Справа №22-ц-4191/2006р                            Головуючий 1 -ї інстанції Горбунова Я.М.

Категорія: про захист прав                             Доповідач: Довгаль Г.П.

споживачів

УХВАЛА

ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

16 серпня 2006 року                            судова колегія судової палати у

цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Коваленко І.П.

суддів - Бездітко В.М., Довгаль Г.П.,

при секретарі - Черних Л.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 06 червня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю „Артемія" про захист прав споживачів та відшкодування моральної шкоди, -

встановила:

У вересні 2003 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Артемія" (далі - ТОВ „Артемія"), в якому просила зобов'язати відповідача у 2-х недільний строк усунути допущені порушення умов договору - шляхом заміни раніше встановлених в її квартирі дверей, які мають недоліки, на нові якісні двері та стягнути на її користь моральну шкоду в розмірі 5 000грн. (а.с. 2-3).

При розгляді справи у березні 2006 року позивачка змінила позовні вимоги і просила: розірвати договір НОМЕР_1 укладений між нею та ТОВ „Артемія" на виготовлення шести міжкімнатних дверей, стягнути з відповідача на її користь спричинені матеріальні збитки у сумі 5 165грн. та моральну шкоду в сумі 10 000грн.

Зазначивши, що за вказаним договором двері повинні бути виготовлені на протязі трьох місяців, тобто в строк до - 27.03.2002 року. Вона сплатила вартість робіт, спочатку у вигляді авансу в сумі 1 000грн., а потім ще 1 900грн. В травні 2002 року двері почали встановлювати, але через виявлені в них недоліки двері були замінені на інші, які наприкінці липня 2002 року були встановлені в її квартирі. Через місяць після установки двері почали тріскатися, у зв'язку з чим відповідач запропонував їх реставрацію. Однак вона на це не погодилася і наполягала на заміну дверей на більш якісні. Після проведення експертизи по справі, яка встановила істотні недоліки при виготовленні дверей і які, на її думку, відповідач не може усунути, вона вимагає розірвання договору із відшкодуванням понесених збитків. Зокрема, збитки складаються: з оплати вартості виконаних робіт 2 900грн., оплати роботи по установці дверей 600грн., придбаних за власні кошти матеріалів -пенотекса 145грн., лака 100грн, скла 90грн., піни 150грн., дверних навісів 80грн. Крім того з вини відповідача вона понесла додаткові витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката 500грн. та оплати вартості експертизи 600грн. Моральна шкода виразилася в тривалих душевних переживаннях з приводу не якісно виконаної роботи, а також довгий час вона змушена терпіти незручності із-за неможливості нормально користуватися дверима (а.с.115-116).

Відповідач позов не визнав, подав на нього свої письмові заперечення (а.с. 39-40).

В судовому засіданні суду першої інстанції позивачка позов підтримала.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позову, посилаючись на те, що позивачці були встановлені якісні двері із дерева. Умовами цього договору установка дверей та їх фарбування не передбачалося. Але на прохання позивачки та за усною домовленістю з останню дверні блоки були встановлені та викрашені наданими нею фарбою і лаком. При установці дверей вона ніяких претензій не висловлювала, добровільно підписала акт прийому-передачі робіт від 14.05.2002 року. До кінця червня 2003 року позивачка ніяких претензій не висловлювала, і лише у липні 2003 року заявила претензію про не якість дверей. Вказує на те, що претензії позивачки є необгрунтованими т.я. недоліки дверей виникли внаслідок їх неправильної експлуатації, оскільки позивачка проводила ремонтні роботи в квартирі після установки дверей, а тому через підвищену вологість, попадання будівельних матеріалів, двері втратити свою якість.

Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 06 червня 2006 року в позові ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати і постановити нове рішення про задоволення її вимог в повному обсязі, посилаючись на те, що судом неповно з'ясовані обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, наданим сторонами доказам дана неналежна правова оцінка. Зокрема, вказує на те, що суд залишив поза увагою клопотання представника відповідача про призначення по справі почеркознавчої експертизи, оскільки вона оспорювала свій підпис на акту приоймки-передачі столярних виробів від 14.05.2002 року. Суд в порушенні ст.212 ЦПК України не відобразив в рішенні і не дав належної оцінки судової будівельно-технічної експертизи НОМЕР_1, яка, на її думку, є неповною, на її вирішення не поставлено питання про можливість подальшого використання виготовленого товару (дверей) за своїм цільовим призначенням, тобто з виявленими в них дефектами та недоліками, експертиза по суті не дала відповіді на решту інших запитань, а саме з вини кого конкретно - замовника чи виготовителя виникли ці недоліки, чи можливо їх усунути   в подальшому.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення осіб, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи, наведені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, відповідно до роз'яснень, викладених у п.З постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року №5 „Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 1998р. №15), вирішуючи питання про характер правовідносин між споживачами та виробником (виконавцем), про наявність підстав і умов їх виникнення, про права й обов'язки сторін, суд має виходити як з норм Закону України від 12 травня 1991р. „Про захист прав споживачів", зі змінами внесеними ЗУ від 15.12.1993р. та від 30.06.1999р. (далі-Закону) і прийнятих згідно з ним нормативних актів, так і з відповідних норм Цивільного кодексу та іншого законодавства, що регулюють ті ж самі питання і не суперечать Закону.

Судовим розглядом встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що 27 грудня 2001 року між ОСОБА_1 та ТОВ „Артемія", в особі директора цього товариства Толстого В.Е., було укладено письмовий договір НОМЕР_1, згідно якого відповідач взяв на себе зобов'язання по виготовленню дверних блоків із сосни, в кількості 6 штук, з навіскою та урізкою замків на дверях, а позивач зобов'язався сплатити вартість матеріалу і виконаних робіт на загальну суму - 2 700грн. Термін виготовлення продукції обумовлено трьома місяцями, гарантійний строк встановлено в один рік. (а.с. 4).

Первісно, за вказаним договором, двері ТОВ „Артемія" були виготовлені на прикінці квітня 2002 року і, після повної оплати позивачкою робіт, привезені на її квартиру. У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 виявила недоліки у виготовлених дверях (в декілька місцях деревина мала синій відтінок), то відповідач погодився на їх заміну. Нові двері були виготовлені в середині травня цього ж року і, за додатковою усною домовленістю з ОСОБА_1, встановлені в її квартирі та викрашені з матеріалу замовника.

Згідно акту приоймки-передачі столярних виробів від 14.05.2002 року, двері в кількості 6шт. були прийняти замовником (а.с. 127). На той момент позивачка, оглянувши двері, недоліків або явних дефектів не виявила і ніяких претензій з приводу не якості виготовлених дверей не заявляла.

Лише в березні 2003 року ОСОБА_1 звернулася до позивача з вимогами про заміну встановлених дверей на більш якісні. Відповідач, в свою чергу, запропонував їй зробити реставрацію дверей, але ОСОБА_1 від цього відмовилася і наполягала на зміну дверей на нові.

Після отримання відмови відповідача у виготовленні нових дверей, ОСОБА_1 за захистом своїх прав спочатку звернулася до прокуратури Московського району м. Харкова, а пізніше до Харківського обласного управління у справах захисту прав споживачів із заявою про проведення перевірки роботи ТОВ „Артемія" (а.с.6-7) і тільки у вересні 2003 року до суду з позовом про заміну встановлених дверей на більш якісні, а рівно через три роки - у вересні 2006 року з позовом про розірвання укладеного між сторонами договору НОМЕР_1.

При розгляді справи по суті за клопотанням позивачки була проведена будівельно-технічна експертиза НОМЕР_1 (а.с. 95-110). Цією експертизою встановлено, що на 6-ти дверних блоків є - тріщини, плями, не повільне відкриття, забруднення, нещільне прилягання наличників та інші.

Вказані дефекти і недоліки дверних блоків могли виникнути з наступних причин: в наслідок тривалого зволожування повітря в квартирі (не дотримання   волого-температурного     режиму);     використання     для виготовлення виробів деревини не відповідної якості, що в послідуючим привело до її розсихання і утворюванню тріщин; сколи і потертості притвору - в наслідок експлуатації; сколи і вм'ятини - в наслідок експлуатації або від механічних ушкоджень при транспортирові, різновідтіночність та плями - в наслідок використання лакофарбового матеріалу не відповідної якості, забруднення в місцях структурних нерівностей, спряженій елементів дверних блоків - в наслідок попадання пилевидних часток будівельних матеріалів при проведення будівельно-ремонтних робіт після установки дверних блоків. Оскільки експертам не відомі умови зберігання (експлуатації), якість використаних матеріалів, стан виробів на момент установки дверей, то встановити яка конкретно причина або їх сукупність, привели до зміни технічного стану дверних блоків, не представляється можливим.

Відповідно до п.8 ст. 14 Закону України „Про захист прав споживачів" споживач має право пред'явити виготівнику вимогу про безоплатне усунення недоліків товару після закінчення гарантійного терміну. Ця вимога може бути пред'явлена протягом установленого терміну служби, а якщо такий не встановлено - протягом   10 років, якщо в товарі  були  виявлені  істотні недоліки, допущені з вини виготівника.

Частиною 1 ст.60 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позивачкою не надано ніяких доказів на підтвердження того, що недоліки і дефекти у виготовлених дверях є істотними і що вони виникли саме з вини відповідача.

Судова колегія вважає безпідставними доводи апеляційної скарги на те, що суд залишив поза увагою клопотання відповідача про призначення почеркознавчої експертизи. Так, з протоколу судового засідання вбачається, що це клопотання було зразу вирішено по суті - відмовлено в призначенні такої експертизи, оскільки на той момент в справі був відсутній оригінал акту приоймки-передачі від столярних виробів від 14.05.2002 року, а коли пізніше цей акт було надано, то ніхто із сторін повторно цього клопотання не заявляв.

Таким чином, вирішуючи спір, суд повно і всебічно дослідив обставини по справі, правильно визначив закон, який регулює ці правовідносини, а тому підстав для зміни або скасування рішення немає.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314ч.1п.1, 315, 317,319, 325 ЦПК України судова колегія, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Московського районного суду м. Харкова від 06 червня 2006 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий -Судді -