Справа №2-1655 (2007)
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Волноваха 30 листопада 2007року
Волновахський районний суд, Донецької області
в складі: головуючого - судді Гальченко И.В.
при секретарі - Сєрих І.С.
з участю позивачки, її представника - адвоката ОСОБА_2, представника відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справа по позові ОСОБА_1до Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Волновахська» про стягнення заборгованості по заробітній платі та середньомісячного заробітку, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулася в суд з даним позовом про стягнення на її користь із відповідача заборгованості по заробітній платі в сумі 1.280грв. і середнього заробітку за час затримки розрахунків, мотивуючи свої вимоги тим, що вона проробила у відповідача з 09.04.2003р. до 08.08.2007р. і при звільненні відповідач їй не виплатив заробітну плату в сумі позову, у зв'язку із чим утворилася заборгованість по зарплаті в зазначеній сумі, яку вона і просить стягнути, а також середній заробіток за весь час затримки до рішення по справі.
В судовому засіданні позивачка змінила позовні вимоги, просила стягнути лише середній заробіток з 08.08.2007року по 23.10.2007р. (коли їй по пошті відповідач прислав заборгованість) в сумі 3268грв.50коп. і судові витрати, стягувати заборгованість по зарплаті не просила, оскільки відповідач їй сплатив цю суму - вона отримала поштовий перевод з повною виплатою належних їй сумм 23.10.2007р., показала суду, що вона звільнилася по домовленості сторін 08.08.2007р., того ж дня коли вона прийшла отримати належні їй гроші їй сказали що вона повинна сплатити 20% з отриманою суми за порушення, які в неї знайшли, але ніяких порушень в неї не було і вона відмовилася платити в кассу гроші і тому їй відмовили в видачі нарахованих їй грошей, сама вона не відмовувалася отримати грошову суму, яку їй нарахували і не видали при звільнені, хоча в той же день у неї як матеріально відповідальної особи на складу була інвентаризація і все вона передала, тоді ж вона обходний аркуш підписала, а директор і начальник охорони підписали його їй пізніше - 10 и 14 серпня 2007р. Вона 08.08.2007року залишила лист відповідачу про те щоб їй перерахували належну їй суму грошей на її особовий рахунок у сбербанку, але гроші їй прислали лише 23.10.2007року всю заборгованість. Трудову книжку їй видали лише 14.08.2007р.. Коли вона знову прийшла отримати гроші, їй знову запропонували заплатити частину грошей, вона відмовилася і пішла, з директором про це не говорила, подала судовий позов.
Представник відповідача змінені позовні вимоги не визнала, показала суду, що позивачка дійсно звільнилася від них за погодженням сторін (на прохання позивачки яка на той час тільки закінчила лікуватися), уся сума розрахункових грошей їй була нарахована - 1280грв. (а також трохи пізніше були розрахункові за серпень - 1596грв.72коп.) і сума була в касі на день звільненя - 08.08.2007р., але позивачка відмовилася отримати суму нарахованих їй грошей, оскільки не була згодна із сумою, вони про це склали акт і гроші лежали у них. Трудову книжку позивачка забрала. Вони кілька разів писали їй, телефонували, їздили щоб вона забрала свої нараховані їй гроші. Поштовим переводом гроші їй не направили, оскільки майже одразу позивачка подала їм заяву про те щоб її розрахункові гроші на її рахунок в банку перерахували, оскільки вона виїзжає за кордон, але гроші на її рахунок в банку вони не поклали, оскільки у них не було домовленості із банком, про що вони повідомили письмово позивачку, запропонувавши їй отримати гроші особисто або через довірену особу. З тієї ж причини вони не направили гроші позивачці поштовим переводом. Але після судового засідання направили їй всю суму поштовим переводом, оскільки позивачка вже знаходилася вдома.
Вислухавши пояснення сторін, свідків, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що змінені позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають по наступних підставах.
Згідно положень ст.ст.21, 94 Кодексу законів про працю України працівник, прийнятий на роботу, зобов'язується виконувати надану йому роботу, а власник або уповноважений ним орган зобов'язується оплатити вчасно виконану роботу працівником. При звільнені вся сума належних працівнику розрахунків виплачується в день звільнення (ст.116 КзпП України). Про нараховані суми, належні працівникові при звільнені власник або уповноважений ним орган (відповідач у справі) повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сумм (ст.116 ч.1 КзпП України).
В судовому засіданні встановлено, що дійсно позивачка працювала у відповідача матеріально-відповідальною особою в період з 09.04.2003р. по 08.08.2007р. (а.с.7-10), відповідно до наказу №83/1-к ТОВ «Птахофабрика Волновахська» від 08.08.2007року позивачку було звільнено по домовленості сторін (ст.36 ч.1 КзпП Украини) з 08.08.2007р. (а.с.60) згідно поданої нею заяви (а.с.61). В день звільнення позивачки їй відповідачем було запропоновано отримати нараховану їй розрахункову суму - 1324грв.24коп. (а.с.51-53), яку позивачка отримати відмовилася оскільки була не згодна з сумою, про що відповідачем складений акт (а.с.54).
Позивачка в судовому засіданні пояснила свою відмову отримати нараховану їй при звільнені суму грошей тим, що від неї вимогали виплатити 276грв. (пояснивши це сумою недостачи по складу, але згідно акту передачи складу в неї ніякої заборгованості чи нестачі не було), яку вона платити відмовилася.
Але ці доводи позивачки судом до уваги не беруться, оскільки вона не надала цьому доказів, а відповідач надав акт про відмову її отримати нараховану суму грошей у зв*язку з незгодою з нарахованою їй сумою, і крім того свідки ОСОБА_3 і ОСОБА_4 підтвердили в судовому засіданні, що позивачка відмовилася отримати нараховані їй при звільнені гроші оскільки була не згодна із сумою, обидва свідки показали суду, що ніяких грошей виплатити позивачці ніхто не казав.
Не отримавши гроші в касі відповідача, позивачка одразу 08.08.2007р. лишила заяву про перерахування її заплатні та розрахункових сум на рахунок у банку, мотивуюбчи це тим, що вона від*їжджає у близнє зарубіжжя (тобто за кордон) (а.с.5). 17.08.2007року відповідач направив позивачці письмовий лист про неможливість перерахувати її гроші на рахунок банку, оскільки підприємство з банком немає договору і їй вчергове було запропоновато з*явитися для отримання нарахованої суми (а.с.19).
Але позивачка не з*явилася (ні особисто ні через довірену особу) для отримання своєчасно нарахованої їй суми, належної при звільнені, і не отримала цю суму, натомість звернулася до суду 23.08.2007року (тобто майже одразу після отримання нею листа від відповідача про необхідність з*явитися для отриманя нарахованої їй при звільненні суми грощей) із позовом про стягнення цієї суми з відповідача. Хоча ця сума була їй нарахована своєчасно і пропонувалася відповідачем для отримання.
Таким чином аналіз наведених доказів свідчить про навмисне небажання позивачки отримати нараховану їй суму при звільненні з роботи.
Оскільки відповідно до вимог ст.116 ч.2 КзпП України в разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити не оспорювану суму. Як було встановлено в судовому засіданні відповідач своєчасно нарахував суму належну позивачці для сплати при звільненні, але позивачка, не погодившися з її розміром, відмовилася отримати всю нараховану їй суму
Крім того доводи позивачки про те що їй своєчасно не була відповідачем видана трудова книжка також безпідставні, оскільки відповідно до її розписки від 04.06.2007року вона особисто отримала свою трудову книжку у відділі кадрів (а.с.59) і данних про те що вона повернула трудову книжку відповідачу в справі немає. Представник відповідача показала в судовому засіданні, що трудова книжка була у позивачки і вона в день звільнені принесла її, їй було зроблено запис про звільнення і вона одразу її забрала.
Позивачка не довела, що вона повернула свою трудову книжку після 04.06.2007р., тому її свідчення в цій частині судом до уваги не беруться.
Таким чином суд вважає що у задоволенні позовних вимог слід відмовити, оскільки в судовому засіданні встановлено, що позивачка сама зі своєї ініциативи не отримала нараховану їй своєчасно суму грошей, належних при звільненні.
Провини відповідача в тому, що позивачка не отримала нараховані їй при звільнені гроші немає.
Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з позивачки слід стягнути судові витрати - судовий збір в сумі 51грв. і витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30грв.
На підставі ст.ст.94,95,115-117 КЗпП України, керуючись ст.ст.15, 88, 208-210, 214-215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1до Товариства з обмеженою відповідальністю «Птахофабрика Волновахська» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати - ВІДМОВИТИ у зв*язку з необгрунтованістю позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_1судові витрати: судовий збір 51грв., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 30грв.
Рішення може бути оскаржене в Донецький апеляційний суд через Волновахский районний суд протягом 20-ти днів після подачи заяви про його оскарження, яка може бути подана до суду протягом 10-ти днів з наступному після його проголошення дня.
Суддя: