Справа № 22-ц-92/2011
Категорія 47
Головуючий у 1 інстанції Шалаута Г.І.
Суддя-доповідач Меленко О.Є.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 січня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої-судді Меленко О.Є.
суддів Мелінишин Г.П., Павлишиної А.Т.
секретаря Балагури М.О.
з участю сторін: позивача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду від 02 грудня 2010 року, -
в с т а н о в и л а :
В липні 2010 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом про розірвання шлюбу.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 02 грудня 2010 року позов задоволено. Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано. При реєстрації розірвання шлюбу прізвище відповідача «ОСОБА_3» на дошлюбне вирішено не змінювати.
На дане рішення ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій зазначає, що суд першої інстанції неповно з’ясував всі обставини справи, що мають значення для неї, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам.
Зокрема судом не було взято до уваги той факт, що незважаючи на аморальний спосіб життя, ОСОБА_2 завжди надавав допомогу в домашніх справах, самостійно виконав ремонт квартири, а заяву про розірвання шлюбу подав тому, що апелянт відмовилась надати йому велику суму грошей.
Рішення суду першої інстанції просила скасувати та ухвалити нове, яким надати строк для примирення терміном в 6 місяців.
В судове засідання ОСОБА_3, будучи належно повідомленою про розгляд справи не з’явилася, про причини неявки суд не інформувала.
ОСОБА_2 доводи апеляційної скарги не визнав, просить залишити рішення суду без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2, дослідивши письмові матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред’явлений одним із подружжя. При розірванні шлюбу суд з’ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини інваліда та інші обставини життя подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі з 18.03.2005 року. Дітей від шлюбу у них немає.
Судом встановлено, що через непорозуміння в сім’ї сторони після одруження фактично разом не проживали, спільного господарства не вели, подружніх відносин на даний час не підтримують.
Тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що шлюб існує тільки формально і його збереження є неможливим.
Доводи апелянта про можливість збереження сім’ї не відповідають обставинам справи, оскільки строк для примирення сторонам надавався, однак вони не примирилася, а подальше перебування в шлюбі суперечитиме інтересам сторін.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення судом першої інстанції постановлено з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.
Керуючись ст.ст.218,307, 308, 313-315,317 ЦПК України, колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Івано-Франківського міського суду від 02 грудня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з часу проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуюча О.Є. Меленко
Судді: Г.П. Мелінишин
А.Т. Павлишина