Справа № 2-750/11

Р І Ш Е Н Н Я  

                                        І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И   

 11 січня 2011 р.                                                                                                                          м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя в складі: головуючого судді Крамаренко І.А., при секретарі Войтенко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк»Фінанси та Кредит»про тлумачення змісту правочину,-

                                                  В С Т А Н О В И В:   

Позивач звернувся до суду з вищезазначеною позовною заявою, в якій просить постановити рішення про тлумачення змісту право чину, а саме: п. 2.1. Договору про відкриття кредитної лінії № 258-017 МБ від 30.01.2007 р.. укладеного між ПАТ «Банк»Фінанси та Кредит»та ОСОБА_1 в частині змін, внесених Додатковою угодою № 20 від 09.09.2008 р., а саме: яким чином належить розуміти п. 2.1. Кредитного договору в редакції, викладеній п. 1 Додаткової угоди № 20 від 09.09.2008 р. до Кредитного договору:

«Надання кредитних коштів Позичальнику буде здійснюватися окремими частинами (надалі за текстом «траншами») відповідно до Додаткових угод до цього Договору, що укладаються між сторонами, і на умовах, визначених цим Договором, у межах поновлюваної мультивалютної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості 13 266 870, 00 (Тринадцять мільйонів двісті шістдесят шість тисяч вісімсот сімдесят грн. 00 коп.)…»

          В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач зазначив, що між ним та Відповідачем 30.01.2007 р. було підписано Договір про відкриття кредитної лінії № 258-017 МБ  на суму 1 350 000. 00 дол. США строком до 27.01.2012 р. з оплатою по процентній ставці 14 % річних (надалі Кредитний договір).

Додатковою угодою № 20 від 09.09.2008 р. до Кредитного договору (п. 1) був змінений предмет договору, а саме встановлено, що кредит надається в межах поновлюваної мультивалютної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості 13 266 870. 00 грн. Також п. 2 зазначеної додаткової угоди було визначено, що кредит у відповідній валюті (гривня, долар та Євро) надаються з графіками зниження заборгованості без зазначення лімітів цих графіків.

Зазначене призвело до порушення прав ОСОБА_1 як позичальника, виходячи з наступного:

Оскільки Відповідачем на теперішній час заявлено до Позивача вимогу про погашення боргу, який складає 22 785 526. 53 грн., пред’явлена вимога перевищує встановлений оскаржуваним договором ліміт кредитування у 13 266 870. 00 грн. Це сталося внаслідок відсутності визначеності в оскаржуваному Кредитному договорі порядку перерахунку отриманих сум у різних валютах в гривневий еквівалент. Позивач вважає, що Кредитний договір у зв’язку із зміною його предмету набув іншої трансформації і потребує судового роз’яснення для однакового його тлумачення сторонами договору.

У судовому засідання представник позивача підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити.

          Відповідач у судовому засідання позовні вимоги не визнав, надав суду пояснення, в яких із посиланням на п.п. 2.5., 2.6., 2.7., 2.8. кредитного договору в редакції додаткової угоди №4 від 18.12.2007 р. дійшов висновку що пунктом 2.1. Кредитного договору встановлено можливість отримання Позичальником кредитних коштів з граничною сумою кредиту у розмірі 13 266 870, 00 грн.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню, з наступних підстав.

          У відповідності до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

          На підставі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог та на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

          В судовому засіданні встановлено, що 30.01.2007 р. між сторонами по справі був укладений Договір про відкриття кредитної лінії № 258-017 МБ, який в подальшому змінювався відповідними додатковими угодами. Так спірний пункт 2.1. Кредитного договору змінювався Додатковими угодами № 4 від 18.12.2007 р. та № 20 від 09.09.2008 р. Спірна частина п. 2.1. Кредитного договору в останній, встановленій Додатковою угодою № 20 редакції викладена наступним чином: «Надання кредитних коштів Позичальнику буде здійснюватися окремими частинами (надалі за текстом «траншами») відповідно до Додаткових угод до цього Договору, що укладаються між сторонами, і на умовах, визначених цим Договором, у межах поновлюваної мультивалютної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості 13 266 870, 00 (Тринадцять мільйонів двісті шістдесят шість тисяч вісімсот сімдесят грн. 00 коп.)…».

          Відповідач вважає, що даним пунктом встановлено можливість отримання Позичальником кредитних коштів з граничною сумою кредиту у розмірі 13 266 870, 00 грн. Позивач, в свою чергу, розуміє що за змістом даного пункту Кредитного договору, Відповідач не мав права надавати кредитні кошти та нараховувати відсотки в обсягах, що перевищують встановлений ліміт заборгованості в зазначеній сумі.

          Правочин є вольовою дією особи, що спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. У випадках, якщо волевиявлення сторони (сторін) правочину не дозволяє однозначно встановити їх намір (наміри), справжню волю, виражену при вчинені правочину, останній може бути витлумачений стороною (сторонами) або судом, в порядку, визначеному ст. 213 ЦК України. Потреба в останньому виникає у випадках, коли сторона (сторони) мають різне уявлення щодо свого волевиявлення або волевиявлення іншої сторони (сторін) і між ними виник спір.

          Суд вважає, що в даному випадку Позивач має право вимагати судового тлумачення змісту правочину –Кредитного договору, оскільки сторони мають різне уявлення щодо своїх прав та обов’язків по даному договору, в тому числі відносно сукупної вартості кредиту, яку Позивачеві належить сплачувати на користь Відповідача.

          Зі змісту спірного п. 2.1. кредитного договору вбачається, що встановлений ліміт заборгованості у розмірі 13 266 870, 00 грн. передбачає:

по відношенню до Позивача - право отримати кредитні кошти та обов’язок повернути їх згідно встановлених графіків до 27.01.2012 р. в сумі, яка з урахуванням нарахованих за цей період відсотків не повинна перевищувати встановлений ліміт заборгованості;

по відношенню до Відповідача –обов’язок надати кредитні кошти на строк до 27.01.2012 р. в сумі, яка з урахуванням нарахованих за цей період відсотків не повинна перевищувати встановлений ліміт заборгованості, право вимагати повернення наданих кредитних коштів в сумі, яка з урахуванням нарахованих за цей період відсотків не повинна перевищувати встановлений ліміт заборгованості.

Це повністю відповідає ст. 524 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов’язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Також суд зазначає, що згідно п.2 цієї статті встановлено, що сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

          Це повністю відповідає ст. 533 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що грошове зобов’язання повинно бути виконане в гривні.

          Однак цією статтею (пунктом 2) встановлена норма згідно якої, - якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

          Суд зазначає, що сторони у Договорі про відкриття кредитної лінії № 258-017 МБ від 30.01.2007 всупереч зазначеним нормам законодавства не визначили грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті при видачі іноземної валюти і не визначили порядок встановлення курсу валюти з врахуванням обмеження кредитного ліміту еквівалентом кредитного зобов’язання у гривні. Тим самим при зростанні валютного курсу укладене зобов’язання перестало відповідати дійсним правовідносинам сторін, - позивач отримав у гривневому еквіваленті значно більшу суму ніж передбачено кредитним договором. При відсутності договірного врегулювання валютних коливань та ризиків на суму кредиту, суд вважає, що зазначені умови , - грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті, порядок встановлення курсу валюти з врахуванням обмеження кредитного ліміту еквівалентом кредитного зобов’язання у гривні, не є узгодженими між сторонами згідно вимог законодавства.

          З оглядом на наслідки угоди суд приходить до висновку, що зазначені умови є суттєвими для зазначеного зобов’язання.

          Відповідно обставини, що обумовили настання зазначених негативних наслідків для позивача, - збільшення на третину суми кредиту, не можуть бути розглянуті судом в межах цієї справи, оскільки ст. 213 Цивільного кодексу України передбачено тлумачення правочину судом, який укладений сторонами.  Згідно ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є погоджена дія (домовленість) сторін. За відсутності погодженості  суттєвої умови правочину неможливо давати будь-яку оцінку наслідкам правочину, які виникли внаслідок відсутності домовленості щодо цієї умови.

          Внаслідок помилкового тлумачення тексту спірного п. 2.1. Кредитного договору, Відповідач у власному бухгалтерському обліку сформував заборгованість Позивача за Кредитним договором у сумі, що суттєво перевищує встановлений Кредитним договором ліміт заборгованості. Даними діями Відповідач, недобросовісно сприяв настанню негативних для Позивача та вигідних для себе обставин,що не є обґрунтованим та законним.

На підставі вищезазначеного та керуючись ст.ст. 231, 637 ЦК України,  ст.ст. 10, 57-60, 61,  212-215, ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 про тлумачення змісту правочину, а саме: пункту 2.1. Договору про відкриття кредитної лінії № 258-017 МБ від 30.01.2007 р., укладеного між ПАТ «Банк»Фінанси та Кредит»та ОСОБА_1 - задовольнити.

Тлумачити змісту правочину –Договору про відкриття кредитної лінії № 258-017 МБ від 30.01.2007 р., укладеного між ПАТ «Банк»Фінанси та Кредит»та ОСОБА_1, в частині:

- пункту 2.1. цього договору в редакції, викладеній п.1 Додаткової угоди № 20 від 09.09.2008року, щодо тексту: «Надання кредитних коштів Позичальнику буде здійснюватися окремими частинами (надалі за текстом «траншами») відповідно до Додаткових угод до цього Договору, що укладаються між сторонами, і на умовах, визначених цим Договором, у межах поновлюваної мультивалютної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості 13 266 870, 00 (Тринадцять мільйонів двісті шістдесят шість тисяч вісімсот сімдесят грн. 00 коп.)…», тобто встановлений ліміт заборгованості у розмірі 13 266 870, 00 грн.,  наступним чином:

по відношенню до ОСОБА_1  - право отримати кредитні кошти та обов’язок повернути їх згідно встановлених графіків до 27.01.2012 р. в сумі, яка з урахуванням нарахованих за цей період відсотків не повинна перевищувати встановлений ліміт заборгованості у розмірі 13 266 870, 00 (Тринадцять мільйонів двісті шістдесят шість тисяч вісімсот сімдесят грн. 00 коп.);

по відношенню до ПАТ „Банк „Фінанси та Кредит” –обов’язок надати кредитні кошти на строк до 27.01.2012 р. в сумі, яка з урахуванням нарахованих за цей період відсотків не повинна перевищувати встановлений ліміт заборгованості, право вимагати повернення наданих кредитних коштів в сумі, яка з урахуванням нарахованих за цей період відсотків не повинна перевищувати встановлений ліміт заборгованості у розмірі 13 266 870, 00 (Тринадцять мільйонів двісті шістдесят шість тисяч вісімсот сімдесят грн. 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі у 10-денний строк з дня проголошення рішення,  апеляційної скарги.

Суддя                                                                                                                               І.А. Крамаренко