Справа №  2-а-475/11

Категорія

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          24 березня 2011 року cуддя Печерського районного суду Ісаєвська  О.  В. ,  розглянувши одноособово, у скороченому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва про визнання неправомірними дій, зобов’язання провести перерахунок пенсії.

В С Т А Н О В И В:

У березні 2011 року позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом до відповідача Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва про визнання неправомірними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік на підставі статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»; зобов’язання  провести перерахунок та доплату пенсії за віком із застосуванням з 01.03.2010 року показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва та продовжує працювати, а відпрацювавши встановлений строк, у лютому 2010 року звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням показника за 2009 році відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Однак, відповідач направив відповідь в якій зазначив, що перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу та заробітку у період з 01.03.2008 року по 28.02.2010 року є недоцільним, тому проводить перерахунок лише з урахуванням страхового стажу. Позивачка зазначає, що в результаті такого перерахунку пенсії відповідачем, її пенсія виявилася значно меншою.

09.03.2011 року ухвалою суду адміністративний позов ОСОБА_1. в частині позовних вимог за період з 01.03.2010 року по 01.09.2010 року залишено  без розгляду, а в частині позовних вимог за період з 02.09.2010 року – відкрито скорочене провадження.

У відповідності до вимог п. 2 ч. 1, ч. 4 ст. 183-2 розгляд справи проводився в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.

Представником відповідача до суду було подано письмові заперечення на позов в яких він не погодився із позовними вимогами позивачки посилаючись на те, що внаслідок визнання неконституційними Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 положень пункту 35 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» виникла правова колізія, яка полягає в тому, що норми статей 40,42 Закону втратили чинність, а рішення щодо відновлення дії попередньої редакції зазначених норм не приймалося у зв’язку з чим перерахунок пенсії проводився відповідно до п.п. 3 п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». До законодавчого врегулювання питання визначення показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2007 рік (1197,91 грн.) на підставі листа Мінпраці та Пенсійного фонду України від 11.03.09 року № 20/0/18-09/039/4096/02-01, яким надано роз’яснення щодо перерахунків пенсій із застосуванням показника середньої заробітної плати, який вже склався до винесення рішення Конституційним Судом України. Просив відмовити на підставі зазначеного позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.     

Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, розглянувши подані представником відповідача заперечення, приходжу до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачка, 1947 року народження перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Печерському районі міста Києва.

Стаття 46 Конституції України проголошує, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з належних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

З матеріалів справи вбачається і не заперечується відповідачем, що позивачка в лютому 2010  року звернулась із заявою до Управління Пенсійного фонду України з проханням провести перерахунок пенсії за віком по стажу та заробітній платі у відповідності зі ст. 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне забезпечення» із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2009 рік.

11.02.2011 року Управління Пенсійного фонду України в Печерському районі м. Києва на скаргу позивачки зазначив, що перерахунок було проведено згідно заяви від 15.03.2010 року з урахуванням середньомісячного заробітку по народному господарству за 2007 рік. В обґрунтування таких дій, відповідач у листі послався на те, що частиною 4 ст. 42 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (зі змінами, внесеними Законом України «Про державний бюджет України» на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України) передбачено проведення перерахунку пенсії з урахуванням страхового стажу, набутого після її призначення із застосуванням показника заробітної плати (доходу) в середньому на одну особу в цілому по Україні з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що визначається згідно ст. 40 Закону. Відповідач у вказаному листі також послався на Рішення КС України від 22.05.2008 року, яким вищезазначені зміни були визнані неконституційними, зазначивши, що оскільки рішення щодо відновлення дії зазначеної норми в попередній редакції не приймалося, то саме у зв’язку з цим перерахунок пенсії проведено відповідно до пункту 11 постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Також листом від 14.05.2010 року № 8947/06 відповідач повідомив, що перерахунок по стажу та заробітку проводити недоцільно, так як розмір пенсії зменшується (у зв’язку із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007р.), а тому перерахунок зроблено з урахуванням стажу.

З таким висновком відповідача не можна погодитися з огляду на наступне.

Частиною другою ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Слід зазначити, що рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційними норми статті 67 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI які, в свою чергу, вносили корегування до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне пенсійне страхування».

Оскільки положення абзацу 3 частини 40, абзацу 4 частини 2 статті 40 та частину 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в редакції Закону України від 28.12.2007 року визнано неконституційними згідно Рішення Конституційного Суду України з 22.05.2008 року, то відповідач повинен був застосовувати редакцію Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в якій вона діяла до вказаних змін.

Водночас статтею 42 Закону станом до внесення змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було передбачено, що у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії (абзац перший). Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через два роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії (абзац другий). Перерахунок пенсії здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону (абзац тертій).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки.

За приписом статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти повинні відповідати їй.

Аналіз наведених норм Конституції України та Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» дає підставі дійти висновку, що положення останнього речення підпункту 3 пункту 11 Постанови КМ України, на який посилається представник відповідача у письмових запереченнях, та яким передбачено, що з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для перерахунку пенсії, період, що настає після призначення пенсії, не підлягає виключенню згідно з абзацом третім частини першої статті 40 Закону, не відповідає статті 42 Закону, в редакції чинній до внесення змін Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а тому не може бути застосований при проведенні перерахунку пенсії позивачу.

Крім того, посилання відповідача на спільний лист Міністерства праці та соціальної політики № 20/0/118-091039 та Пенсійного фонду України № 4096/02-01 від 11 березня 2009 року, є безпідставним, оскільки такий лист не є нормативно-правовим актом, зміст вказаного листа звужує права позивача встановлені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а відтак не може бути застосований для визначення порядку перерахунку пенсії позивача.

При цьому, за змістом ст. 152 Конституції України врегульоване процедурне питання, у відповідності до якого, закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.   

 Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, виходячи з пріоритетності Законів над підзаконними актами, при вирішенні даного позову слід застосувати норми Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ”.

За таких обставин, вважаю, що дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 році є протиправними.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.  

Відповідач не надав достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї позиції.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).  

Керуючись ст.ст. 19, 22, 46 Конституції України, статтями 40, 42, 45, 48 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», статтями 2, 6, 9, 11, 69-71, 94, 97, 99, 100, 102, 128, 183-2 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

 Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва – задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік на підставі статей 40, 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 02 вересня 2010 року;

Зобов’язати  Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва провести перерахунок та доплату пенсії за віком за ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» - із застосуванням з 02 вересня 2010 року показника середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2009 рік.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Відповідно до п. 8 ч. 6 ст. 183-2, абз. 2 ч. 1 ст. 256 КАС України Управління Пенсійного фонду України у Печерському районі м. Києва зобов’язане постанову суду виконати негайно.  

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв’язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов’язки.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                      О. В. Ісаєвська