УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"08" лютого 2011 р. справа № 2-2612/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Руденко М.А.
суддів: Юхименка О.В. Мірошниченка М.В.
розглянула в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду в Кіровському районі м. Дніпропетровська на рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 вересня 2010 року по справі №2-2612/10 за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду Кіровському районі м. Дніпропетровська про зобов'язання здійснити перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни", -
ВСТАНОВИЛА:
У липні 2010 року позивач звернувся з позовом до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська, в якому просила: зобов’язати відповідача нарахувати та вплатити недоплачену щомісячну соціальну державну допомогу до пенсії як дитині війни за період з 2007 по 2009 роки.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що має статус “дитини війни”, тому користується всіма правами та пільгами, передбаченими Законом України “Про соціальний захист дітей війни ” для цієї категорії осіб, і на підставі ст.6 зазначеного Закону має право на щомісячну доплату до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. При вирішенні питання про нарахування вказаної доплати до пенсії позивачу відповідач керувався положеннями нормативних актів що на підставі Рішень Конституційного Суду України були визнані неконституційними, а тому застосуванню не підлягали.
Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 вересня 2010 року позов задоволено частково, а саме визнано бездіяльність відповідача щодо нездійснення перерахунку та виплати позивачці підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком неправомірною; зобов’язано відповідача здійснити перерахунок підвищення до пенсії передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, з урахуванням різниці яка була виплачена в цей період. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та винести рішення яким позивачці в позові відмовити повністю.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
18 лютого 2010 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 1691-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо юрисдикції справ, пов'язаних із соціальними виплатами", який набрав чинності 10 березня 2010 року. Цим Законом встановлено, що справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них суди розглядають у порядку цивільного судочинства, а п. 3 ч. 1 ст. 18 КАС України виключено.
Рішенням Конституційного суду України № 19-рп/2010 від 09.09.2010 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами" (справа № 1-40/2010) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 2 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами" від 18 лютого 2010 року № 1691.
Отже, з 09.09.2010 року апеляційні суди загальної юрисдикції не вправі розглядати справи даної категорії. Тобто, поновлено юрисдикцію розгляду таких справ в порядку адміністративного судочинства.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має статус дитини війни що підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки (а.с.9).
Згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»була призупинена п.12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік».
Рішенням Конституційного суду України № 6-рп від 09 липня 2007 року положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»щодо призупинення дії положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»визнані неконституційними.
Відповідно до ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно зі ст.22 Закону України «Про Конституційний суд України»рішення Конституційного Суду України підлягають безумовному виконанню всіма державними органами, органами місцевого і регіонального самоврядування, установами, організаціями, підприємствами, їх посадовими особами, об’єднаннями громадян та громадянами.
Таким чином, приймаючи до уваги той факт, що ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»про зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»на 2007 рік втратила чинність з 09.07.2007 року, відповідач повинен був здійснити перерахунок та виплатити щомісячне підвищення до пенсії позивачу відповідно до чинного законодавства, починаючи з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року включно.
Відповідач будь-яких дій, пов’язаних з перерахунком та виплати позивачу підвищення до пенсії відповідно до положень ст. 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни»з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року не здійснював.
Отже, з урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зобов’язання відповідача здійснити відповідний перерахунок підвищення до пенсії позивачу у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.
Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права на перерахунок підвищення до їх пенсії як «дитині війни»з 22 травня 2008 року оскільки Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/08 від 22 травня 2008 року положення п.п.2 п.14 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та встановлено з 01 січня 2008 року інший порядок розрахунку підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії «дітям війни», були визнанні неконституційними та втратили чинність з дня прийняття вказаного рішення.
Отже відповідач повинен був провести відповідний перерахунок підвищення до пенсії позивачу згідно вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», починаючи з 22 травня 2008 року, та сплатити на його користь заборгованість з цих виплат.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зобов’язання відповідача провести перерахунок та виплатити позивачу недоотримані суми щомісячної надбавки до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
На час розгляду справи Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік»не призупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а відтак відповідач був зобов’язаний виплачувати позивачу підвищення до пенсії у розмірах, які визначено ст.6 названого Закону.
Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про зобов’язання відповідача нараховувати та виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року.
Право позивача на отримання підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не залежить від наявності чи відсутності грошових коштів та належного фінансування, таке право надане державою і закріплено Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Оскільки таке право декларовано державою, то відповідно держава, через створені нею органи, в даному випадку органи Пенсійного фонду України, і несе обов’язок по своєчасній та повній виплаті підвищення до пенсії саме у розмірах, які нею ж визначені та закріплені в Законі.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни суди обґрунтовано до уваги не взяли, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається. Проблеми надання бюджетних коштів Управлінню для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і судами першої інстанції не розглядалися.
Також колегія суддів вважає за необхідне зауважити те, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню постанова КМУ від 28.05.2008р. №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», якою визначено розмір виплат підвищення до пенсії, оскільки виходячи із загальних принципів пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку підвищення до пенсії, слід керуватися Законом (Законом України «Про соціальний захист дітей війни», а не підзаконним нормативно-правовим актом (Постановою КМУ від 28.05.2008р. №530).
Щодо відмови в задоволенні позовних вимог, позивач своїм правом оскаржити постанову суду першої інстанції не скористався, що позбавляє суд процесуальної можливості переглянути постанову в частині відмови в задоволенні позовних вимог.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення.
Керуючись п. 1 ч.1 ст. 198, ст. ст. 200, 205, 206 КАС України колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду в Кіровському районі м. Дніпропетровська залишити без задоволення, а рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 07 вересня 2010 року по справі №2-2612/10 - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили у відповідності до ч.5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: М.А. Руденко
Суддя: О.В. Юхименко
Суддя: М.В. Мірошниченко