ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" січня 2011 р. справа № 2-3323/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Руденко М.А.
суддів: Семененка Я.В. Добродняк І.Ю
розглянула в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду в Індустріальному районі м. Дніпропетровська на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 вересня 2010 року по справі №2а-3323/10 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду в Індустріальному районі м. Дніпропетровська про зобов'язання здійснити перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни", -
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2010 року позивачка звернулась до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Управління Пенсійного фонду в Індустріальному районі м. Дніпропетровська, в якому просила суд: визнати неправомірною бездіяльність відповідача по невиконанню з 09.07.2007 року по31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 17.08 2010 року приписів статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”; зобов’язати відповідача виплатити соціальну допомогу за вказаний період часу.
В обґрунтування своїх вимог позивачка посилалась на те, що має статус “дитини війни”, тому користується всіма правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про соціальний захист дітей війни ” для цієї категорії осіб, і на підставі ст.6 зазначеного Закону має право на щомісячну доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. При вирішенні питання про нарахування вказаної доплати до пенсії відповідач керувався положеннями нормативних актів що на підставі Рішень Конституційного Суду України були визнані неконституційними, а тому застосуванню не підлягали.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 вересня 2010 року позовні вимоги задоволено. Зобов’язано відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 р. по 17.08.2010 р. відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказав, що вищезазначене рішення винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, посилаючись на відсутність виділених коштів, можливості та підстав для здійснення зазначеного виду доплати.
Заперечень на апеляційну скаргу не надійшло.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити частково з наступних підстав.
18 лютого 2010 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 1691-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо юрисдикції справ, пов'язаних із соціальними виплатами", який набрав чинності 10 березня 2010 року. Цим Законом встановлено, що справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них суди розглядають у порядку цивільного судочинства, а п. 3 ч. 1 ст. 18 КАС України виключено.
Рішенням Конституційного суду України № 19-рп/2010 від 09.09.2010 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами" (справа № 1-40/2010) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 2 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами" від 18 лютого 2010 року № 1691.
Відповідно до ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Отже, з 09.09.2010 року справи даної категорії повинні розглядатись в порядку адміністративного судочинства.
Суд першої інстанції не звернув уваги на зміни в діючому законодавстві, постановивши рішення за нормами ЦПК після прийняття Рішення Конституційним судом України від 09.09.2010 року. Вказана обставина є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нової постанови.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачка народилась 1939 року, відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має статус дитини війни (а.с. 7).
Згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Отже, позивачка є особою, яка має право на отримання підвищення до пенсії, у розмірах, які визначено Законом, а відтак має право на звернення до суду за захистом порушеного такого права.
Відповідно до положень частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
30 липня 2010 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства України. В частину другу статті 99 КАС України внесено зміни, відповідно до яких для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
У відповідності до ст. 100 КАС України, в редакції з 30.07.2010 року, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Як вбачається з матеріалів справи адміністративний позов, в якому, в тому числі, заявлені вимоги про перерахунок та виплату підвищення до пенсії за 2007-2010 роки подано до суду 28.08.2010р., тобто після внесення змін до КАС України, яким встановлено строки звернення до суду.
Відповідно до ч.1 ст.102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Колегія суддів вважає, що поважних причин несвоєчасного звернення до суду позивачка не надала. Виплати підвищення до пенсії є щомісячними, а відтак позивач знав розмір цих виплат і в разі не згоди мав право звернутися до суду. Право на звернення до суду не залежить від прийняття рішень Конституційним Судом України.
З огляду на викладене, з урахуванням часу звернення позивача з позовом до суду (28.08.2010р.) колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції в частині зобов’язання відповідача нарахувати та сплатити підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 та з 01.01.2010 року по 27.02.2010 року скасувати, а позовні вимоги в цій частині залишити без розгляду.
Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/08 від 22 травня 2008 року положення п.п.2 п.14 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та встановлено з 01 січня 2008 року інший порядок розрахунку підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії «дітям війни», були визнанні неконституційними та втратили чинність з дня прийняття вказаного рішення.
На час розгляду справи Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»не призупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відтак відповідач був зобов’язаний виплачувати позивачу підвищення до пенсії у розмірах, які визначено ст.6 названого Закону. Проте, відповідач будь-яких дій з цього приводу не здійснював.
Отже, з урахуванням вимог ст. 99 КАС України та враховуючи час звернення до суду позивачки з позовом, колегія судів приходить до висновку про необхідність зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в м. Павлоград Дніпропетровської області провести перерахунок та виплатити позивачу недоотримані суми щомісячної надбавки до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 28 лютого 2010 року по 17 серпня 2010 року
Право позивачки на отримання підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку органи Пенсійного фонду України, і несе обов’язок по своєчасній та повній виплаті підвищення до пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни суд обґрунтовано до уваги не взяв, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається. Проблеми надання бюджетних коштів Управлінню для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судом першої інстанції не розглядалось.
Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити те, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню постанова КМУ від 28.05.2008р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою визначено розмір виплат підвищення до пенсії, оскільки виходячи із загальних принципів пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку підвищення до пенсії, слід керуватися Законом (Законом України «Про соціальний захист дітей війни», а не підзаконним нормативно-правовим актом (Постановою КМУ від 28.05.2008р. №530).
За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції –скасувати та прийняти нову постанову.
Керуючись п. 3 ч.1 ст. 198, п.4 ч. 1 ст. 202, 205, 207 КАС України колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду в Індустріальному районі м. Дніпропетровська задовольнити частково.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 21 вересня 2010 року по справі №2а-3323/10–скасувати та прийняти нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 –задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду в Індустріальному районі м. Дніпропетровська щодо нездійснення перерахунку та невиплати ОСОБА_1 у повному обсязі підвищення до пенсії згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 28.02.2010 року по 17.08.2010 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду в Індустріальному районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно з ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 28.02.2010 року по 17.08.2010 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, що була виплачена у цей період.
Позовні вимоги в частині зобов’язання Управління Пенсійного фонду в Індустріальному районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 та з 01.01.2010 року по 27.02.2010 року –залишити без розгляду.
Постанова суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: М.А. Руденко
Суддя: Я.В. Семененко
Суддя: І.Ю. Добродняк