ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
УХВАЛА
Іменем України
про закриття провадження у справі
14.03.11Справа №2а-3773/10/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Плієвої Н.Г.,
при секретарі - Зарапіні О.В.,
за участю:
прокурора - Мануйлова В.П., посвідчення № 179 від 20.02.2003
представника позивача - Кравець О.М., довіреність № 220/664/д від 28.12.2010
представника відповідача - Сіннік А.П., довіреність б/н від 10.01.2011
3-ої особи -ОСОБА_3
представника 3-ої особи ОСОБА_4 - ОСОБА_5, довіреність б/н від 21.02.2011
розглянувши відкритому судовому засіданні в м. Севастополі справу за позовом
Військового прокурора Військово-Морських Сил України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
до Кримського територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України
3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4
про визнання незаконним та скасування розпорядження
Обставини справи:
Військовий прокурор Військово-Морських Сил України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до суду з адміністративним позовом до Кримського територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України про визнання незаконним та скасування розпорядження № 79 від 14.04.2007.
Ухвалою суду від 10.01.2011 прокурору було поновлено строк звернення до суду.
Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 11.01.2011 відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-3773/10/2770, до участі у справі в якості 3-ої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено ОСОБА_3, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.
В ході розгляду справи до участі у справі в якості 3-тьої особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача було залучено ОСОБА_4.
Згідно з частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні оголошувалась перерва.
У судовому засіданні судом на обговорення було поставлено питання про закриття провадження у справі, з тих підстав, що спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства України.
Прокурор, представник позивача та представник відповідача проти закриття провадження у справі заперечували, вважають, що спір підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, оскільки він стосується інтересів держави.
3-тя особа ОСОБА_3 проти закриття провадження у справі не заперечував, оскільки вже настали правові наслідки.
Представник 3-ої особи ОСОБА_4 –ОСОБА_5 також не заперечував проти закриття провадження у справі, вважає, що спірне розпорядження вже виконане, а тому не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до частини другої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.
Відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Суди повинні дотримуватися встановлених процесуальними законами правил підсудності та підвідомчості спорів, враховувати, що тільки права, свободи та законні інтереси учасників правовідносин, які виникають із визначених законом підстав та інших юридичних фактів, підлягають судовому захисту в передбачений законом та/або договором спосіб.
Стаття 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод і інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Пунктом 1 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з пунктом 7 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Для визначення спору як такого, що підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, має бути законодавче уповноваження хоча б одного суб`єкта владно керувати поведінкою іншого (інших) суб`єктів, а ці суб`єкти відповідно зобов`язані виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта.
Тому слід вважати, що до юрисдикції адміністративних судів віднесені тільки ті публічно-правові спори, які виникають у зв’язку із здійсненням суб’єктами владних повноважень віднесених до їх компетенції владних управлінських функцій, а не взагалі всіх функцій, які виконують суб’єкти владних повноважень.
Стаття 17 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює категорії спорів, на які поширюється компетенція адміністративних судів, щодо вирішення адміністративних справ, це, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Звертаючись до суду з позовом, позивач просить скасувати Розпорядження відповідача, на підставі якого була приватизована квартира та видано свідоцтво про право власності на квартиру. Тобто спір в даній частині зводиться до цивільно-правового спору, пов’язаного з правом власності.
У судовому засіданні встановлено, що на підставі спірного розпорядження ОСОБА_3 було набуто право власності на житло та згідно з договором купівлі-продажу вказане житло перейшло у власність іншої особи –ОСОБА_4
В даних правовідносинах відповідач не перебуває при здійсненні управлінських функцій і не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак суб`єкта владних повноважень, що виключає можливість розгляду даного спору в порядку адміністративного судочинства.
Позовна вимога про скасування Розпорядження Кримського територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України № 97 від 17.04.2007 має приватноправовий характер і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Справи у спорах, пов’язаних із захистом цивільних прав і обов’язків підвідомчі судам загальної юрисдикції в порядку Цивільного процесуального кодексу України.
Згідно зі статтею 15 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин.
Відповідно до статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.
Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень:
- про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;
- про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;
- про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України;
- про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо);
- в інших випадках, встановлених законом.
Кримське територіальне квартирно-експлуатаційне управління Міністерства оборони України не є суб’єктом владних повноважень в розумінні статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, отже й не може бути відповідачем у даній справі в розумінні статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України.
Міністерство оборони України може бути позивачем в адміністративній справі у випадках, передбачених законодавством України.
Вищезазначене дає суду право для висновку, що позовні вимоги про скасування Розпорядження Кримського територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України № 79 від 17.04.2007 не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а повинні розглядатись в порядку цивільного судочинства.
Згідно з пунктом першим частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до частини 3 вказаної статті повторне звернення з тією самою заявою не допускається.
На підставі наведеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 157, ст. 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Провадження у справі № 2а-3773/10/2770 за позовом Військового прокурора Військово-Морських Сил України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Кримського територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України, 3-ті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання незаконним та скасування розпорядження № 79 від 14.04.2007 - закрити.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в п'ятиденний строк з дня проголошення ухвали, з подачею її копії до апеляційної інстанції.
Суддя Н.Г. Плієва