Справа № 22-ц - 4034/2006 p.                                            Головуючий 1 інст. Коптєв Ю.А.

Категорія стягнення суми                                                 Доповідач              Луспеник Д.Д.

УХВАЛА

16 серпня 2006 р.

Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого -    судді Луспеника Д.Д.,

суддів           -             Борової С.А., Даниленка В.М,

при секретарі -               Гребєнщиковій Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові апеляційну скаргу начальника Ізюмської ОДПІ Харківської області

на ухвалу Барвінківського районного суду Харківської області від 9 червня 2006 р. по цивільній справі за заявою начальника Ізюмської ОДПІ Харківської області про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 суми,

встановила: У червні 2006 р. заявник звернувся до суду зі вказаною заявою про видачу судового наказу з ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості по сплаті земельного податку в розмірі 57,68 грн., як за вимогою, яка ґрунтується на письмовому правочині.

Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 9 червня 2006 р. у прийнятті заяви про видачу судового наказу відмовлено.

В апеляційній скарзі начальник Ізюмської ОДПІ Харківської області просить ухвалу суду скасувати та видати судовий наказ відповідно до поданої заяви, вважаючи, що суд порушив норм процесуального права, оскільки їх заява ґрунтується на письмовому односторонньому правочині, який надає їм право вимагати стягнення суми з боржника за несплату земельного податку.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи, вважає, що апеляційна скаргу підлягає частковому задоволенню з наступних причин.

Відмовляючи заявнику у прийнятті заяви про видачу судового наказу, районний суд виходив з того, що вимога, з якою заявник звернувся до суду про стягнення суми, не передбачена цивільним процесуальним законодавством.

Судова колегія вважає, що ухвала суду не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства, оскільки при її постановленні був порушений порядок вирішення питання, що згідно з п. З ст. 312 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду з передачею вирішення питання на новий судовий розгляд.

Пунктом 1 ст. 96 ЦПК України, на який фактично посилається заявник, передбачено, що судовий наказ може бути виданий, якщо заявлено вимогу, яка ґрунтується на правочині, вчиненому у письмовій формі.

У зв'язку з цією нормою цивільного процесуального права суд зобов'язаний був визначитись із поняттям правочину та вимогами до її письмової форми, а також до з'ясування наявності спору про право.

Так, відповідно до ст. 202 ЦК України правочин може бути одностороннім, якщо для виникнення, припинення або іншої видозміни цивільних прав і обов'язків достатньо волевиявлення однієї сторони. При ньому він може створювати обов'язки для інших сторін лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, заявник є податковою інспекцією, якій у відповідності до ст. 14 Закону України „Про плату за землю" надано право нараховувати земельний податок власникам земельних ділянок, яким є боржник та направляти їм платіжне повідомлення про сплату податку.

Відповідно до статей 2, 4 і 9 Закону України „Про систему спадкування", ст. 15 Закону „Про плату за землю" власники землі зобов'язані сплачувати земельний податок.

Таким чином, заявник вправі був направити ОСОБА_1 податкове повідомлення про сплату земельного податку і зазначена дія заявника згідно з ч. З ст. 202 ЦК України є дією особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Боржник отримав податкове повідомлення, в якому чітко визначена сума заборгованості по земельному податку в розмірі 57,68 грн., розписався про отримання і ніяких заперечень не зробив (а.с.4). Вкаже свідчить про те, що односторонній письмовий правочин вчинений, підписаний сторонами, тобто воля сторін на його укладення виражена безспірно, що повністю відповідає вимогам ст. 207 ЦК України.

З урахуванням наведеного, судова колегія вважає, що у суду першої інстанції не було підстав вважати, Що начальник Ізюмської ОДПІ Харківської області подав заяву про видачу судового наказу щодо вимоги, яка не передбачена ст. 96 ЦПК України або наявний спір про право.

Прохання яційної скарги щодо видачі судового наказу судом апеляційної інстанції не може бути задоволене, оскільки вчинення цієї процесуальної дії, тобто ухвалення судового рішення в формі судового наказу, є компетенцією суду першої інстанції, який до вирішення цього питання не підійшов через неправильне застосування норм процесуального закону.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.4 ч.2 ст. 307, п.З ст. 312, 313, 315, 317 ЦПК України, судова колегія судової палати,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу начальника Ізюмської ОДПІ Харківської області задовольнити частково.

Ухвалу Барвінківського районного суду Харківської області від 9 червня 2006 р. скасувати, справу направити до районного суду для вирішення питання у відповідності до норм ЦПК України.

Ухвала апеляційної інстанції в силу ст. 324 ЦПК України касаційному оскарженню не підлягає, оскільки НЕ перешкоджає подальшому провадженню справи.

Головуючий Судді