Справа № 2а-584-1/09

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 15 травня 2009 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва у складі: головуючого - судді Кирилюк Г. М.

при секретарі Халпахчієвій Є.В.

з участю позивача ОСОБА_1

представника відповідача Цінчук В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві про визнання відмови щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії протиправною та зобов’язання вчинити відповідні дії, -

встановив:

07.04.2009 р. позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві в якому просить визнати відмову відповідача щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії як дитині війні неправомірною та зобов’язати останнього нарахувати та виплатити у повному обсязі недоплачену 30 % надбавку, що передбачена ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 01.01.2006 р. по 31.12.2008 р. на загальну суму 3651 грн. 45 коп. 3 урахуванням індексації.

Посилається на ті підстави, що згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» він має право на отримання грошової допомоги у вигляді надбавки до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Про існування такої грошової надбавки до пенсії та про те, що вона не виплачується, він дізнався з публікації в газеті «Києве мій» за № 24 від 30.10.2008 р. З метою з’ясування ситуації та відновлення права, 12.12. 2008 р. він звернувся до відповідача з письмовою заявою з проханням нарахувати і виплатити йому грошові кошти, на що отримав відмову.

Вважає відмову відповідача незаконною та такою, що грубо порушує його права, які передбачене Конституцією України та ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»

Просить поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом своїх прав.

В судовому засіданні позивач позов підтримав та просить його задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечує. Пояснила, що відповідачу призначена пенсія відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідно до ст.. 42 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» внесено зміни до ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до яких відповідачу з 2008 р. виплачується пенсія з урахуванням підвищення у розмірі 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Оскільки Законами України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та «Про державний бюджет України на 2007 рік» дію ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було припинено, законодавством не визначено, ким

саме повинні виплачуватись підвищення до пенсії, за яких коштів та джерел, підстав для підвищення пенсії за 2006-2007 p.p. немає.

Крім цього, просить відмовити у задоволенні позову, оскільки позивачем пропущено строк звернення до суду.

Суд, заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 і згідно ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання передбачених цим Законом пільг та державної соціальної допомоги.

Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено право таких громадян на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Дію ст. 6 вказаного закону було зупинено на 2006 рік згідно п.17 ст. 77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 p., який набув чинності з 01.01.2006 р.

Проте, Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006 p., який набув чинності з 01.04.2006 р., п. 17 ст. 77 було виключено, тобто відновлено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Статтю ПО Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було викладено в новій редакції, відповідно до якої пільги дітям війни, що передбачені ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни », запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Таким чином, право позивача на отримання підвищення було пов’язане з виконанням Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік». Оскільки Кабінет Міністрів України у 2006 році не визначив відповідний порядок за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, підстав для задоволення позовних вимог в частині підвищення до пенсії за 2006 рік не має.

Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 р. також було зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік, та відповідно до ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» у 2007 р. підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, виплачується лише особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.

Судом встановлено, що з 01.01.2008 р. позивачу виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни враховуючи механізм реалізації положень статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" врегульований шляхом внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Статтею 64 Конституції України встановлено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними) положення, зокрема, п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яке є обов’язковим для виконання.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі № 1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 41 розділу II «Внесення змін до деяких

законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Положення пункту 41 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, у якому, крім того, було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв’язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

Згідно ч.2, 3 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державною у встановленому законом порядку.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Щодо розрахункової величини мінімальної пенсії за віком, з якої необхідно рахувати підвищення до пенсії дітям війни в розмірі 30 %, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст28 Закону України» про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком на наявному у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, ч. 3 ст. 28 цього ж Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частиною першою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Однак, враховуючи той факт, що Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком та зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не може посилатися на відсутність певного нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії (Yvonne van Duyn v.Home Office (Cace 41|74 van Duyn v.Home Office), суд вважає за можливе застосувати саме частину 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» для розрахунку зазначеного підвищення дітям війни. Крім того, в даному випадку мінімальний розмір пенсій за віком використовується не для визначення розміру будь-якої пенсії, а лише як розрахункова величина для розміру щомісячної доплати до пенсії, передбаченої Законом України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки цей Закон передбачає в якості критерію визначення розміру щомісячної доплати до пенсії саме із розрахунку мінімальної пенсії за віком, що на думку суду не суперечить вимогам ч. 3 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

За таких підстав суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог в частині визнання відмови відповідача нарахувати та виплати підвищення до пенсії протиправною та зобов’язання останнього нарахувати та виплатити підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» за період з 9 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 р. та з 22 травня 2008 р. до 31 грудня 2008 р.

Позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача нарахувати невиплачену щомісячну соціальну допомогу дитині війні у визначеній позивачем грошовій сумі

не підлягають задоволенню, оскільки суд не може перебирати на себе функцію органу, на якого законодавством покладені такі зобов’язання.

Також не підлягає задоволенню вимога про застосування індексу інфляції до вказаної надбавки, оскільки відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 12 березня 2008 р. « Про внесення змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення» до об’єктів індексації не відноситься додаткова пенсія, підвищення, компенсаційні виплати, надбавки та інші доплати до пенсії, які визначаються залежно від прожиткового мінімуму.

З урахуванням віку позивача, віднесення його до вразливих верств населення, які обмежені у засобах користування офіційними урядовими виданнями засобів масової інформації, з огляду на обмежені фінансові можливості доступу до правової допомоги, суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною та вважає необхідним його поновити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 64 Конституції України, ст.. ст. 3, 6 Закону України Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст. ст. 9, 69-71, 94, 97, 100, 102, ч. 4 ст. 128, ст. ст. 15 8-163 КАС України, суд, -

постановив:

Позов задовольнити частково.

Визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо нарахування та виплати підвищення до пенсії ОСОБА_1, як дитині війни, протиправною.

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок щомісячної надбавки до пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 9 липня 2007 р. по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 р. до 31 грудня 2008 року з урахуванням проведених виплат за цей період.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.