Справа № 22ц/1290/475/11
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого: Борисова Є.А.
суддів: Кравченко Н.В., Пригорнєвої Л.І.,
при секретарі: Котилевській С.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Слов’яносербського районного суду Луганської області від 14 жовтня 2010 року за позовом ВАТ «Луганськгаз» в особі філії «Алчевське міжрайонне управління по експлуатації газового господарства» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті по слуг
В С Т А Н О В И Л А:
ВАТ «Луганськгаз» в особі філії «Алчевське міжрайонне управління по експлуатації газового господарства» звернулося до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг з газопостачання в сумі 2200 грн.89 коп., посилаючись на наступні обставини.
Відповідач у справі мешкає разом із сім’єю у квартирі АДРЕСА_1 і користується газом, який постачає ВАТ «Луганськгаз». Протягом тривалого часу, а саме з 01.05.1999 року по 01.05.2010 року відповідач ОСОБА_1 не сплачує за надані послуги з газопостачання, внаслідок чого за зазначений період часу виникла заборгованість в загальній сумі 2200 грн. 89коп. Оскільки у добровільному порядку відповідач не вживає ніяких заходів з погашення заборгованості, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 вказану суму заборгованості.
Рішенням Слов’яносербського районного суду Луганської області від 14 жовтня 2010року позовні вимоги ВАТ «Луганськгаз» були задоволені частково, а саме суд стягнув з відповідача заборгованість в межах трирічного строку позовної давності за період з травня 2007 року по квітень 2010 року в сумі 731грн.78коп., а також судові витрати в сумі 81 грн.
З даним рішенням відповідач не згоден, в апеляційній скарзі просить його скасувати, а провадження у справі закрити або залишити без розгляду, посилаючись при цьому на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача уточнила вимоги апеляційної скарги і просила рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги ВАТ «Луганськгаз» залишити без задоволення у повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду, колегія суддів судової палати приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з’ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач, мешкаючи в кв. АДРЕСА_1, користується послугами Алчевського міжрайонного управління по експлуатації газового господарства ВАТ «Луганськгаз» по поставці газу, проте не сплачує за надані послуги на протязі 11 років, внаслідок чого за період часу з травня 1999 року по квітень 2010 року виникла заборгованість у загальній сумі 2200грн.89коп., яка була розрахована на підставі Постанови КМ України від 1 серпня 1996 р. N 879 «Про встановлення норм користування житлово-комунальними послугами громадянами, які мають пільги щодо їх оплати» з розрахунку 23,6 куб. метра на одну особу на місяць і виходячи з того, що в квартирі відповідача мешкає двоє осіб і має місце користування газовою плитою і водонагрівачем. Зазначені обставини підтверджуються поясненнями представника позивача, письмовими матеріалами справи (а.с. 5-16,47). З урахуванням зазначених обставин суд першої інстанції на підставі ст.509 ЦК України дійшов вірного висновку стосовно обґрунтованості позовних вимог ВАТ «Луганськгаз» оскільки сторони перебували у фактичних правовідносинах, які регулюються Правилами надання населенню послуг з газопостачання, затверджених Постановою КМ України № 2246 від 09.12.1999 року згідно з якими позивач здійснював постачання газу, а відповідач фактично споживав надані послуги і відповідно зобов’язаний їх сплачувати, а починаючи з жовтня 2008 року сторони перебувають в договірних відносинах, факт чого підтвердив відповідач та його представник, проте не зважаючи на те, що позивач належним чином постачав до помешкання позивача газ, останній починаючи з травня 1999 року не сплачував за отримані послуги. З огляду на те, що відповідач заявив про застосування позовної давності, а позивач з свого боку не ставив питання про поновлення пропущеного строку позовної давності та не надав доказів щодо поважності причин його пропуску, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 267 ЦК України обґрунтовано стягнув існуючу заборгованість в межах строку позовної давності, а саме за період з травня 2007 року по квітень 2010 року в загальній сумі 731грн.ю 78коп., задовольнивши позовні вимоги частково.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що судом безпідставно відмовлено у прийнятті зустрічного позову ОСОБА_1, в якому містилися докази необґрунтованості позовних вимог ВАТ «Луганськгаз», не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, як вбачається з копії цього позову, що долучена до апеляційної скарги, доводи, якими ОСОБА_1 обґрунтовував свої зустрічні позовні вимоги аналогічні доводам, які викладені у його запереченнях на позов ВАТ «Луганськгаз» і позивач ні в суді першої інстанції ні в суді апеляційної інстанції не надав достовірних доказів, які б підтверджували його заперечення та спростовували висновки суду.
Посилання апеляційної скарги на ту обставину, що розрахунок заборгованості за спожитий газ є невірним, оскільки за місцем проживання ОСОБА_1 зареєстровано лише дві особи, а не три, як зазначено в особовому рахунку, не можуть бути взято до уваги, оскільки, як вже зазначалося вище, розрахунок заборгованості за період часу, за який було проведено стягнення, фактично було здійснено з розрахунку на двох осіб.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що договірні правовідносини між сторонами виникли лише з жовтня 2008 року і тому за попередній час заборгованість за послуги з газопостачання не підлягають оплаті також не можуть бути прийняті до уваги, оскільки до укладення договору між сторонами існували правовідносини, що регулюються Правилами надання населенню послуг з газопостачання, затверджених Постановою КМ України № 2246 від 09.12.1999 року, і в силу цих правовідносин позивач здійснював постачання газу, а відповідач фактично користувався послугами і впродовж всього часу користування не заявляв про свою відмову від послуг або про надання позивачем неякісних послуг і т.і. Не надав відповідач і доказів тієї обставини, що він своєчасно звертався до відповідача з приводу виходу з ладу наявного в квартирі водонагрівача. В той же час відповідно до п. 29 зазначених Правил, а також відповідно до ч.3 ст.20 Закону України « Про житлово-комунальні послуги» відповідач зобов’язаний укласти з позивачем договір про надання послуг з газопостачання і оплачувати ці послуги у строки, встановлені договором або законом.
Посилання представника відповідача на ту обставину що багатоквартирний будинок, в якому розташована квартира відповідача до останнього часу не прийнятий в експлуатацію також не спростовують висновків суду з огляду на те, що зазначена обставина не може слугувати підставою для звільнення відповідача від сплати коштів за надані послуги з газопостачання і відповідач жодним чином не позбавлений можливості звернутися до відповідних державних органів для вирішення питання щодо належного введення будинку в експлуатацію і щодо дотримання норм безпеки газового обладнання в будинку.
Посилання апелянта на безпідставне стягнення судового збору в сумі 51 грн. також не може бути прийняте до уваги, оскільки відповідно до ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року «Про державне мито» мінімальний розмір мита, що справляється при зверненні до суду з позовом дорівнює трьом неоподаткованим мінімумам доходів громадян, тобто 51 грн. незалежно від ціни позову. З огляду на ту обставину, що позивачем сплачено саме цю мінімальну ставку державного мита, то вона підлягає відшкодуванню відповідачем з огляду на часткове задоволення позовних вимог ТОВ «Луганськгаз».
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що відповідач відключив квартиру від мереж газопостачання з порушенням відповідних норм діючого законодавства, що регулюють процедуру такого відключення, також на думку колегії суддів, не заслуговують на увагу, оскільки предметом позову є стягнення заборгованості, яка існувала до моменту відключення квартири від газопостачання і, знову ж таки, відповідач не позбавлений права оскаржити у встановленому порядку дії газопостачальної організації у разі безпідставного відключення від мереж газопостачання та одночасно ставити питання щодо відшкодування шкоди спричиненої внаслідок можливих неправомірних дій співробітників ВАТ «Луганськгаз».
Судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення суду.
Керуючись ст.ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – відхилити
Рішення Слов’яносербського районного суду Луганської області від 14 жовтня 2010 року залишити без змін.
Ця ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів після її проголошення.
Головуючий:
Судді: