ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
29 березня 2011 року справа № 5020-6/101
За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»
(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50)
в особі Севастопольської філії Публічного акціонерного товариства Комерційного
банку «Приватбанк»(99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 15)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
(АДРЕСА_1),
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
(АДРЕСА_2)
про звернення стягнення на предмет застави,
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3
(АДРЕСА_2)
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
(АДРЕСА_1),
Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»
(49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50)
в особі Севастопольської філії Публічного акціонерного товариства Комерційного
банку «Приватбанк»(99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 15)
про визнання договору застави недійсним,
Суддя Лазарев С.Г.
Представники:
позивача (Публічне акціонерне товариство Комерційного банку «Приватбанк»в особі Севастопольської філії Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк») –ОСОБА_4, довіреність №5087 від 08.10.2009;
відповідач (Фізична особа-підприємець ОСОБА_2) –ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1, виданий Гагарінським РВ УМВС у місті Севастополі 30.07.1996;
третьої особи (Фізична особа-підприємець ОСОБА_3) –ОСОБА_5, адвокат, ордер від 27.01.2011, договір про надання юридичних послуг від 04.11.2010.
СУТЬ СПОРУ:
Публічне акціонерне товариство Комерційного банку «Приватбанк»в особі Севастопольської філії Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави.
Позивач, з посиланням на статті 19, 20, 22, 25 Закону України «Про заставу», обґрунтовує позовні вимоги тим, що у зв’язку з невиконанням зобов’язань за кредитним договором, Публічне акціонерне товариство Комерційного банку «Приватбанк»має право звернути стягнення на предмет застави шляхом продажу майна конкурентному покупцю.
Ухвалою від 21.12.2010 суд прийняв позовну заяву до розгляду та порушив провадження у справі.
Ухвалою суду від 27.01.2011 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фізичну особу-підприємця ОСОБА_3.
Ухвалою від 15.02.2011 суд об’єднав справу №5020-6/101 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»в особі Севастопольської філії Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, про звернення стягнення на предмет застави, в одне провадження зі справою №5020/82/2011 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»в особі Севастопольської філії Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»про визнання договору застави недійсним.
Ухвалою від 15.02.2011 суд зупинив провадження по справі №5020-6/101 до розгляду Севастопольським апеляційним господарським судом справи №5020-6/085 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання права власності і витребування майна.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.02.2011 рішення господарського суду міста Севастополя від 18.11.2010 у справі №5020-6/085 залишено без змін.
Ухвалою від 14.03.2011 суд поновив провадження по справі.
Публічне акціонерне товариство Комерційного банку «Приватбанк»в судовому засіданні 22.03.2011 заявило клопотання про зупинення провадження по справі та надіслання матеріалів справи до прокуратури міста Севастополя для вирішення питання щодо наявності у діях Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого частиною другою статті 222 Кримінального кодексу України.
Суд відмовив у задоволенні клопотання.
В судовому засіданні 29.03.2011 представник Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»в особі Севастопольської філії Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»позовні вимоги про звернення стягнення на предмет застави підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просить суд позов задовольнити, проти позову про визнання договору застави недійсним заперечує, просить в його задоволенні відмовити.
Відповідач (Фізична особа-підприємець ОСОБА_2) у відзиві на позов про звернення стягнення на предмет застави проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити; у відзиві на позов про визнання договору застави недійсним позов визнає, вважає його таким, що підлягає задоволенню.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 у своїх поясненнях по суті спору зазначив, що так як Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 не мав права на укладення договору застави, оскільки на той час вже не являвся власником майна, то даний договір є недійсним, а тому позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»про звернення стягнення на предмет застави задоволенню не підлягають.
Розгляд справи відкладався за правилами статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Строк вирішення спору продовжувався судом за клопотанням сторін.
Представникам сторін в судовому засіданні роз'яснені їх процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд –
ВСТАНОВИВ:
08.06.2007 між Закритим акціонерним товариством Комерційного банку «Приватбанк» в особі Севастопольської філії Закритого акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»(Банк) і ОСОБА_6 (Позичальник) була укладена кредитна угода №00-4286М, предметом якої є загальні умови і порядок надання Банком, у рамках Програми мікрокредитування, кредиту Позичальнику. Надання коштів здійснюється окремими частинами –траншами кредиту.
Відповідно до пункту 1.2. кредитної угоди загальна сума кредиту: 1250000,00 грн.
Термін повернення кредиту й окремих частин –траншів кредиту встановлюється договорами про видачу траншів кредиту, а також графіками погашення кредиту, відсотків і винагороди, що є невід’ємними додатками до договорів про видачу траншів, але не пізніше 06.06.2014 (пункт 1.3. кредитної угоди).
08.06.2007 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Заставодавець) і Закритим акціонерним товариством Комерційного банку «Приватбанк» в особі Севастопольської філії Закритого акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»(Заставодержатель) був укладений договір застави майна №3495 (далі – договір застави), предметом якого є надання Заставодавцем в заставу майна в забезпечення виконання зобов’язань Позичальника –ОСОБА_6 перед Заставодержателем.
Пунктом 3 договору застави встановлено, що максимальний розмір вимоги, яка забезпечується заставою за цим договором, складає 305000,00 грн.
Згідно з пунктом 6 договору застави в забезпечення виконання Позичальником зобов’язань за кредитним договором Заставодавець надав в заставу наступне майно (далі –предмет застави): виробничу лінію макаронів: 1) Просіював борошна ПВ-0,5-2,6; 2)прес макаронний вакуумний автоматичний ПВМ-270А; 3) транспортер стрічковий ТР-0,4-1,5; 4) вібротранспортер з парокамерою ВП-400У; 5) два парогенератори ПГ-35В; 6) утилізатор пари УП-300; 7) транспортер стрічковий, поворотний, ламаний ТР-0,35-3,0 ПЛ; 8) камера сушильна (конвеєрна) СКТ-270; 9) транспортер стрічковий вихідний ТР 0,25-1,3; 10) вібротранспортер з барокамерою ВП-300С; 11) вентилятор обдува ВО-02; 12) утилізатор пари УП-300; 13) транспортер стабілізаційний ТР 98.00.00.00; 14) вентилятор обдува ВО-3. Рік випуску 2003.
Право власності на предмет застави Заставодавець підтвердив гарантійним листом.
Відповідно до пункту 15.8.3. договору застави Заставодержатель має право з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет застави незалежно від настання термінів виконання якого-небудь із зобов’язань за кредитним договором, зокрема у випадку порушення Позичальником якого-небудь із зобов’язань, передбачених умовами кредитного договору.
В процесі розгляду справи представник Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»в особі Севастопольської філії Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»надав суду копію статуту та копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, з яких вбачається, що Закрите акціонерне товариство Комерційного банку «Приватбанк»було перейменоване на Публічне акціонерне товариство Комерційного банку «Приватбанк».
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає позовні вимоги про звернення стягнення на предмет застави такими, що задоволенню не підлягають, а позовні вимоги про визнання договору застави недійсним такими, що підлягають задоволенню повністю.
Згідно зі статтею 19 Закону України «Про заставу»за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Статтею 20 Закону України «Про заставу»заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.
Судом встановлено, що 15.01.2007 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (Продавець) і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу (далі –договір купівлі-продажу), згідно з умовами якого Продавець передає у власність, а Покупець приймає у власність і зобов’язується оплатити комплекс обладнання для виробництва вакуумних пастеризованих макаронних виробів –Лінії автоматичної ЛАМ-220 (далі – Товар), який в цілому складається з наступних частин:
- просіювача борошна ПВв-0.5-2.6 –1 шт.;
- преса вакуумного автоматичного ПВМ-270А –1 шт.;
- транспортера стрічкового ТР-0.4-1.5 –1 шт.;
- вібротранспортера з парокамерою і утилізацією пару ВП-400ВС –2 шт.;
- парогенератора Пг-35У –2 шт.;
- вентилятора ВО-350 (для обдува виробів) –2 шт.;
- транспортеру стрічкового, ломаного, поворотного Тр-0,35-3,0ПЛ –1 шт.;
- сушки транспортерної СКТ-270 –1 шт.;
- транспортера стрічкового Тр-0,25-1,3 –1 шт.;
- вібротранспортера з парокамерою і утилізацією пару ВП-300ВС –1 шт.;
- інструмента спеціального для обслуговування (комплект) –1 комплект;
- матеріалів и комплектуючих для підключення лінії –1 комплект.
Відповідно до пункту 8 договору купівлі-продажу право власності на Товар, що відчужується, переходить до Покупця з моменту підписання Договору і здійснення ним оплати Товару в розмірі 50% його вартості.
Згідно з пунктом 6 договору оплата Товару здійснюється Покупцем в наступному порядку:
6.1. В день підписання Договору купівлі-продажу Покупець проводить оплату Товару в розмірі 10000,00 грн.;
6.2. До 31.01.2007 Покупець проводить оплату Товару в розмірі 65000,00 грн.;
6.3. До 31.03.2007 Покупець проводить оплату Товару в розмірі 37500,00 грн.;
6.4. 25% вартості Товару, що залишились, в розмірі 37500,00 грн. Покупець оплачує Продавцю протягом одного дня з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі Товару.
На виконання умов договору купівлі-продажу Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 15.01.2007 сплатив Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 10000,00 грн., а до 31.01.2007 провів оплату в розмірі 65000,00 грн., останній платіж був сплачений 30.01.2007.
Таким чином, право власності на товар за договором купівлі-продажу виникло у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 в день оплати 50% вартості товару –30.01.2007.
Договір застави майна №3495 був укладений 08.06.2007, тобто після переходу права власності на спірне майно до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.
Рішенням господарського суду міста Севастополя від 18.11.2010 по справі №5020-6/085 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про визнання права власності і витребування майна за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 визнано право власності на майно, яке є предметом застави за договором застави майна №3495 від 08.06.2007, укладеним між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством Комерційного банку «Приватбанк» в особі Севастопольської філії Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк».
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 28.02.2011 рішення господарського суду міста Севастополя від 18.11.2010 у справі №5020-6/085 залишено без змін.
Відповідно до частини другої статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Отже, на момент укладення договору застави №3495 від 08.06.2007 Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 не був власником майна, наданого в заставу Публічному акціонерному товариству Комерційного банку «Приватбанк».
З цього приводу Севастопольською філією Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»було подано в Управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Севастополі заяву про проведення перевірки та порушення кримінальної справи по факту заволодіння грошовими коштами Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»за ознаками частини четвертої статті 190 Кримінального кодексу України.
Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»передбачено, що вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про заставу»заставодавцем при заставі майна може бути його власник, який має право відчужувати заставлене майно на підставах, передбачених законом, а також особа, якій власник у встановленому порядку передав майно і право застави на це майно.
Договір застави майна №3495 від 08.06.2007 укладений з порушенням вимог статті 203 Цивільного кодексу України, а саме: особою, яка не мала права на розпорядження майном, що є предметом договору.
За таких обставин заявлені позовні вимоги про визнання договору застави майна №3495 від 08.06.2007, укладеного між Публічним акціонерним товариством Комерційного банку «Приватбанк»в особі Севастопольської філії Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, недійсним, визнані судом такими, що підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на відповідачів (Публічне акціонерне товариство Комерційного банку «Приватбанк», Фізична особа-підприємець ОСОБА_2) відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд –
ВИРІШИВ:
1. У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»в особі Севастопольської філії Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави відмовити.
2. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»в особі Севастопольської філії Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»про визнання договору застави недійсним задовольнити повністю.
3. Визнати недійсним договір застави майна №3495 від 08.06.2007, укладений між Публічним акціонерним товариством Комерційного банку «Приватбанк»в особі Севастопольської філії Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»і Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, п/р НОМЕР_3 в ПАТ «Український бізнес банк», МФО 334969) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, п/р НОМЕР_2 в СФ ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 324935) витрати по сплаті державного мита в сумі 42,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.
4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк»(вул. Набережна Перемоги, буд. 50, м. Дніпропетровськ, 49094, ЄДРПОУ 14360570, відомості про розрахункові рахунки відсутні) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_4, п/р НОМЕР_2 в СФ ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 324935) витрати по сплаті державного мита в сумі 42,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя С.Г Лазарев
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського
процесуального кодексу України і підписано 31.03.2011