КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.03.2011 № 02-03/120/16
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлева М.Л.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
згідно протоколу судового засідання від 18.03.2011 року (знаходиться в матеріалах справи)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Рокитнянського ринку Київської обласної спілки споживчих товариств
на рішення Господарського суду Київської області від 07.02.2011
у справі № 02-03/120/16 ( .....)
за позовом Рокитнянського ринку Київської обласної спілки споживчих товариств
до Рокитнянської селищної ради Київської області
Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
третя особа позивача
третя особа відповідача
про визнання недійсними рішень та договорів оренди
ВСТАНОВИВ:
До господарського суду Київської області з позовом звернувся Рокитнянський ринок Київської обласної спілки споживчих товариств до Рокитнянської селищної ради Киїської області, смт. Рокитне та до Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, с. Ромашки Рокитнянського району про визнання недійсними рішень Рокитнянської селищної ради від 10.11.2004 року № 226 «Про передачу в оренду земельної ділянки СПД ОСОБА_1», № 257 від 12.12.2006 року «Про продовження оренди земельної ділянки СПД ОСОБА_1 по АДРЕСА_1», № 819 від 18.03.2008 року № 819 «Про продовження оренди земельної ділянки СПД ОСОБА_1 по АДРЕСА_1», № 871 від 10.06.2008 року (зазначене рішення до позовної заяви не надано), № 1037 від 21.10.2008 року «Про затвердження передпроектної документації реконструкції ринку, надання дозволу на виготовлення проекту реконструкції та будівництво торгового павільйону по АДРЕСА_1 та визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки від 20.12.2006 року та від 18.06.2008 року, укладених між відповідачем 1 та відповідачем 2.
Ухвалою від 07.02.2011 року господарський суд Київської області на підставі п. 5 ч. 1 ст. 63 ГПК України повернув позовну заяву і додані до неї документи в зв’язку з порушенням правила об’єднання позовних вимог, так як у позовній заяві об’єднано позовні вимоги, які підлягають розгляду в адміністративному суді та господарському.
Не погоджуючись з ухвалою місцевого суду, позивач, Рокитнянський ринок Київської обласної спілки споживчих товариств, звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду та просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області та направити позовну заяву до розгляду місцевому суду.
Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права. Так, зокрема, як зазначає скаржник, земельні відносини поділяються на публічні та приватні, а відтак відповідно і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими та і приватноправовими (господарськими, цивільними). Відповідач у справі, Рокитнянська селищна рада Київської області, фізична особа підприємець ОСОБА_1 – виступають як суб’єкт цивільних правовідносин і мають такий самий правовий статус, що й інші учасники цих відносин. У цьому випадку відсутня підпорядкованість одних учасників земельних відносин – іншому, тобто Рокитнянській селищній раді Київської області, яка має місце під час здійснення органом місцевого самоврядування владних управлінських функцій.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.03.2011 року по справі № 02-03/120/16 апеляційну скаргу було прийнято до провадження і призначено перегляд рішення на 18.03.2011 року.
Представник відповідача 1 в судове засідання не з’явився, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Другий відповідач надіслав телеграму про відкладення розгляду справи, оскільки останній знаходиться на лікарняному.
Колегія суддів апеляційного суду відхиляє клопотання про відкладення в зв’язку з тим, що доказів про знаходження відповідача на лікарняному не подано. Крім того, апеляційний господарський суд обмежений строком перегляду ухвали суду першої інстанції, який встановлений терміном в 15 днів. Клопотання в порядку ст. 69 ГПК України сторонами не подано, самостійно ж суд апеляційної інстанції позбавлений права продовжити термін розгляду апеляційної скарги на ухвалу, а відтак, колегія апеляційного господарського суду відмовляє в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи. До того ж, слід зазначити, що справа по суті не розглядалася.
Представники відповідачів своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 96 ГПК України не скористалися, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду ухвали.
Заслухавши доповідь судді – доповідача, виступ представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Київської області від 07.02.2011 року по справі № 02-03/120/16 – скасуванню з наступним направленням до місцевого господарського суду для розгляду.
Як визначає ст. 106 ГПК України, окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема ухвала про повернення позовної заяви (п. 2 ч. 1 ст. 106 ГПК України).
Апеляційні скарги на ухвали місцевого суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення господарського суду першої інстанції.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Підставою, що потягло за собою повернення позовної заяви, є встановлення суду, що у позовній заяві позивач посилається на норми Кодексу адміністративного судочинства України, а не на норми Господарського процесуального кодексу України.
Однак, колегією апеляційного господарського суду встановлено, що із змісту позовної заяви та суті позовних вимог вбачається, що спір належить до господарського процесу та підлягає розгляду справи господарським судом з наступних підстав.
Статтею 14 Конституції України встановлено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Згідно з частинами 1, 2 статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб’єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (частина 2 статті 5 Конституції України).
Відповідно до частини третьої статті 140, частини першої статті 144 Конституції України місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи; органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина 10 статті 59 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні»).
Статтею 80 Земельного кодексу України установлено, що суб’єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності.
Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об’єкти комунальної власності (частини 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 КАС до компетенції адміністративних судів віднесено спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Ужитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини 1 статті 3 КАС). Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.
У пунктах "а", "б", "в", "г" і "к" статті 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень селищної ради належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування; вилучення їх із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідної територіальної громади селища; вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Земельні відносини поділяються на публічні та приватні. Відповідно і спори в таких відносинах можуть бути як публічно-правовими, так і приватноправовими (цивільними, господарськими).
Згідно з частиною 2 статті 2 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права.
Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов’язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (стаття 172 ЦК).
Рокитнянська селищна рада у даній справі, виступає як суб’єкт цивільних правовідносин і має такий самий правовий статус, що й інші учасники цих відносин. Реалізуючи право розпорядження земельною ділянкою, Рада відповідно до статті 5 Земельного кодексу України, має рівні права з громадянами та юридичними особами, з якими вона вступає у відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Тобто, при здійсненні повноважень власника землі відповідач є рівноправним суб’єктом земельних відносин, дії якого спрямовані на реалізацію права розпоряджатися землею. У даному випадку відсутня підпорядкованість одних учасників земельних правовідносин (Рокитнянського ринку Київської області, СПД ОСОБА_1.) іншому (Рокитнянській селищній раді), яка має місце під час здійснення органом місцевого самоврядування владних управлінських функцій.
При цьому колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що згідно з частиною 4 статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Ці положення Основного Закону кореспондуються з пунктом "в" статті 5 Земельного кодексу України, згідно з яким, земельне законодавство базується на принципі невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до частини 6 статті 319 ЦК держава не втручається у здійснення власником права власності. Тобто пряме адміністрування з боку органів влади є неприпустимим.
Крім того, рішення органу місцевого самоврядування, а саме Рокитнянської селищної ради про надання в оренду земельної ділянки господарюючому суб’єкту – СПД ОСОБА_1 втілює волевиявлення власника землі і реалізується у цивільних правовідносинах з урахуванням вимог Земельного кодексу України, спрямованих на раціональне використання земельних ділянок як об’єктів нерухомості.
Відтак, колегія апеляційного господарського суду вважає помилковим віднесенням місцевим господарським судом спору за участю Рокитнянської селищної ради, пов’язаної із наданням СПД ОСОБА_1 у користування, з оформленням цих прав, укладенням договорів оренди та продовження строку оренди до публічно-правового. Віднесення до адміністративного судочинства правовідносин, пов’язаних з набуттям права користування (оренди) на землю, має наслідком порушення засад цивільного та земельного законодавства.
Як вбачається із змісту позовної заяви, правовідносини, які склалися між сторонами, стосуються права користування спірною земельною ділянкою. Рада як власник землі вільна у виборі суб'єкта щодо надання йому цього права в порядку, встановленому законом. До того ж, винесення рішення місцевим судом про надання земельної ділянки в оренду та укладення в подальшому договору оренди є нерозривним єдиним механізмом, які поєднані між собою.
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд України є найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції. Верховний Суд України переглядає справи з підстав неоднакового застосування судами (судом) касаційної інстанції однієї і тієї ж норми матеріального права у подібних правовідносинах у порядку, передбаченому процесуальним законом.
При винесенні ухвали суд першої інстанції керувався рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2010 у справі № 1-6/2010, однак не врахував правової позиції Верховного суду України та Вищого господарського суду України.
До того ж, рішенням Конституційного Суду України передбачено, що вирішення земельних спорів фізичних та юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, а саме в розрізі невідповідності Конституції або законам України, належить до юрисдикції адміністративних судів, а якщо має місце спір, що стосується права користування земельною ділянкою – то таки спір підвідомчий господарським судам.
Отже, встановивши зазначені обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що господарський суд Київської області не звернув уваги на те, що правовідносини, які склалися між сторонами, стосуються права та підстав набуття права користування на спірну земельну ділянку. Разом із цим, відповідач владних управлінських функцій не здійснював і суб'єктом владних повноважень у цих відносинах не виступав. (Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд України (зокрема Постанова ВСУ від 27.04.2010 року № 21/2328)).
Враховуючи викладене, колегія апеляційного господарського суду не погоджується з висновком господарського суду Київської області та вважає, що ухвала підлягає скасуванню
Що стосується посилання позивачем на норми КАСу, в судовому засіданні позивач пояснив, що ним було здійснено посилання на норми КАСу помилково, однак апеляційний суд звертає увагу на це позивача, та зазначає про необхідність приведення позовної заяви у відповідність до норм чинного законодавства.
Відповідно до частини 7 статті 106 ГПК України, у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала господарського суду Київської області від 07.02.2011 року у справі № 02-03/120/16 – підлягає скасуванню з наступним направленням справи до місцевого господарського суду для подальшого розгляду.
З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Рокитнянського ринку Київської обласної спілки споживчих товариств, смт. Рокитне Київської області на ухвалу господарського суду Київської області від 07.02.2011 року у справі № 02-03/120/16 задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Київської області від 07.02.2011 року у справі № 02-03/120/скасувати.
3. Матеріали справи № 02-03/120/16 направити до господарського суду Київської області для розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку.
Головуючий суддя
Судді
21.03.11 (відправлено)