У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Вищого  спеціалізованого

           суду України з розгляду цивільних  і кримінальних справ у складі:

головуючого Литвинова О.М.

суддів Чуйко О.Г., Швеця В.А.

за участю прокурора Тилика Т.М.

розглянула 24 лютого 2011 року у судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Старовижівського районного суду Волинської  області від 25 червня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 14 вересня 2010 року.

Вироком Старовижівського районного суду Волинської  області

ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 122 КК України на 3 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 146 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки з покладенням обов’язків, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 76 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2, не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України на 4 роки позбавлення волі, за ч. 2 ст. 146 КК України на 3 роки позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням обов’язків, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 76 КК України.  

Ухвалою апеляційного суду вирок місцевого суду залишено без змін.

Згідно з вироком 30 вересня 2009 року ОСОБА_5 і ОСОБА_6 біля 23-ї  години, вАДРЕСА_1 за попередньою змовою між собою, незаконно позбавили волі ОСОБА_7, якого під руки, затуляючи рота, силоміць вивели з власного помешкання і посадили в автомобіль «Фіат Добло» та вивезли у безлюдне місце. Там, поблизу меліоративного каналу між селами Любохини – Прип’ять підсудний ОСОБА_5, з метою залякування і примусу ОСОБА_7 до припинення насильства в сім’ї, умисно наніс останньому удари кулаком в обличчя і по тулубу, спричинивши середньої тяжкості тілесні ушкодження. Крім того, в присутності потерпілого ОСОБА_5 і ОСОБА_6 відкрито викрали його мобільний телефон вартістю 175 грн.

В касаційній скарзі прокурор не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій з підстав неправильного застосування кримінального закону, а саме: ст. 75 КК України та невідповідності призначеного покарання особам засуджених та тяжкості вчинених ними злочинів внаслідок м’якості і невідповідності вимогам ст. 65 КК України. Касатор висуває вимоги щодо скасування оскаржуваних судових рішень зі скеруванням справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, який підтримав касаційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши викладені у касаційній скарзі прокурора доводи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як убачається з матеріалів справи, на вирок місцевого суду було подано апеляцію прокурора, в якій наводилося відповідне обґрунтування та ставилося питання про скасування вироку в частині призначеного засудженим покарання з постановленням нового вироку з призначенням покарання за сукупністю злочинів: ОСОБА_5 – 5 років позбавлення волі, а ОСОБА_6 – 4 роки позбавлення волі без застосування ст. 75 КК України.

За наявності зазначеної апеляції суд апеляційної інстанції не провів попередній розгляд справи з метою вирішення питання про необхідність проведення судового слідства з визначенням його обсягу, а прийняв рішення на підставі аналізу матеріалів судом першої інстанції.

Оскільки перевірка доводів прокурора щодо вирішення питання про необхідність постановлення нового вироку неможливі без проведення судового слідства, колегія суддів дійшла до переконання, що розгляд такої апеляції без проведення судового слідства, в обсязі перевірки доводів апелянта, є порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Такий висновок колегії суддів ґрунтується на неможливості вирішення питання щодо постановлення нового вироку без проведення судового слідства.

Зазначене порушення вимог кримінально-процесуального закону визнається колегією суддів істотним, оскільки таке порушення, яке полягає в не проведенні судового слідства при наявності апеляції в якій ставилося питання про постановлення вироку, свідчить про те, що фактично апеляційний  суд висловив свою позицію наперед щодо відсутності підстав для постановлення нового вироку.

Наведене істотне порушення вимог кримінально – процесуального закону є підставою для скасування ухвали апеляційного суду на підставі п. 1 ч.1 ст. 398 КПК України з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

У зв’язку з істотними порушеннями вимог кримінально – процесуального закону, яких припустився апеляційний суд, колегія суддів не може дати оцінку доводам, які містяться в касаційній скарзі прокурора, оскільки аналогічні доводи містяться в його апеляції, яка належним чином не розглянута.

При новому розгляді апеляційному суду необхідно для перевірки обґрунтування апеляції, при попередньому розгляді, визначити дату розгляду справи та обсяг проведення судового слідства з визначенням списку осіб, які підлягають виклику в судове засідання. В ході судового слідства необхідно  ретельно перевірити доводи прокурора, зокрема, щодо правильності призначення ОСОБА_5 та ОСОБА_6 покарання, ґрунтовності застосування місцевим судом інституту звільнення від покарання.

Керуючись ст.ст. 394-396 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

    Ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 14 вересня 2010 року стосовно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 скасувати, справу направити на новий апеляційний розгляд.                    

        С у д д і :    

О.М. Литвинов О.Г.Чуйко В.А.Швець