Справа №11-181/11 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Калантаєнко
Код категорії 44 Доповідач - Моїсеєнко
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"22" березня 2011 р. колегія суддів з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Моїсеєнко Т. М.,
суддів - Матуса В. В., Сінашенка В. Г.,
з участю прокурора - Кравцової Л. М.
засудженої - ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Суми кримінальну справу за апеляцією прокурора Лазаренка О.В., який затвердив обвинувальний висновок на вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12 січня 2011 року,
яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка та мешканка АДРЕСА_1, раніше судима:
23 грудня 2009 року за ст. 302 ч. 2 КК України до 2 років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з випробуванням, іспитовим строком один рік, -
засуджена за ст. 302 ч. 2 КК України до обмеження волі строком на два роки;
за ст. 303 ч. 3 КК України з застосуванням ст. 69 КК України до обмеження волі строком на 2 роки 11 місяців без конфіскації майна.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1 визначено покарання у виді обмеження волі строком на 2 роки 11 місяців без конфіскації майна.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднане невідбуте покарання за вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 23 грудня 2009 року і призначено ОСОБА_1 остаточне покарання у виді обмеження волі строком на 3 роки без конфіскації майна.
Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 570 грн. безпідставного збагачення.
ВСТАНОВИЛА:
Відповідно до вироку суду ОСОБА_1 визнана винною та засуджена за скоєння злочинів, за слідуючих обставин:
Попередньо домовившись з ОСОБА_2, 2 жовтня 2010 року близько 18 години під приводом спільного відпочинку з ОСОБА_2 ОСОБА_1 покликала ОСОБА_3 до озера в районі траси на м. Ромни, де остання добровільно надала оплатні сексуальні послуги ОСОБА_2, за що ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_2 40 грн.
Крім того, 10 жовтня 2010 року близько 15 години на прохання ОСОБА_2 ОСОБА_1 запросила на зустріч ОСОБА_3 на відпочинок в готель Україна, де остання надала ОСОБА_2 сексуальні послуги, за які отримала від нього 50 грн.
ОСОБА_1 на початку червня 2010 року запропонувала в м. Конотоп ОСОБА_4 надати ОСОБА_5 платні сексуальні послуги, на що вона погодилась та, зустрівшись з ОСОБА_5 надала йому сексуальні послуги, за що отримала кошти в сумі 30 грн.
Потім, ОСОБА_1 запропонувала ОСОБА_4 поїхати в м. Київ та заробити грошей за надання сексуальних послуг, на що остання погодилась, та в середині червня 2010 року вони поїхали в м. Київ, де їх зустрів чоловік на ім’я ОСОБА_8 і за його місцем мешкання вони надали йому сексуальні послуги.
Через деякий час вони знову поїхали до м. Київ, де ОСОБА_4 надала чоловіку на ім’я ОСОБА_8 сексуальні послуги, за що він заплатив їй 40 грн.
Крім того, на початку серпня 2010 року ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 приїхали до м. Києва, де ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4 близько тижня мешкали у чоловіка на ім’я ОСОБА_9 і його брата ОСОБА_10 та надавали сексуальні послуги, зокрема ОСОБА_1 – ОСОБА_9 за плату в сумі 80 грн., а ОСОБА_4 – ОСОБА_10 за кошти в сумі 50 грн. за щоденне надання сексуальних послуг.
В кінці червня 2010 року ОСОБА_1 достовірно знаючи, що ОСОБА_6 є неповнолітньою особою та попередньо домовившись з останньою запросила ОСОБА_5 до свого місця мешкання АДРЕСА_1, де ОСОБА_6 надала йому сексуальні послуги за грошову винагороду в сумі 30 грн.
Надалі до кінця червня 2010 року ОСОБА_6 близько 5 разів за вмовляннями ОСОБА_1 надавала сексуальні послуги ОСОБА_5, за що останній платив їй 30-40 грн.
Крім того, ОСОБА_1 на початку серпня 2010 року під приводом відпочинку запропонувала ОСОБА_7 поїхати до м. Києва, на що вона погодилась та вони спільно з ОСОБА_4 поїхали до м. Києва, де ОСОБА_7 за проханням ОСОБА_1 надавала чоловіку на ім’я ОСОБА_9 два рази сексуальні послуги, за що останній купував ОСОБА_6 одяг.
В поданій апеляції прокурор, який затвердив обвинувальний висновок вважає призначене ОСОБА_1 покарання явно несправедливим та таким, що не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі засудженої внаслідок м’якості. Зазначає, що суд, призначаючи покарання за ст. 303 ч. 3 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, не врахував, що вказаний злочин відноситься до категорії тяжких, вчинений ОСОБА_1 в період іспитового строку, а також по відношенню до неповнолітньої. Крім того, судом необгрунтовано стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 570 грн. безпідставного збагачення, в той час як санкції ст. ст. 302, 303 КК України, а також норми КК України не передбачають такого виду стягнення. Просить вирок суду скасувати та постановити новий вирок, яким ОСОБА_1 призначити покарання за ст. 302 ч. 2 КК України – 2 роки обмеження волі; за ст. 303 ч. 3 КК України – 5 років позбавлення волі без конфіскації майна; на підставі ст. 70 КК України – 5 років позбавлення волі без конфіскації майна; на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків – 5 років 1 місяць позбавлення волі без конфіскації майна.
Заслухавши доповідача, засуджену ОСОБА_1 яка вважає вирок суду законним і обгрунтованим, думку прокурора про скасування вироку внаслідок його м’якості, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню.
Висновок суду про доведеність вини засудженої ОСОБА_1 у скоєнні злочинів, за обставин, зазначених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами є обгрунтованим і в апеляції не оспорюється.
Про те, суд першої інстанції, призначаючи засудженої ОСОБА_1 покарання, застосовуючи вимоги ст. 69 КК України та призначаючи інше, більш м’яке покарання, не зазначене в санкції статті закону, по якому вона засуджена, не в повної мірі виконав вимоги закону та призначив покарання, яке не відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Як вбачається з вироку суду, суд при призначенні покарання не врахував ступінь тяжкості скоєного злочину, передбаченого ст. 303 ч. 3 КК України, даних про особу засудженої, яка скоїла тяжкий злочин під час іспитового строку, на шлях виправлення не стала.
Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду в частині призначеного ОСОБА_1 покарання скасувати і постановити в цієї частині новий вирок.
При призначенні ОСОБА_1 покарання колегія суддів враховує ступінь тяжкості скоєних нею злочинів, яка скоїла злочини середньої тяжкості та особливо тяжкий злочин, особу винної та обставини що пом’якшують та обтяжують покарання.
Так, ОСОБА_1 раніше судима, злочини скоїла під час іспитового строку, не відбувши покарання за попереднім вироком. характеризується позитивно за місцем мешкання.
Обставинами, що пом’якшують покарання, колегія суддів визнає її щире каяття та сприяння розкриттю злочину.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання, пов’язане з позбавленням волі, оскільки воно є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження нових злочинів, але вважає за можливе не призначати їй додаткове покарання у виді конфіскації майна, враховуючи обставини скоєння злочинів та даних про її особу.
Вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 23 грудня 2009 року ОСОБА_1 була засуджена до обмеження волі на строк 2 роки. Відповідно до вимог ст. 72 КК України, менш суворий від покарання переводиться в більш суворий, виходячи з наступного: одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі. Тому, колегія суддів, вважає за необхідне частково приєднати невідбуте ОСОБА_1 покарання у виді 1 місяця позбавлення волі.
Відповідно до вимог ст. 81 КПК України, п. 4, гроші, цінності та інші речі, нажиті злочинним шляхом, передаються в доход держави.
Як вбачається із матеріалів кримінальної справи, в справі відсутні будь які речові докази в сумі 570 грн., які нажиті засудженою ОСОБА_1 злочиннім шляхом. Вилучені у неї гроші в сумі 50 грн. під час огляду місця події в готелі «Україна», є грошима, яки були помічені і надані ОСОБА_2, відповідно до протоколу помічення грошей.
А тому, у суду не було підстав для стягнення із ОСОБА_1 суми 570 грн., як безпідставно нажитих.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 378, 379 КПК України, колегія суддів, -
ЗАСУДИЛА:
Апеляцію прокурора, який затвердив обвинувальний висновок задовольнити.
Вирок Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 12 січня 2011 року відносно ОСОБА_1 скасувати у зв’язку з призначенням м’якого покарання.
Постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання:
за ст. 302 ч. 2 КК України у виді обмеження волі на строк 2 ( два ) роки.
за ст. 303 ч. 3 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 ( п’ять) років, без конфіскації майна. Згідно ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів призначити ОСОБА_1 покарання, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим і остаточно призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 5 ( п’ять ) років.
Відповідно до вимог ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання часткове приєднати покарання, невідбуте за вироком Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 23 грудня 2009 року, у виді 1 місяця позбавлення волі і остаточно визначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 ( п’ять ) років 1 місяць, без конфіскації майна. Виключити з резолютивній частини вироку посилання про стягнення з ОСОБА_1 суми 570 грн. на користь держави.
Міру запобіжного заходу ОСОБА_1 залишити тримання під вартою.
В іншій частині вирок суду залишити без зміни.
СУДДІ:
Моїсеєнко Т. М. Матус В. В. Сінашенко В. Г.