КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 14.03.2011                                                                                           № 4/505

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Маляренка  А.В.

 суддів:            Дикунська  С.Я.

          Зеленін  В.О.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -Гончарук О.П.(дов. № 14-777 від 11.03.2011 р.);

 від відповідача - Храбан О.П. (дов. № 03/2/894 від 14.12.2010 р.);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ВАТ "Будшляхмаш"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 18.01.2011

 у справі № 4/505 (Борисенко І.І. .....)

 за позовом                               ВАТ "Будшляхмаш"

 до                                                   Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

 У листопаді 2010 р. Відкрите акціонерне товариство „Будшляхмаш” звернулося до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства „Всеукраїнський акціонерний банк” про визнання недійсним кредитного договору.

             Представник позивача надав суду заяву про зміну підстав позову, в якій просив призначити почеркознавчу експертизу для встановлення факту дійсності або недійсності підпису особи, що підписала кредитний договір № 263 від 27.12.2005 р. від імені позивача.

             Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.01.2011 р. в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Позивач вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім того, судом першої інстанції не було враховано пояснення позивача, чим грубо було порушено норми законодавства.

                Представник відповідача надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить  залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

 Дослідивши всі докази по справі, з’ясувавши всі обставини, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування вказаного рішення господарського суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно із ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

  З матеріалів справи вбачається, що 27.12.2005 р. між сторонами по справі було укладено кредитний договір № 263.

  Відповідно до умов договору кредитодавець (відповідач) надає позичальнику (позивачу) у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами до нього, що складають невід’ємну частину договору.

  Згідно п.п. 1.1.1-1.1.2 укладеного договору кредит надається в формі поновлюваної кредитної лінії з лімітом в сумі 5 000 000 грн. Термін користування кредитом до 16 00 год. 27.12.2007 р.

  Крім того, сторонами було укладено додаткову угоду № 1 від 29.12.2005 р., додаткову угоду № 2 від 26.12.2006 р., додаткову угоду № 3 від 07.03.2008 р., додаткову угоду № 4 від 13.07.2009 р., за вказаними угодами було внесено зміни до кредитного договору № 263 від 27.12.2005 р.

              Позивач посилається на те, що укладений кредитний договір суперечить приписам ст.ст. 215, 509 ЦК України, ст. 207 ГК України та Закону України „Про відповідальністю за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань”.

             Крім того, позивачем в поданій суду першої інстанції заяві про зміну підстав позову вказано, що кредитний договір № 263 від 27.12.2005 р. не підписувався уповноваженим представником Відкритого акціонерного товариства  „Будшляхмаш”, підпис зі сторони позивача на кредитному договорі № 263 від 27.12.2005 р. не відповідає підпису Голови правління Відкритого акціонерного товариства  „Будшляхмаш” ОСОБА_1.

 З матеріалів справи вбачається, що сторонами виконувались умови кредитного договору № 263, а саме відповідач надав кредит, а позивач отримав його та повинен був повернути.

 Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

             Колегія суддів вважає, що посилання позивача на ст.ст. 215, 509 ЦК України, ст. 207 ГК України, Закону України „Про відповідальністю за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” є необґрунтованим з огляду наступне.

 Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

              Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин, який вчинила юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюються печаткою.

              Апеляційний господарський суд вважає, що посилання позивача на те, що кредитний договір не підписувався уповноваженим представником Відкритого акціонерного товариства  „Будшляхмаш”, а підпис зі сторони позивача на кредитному договорі не відповідає підпису Голови правління Відкритого акціонерного товариства  „Будшляхмаш” ОСОБА_1. є не необґрунтованим, оскільки вказані твердження позивача не відповідають дійсності.

              Встановлено, що при оформленні кредитної заявки та підписанні кредитного договору особа Голови правління Відкритого акціонерного товариства  „Будшляхмаш” ОСОБА_1. була встановлена за паспортом та ідентифікаційним кодом, як передбачено Інструкцією про відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженою Постановою правління НБУ №492 від 12.11.2003 р.

             Крім того, позивачем не було доведено, що у ОСОБА_1. підпис інший ніж зазначений в кредитному договорі і додаткових угодах.

             Згідно ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

             Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

             Як вбачається, що при укладенні кредитного договору сторонами було погоджено усі його істотні умови, в тому числі щодо строку, суми кредитування, процентної ставки, відповідальність сторін за невиконання зобов’язань  і т.д.

             Також, встановлено, що позивач частково виконував свої зобов’язання за кредитним договором, щодо сплати процентів.

             Відповідно до ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визнати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони можуть погоджувати на свій розсуд будь - які умови договору, що не суперечить законодавству.

             Крім того, необхідно врахувати ту обставину, що позивач отримав кредитні кошти за договором та вчинив дії по виконанню зобов’язань за договором, зазначене свідчить про визнання та схвалення позивачем укладеного договору.

             Встановлено, що при підписанні кредитного договору, всі передбачені чинним законодавством вимоги для укладання договору були дотримані, договір містить  всі передбачені чинним законодавством відомості, дотримано всіх вимог щодо змісту та форми його укладення, дійсність договору підтверджена його фактичним виконанням.

            Таким чином, кредитний договір від 27.12.2005 р. № 263 укладено відповідно до положень чинного законодавства України.

            Крім того, позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували невідповідність спірного договору вимогам чинного законодавства

            Колегія суддів погоджується з тим, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що позивач не довів суду підстав для визнання вказаного договору недійсним, тому позов задоволенню не підлягає.

           Відповідно до ст. 33 ГПК України апеляційний господарський суд зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

           Враховуючи викладене, немає підстав визнати доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, переконливими та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції, а тому колегія суддів вважає, що при прийнятті рішення господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку відповідно до ст. 43 ГПК України та прийняв законне й обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

           Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Будшляхмаш” залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 18.01.2011 р. у справі № 4/505  без змін.

Справу № 4/505 повернути до Господарського суду міста Києва.

           Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

 Головуючий суддя                                                                      Маляренко  А.В.

 Судді                                                                                          Дикунська  С.Я.

                                                                                          Зеленін  В.О.

 18.03.11 (відправлено)