Справа № 646/429/22

№ провадження 3/646/422/2022

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.02.2022                                                                                        м. Харків

Суддя Червонозаводського районного суду м.Харкова Теслікова І.І., дослідивши матеріали які надійшли з Управління патрульної поліції в Харківській області ДПП НП України, у відношенні:

ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, не працюючої, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП,-

в с т а н о в и в:

21 січня 2022 року о 00 год. 26 хв. в м.Харкові по вул.Воскресенська, 25, ОСОБА_1 керувала транспортним засобом – автомобілем «Audi A4» н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння: зіниці очей не реагують на світло, неприродня блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, та відмовилась від проходження у встановленому порядку медичного огляду для визначення стану наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я КНПХОР «ОНД». Такими діями ОСОБА_1 порушила вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні провину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнала, та пояснила, що відмовився пройти медичний огляд у зв`язку з плохим самопочуттям, та тому що вона поспішала до аптеки щоб придбати ліки для себе.

Дослідивши надані матеріали, суд прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 251 КУпАП встановлює, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначенихст.255цього Кодексу.

Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Пункт 2.5 ПДР України зобов`язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 ПДР України передбачена ст.130 КУпАП.

Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Судовим розглядом встановлено, що 21.01.2022, о 00 годині 26 хвилин, в м.Харкові, по вул.Воскресенська, 25, ОСОБА_1 керувала автомобілем «Audi A4» н.з. НОМЕР_2 , з явними ознаками наркотичного сп`яніння: зіниці очей не реагують на світло, неприродня блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці,  та відмовилась від проходження у встановленому порядку медичного огляду для визначення стану наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я КНПХОР «ОНД» у присутності двох свідків, чим порушила п.2.5 ПДР України.

В наслідок зазначених подій працівником поліції складено протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 302062 від 21.01.2022 за невиконання ОСОБА_1 вимог п.2.5 ПДР України, а саме за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я.

Вчинення ОСОБА_1   адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, крім протоколу, також підтверджується:

- письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 21.01.2022 року, які кожний окремо зазначили, що водій автомобіля «Audi A4» н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_1 , від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в установленому законом порядку в закладі охорони здоров`я відмовилась;

- направленням ОСОБА_1 на огляд з метою виявлення стану наркотичного сп`яніння від 21.01.2022;

- рапортом інспектора патрульної поліції Ніколаєнко В.;

- відомостями відеозапису з нагрудних камер поліцейських, на якому зафіксовано, що поліцейський, в присутності двох свідків пропонує ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння в закладі охорони здоров`я, на що ОСОБА_1    відмовилась від проходження огляду в медичному закладі. Після чого працівником поліції було складено протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 який було їй зачитано працівником поліції.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги ч.2 ст.251, ст.256, 265-2, 266, 268 КУпАП, а також «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» поліцейськими дотримано.

За таких обставин, відсутні підстави ставити під сумнів відомості, що об`єктивно зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення.

Дослідивши докази, що є наявними у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , суд визнає їх належними, допустимими та такими, що відповідають вимогам статті 251 КУпАП.

Статтею 266 КУпАП визначений порядок проведення огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до п.4 Розділу І цієї Інструкції, ознаками наркотичного сп`яніння є:

- порушення координації рухів;

- порушення мови;

- виражене тремтіння пальців рук;

- різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;

- поведінка, що не відповідає обстановці;

- звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло;

- сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови;

- почервоніння обличчя або неприродна блідність.

Відповідно до протоколу, інспектором поліції, у ОСОБА_1 були встановлені ознаки наркотичного сп`яніння, а саме: зіниці очей не реагують на світло, неприродня блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці.

Отже, працівник поліції, виявивши ці ознаки, які відповідають переліку, зазначеному у Інструкції, законно та обґрунтовано запропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння саме у медичному закладі.

Відповідно до п.12 Розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в п.4 Розділу І цієї інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я.

Доводи ОСОБА_1 про те, що вона не бажала проїхати до медичного закладу, у зв`язку з тим, що вона погано себе почувала є необґрунтованими та такими, що спрямовані на уникнення відповідальності, оскільки ця вимога працівника патрульної поліції була законна.

Поряд з цим, належить врахувати те, що, ОСОБА_1 отримала посвідчення водія 12.05.2015, внаслідок складання ним іспиту на знання вимог ПДР України. За таких обставин, суд вбачає, що відмова від проходження огляду на стан сп`яніння на вимогу працівника поліції є свідоме ігнорування ПДР України, що свідчить про умисний характер вчиненого правопорушення, відповідно до ст. 10 КУпАП.

З огляду на викладені обставини, на момент зупинки та висловлення пропозиції ОСОБА_1 з боку працівників поліції щодо проходження відповідного медичного огляду у медичному закладі у водія не було достатніх підстав відмовлятись від такої законної вимоги або ставити її під сумнів, а тому суд вважає доводи ОСОБА_1 про відсутність підстав щодо медичного огляду та відмову пройти огляд у зв`язку з поганим самопочуттям безпідставними.

При цьому належить врахувати, що відеозапис працівників поліції не є єдиним доказом, завдяки якому зафіксовано адміністративне правопорушення. Визначальним є відомості протоколу про адміністративне правопорушення, який підписаний належним працівником поліції, свідками та пояснення свідків, що залучені у якості додатку до протоколу. На підставі відеозапису встановлюються додаткові відомості про адміністративне правопорушення.

Такий висновок суд робить згідно вимог ст.252КУпАП України, де зазначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Поряд з цим, відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р., яке з урахуванням положень статей 8,9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі держави.

Таким чином, ОСОБА_1 реалізувала своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодилась нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає вищезазначені докази належними, допустимими та достатніми для висновку про наявність у водія ОСОБА_1 21.01.2022 о 00-26 год. явних ознак наркотичного сп`яніння (зіниці очей не реагують на світло, неприродня блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці) та її відмову у присутності свідків від проходження відповідних до встановленого порядку оглядів на стан наркотичного сп`яніння, які зафіксовано в протоколі про адміністративне правопорушенні, поясненнях свідків, направленні на медичний огляд, та відеозаписах з нагрудних камер поліцейських.

       Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п.2.5 ПДР України, та вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

При накладенні стягнення, відповідно до ст. ст. 33-35 КУпАП, суд враховує характер вчиненого правопорушення, відомості про особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, тому вважає, за необхідне застосувати до ОСОБА_1 штраф у розмірі, передбаченому санкцією статті 130 КУпАП, за якою кваліфіковані її дії з позбавлення права керування транспортними засобами на 1 рік.

Статтею40-1 КУпАП передбачено, що у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Таким чином, одночасно з накладенням адміністративного стягнення суд, у відповідності до ст.4 Закону України «Про судовий збір», стягує з ОСОБА_1 судовий збір в сумі 454,00 грн.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст.40-1, 130, 221, 284 КУпАП, суд, -

п о с т а н о в и в:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і призначити їй адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в сумі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп.

Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, протягом десяти днів з дня її винесення. Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду через Червонозаводський районний суд міста Харкова.

Відповідно до ст.ст.307, 308 КУпАП, у разі несплати ОСОБА_1 штрафу не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення постанови, а в разі оскарження такої постанови – не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення, при здійсненні примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення, з ОСОБА_1 стягується подвійний розмір штрафу – 34000 (тридцять чотири тисячі) грн. 00 коп.

Суддя                                                                                                                І.І.Теслікова