Справа №  1-245/10

Провадження №11/0390/102/11 Головуючий у 1 інстанції:Восковська О.А.

Категорія:ч. 1 ст. 122 КК України Доповідач: Силка Г. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

11 березня 2011 року           місто Луцьк  

          Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

          головуючого - судді  Силки Г. І.,

суддів -    Хомицького А. М., Бешти Г. Б.,

 за участю прокурора –Романіка О. О.,

потерпілої – ОСОБА_2,

 засудженого – ОСОБА_3,

          захисника – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальну справу за апеляціями  засудженого ОСОБА_3 та потерпілої ОСОБА_2 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від   01 грудня 2010   року  , яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 одруженого, з середньою освітою, працюючого водієм у приватного підприємця ОСОБА_5,  судимого вироком Ковельського міськрайонного суду від 22 липня 2009 року за ч. 1 ст. 122 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до 600 грн. штрафу,

          засуджено за ч.1 ст. 122 КК України на 1(один) рік обмеження волі.

           Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишено попередній – підписку про невиїзд.

          Вироком стягнуто з засудженого на користь ОСОБА_2 5000 грн. у відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А :

Цим вироком ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за те, що він 1 квітня 2010 року близько 20 год. знаходячись на подвір’ї будинку в АДРЕСА_2 під час сімейної суперечки, що виникла на побутовому грунті між ним та його дружиною ОСОБА_2, затискаючи ліву ступню потерпілої між нижньою частиною хвіртки та бруківкою, заподіяв останній умисні середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому основної фаланги 5 пальця лівої ступні без зміщення та часткового розриву зв'язок зовнішньої групи лівого гомілково-ступневого суглобу.

Засуджений ОСОБА_3 в своїй апеляції зазначає, що вирок суду є незаконним, так як висновки  викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи. Вказує, що тілесні ушкодження   потерпілій ОСОБА_2 заподіяв з необережності. У зв’язку з чим, є безпідставною і сума цивільного позову у розмірі 5000 грн призначеного судом. Прохає, перекваліфікувати його дії на ст. 128 КК України та обрати міру покарання не пов’язану із позбавленням чи обмеженням волі і зменшити розмір задоволеного судом цивільного позову.

Потерпіла ОСОБА_2 в своїй апеляції зазначає, що призначене покарання засудженому не відповідає тяжкості вчиненого злочину та його особі внаслідок м’якості. Крім того, вказує, що суд стягнув із засудженого надто малу суму у відшкодування моральної шкоди. Прохає скасувати вирок суду в частині призначення покарання і вирішення цивільного позову. Призначити ОСОБА_3 більш суворе покарання і стягнути з останнього 85 000 грн. у відшкодування моральної шкоди.

          Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким та в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляції, засудженого, який підтримав свою апеляцію та заперечив апеляцію потерпілої, ОСОБА_2, яка частково  підтримала свою апеляцію лише в частині цивільного позову, а щодо призначеного покарання засудженому – просить його пом’якшити  і заперечила апеляцію засудженого показавши, що останній заподіяв їй умисні середньої тяжкості тілесні ушкодження, прокурора, який вважає, що вирок суду є законним і просить відмовити в апеляціях,  перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляції задоволенню не підлягають з таких підстав.

          Доводи суду про винуватість ОСОБА_3 у заподіянні ним умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_2  обґрунтовані об’єктивними доказами, які всебічно і повно перевірені судом з дотриманням вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства.

          Посилання засудженого в апеляції, що висновки викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки він злочин вчинив з необережності, є безпідставними і спростовуються сукупністю наявних доказів досліджених судом.

          Зокрема, як показала потерпіла ОСОБА_2, що 1 квітня 2010 року близько 20 години на подвір’ї будинку між нею та підсудним виник конфлікт, під час якого ОСОБА_3 тягнув хвіртку на себе, намагаючись її відкрити та затиснув їй ногу між хвірткою та бруківкою. Вона хотіла закрити хвіртку та вивільнити ногу, так як відчула біль у нозі в ділянці ступні і сказала чоловікові, щоб він відпустив їй ногу, на що останній ще сильніше став тягнути на себе хвіртку, затискаючи їй ногу та сказав, що затисне їй ще голову. ОСОБА_3 відпустив хвіртку лише після того, як вона вкусила його за руку. В результаті цих дій підсудного їй було заподіяно перелом  основної фаланги п’ятого пальця лівої ступні та розрив зв'язок гомілково – ступневого суглобу.

     При відтворенні обстановки і обставин події ОСОБА_2  підтвердила свої показання, щодо часу, місця та обставин спричинення їй ОСОБА_3  умисних середньої тяжкості  тілесних ушкоджень ( а. с. 149- 151).          

          Об’єктивність показань потерпілої підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_6, яка ствердила, що 1 квітня 2010 року біля 20 години чула сварку  між подружжям ОСОБА_3, та крик ОСОБА_2 щоб підсудний відпустив їй ногу, на що останній відповів, що придушить потерпілій і голову. Наступного дня вона дізналася, що від дій підсудного в потерпілої виявлено перелом пальця на лівій ступні.

          Свої  показання свідок ОСОБА_6 підтвердила і під час очної ставки з підсудним ( а. с.37- 38).

          Про те, що свідок ОСОБА_6 знаходячись біля хвіртки свого будинку могла чути розмову, яка виникла під час конфлікту між підсудним і потерпілою,  підтверджується протоколом  відтворення обстановки і обставини події ( а. с. 144- 145)

          Аналогічні показання  щодо часу, місця та  обставин заподіяння підсудним  умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілій, дала свідок ОСОБА_1 ( а. с.165 – 166).

          Безпідставними, є посилання  засудженого в апеляції про те, що ОСОБА_1 підтвердила про відбування даного конфлікту о 18 годині. Як показала  даний свідок у судовому засіданні, даний конфлікт відбувся після 18 години ( а. с.166).

          Будь які підстави вважати, що показання потерпілої і даних свідків є неправдивими, про що вказує в апеляції засуджений, ні судом першої інстанції, ні апеляційним судом не встановлено.

          З протоколу огляду місця події видно, що між хвірткою та бруківкою є простір ( а. с.18).  Як показала потерпіла, що саме в зазначене місце потрапила її нога, яка  і була затиснута підсудним в результаті чого їй заподіяно умисні середньої тяжкості тілесні ушкодження.

          Про те, що між підсудним та потерпілим неодноразово виникали сварки та конфлікти не заперечує сам ОСОБА_3 та стверджується показаннями ОСОБА_2, свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_1

          Твердження ОСОБА_3 в апеляції про те, що суд незаконно не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_7, є безпідставними так, як спростовуються вищенаведеними доказами. Судом у вироку також  дано оцінку показанням  цього свідка і вона є правильною.

          Висновком судово-медичної експертизи встановлено, що у потерпілої ОСОБА_2 було виявлено тілесні ушкодження  у вигляді закритого перелому основної фаланги п’ятого пальця лівої ступні, без зміщення, часткового розриву зв'язок  зовнішньої групи  лівого гомілково-ступневого суглобу, які відносяться до категорії середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров’я ( а. с.27). Висновком додаткової судово – медичної експертизи підтверджується, що зазначені тілесні ушкодження у потерпілої могли утворитись внаслідок затискання  ноги останньої між нижньою частиною хвіртки та замощенням з бруківки ( а. с.156). Дані висновки експерт ОСОБА_8 підтвердив у судовому засіданні ( а. с.166).

          Твердження засудженого про те, що він заподіяв тілесні ушкодження потерпілій не умисно, а з необережності, спростовуються вищенаведеними доказами. Дані доводи ретельно перевірялись судом першої інстанції і мотиви про визнання цих доводів безпідставними, викладені у вироку суду.  Про умисел  ОСОБА_3 на спричинення потерпілій умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень свідчать дії останнього, який на вимогу дружини відпустити їй ногу, продовжував затискати ногу хвірткою, поки ОСОБА_2 не вкусила його за руку.  

          За таких обставин суд обгрунтовано дійшов висновку  про те, що ОСОБА_3 умисно заподіяв потерпілій середньої тяжкості тілесні ушкодження та правильно кваліфікував його дії за ч.1 ст. 122 КК України.   

          Крім того, суд першої інстанції на підставі ст. 23, 1167 ЦК України правильно визначив розмір моральної шкоди заподіяної підсудним ОСОБА_2 із врахуванням тілесних ушкоджень отриманих потерпілою, перенесених нею моральних та душевних страждань, виходячи з принципу розумності та справедливості,  а тому доводи апелянтів в апеляції в цій частині, щодо зменшенні чи збільшення суми відшкодування,  є безпідставними.

          Покарання засудженому ОСОБА_3 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України, з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним злочину та  даних про його особу. Хоча, ОСОБА_3 вчинив злочин який відноситься до категорії середньої тяжкості, останній працює і позитивно характеризується, однак він в 2009 році притягувався до кримінальної відповідальності за аналогічний злочин, судимість за який не погашена, враховано судом і  обтяжуючу покарання обставину -  рецидив злочинів, заподіяна потерпілій моральна шкода не відшкодована.

          За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність  призначення покарання  у виді обмеження волі.

          Підстав для скасування чи зміни вироку суду, про що  апелянти вказують у своїх апеляціях, колегія суддів не вбачає.   

          Порушення норм матеріального чи процесуального законодавства, які були б підставою для скасування вироку, колегією суддів також  не встановлено.   

          Обране покарання засудженому є необхідне і достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

          З вищенаведених підстав, як апеляція засудженого так і апеляція потерпілої,  задоволенню не підлягають.

          На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365,366 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляції засудженого ОСОБА_3 та потерпілої ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Ковельського міськрайонного суду від 1 грудня 2010 року щодо ОСОБА_3  - без зміни.  

Головуючий                     

Судді