових) у позику є фінансовою послугою (п. 6 ст. 4 Закону); фінансова послуга надається з метою отримання прибутку, різновидом якого є проценти (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону). Фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також фізичними особами-суб'єктами підприємницької діяльності, якщо це прямо передбачено законом. Отже в інших випадках надання грошових коштів на умовах позики зі сплатою процентів не допускається.
Судом установлено, що 16 листопада 2009 року за договором позики ОСОБА_2 передала ОСОБА_3 2500 грн., а та зобов'язалася повернути суму позики до 25 листопада 2009 року, однак взятого на себе зобов'язання не виконала.
Встановивши зазначені обставини, судом ухвалено рішення про стягнення з відповідача на користь позивача процентів від суми позики через незастосування зазначених вище положень Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, який підлягав застосуванню до спірних правовідносин.
Таким чином, вірно встановивши фактичні обставини справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права при вирішенні позовної вимоги про стягнення процентів від суми позики, що відповідно до ч.3 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду в цій частині.
В частині вимоги про стягнення суми позики у розмірі 2027 грн. суми позики, 75 грн. в рахунок 3% річних від простроченої суми та 171 грн. судових витрат рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому в цій частині рішення відповідно до ст. 308 ЦПК слід залишити без змін.
Керуючись ст..ст.218, 303, 307, ч.3 ст.309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Вирішила:
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Кіровського районного суду м.Кіровограда від 26 січня 2011 року змінити.
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики задовольнити частково.
В задоволенні позову ОСОБА_2 в частині стягнення процентів від суми позики відмовити.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: