Справа № 22-ц-373/2011
Категорія 51
Головуючий у 1 інстанції Хоминець М.М.
Суддя-доповідач Меленко О.Є.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-
Франківської області в складі :
головуючої Меленко О.Є.
суддів Горблянського Я.Д., Мелінишин Г.П.
секретаря Балагури М.О.
з участю: апелянта ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ТзОВ «Ітеко» лтд про визнання звільнення незаконним, зміну формулювання причини і дати звільнення, стягнення заборгованості, втраченого заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення та ухвалу Тисменицького районного суду від 30 грудня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
У березні 2008 року ОСОБА_2 звернувся в суд з вищевказаним позовом.
Ухвалою Тисменицького районного суду від 30 грудня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ТзОВ «Ітеко» лтд, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача - Івано-Франківське відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, про поновлення на роботі та про зобов’язання відповідача належно оформити листки непрацездатності залишено без розгляду, у зв’язку з поданою позивачем відповідною заявою.
Рішенням Тисменицького районного суду від 30 грудня 2010 року позов задоволено частково. Визнано незаконним звільнення ОСОБА_2 з роботи з посади юрисконсульта ТзОВ «Ітеко» лтд за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України з 17 липня 2007 року. Стягнуто з ТзОВ «Ітеко» лтд в користь ОСОБА_2 13 200 грн. втраченого заробітку за час вимушеного прогулу та 3 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього 16 200 грн.
Не погоджуючись з даним рішенням та ухвалою ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення та ухвала суду прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.
Вказує на те, що судом першої інстанції проігноровано його заяву про задоволення позову в повному обсязі, а отже заява з позовною вимогою про поновлення на роботі, яка в подальшому замінена на позовну вимогу про зміну причини формулювання звільнення не повинна була братись до уваги. Апелянт також вважає, що при вирішенні питання відшкодування моральної шкоди судом не враховано індексацію заробітної плати, а описова та мотивувальна частина оскаржуваного рішення не відповідають резолютивній частині рішення
Рішення та ухвалу суду першої інстанції від 30 грудня 2010 року просив скасувати, ухвалити по суті спору нове рішення, яким задовольнити його вимоги в повному обсязі.
В судовому засіданні ОСОБА_2 вимоги підтримав та просив задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі з тих же мотивів, що зазначені у ній.
Представник ТзОВ «Ітеко» лтд, будучи належно повідомленим про розгляд справи, до сулу не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апелянта, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що сторони по справі ОСОБА_2 та ТзОВ «Ітеко» лтд – з 18.09.2006 р. до 17.07.2007 р. перебували у трудових відносинах. Так, з 18.09.2006 р. позивач був прийнятий на роботу до відповідача на посаду юрисконсульта з оплатою згідно штатного розпису – посадовий оклад 1100 грн. в місяць. Цього ж дня між сторонами 18.09.2006 р. було укладено строковий трудовий договір (а.с.46-49). Згідно наказу № 47-к від 31.07.2007 р. позивач звільнений з роботи за прогул без поважних причин згідно п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України з 17.07.2007 року і саме зазначена обставина є предметом судового спору.
За змістом ст.ст. 11, 207 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо позивач подав заяву про залишення позову без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, в процесі її розгляду позивач неодноразово змінював та уточнював позовні вимоги ( а.с. 129, 192), зокрема первинну вимогу про поновлення на роботі замінив на зміну формулювання причини і дати звільнення, а вимогу про оплату листків непрацездатності просив залишити без розгляду.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі забезпечено реалізацію позивачем процесуальних прав, ухвала суду від 30.12.2010 року не суперечить заяві ОСОБА_2 від 10.12.2010 року.
Розглядаючи спір по суті, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідачем порушено вимоги ч.3 ст.40 КЗпП України та звільнено позивача з роботи у період тимчасової непрацездатності. Крім цього, при звільненні ОСОБА_2 з роботи відповідач порушив вимоги ст.149 КЗпП України, оскільки не відібрав письмового пояснення у позивача, з наказом про звільнення його не ознайомив; у порушення вимог ч. 2 ст.47, ст.116 КЗпП України позивачу також не вручено копію наказу про звільнення та не проведено повного розрахунку з позивачем у день звільнення.
Разом з тим, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог ОСОБА_2 про зміну формулювання причини і дати звільнення на звільнення за згодою сторін згідно п.1 ст.36 КЗпП України на день ухвалення судового рішення, встановивши, що позивач не звертався до відповідача із заявою про звільнення за угодою сторін.
Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду постановлені з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення та ухвали колегія суддів не вбачає.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 218, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення та ухвалу Тисменицького районного суду від 30 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуюча О.Є. Меленко
Судді: Я.Д. Горблянський
Г.П. Мелінишин