ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                                                                              Справа №2-а-653/11

15.03.2011 року                                                                                смт. Любешів

Суддя Любешівського  районного  суду  Волинської  області  Хомич В.І.,   розглянувши в порядку скороченого  провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 до  Управління  праці  і  соціального  захисту  населення  Любешівської  районної  державної  адміністрації   про  стягнення  невиплачених  коштів, передбачених  Законом  України „ Про  статус  і  соціальний  захист громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської  катастрофи”, -

встановив:

          Позивач ОСОБА_1 звернулася   до  суду в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 з позовом   до  Управління  праці    та  соціального  захисту  населення Любешівської    районної  адміністрації  про  стягнення  невиплачених  коштів зазначаючи, що її дитина проживає в АДРЕСА_1, тобто в зоні гарантованого добровільного відселення.   

                У зв’язку з цим, відповідно до ст.37  Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ (далі Закону №796-ХІІ), відповідачем на її дитину повинна виплачуватись щомісячна грошова допомога у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати.   

      Відповідачем на порушення вимог зазначеної  статті  Закону згадані доплати виплачуються в розмірах, визначених постановою Кабінету Міністрів України “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що є значно меншими.   

              Зважаючи на пріоритетність законів над підзаконними нормативними актами, при виплаті зазначених доплат підлягають застосуванню норми, передбачені Законом №796-ХІІ, а не згаданою постановою.   

               Просить суд постановити рішення, яким  стягнути  з відповідача 2147,40 грн недоплаченої на її дитину щомісячної грошової допомоги в зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбаченої ст.37 Закону  №796-ХІІ за період з  липня 2010 року по грудень 2010  року.

              Відповідач  у  своєму  заперечені  № 561/1.4  від 10 березня 2011 року позов не визнав. Зазначає, що,  відповідно  до ст.  37   Закону  України „ Про  статус і  соціальний захист  громадян, які  постраждали  внаслідок Чорнобильської  катастрофи” громадянам, які проживають  на   території  радіоактивного   забруднення, передбачено   виплату  щомісячної  грошової допомоги  у  зв’язку  з обмеженням  споживання продуктів  харчування  місцевого  виробництва  та  особистого  підсобного  господарства, розмір  якої встановлено  в  залежності  від розміру  мінімальної заробітної  плати. Відповідно  до  ст. 62 Закону  зазначено,  роз’яснення  щодо  застосування  цього  Закону   провадиться  у порядку , визначеному  Кабінетом  Міністрів  України. Постановою Кабінету Міністрів України “Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 26 липня 1996 року №836  передбачено виплату  в  розмірі  2,10 грн. З цих підстав  просять  в  позові  відмовити.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов підставним і таким, що підлягає до    задоволення.

                Як вбачається з посвідчення серії НОМЕР_1  від 25 травня 1996 року  року, виданого Волинською облдержадміністрацією ОСОБА_2 є потерпілим від Чорнобильської катастрофи.

          З свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 від 22 березня 1994 року вбачається, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто є неповнолітнім та його матір’ю є ОСОБА_1. 

          ОСОБА_2  проживає в  АДРЕСА_1, що стверджено відміткою в його  паспорті.  

               Вказане село, де проживає ОСОБА_2, відповідно до Переліку населених пунктів віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №106 від 23 липня 1991 року, розпорядженням Кабінету Міністрів України №17 від 12 січня 1993 року, віднесено до зон гарантованого добровільного відселення.   

             Відповідно до ч.1 ст.37 Закону України № 796-XII від 28 лютого 1991 року "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства - у зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі 40 процентів від мінімальної заробітної плати.

          Підпунктом 8 пункту 28 розділу ІІ Закону України №107-VI від 28.12.2007 року “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”ч.1 ст.37 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладена в новій редакції, згідно якої громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 "У справі за конституційними поданнями щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу I, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу I, пунктів 1 - 4, 6 - 22, 24 - 100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України)" визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), зокрема, підпункт 8 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".

Зміни, внесені підпунктом 8 пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 22 травня 2008 року. Саме з цієї дати позивач набув право на отримання у 2008 році допомоги в розмірі, визначеному ч.1 ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Рішення Конституційного Суду України має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень законів, що визнані неконституційними і є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Посилання відповідача на положення Постанови КМ України від 26.07.1996 року №836 "Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" про встановлення обмежених розмірів допомоги у зв'язку з обмеженим споживанням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства не заслуговують на увагу, оскільки згідно ст.9 КАС України у разі виникнення колізії між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, застосуванню підлягають положення закону.

Наявність такого права у позивача в інтересах неповнолітньої дитини є визначальною для вирішення вказаного спору, крім того, це право гарантується ч. 2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. 

      Постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року №936 “Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, установлено порядок виплати доплат за роботу у зоні добровільного гарантованого відселення, згідно з яким нарахування й виплата доплат за роботу у такій зоні проводиться центрами по нарахуванню та виплаті соціальної допомоги, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій за місцем реєстрації громадян, працюючим і непрацюючим громадянам, пенсіонерам (п.4.2).

          Таким чином, до повноважень Управління праці та соціального захисту населення Любешівської  райдержадміністрації належить нарахування та виплата позивачеві зазначеної допомоги на її дитину. 

  Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.   

 Згідно ч.1 ст.100 цього Кодексу, поданий після закінчення  строків, установлених  законом, залишається  без розгляду.

          Відповідно  до  ст.ст. 105,106 КАС України  адміністративний  позов може містити вимоги  щодо   визнання протиправними   рішення, дії чи  бездіяльності  відповідача, зобов’язання  його вчинити  певні  дії, відшкодувати  шкоду заподіяну  незаконним  рішенням, дією  чи бездіяльністю.

          В  суді  встановлено, що   управлінням  праці  та  соціального  захисту населення Любешівської  районної державної  адміністрації  порушило  норми  права, які  регулюють  спірні  правовідносини, а  тому  такі  дії  відповідача  слід  визнати  протиправними  та  зобов’язання   відповідача  здійснити нарахування  та  виплату щомісячної грошової допомоги позивачу на її дитину в зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати, передбаченої  законодавством України.

Позивач  звернулася до суду в інтересах неповнолітньої дитини за захистом порушеного права 01 березня 2011 року та в  своїх  вимогах просить  стягнути з відповідача недоотримані кошти на її дитину, передбачені Законом  України  „Про  статус і  соціальний  захист  громадян, які постраждали  внаслідок Чорнобильської  катастрофи» за період з липня 2010 року по грудень 2010 року.

Захисту підлягає право позивача шляхом зобов’язання Управління здійснити нарахування  та  виплату позивачу на її неповнолітню дитину щомісячної грошової допомоги в зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати  відповідно до ст.37 Закону  в межах визначеного ч.2. ст.99 КАС України шестимісячного строку позовної давності.   

Таким чином   позовна вимога  про  виплату  недоотриманих  коштів  за  липень 2010 року   підлягає  залишенню  без  розгляду.

Отже, вимога  позивача в інтересах неповнолітньої дитини про  стягнення  з  відповідача недоотриманих коштів в сумі 2147,40 грн. до  задоволення  не  підлягає, а   захисту підлягає право позивача в інтересах її дитини шляхом визнання  дії   відповідача   протиправними  та  зобов’язання   здійснити нарахування  та  виплату на дитину позивача щомісячної грошової допомоги в зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати за період  з серпня  2010 року по  грудень   2010 року.           

      Керуючись ст.ст.8, 19, 22 Конституції України, ст.ст.9, 11, 71, 99, 100, 158, 160 ч.3, ст.ст.161, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.37, 39, 70, 71 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,  суд, -   

постановив:   

Визнати дії управління праці та  соціального  захисту населення  Любешівської  районної державної адміністрації, щодо виплати ОСОБА_1 на її неповнолітню дитину ОСОБА_2 не в повному розмірі доплати, передбаченої  ст.37, ч.1  Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, протиправними.   

          Зобов'язати управління  праці  та соціального  захисту  населення Любешівської районної  державної  адміністрації  здійснити нарахування  та  виплату ОСОБА_1 на її неповнолітню дитину ОСОБА_2 щомісячної  грошової допомоги в зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства у розмірі 40 % від мінімальної заробітної плати за період   з  серпня 2010 року по  грудень  2010   року  на підставі положень ст. 37  Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням   проведених  виплат.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Любешівський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови з подачею копії скарги до апеляційної інстанції.

Суддя: