КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.03.2011 № 8/65/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Маляренка А.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -Радзевіл А.В. (дов. № 09-32/87 від 11.03.2010 р.);
від відповідача -1-Паламарчук О.А. (дов. б/н від 01.09.2010 р.);
від відповідача-2-не з’явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк"
на рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.12.2010
у справі № 8/65/14 ( .....)
за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство)
до ЗАТ "Маслозавод "Прилуки"
ВАТ "Галіївський маслозавод ім. В.Ф.Мазуркевича"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 14119697,27 грн.
ВСТАНОВИВ:
У березні 2009 р. Публічне акціонерне товариство „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” звернулося до господарського суду першої інстанції з позовом до Закритого акціонерного товариства „Маслозавод „Прилуки” та Відкритого акціонерного товариства „Галіївський маслозавод ім. В.Ф. Мазуркевича про стягнення 14 119 697,27 грн.
Оскаржуваним рішенням Господарського суду Чернігівської області від 27.12.2010 р. в позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, якими задовольнити позов.
Позивач зазначає, що фактичне користування одержаними кредитними коштами по кредитному договору № 30 від 15.04.2008 р., визнаному судом недійсним, відбулося, однак плата за одержану послугу у вигляді процентів за користування кредитом не була відшкодована, а отже, з моменту визнання кредитного договору недійсним, позивач зобов’язаний повернути відповідачам суму одержаної плати за користування кредитом за період, що передує дню винесення судом рішення про визнання правочину недійсним, а відповідачі мають повернути позивачу кредитні кошти, якими він користувався та відшкодувати вартість одержаної послуги за користування кредитом, тобто суму процентів за той самий період.
Суд першої інстанції вказує про те, що кредитний договір № 30 від 15.04.2008 р., яким позивач обґрунтовує виникнення у відповідачів перед позивачем зобов’язань, визнаний судом недійсним, а отже, не створює для відповідачів ніяких обов’язків, окрім тих, які пов’язані з його недійсністю.
Представник відповідача-1 надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Представник відповідача-2 надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Представник відповідача-2 у судове засідання не з’явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений, про що свідчить відповідний штамп апеляційного господарського суду на звороті у лівому нижньому куті ухвали від 28.01.2011 р. про прийняття апеляційної скарги до провадження та 21.02.2011 р. про відкладення розгляду апеляційної скарги з відміткою про відправку документів, причин неявки представника у судове засідання не надано.
Дослідивши всі докази по справі, з’ясувавши всі обставини, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування вказаного рішення господарського суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно із ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.
З матеріалів справи вбачається, що 15.04.2008 р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закритим акціонерним товариством) та Закритим акціонерним товариством „Маслозавод „Прилуки” (відповідач-1) укладено кредитний договір № 30, за умовами якого банк за умови наявності власних вільних кредитних ресурсів зобов’язався надати позичальнику на рефінансування кредитної заборгованості кредит у сумі 13 500 000 грн.
Відповідно до п. 3.1 укладеного кредитного договору сторони встановили, що кредит надається банком позичальнику шляхом оплати в межах сум та відповідно до термінів, визначених в п. 2.1 та п. 2.2 цього договору, розрахункових документів (платіжних доручень) позичальника безпосередньо з позичкового рахунку № 20636350175817, відкритого банком в філії „Відділення Промінвестбанку в м. Житомир”, на рахунки контрагентів позичальника відповідно до цільового призначення кредиту.
Згідно п. 2.2 кредитного договору від 15.04.2008 р. позичальник зобов’язався остаточно повернути всі отримані суми кредиту не пізніше 25.03.2011 р.
Згідно із п.п. 3.2-3.3 кредитного договору проценти за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником, виходячи із встановленої банком процентної ставки 17% річних. Нарахування банком процентів починається з дати першої оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку по день повного і остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії коштів. При розрахунку процентів використовується метод ”факт/факт”, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та році. Проценти за користування кредитом нараховуються банком щомісячно, а також в день кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного п. 2.2 цього договору. Проценти за користування кредитом нараховуються банком та сплачуються позичальником двічі в місяць в наступні терміни: за період з останнього робочого дня минулого місяця по 25 число поточного місяця - нараховуються банком 26 числа поточного місяця та сплачуються позичальником починаючи з 26 числа поточного місяця по останній робочий день поточного місяця; за період з 26 числа поточного місяця по передостанній робочий день поточного місяця –нараховуються банком та сплачуються позичальником в останній робочий день поточного місяця. Проценти сплачуються позичальником з поточного рахунку № 26009301175817 в філії ”Відділення Промінвестбанку в м. Житомир” (або з будь-яких інших поточних рахунків позичальника) на рахунок № 20681350175817, відкритий в філії ”Відділення Промінвестбанку в м. Житомир”, у встановлений цим пунктом терміни. Проценти за грудень нараховуються банком в останній робочий день цього місяця за період з дати попереднього нарахування по останній календарний день та сплачуються позичальником не пізніше останнього робочого дня цього ж місяця.
Відповідно до п. 3.4 укладеного кредитного договору позичальник зобов’язався сплачувати банку за управління кредитом комісійну винагороду, виходячи із встановленої банком процентної ставки у розмірі 1% річних від суми заборгованості за кредитом щомісяця. Комісійна винагорода за управління кредитом нараховується банком щомісячно в останній робочий день місяця за період з дати першої видачі по передостанній робочий день поточного місяця, в якому наданий кредит, та надалі за період з дати попереднього нарахування по передостанній робочий день місяця, а також в день остаточного повернення кредиту, визначеного п. 2.2 цього договору, та сплачується позичальником в день її нарахування з поточного рахунку позичальника № 26009301175817, відкритий в філії ”Відділення Промінвестбанку в м. Житомир” (або з будь-яких інших поточних рахунків позичальника) на рахунок № 35788301175817, відкритий банком в філії ”Відділення Промінвестбанку в м. Житомир”. Комісійна винагорода за управління кредитною лінією за грудень нараховується з дати попереднього нарахування по останній календарний день грудня та сплачується позичальником в день її нарахування.
Крім того, сторонами за взаємною згодою було підписано договір про внесення змін № 2 від 27.11.2008 р. до кредитного договору 15.04.2008 р. в частині порядку нарахування та строків сплати процентів за користування кредитом та комісії за управління кредитом. У вказаному договорі було визначено те, що за користування кредитом за період з 31.10.2008 р. по 30.11.2008 р. нараховуються банком 01.12.2008 р. та сплачуються позичальником 05.12.2008 р. Проценти за користування кредитом за період з 01.12.2008 р. по 31.12.2008 р. нараховуються банком 05.01.2009 р. та сплачуються 09.01.2009 р. Комісійна винагорода за управління кредитом за період з 31.10.2008 р. по 30.11.2008 р. нараховуються банком 01.12.2008 р. та сплачується 05.12.2008 р. Комісійна винагорода за управління кредитом за період з 01.12.2008 р. по 31.12.2008 р. нараховується банком 05.01.2009 р. та сплачується позичальником 09.01.2009 р.
Як передбачено в розділі 5 укладеного кредитного договору сторони узгодили умови відповідальності позичальника у разі неналежного виконання останнім взятих на себе зобов’язань. Зокрема, відповідно до п. 5.3 вищевказаного розділу кредитного договору за несвоєчасну сплату процентів за користування кредитом та комісій позичальник сплачує банку пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення, та нараховується щоденно. При цьому, відповідно до п. 3.5 кредитного договору у випадку, якщо банком застосована до позичальника неустойка у вигляді пені, остання нараховується банком з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати припинення цих обставин включно.
Згідно п. 2.2 кредитного договору від 15.04.2008 р. сторони передбачили, що у разі несвоєчасної плати за кредит відповідно до п. 3.3 цього договору, датою остаточного повернення всіх коштів за кредитною лінією є шістдесятий календарний день від дня нарахування плати за кредит, яка несплачена у встановлений цим договором строк, але не пізніше дати остаточного повернення всіх отриманих в межах дії кредитної лінії сум кредиту.
Відповідно до п. 4.3.4 укладеного кредитного договору банк має право вимагати від позичальника (незалежно від настання строку погашення кредиту) сплати в повному обсязі заборгованості за кредитом та/або процентів за користування ним, комісій, та/або суму неустойки, передбачених цим договором, у випадку, зокрема коли, позичальник не виконав у встановлений термін свої зобов’язання по сплаті процентів за користування кредитом та/або інші зобов’язання по сплаті грошових коштів, передбачених цим договором.
Як вбачається, що для належного виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором 15.04.2008 р. між позивачем (кредитор), відповідачем-1 (позичальник) та Відкритим акціонерним товариством ”Галіївським маслозаводом ім. В.Ф. Мазуркевича” (відповідач-2) укладено договір поруки № 33.
Відповідно до п. 2.1 укладеного договору поруки поручитель у випадку невиконання та/або прострочення виконання позичальником зобов’язань за кредитним договором по сплаті кредитору: заборгованості по наданому кредиту в розмірі 13 500 000 грн.; процентів, нарахованих за користування кредитом в розмірі 17 % річних (у тому числі, у разі прострочення виконання зобов’язання по поверненню кредиту, процентів за неправомірне користування кредитом), комісійної винагороди за надання кредиту в сумі 1 000 грн., комісійної винагороди за управління кредиту в розмірі 1% річних від суми заборгованості за кредитом щомісячно; неустойки (штрафу, пені); збитків, завданих кредиторові, зобов’язується виконати зобов’язання по сплаті вказаних вище і несплачених позичальником сум кредитору.
Згідно п. 2.2 договору поруки у випадку невиконання або прострочення виконання позичальником зобов’язань, що виникають із кредитного договору, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник в тому ж обсязі, що і позичальник.
На виконання кредитного договору позивачем в порядку, передбаченому цим договором, надано відповідачу-1 кредит у розмірі 13 500 000 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № № 006, 003, 001, 002, 005, 007 від 15.04.2008 р.
Позовні вимоги про стягнення з відповідачів солідарно 13 500 000 грн. боргу по кредиту, наданого на підставі кредитного договору № 30 від 15.04.2008 р., позивач обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем-1 взятих не себе за кредитним договором зобов’язань в частині своєчасної сплати процентів за користування кредитними коштами та комісії за управління кредитом, внаслідок чого, як зазначає позивач, у банку виникло право достроково вимагати погашення кредиту, сплати прострочених платежів та пені.
Тому, позовні вимоги ґрунтуються на укладеному між позивачем та відповідачем-1 кредитному договорі № 30 від 15.04.2008 р. та укладеному між позивачем та відповідачами договорі поруки № 33 від 15.04.2008 р.
Встановлено, що в матеріалах справи наявне рішення Господарського суду Житомирської області від 13.07.2010 р. у справі №11/40-Д за позовом Закритого акціонерного товариства „Маслозавод „Прилуки” до Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” (Філія „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Житомир”) за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Відкритого акціонерного товариства „Галіївський маслозавод ім.В.Ф.Мазуркевича” про визнання недійсним кредитного договору. Даним рішенням визнано недійсним кредитний договір № 30 від 15.04.2008 р.
Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 30.09.2010 р. вищевказане рішення в частині визнання недійсним кредитного договору № 30 від 15.04.2008 р. залишено без змін.
На підставі вищевказаного, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду у справі №11/40-Д, яким визнано недійсним кредитний договір № 30 від 15.04.2008 р. укладений між позивачем та відповідачем-1, набрало законної сили та відповідно до приписів ст. 115 ГПК України є обов’язковим на всій території України.
Відповідно до ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. Тобто, недійсний правочин не породжує для сторін цивільні права та обов’язки, які визначені його змістом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки кредитний договір № 30 від 15.04.2008 р., яким позивач обґрунтовує виникнення у відповідача-1 перед позивачем зобов’язань, визнаний судом недійсним, він не створює для відповідача ніяких обов’язків, окрім тих, які пов’язані з його недійсністю, а тому позовні вимоги до відповідача-1 є безпідставними.
Доводи позивача в апеляційній скарзі ґрунтуються на тому, що відповідач-1 повинен повернути кредитні кошти якими він користувався та відшкодувати вартість одержаної послуги за користування кредитом.
Враховуючи той факт, що для забезпечення належного виконання відповідачем-1 зобов’язань за кредитним договором № 30 від 15.04.2008 р. між позивачем та відповідачем-2 було укладено договір поруки № 33 від 15.04.2008 р.
Встановлено, що позовні вимоги до відповідача-2 позивач обґрунтовує наявністю на підставі вказаного договору поруки солідарного обов’язку у відповідача-2 перед позивачем щодо погашення кредитної заборгованості.
Згідно ст. 546 ЦК України одним із видів забезпечення виконання зобов’язання є порука.
Відповідно до ч. 2 ст. 548 ЦК України недійсне зобов’язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов’язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим кодексом.
Оскільки основне зобов’язання, а саме кредитний договір № 30 від 15.04.2008 р. визнано недійсним, тому договір поруки № 33 від 15.04.2008р. в силу вимог закону також є недійсним, таким чином, позовні вимоги до відповідача-2 є безпідставними.
Апеляційною інстанцією не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, а тому в задоволенні апеляційної скарги відмовляється в повному обсязі.
З огляду на вище викладене, апеляційна інстанція дійшла висновку , що в оскаржуваному рішенні була дана належна юридична оцінка обставинам справи і правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства „Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” залишити без задоволення, рішення Господарського суду Чернігівської області від 27.12.2010 р. у справі № 8/65/14 без змін.
Справу № 8/65/14 повернути до Господарського суду Чернігівської області.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя
Судді
24.03.11 (відправлено)