Справа № 22-ц-394/2011
Категорія 45
Головуючий у 1 інстанції Дузінкевич І.М.
Суддя-доповідач Меленко О.Є.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 березня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Меленко О.Є.
суддів Горблянського Я.Д., Перегінець Л.В.
секретаря Сурмачевської У.С.
з участю: позивача ОСОБА_2, представників ОСОБА_3- ОСОБА_1, ОСОБА_4, Павлівського сільського голови- Вацеби І.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Павлівської сільської ради про визнання державного акту на землю недійсним, за апеляційною скаргою ОСОБА_3, Павлівської сільської ради на рішення Тисменицького районного суду від 03 листопада 2010 року,-
в с т а н о в и л а :
В березні 2010 року ОСОБА_2 звернулася в суд з вищевказаним позовом.
Вимоги мотивувала тим, що вона є спадкоємцем ОСОБА_5, яка померла у ІНФОРМАЦІЯ_1 році. За життя ОСОБА_5 користувалася земельними ділянками площею 0,40 га для ведення підсобного господарства. Рішенням сесії Павлівської сільської ради від 28.03.2007 року їй (позивачу) передано у власність земельні ділянки площею 0,33 га, оскільки одну з земельних ділянок- площею 0,105 га, що знаходиться в урочищі «за церквою» у нею було вилучено рішенням сільської ради від 16.05.2006 року.
Не зважаючи на те, що рішення про вилучення земельної ділянки визнано нечинним, спірна ділянка передана у власність ОСОБА_3, яка у 2009 році отримала на неї державний акт.
Рішенням Тисменицького районного суду від 03 листопада 2010 року позов задоволено. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0976 га. В урочищі «За церквою» в с. Павлівка Тисменицького району, виданий ОСОБА_3
Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_3 та представник Павлівської сільської ради подали апеляційну скаргу в якій зазначають, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Вказують, що рішення Павлівської сільської ради про надання дозволу на виготовлення технічної документації на земельну ділянку в урочищі «За церквою» у с. Павлівка було надано сесією сільської ради 10.09.2009 року, а не 27.11.2009 року, площа земельної ділянки становить не 0,0976, як це записано в рішенні суду, а 0,0977 га. Що ж стосується виготовлення документації на приватизацію земельних ділянок ОСОБА_2, то така проводилась без участі представника сільської ради.
Крім того, апелянти зазначаючи що спірна земельна ділянка належала її бабі ОСОБА_5 , ОСОБА_2 вводить суд в оману, оскільки при розгляді іншої справи - про визнання незаконним рішення сесії сільської ради, остання визнавала, що спірна земельна ділянка належала її тітці- ОСОБА_6. Вирішуючи спір по суті, суд не досліджував дані погосподарських та земельно-кадастрових книг , згідно яких ні позивач, ні її батько, ні покійна нині ОСОБА_5 ніколи не були правомірним користувачами спірної земельної ділянки.
Заочне рішення суду першої інстанції від 03 листопада 2010 року просили скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні Павлівський сільський голова та представники ОСОБА_3 вимоги підтримали з тих же мотивів, що зазначені у апеляційній скарзі, просять про її задоволення.
ОСОБА_2 доводів апеляційної скарги не визнає, вказує на законність та обґрунтованість рішення суду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_3 видано державний акт на спірну земельну ділянку, незважаючи на те, що рішення Павлівської сільської ради від 16.05.2006 року про вилучення у позивача цієї ділянки та передача її у резервний фонд сільської ради визнано нечинним.
Такий висновок суду першої інстанції судова колегія вважає передчасним і погодитися з ним не може.
Встановлено, що згідно даних земельно-кадастрових та погосподарських книг за ОСОБА_5, яка померла 27.05.ІНФОРМАЦІЯ_1 року, було обліковано 0,40 га землі, з них: для обслуговування житлового будинку та господарських будівель- 0,07 га, а для ведення особистого селянського господарства 0.33 га землі. ОСОБА_2 є спадкоємцем майна ОСОБА_5 згідно заповіту ( а.с. 4).
Виходячи з норми ст.120 ЗК України при переході права власності чи права користування на будівлю і споруду може переходити і право власності та право користування земельною ділянкою або її частиною. Таким чином до гр. ОСОБА_2 при спадкуванні житлового будинку перейшло право користування лише на земельну ділянку площею 0,07 га. Що до земельних ділянок, призначених для ведення сільського господарства, то виходячи із змісту ч.ч. 1 та 3 ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на них виникає лише після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Як ствердила в суді апеляційної інстанції сама ОСОБА_2, жодних правовстановлюючих документів на земельні ділянки, якими фактично користувалася за життя ОСОБА_5, не отримувала. Не має на даний час таких і ОСОБА_2 Даних про те, що спірна земельна ділянка в урочищі «за церквою», площею 0,105 га взагалі обліковувалась за господарством ОСОБА_5 також немає.
Крім цього, ОСОБА_2 на час виникнення спору фактично користувалася земельними ділянками більшого розміру, ніж були обліковані за господарством ОСОБА_5 Про це стверджує і акт інвентаризації земельних ділянок від 13.05.2006 року, згідно якого при переобмірі земельних ділянок фактичне землекористування становило: за ОСОБА_2-0,508 га, а за ОСОБА_3-0,405 га, що не відповідало даним земельно-кадастрових та погосподарських книг ( а.с. 77).
Рішенням виконкому Павлівської сільської ради № 38 від 29.08.2002 року гр. ОСОБА_3, як спадкоємцю ОСОБА_6 надано в постійне користування 0,50 га землі, що була облікована за господарством ОСОБА_6, в т.ч. і 0,105 га землі в урочищі «За церквою» ( а.с. 76, 69). Рішенням сесії Павлівської сільської ради від 10.09.2009 року надано ОСОБА_3 дозвіл на складання технічної документації із землеустрою, а 27.11.2009 року- затверджено уточнену площу земельної ділянки та видано Державний акт.
У встановленому законом порядку згадані рішення виконкому та сесії Павлівської сільської ради не оскаржені, нечинними не визнані.
У зв’язку з цим, колегія суддів приходить до висновку, що передаючи у власність ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,0977 га, кадастровий номер 2625883801;01;004;0222 сільська рада діяла у межах своїх повноважень, відповідно до ст.ст. 26,33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 12 Земельного Кодексу України.
Виходячи із змісту ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Зважаючи на те, що виданим на ім’я ОСОБА_3 Державним актом від 28.01.2010 року на право власності на земельну ділянку площею 0,0977 га в с. Павлівка, кадастровий номер 2625883801;01;004;0222 , право ОСОБА_2 не порушено, суд першої інстанції не мав правових підстав для задоволення позову.
Доводи позивача про те, що органом місцевого самоврядування видано ОСОБА_3 Державний акт на спірну ділянку всупереч рішенню Тисменицького районного суду від 20.11.2006 року на увагу не заслуговують. Згадане судове рішення, виходячи із ч.3 ст. 61 ЦПК України, не має преюдиційного значення для вирішення даного спору, оскільки ОСОБА_3 учасником судового процесу у 2006 році не була ( а.с. 12).
За наведеного , колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не може бути залишене в силі, як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального права, і підлягає до скасування. По суті спору слід ухвалити нове рішення.
На підставі ст.ст.120, 125, 12 ЗК України, ст.ст. 26,33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» , керуючись ст.ст. 218, 307, 309, 314-316, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, Павлівської сільської ради задовольнити.
Рішення Тисменицького районного суду від 03 листопада 2010 року скасувати, ухваливши нове рішення.
В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Павлівської сільської ради про визнання державного акту на землю недійсним- відмовити.
Рішення набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуюча О.Є. Меленко
Судді: Я.Д. Горблянський
Л.В. Перегінець