Справа № 1-77/10
Провадження №11/0390/64/11 Головуючий у 1 інстанції:Квятковський М.С.
Категорія:ч. 2 ст.28 ч.2 ст.222, ч.2 ст.28 ч.2 ст.366,
ч. 2 ст.364, ч.4 ст. 27 ч. 1 ст. 366 КК України Доповідач: Силка Г. І.
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 березня 2011 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Силки Г. І.,
суддів - Польового М. І., Бешти Г. Б.,
за участю прокурора –Романіка О. О.,
засудженого – ОСОБА_1,
захисника – ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18 листопада 2010 року , яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця с. Хопнів Ківерцівського району, жителя АДРЕСА_1, одруженого, з вищою освітою, працюючого генеральним директором Волинського ОДП ДАК «Хліб України», несудимого,-
засуджено за ст. 28 ч. 2 ст. 222 ч.2 КК України на 3(три) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків на строк 1 рік;
за ст. 28 ч. 2 ст. 366 ч.2 КК України на 2(два) роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків на строк 1 рік;
за ст. 27 ч.4, ст. 366 ч.1 КК України у виді 510 /п’ятсот десять/ грн. штрафу з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків на строк 1 рік;
за ст. 364 ч.2 КК України на 5(п’ять) позбавлення волі на строк з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків на строк 1 рік;
за ст. 172 ч.1 КК України /в редакції 1960 року/ на 1(один) рік позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських обов’язків на строк 1 рік.
На підставі ст. 49 КК України звільнено ОСОБА_1 від призначеного судом покарання за ст. 28 ч. 2, ст. 222 ч.2; ст. 28 ч.2, ст. 366 ч.2; ст. 27 ч.4, ст. 366 ч.1 КК України /в редакції 2001 року/ та за ст. 172 ч.1 КК України /в редакції 1960 року/.
На підставі ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного основного покарання за ст. 364 ч.2 КК України, якщо він протягом одного року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки: повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання, періодично з’являтись для реєстрації в ці органи.
Запобіжний захід ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу залишено попередній – підписку про невиїзд.
Цивільний позов ВГРУ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди залишено без розгляду.
Вироком вирішено долю речових доказів та арештованого майна,-
В С Т А Н О В И Л А :
Цим вироком ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він, працюючи, згідно наказу №279-к від 31.07.1998 року та контракту №09 – 10/107 від 31.07.1998 року, генеральним директором Волинського обласного дочірнього підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України» (надалі ВОДП ДАК «Хліб України»), будучи службовою особою, за попередньою змовою із головним бухгалтером ОСОБА_3, кримінальна справа відносно якої Луцьким міським судом Волинської області закрита 04 березня 2004 року на підставі ст. 48 КК України у зв’язку зі зміною обстановки, тобто групою осіб, діючи умисно, з метою погашення попереднього кредиту, одержаного у ВГРУ КБ “Приватбанк” згідно кредитного договору № 2181 від 8.08.2000 року за рахунок коштів банку, в порушення своїх функціональних обов’язків та вимог п.п. 9; 17; 21 Положення Національного банку України "Про кредитування", затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 246 від 28.09.1995 p., відповідно до змісту якого банківський кредит надається суб’єктам кредитування усіх форм власності у тимчасове користування на умовах, передбачених кредитним договором, основними із них є: забезпеченість, повернення, строковість, платність та цільова направленість, дав незаконну усну вказівку внести в заяву від 26.02.2001 р. на отримання короткострокової позики, форму техніко-економічного обґрунтування для отримання кредиту під торгово-закупівельну діяльність від 27.02.01 р., анкету на отримання кредиту від 26.02.01 р. завідомо неправдиві відомості про цілі, на які будуть використані кредитні кошти, а саме, що кредит в сумі 1 495 000 грн. планується використати на придбання зерна, хоча фактично, за рахунок цих коштів мав бути погашений попередньо отриманий кредит, що і було зроблено.
В подальшому ОСОБА_1, достовірно знаючи про те, що в цих документах міститься завідомо неправдива інформація, завіривши своїм підписом та круглою печаткою підприємства, в період з 26 по 28 лютого 2001 року, разом із ОСОБА_3, надали їх ВГРУ КБ „Приватбанк”.
На підставі цих підроблених документів, 28.02.2001 року кредитним комітетом ВГРУ КБ „Приватбанк” було прийнято рішення, згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 59 від 27.01.2001 року „Про часткову компенсацію ставки за кредитами комерційних банків, що надаються сільськогосподарським товаровиробникам та іншим підприємствам агропромислового комплексу у 2001 році”, про видачу пільгового кредиту ВОДП ДАК «Хліб України» в сумі 1 495 000 грн. для придбання зерна. Того ж дня, між ВГРУ КБ „Приватбанк”, в особі директора ОСОБА_4 та ВОДП ДАК „Хліб України”, в особі генерального директора ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 2460, до якого, на підставі наданих ОСОБА_1 та ОСОБА_3 підроблених документів, були внесені завідомо неправдиві відомості про те, що кредит в розмірі 1 495 000 грн. буде використано ВОДП ДАК “Хліб України” для придбання зерна і, згідно згаданої вище Постанови Кабінету Міністрів України, підприємству буде відшкодована, за рахунок коштів із державного бюджету, компенсаційна плата за користування цим кредитом в розмірі 13,23% відсотків річних (49% облікової ставки, встановленої Національним банком України). При цьому, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 наміру використовувати цей кредит за його цільовим призначенням, вказаним у вищезазначеному договорі, не мали.
Продовжуючи виконання свого злочинного наміру, переслідуючи мету нецільового використання кредитних коштів і бажаючи приховати вчинене, ОСОБА_1 підробив ряд договорів із сільськогосподарськими та зернозаготівельними підприємствами області, до яких, за його вказівкою, було внесено завідомо неправдиві дані про придбання у них зерна, хоча фактично фактів купівлі-продажу зерна не було.
Зокрема, ОСОБА_1, за попередньою домовленістю з директором ДП „ОСОБА_1 - Волинський КХП” ОСОБА_5, кримінальна справа відносно якого Луцьким міським судом 04 березня 2004 року закрита на підставі ст.1 п. г, ст. 9 Закону України «Про амністію» від 11.07.2003 року, було підроблено договір купівлі-продажу № 20/2 від 23 лютого 2001 року між ВОДП ДАК „Хліб України” та ДП ДАК „Хліб України” ”ОСОБА_1 - Волинський КХП” про купівлю пшениці 4 класу в кількості 603,66 т. на загальну суму 495000 грн. Також ОСОБА_1 було внесено завідомо неправдиві дані в договори: № 35 від 26 лютого 2001 року між ВОДП ДАК „Хліб України” та СВК ім. Тімірязєва про купівлю пшениці 3 класу в кількості 600 т, на загальну суму 288000 грн.; № 36 від 26 лютого 2001 року між ВОДП ДАК „Хліб України” та ДГ „Олицьке” про купівлю пшениці 3 класу в кількості 510 т, на загальну суму 408 000 грн.; № 34 від 26 лютого 2001 року між ВОДП ДАК „Хліб України” та СВК „Мир” про купівлю пшениці 3 класу в кількості 385 т, на загальну суму 308 000 грн.
В подальшому, 28 лютого 2001 року, ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою з головним бухгалтером ОСОБА_3, на підставі цих підроблених договорів, дав незаконну вказівку останній з позичкового рахунку ВОДП ДАК “Хліб України”, кредитні кошти перерахувати на рахунки цих підприємств нібито за придбане зерно.
ОСОБА_3, в порушення вимог ст. 9 п.9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, від 16 липня 1999 року N 996-XIV, виготовила ряд платіжних доручень, а саме: № 247 від 28.02.2001 р. на суму 405627 грн. 80 коп.; № 246 від 28.02.2001 р., на суму 288 183 грн. 20 коп.; № 241 від 28.02.2001 р., на суму 495 000 грн.; № 252 від 01.03.2001 р., на суму 306 189 грн., куди з відому та за вказівкою ОСОБА_1 внесла завідомо неправдиві відомості про те, ніби ці кошти були перераховані за придбане зерно, що не відповідало дійсності. Ці підроблені документи ОСОБА_1 та ОСОБА_3 завірили своїм підписом та круглою печаткою підприємства, а також надали їх у ВГРУ КБ „Приватбанк” для проведення розрахунків.
Після перерахування цих кредитних коштів на рахунки вказаних господарств області, ОСОБА_1, скориставшись тим, що мав вплив на їх керівників, попросив в останніх дані кредитні кошти невідкладно повернути на поточний рахунок ВОДП ДАК “Хліб України” під виглядом повернення боргу, що і було ними зроблено, а з ДП ДАК “Хліб України” “Володимир-Волинський КХП”, для надання вигляду законності повернення цих коштів, ОСОБА_1, крім того, уклав, за попередньою змовою з директором цього підприємства ОСОБА_5 договір купівлі-продажу № 10 від 20.02.2001 року, куди вніс завідомо неправдиві відомості про поставку зерна пшениці 4 класу на ВОДП ДАК “Хліб України”, заздалегідь знаючи, що умови цього договору виконуватись не будуть.
Крім того, ОСОБА_1, підробивши договори купівлі-продажу № 10 від 20.02.2001 року; № 20/2 від 23 лютого 2001 року, підбурив директора ДП ДАК “Хліб України” “Володимир-Волинський КХП” ОСОБА_5 до підробки останнім платіжного доручення № 49 від 28.02.2001 р., згідно якого було перераховано 495 000 грн. з ДП ДАК “Хліб України” “Володимир-Волинський КХП” на ВОДП ДАК “Хліб України” за зерно згідно вказаного договору; накладної № 159 про поставку зерна пшениці 4 класу в кількості 603,66 т. на загальну суму 495 000 грн. ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП” на ВОДП ДАК “Хліб України” та довіреності серії ЯГН № 880 010 від 30.03.2001 р. на його отримання.
Повернуті таким чином кредитні кошти, ОСОБА_1, діючи за попередньою змовою із ОСОБА_3, платіжними дорученнями № 248 від 28.02.2001 р. на суму 1 188 811 грн. та № 253 від 01.03.2001 р. на суму 306 189 грн., а всього на суму 1 495 000 грн. перерахували на погашення попереднього кредиту, отриманого 08.08.2000 р. у ВГРУ КБ „Приватбанк” згідно кредитного договору № 2181.
В подальшому, ОСОБА_1, діючи спільно з головним бухгалтером ОСОБА_3, з метою приховання скоєного злочину, для надання вигляду законності вищеописаним протиправним операціям виготовили накладну № 196 про поставку зерна пшениці 4 класу в кількості 603,66 т. на загальну суму 495 000 грн. на ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП”, та довіреність серії ЯГИ № 589935 на його отримання, куди внесли завідомо неправдиві дані про відпуск та одержання цього зерна та завірили ці документи своїми підписами, кутовим штампом та круглою печаткою підприємства, хоча будь-якого переміщення зерна пшениці 4 класу не відбувалося.
З цією ж метою, ОСОБА_1, за попередньою домовленістю з директором ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП” ОСОБА_5, імітуючи виконання підробленого ними договору купівлі-продажу зерна № 20/2 від 23 лютого 2001 року, підробили акт № 20 приймання-передачі, куди внесли завідомо неправдиві відомості про те, що ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП”, в особі директора ОСОБА_5 передав, а ВОДП ДАК „Хліб України”, в особі генерального директора ОСОБА_1, прийняв на Володимир-Волинському КХП пшеницю 4 класу в кількості 603,660 т., завіривши його своїми підписами та печатками підприємств, хоча переміщення зерна такого сорту не було і не могло бути, так як пшениці 4 класу, яка належала на праві власності ДП ДАК „Хліб України” у „Володимир-Волинському КХП” станом на 30.03.2001 р. було всього 301,3 т. на суму 177 300 грн.
Крім того, ОСОБА_1 28 лютого 2001 року уклав договір застави майнових прав з директором ВГРУ КБ „Приватбанк” ОСОБА_4, куди вніс завідомо неправдиві відомості про те, що для забезпечення виконання зобов’язань (погашення процентів за користування кредитним договором, неустойки, передбачену п.п. 4.1,4.2,4.3, 4.4. кредитного договору, витрати пов’язані з виконанням забезпеченої заставою вимоги) за кредитним договором № 2460 від 28 лютого 2001 року він надає в заставу майнові права ВОДП ДАК „Хліб України” на загальну суму 2 329 700 грн. на надходження грошових коштів за договорами купівлі-продажу зерна, в тому числі за договорами купівлі-продажу: № 10 від 20.02.2001 р.; № 23/2 від 26.02.2001 р., укладеними між ВОДП ДАК „Хліб України” та ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП”, про купівлю зерна на суму 495 000 грн. та, відповідно, на суму 1 360 023 грн. та № 36 від 26.02.2001 р., укладеного між ВОДП ДАК „Хліб України” та ДГ „Олицьке”, про купівлю зерна на суму 408 000 грн. ВОДП ДАК „Хліб України” у ДГ „Олицьке”, чим ввів в оману директора ВГРУ КБ „Приватбанк” ОСОБА_4, так як ці договори він не мав наміру виконувати і не виконував, а підробив їх з метою надання видимості законності використання кредитних коштів за кредитним договором № 2460 від 28 лютого 2001 року.
В зв’язку з тим, що в зазначені договори ОСОБА_1 були внесені завідомо неправдиві дані та в зв’язку з неповерненням кредиту та відсотків по ньому у ВГРУ КБ “Приватбанк” було заподіяно матеріальної шкоди на загальну суму 1 111 861 грн. 91 коп. та втрачено можливість стягнення банком спричинених йому збитків згідно договору застави майнових прав від 28.02.2001 року.
Внаслідок таких злочинних дій генерального директора ВОДП ДАК „Хліб України” ОСОБА_1 та головного бухгалтера ОСОБА_3, кредит в сумі 1 070 000 грн., згідно кредитного договору № 2460 від 28.02.2001 р. та відсотки по ньому в сумі 41 861 грн. 91 коп., що становить загальну суму 1 111 861 грн. 91 коп. на момент закінчення строку погашення кредиту не було погашено, чим заподіяно тяжкі наслідки ВГРУ КБ „Приватбанк”, що більш як в двісті п’ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Разом з тим, перебуваючи на зазначеній посаді, ОСОБА_1, за попередньою змовою з директором ДП ДАК „Хліб України” „ОСОБА_1 - Волинський КХП” ОСОБА_5, підробили договори купівлі-продажу: № 23/2 від 26 лютого 2001 року та № 12 від 27 лютого 2001 року, куди внесли завідомо неправдиві відомості про купівлю ДП ДАК „Хліб України” „ОСОБА_1 - Волинський КХП” та продажу ДП ДАК „Хліб України” „ОСОБА_1 - Волинський КХП” пшениці 6 класу в кількості 119,460 т., пшениці 4 класу в кількості 483,420 т., жита групи А, в кількості 1100 т., на загальну суму 1 360 023 грн., завіривши їх своїми підписами та круглими печатками підприємств, хоча наміру виконувати ці договори не мали. Після цього, ОСОБА_1 та ОСОБА_5, з метою створення видимості виконання підробленого договору купівлі-продажу зерна № 12 від 27 лютого 2001 року, підробили акти приймання-передачі № 12; 12/1; 12/2, куди внесли завідомо неправдиві відомості про те, що ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП”, в особі директора ОСОБА_5 передав, а ВОДП ДАК „Хліб України”, в особі генерального директора ОСОБА_1, прийняв на Володимир-Волинському КХП пшениці 6 класу в кількості 119,460 т., пшениці 4 класу в кількості 483,420 т., жита групи А в кількості 1100 т., хоча переміщення цього зерна не було і не могло бути, так як пшениці 4 класу в такій кількості в розпорядженні ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП” не було. Було лише всього 301,3 т. на суму 177 300 грн., жита групи А – 1045 т. на суму 511 700 грн.
Крім того, ОСОБА_1, який не мав наміру виконувати підроблені ним та ОСОБА_5 договори купівлі-продажу зерна № 23/2 від 26 лютого 2001 року та № 12 від 27 лютого 2001 року, дав головному бухгалтеру ОСОБА_3 незаконну вказівку виготовити платіжне доручення № 245 від 28.02.2001 р. про перерахування коштів в сумі 1 360 023 грн., які надійшли від ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП” назад на це підприємство як оплату за купівлю зерна жита групи А в кількості 1100 т., пшениці 4 класу в кількості 483,415 т., пшениці 6 класу в кількості 119,461 т., накладну № 197 про поставку зерна жита групи А в кількості 1100 т., пшениці 4 класу в кількості 483,415 т., пшениці 6 класу в кількості 119,461 т., на загальну суму 1 360 023 грн. на ДП ДАК „Хліб України” „Володимир-Волинський КХП” та довіреність серії ЯГИ № 589936 на його отримання, куди внесли завідомо неправдиві дані про перерахування коштів, відпуск та одержання цього зерна, хоча будь-якого переміщення зерна не могло бути, так як воно в такій кількості було відсутнє на цьому підприємстві. Виконуючи цю вказівку, ОСОБА_3 підробила згадані документи, які завірила своїм підписом. ОСОБА_1, в свою чергу, їх також підписав та завірив кутовим штампом і круглою печаткою підприємства.
Крім того, ОСОБА_1, обіймаючи посаду генерального директора ВОДП ДАК „Хліб України” та будучи службовою особою, яка здійснює адміністративно-господарські та організаційно-розпорядчі функції, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, що виразилось в тому, що він, бажаючи показати видимість благополучної ситуації на підприємстві перед вищестоящим керівництвом, діючи в інтересах ВОДП ДАК „Хліб України”, спричинив в той же час матеріальну шкоду державним інтересам, в порушення своїх функціональних обов’язків та повноважень, визначених п.п. 1, 6, 7, 8, 10, 11 контракту №09-10/107 від 31.07.1998 року та ст. 6.5 Статуту ВОДП ДАК «Хліб України», а також вимог п.п. 9; 17; 21 Положення Національного банку України "Про кредитування", затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 246 від 28.09.1995 p. та п.1 абз.3 Постанови Кабінету Міністрів України № 59 від 27.01.2001 року „Про часткову компенсацію ставки за кредитами комерційних банків, що надаються сільськогосподарським товаровиробникам та іншим підприємствам агропромислового комплексу у 2001 році”, отриманий 28.02.2001 року у ВГРУ КБ “Приватбанк” пільговий кредит в сумі 1 495 000 грн. використав його не за цільовим призначенням, що призвело до безпідставного відшкодування компенсаційної плати за користування цим кредитом за рахунок коштів державного бюджету України, чим державним інтересам спричинено тяжкі наслідки.
Так, 28 лютого 2001 року, ОСОБА_1 уклав кредитний договір № 2460 з ВГРУ КБ „Приватбанк”, згідно якого банком було надано ВОДП ДАК “Хліб України” кредит в розмірі 1 495 000 грн. для придбання зерна. Згідно Постанови Кабінету Міністрів України № 59 від 27.01.2001 року „Про часткову компенсацію ставки за кредитами комерційних банків, що надаються сільськогосподарським товаровиробникам та іншим підприємствам агропромислового комплексу у 2001 році” компенсаційна плата за користування цим кредитом в розмірі 13,23% відсотків річних (49% облікової ставки, встановленої Національним банком України) повинна була відшкодовуватись із державного бюджету України, лише при умові цільового використання кредитних коштів, тобто використання їх виключно на придбання зерна.
Усвідомлюючи те, що даний кредит являється пільговим, ОСОБА_1, хибно розуміючи інтереси служби, що виразилось у тому, що інтереси ВОДП ДАК “Хліб України” він поставив вище від загальнодержавних, діючи умисно, з метою забезпечення відшкодування компенсаційної плати за користування кредитом за рахунок коштів державного бюджету, приховав використання вказаного кредиту не за цільовим призначенням, хоча знав, що даний кредит використано на погашення попереднього кредиту отриманого ВОДП ДАК „Хліб України” 08.08.2000 р. згідно кредитного договору № 2181 у ВГРУ КБ „Приватбанк”. Внаслідок цього було незаконно одержано на ВОДП ДАК „Хліб України” із державного бюджету компенсаційну плату за користування кредитом на загальну суму 99 224 грн. 90 коп., чим заподіяно тяжкі наслідки державним інтересам, оскільки ця сума більш як в двісті п’ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Крім цього, ОСОБА_1, 28 лютого 2001 року уклав договір застави майна з директором ВГРУ КБ „Приватбанк” ОСОБА_4 Згідно цього договору, із відповідними змінами, забезпечувалося виконання зобов’язань (погашення процентів за користування кредитним договором, неустойки, передбаченої п.п. 4.1,4.2,4.3, 4.4. кредитного договору, витрат пов’язаних з виконанням забезпеченої заставою вимоги, зберіганням та охороною предмету застави) за кредитним договором № 2460 від 28 лютого 2001 року. В заставу по цьому договору передано рухоме майно – товари в обороті ВОДП ДАК „Хліб України” по оціночній вартості на загальну суму 1 605 000 грн., а саме, борошно пшеничне вищого ґатунку в кількості 463,9 т. по оціночній вартості 464 906 грн., борошно пшеничне першого ґатунку в кількості 287,4 т. по оціночній вартості 245 832 грн., борошно житнє в кількості 139 т. по оціночній вартості 93 825 грн., борошно другого ґатунку в кількості 84,03 т. по оціночній вартості 69 324 грн., крупи пшеничні перлові в кількості 50 т. по оціночній вартості 41 500 грн., цукор в кількості 25 т. по оціночній вартості 39 000 грн., макаронні вироби в кількості 10 т. по оціночній вартості 15 000 грн., пшениця 3 класу в кількості 4,7 т. по оціночній вартості 1 762 грн., пшениця 4 класу в кількості 158,1 т. по оціночній вартості 53 358 грн., пшениця 6 класу в кількості 447,6 т. по оціночній вартості 121 950 грн., жито групи А в кількості 968,1 т. по оціночній вартості 127 492 грн., борошно вищого ґатунку в кількості 90 т. по оціночній вартості 84 374 грн., борошно першого ґатунку в кількості 90 т. по оціночній вартості 74 477 грн., пшениця насіннева яра в кількості 205 т. по оціночній вартості 172 200 грн.
В порушення п.п.2,4,5,9 вищеописаного договору застави від 28.02.2001 р. до кредитного договору № 2460 від 28.02.2001 р. ОСОБА_1, взявши на себе зобов’язання зберігати це майно, реалізовував його без письмової згоди ВГРУ КБ «Приватбанк», а кошти, отримані від реалізації, витратив на потреби ВОДП ДАК „Хліб України”.
При перевірці всього залишилось заставного майна на загальну суму 169,2 тис. грн., що на 1435800 грн. менше, ніж це було передбачено договором застави від 28 лютого 2001 року.
Внаслідок таких умисних дій генерального директора ВОДП ДАК „Хліб України” ОСОБА_1, який взяв на себе зобов’язання зберігати заставне майно до повного виконання зобов’язань по кредитному договору № 2460 від 28.02.2001 р., кредит в сумі 1 070 000 грн. та відсотки по ньому в сумі 41 861грн. 91 коп., всього на загальну суму 1 111 861 грн. 91 коп кредит не погашено, а заставне майно реалізовано всупереч договору застави, в зв’язку з чим втрачено можливість стягнення банком спричинених йому збитків, чим заподіяно тяжкі наслідки ВГРУ КБ „Приватбанк”, оскільки ця шкода більш як в двісті п’ятдесят разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Засуджений ОСОБА_1 в своїй апеляції зазначає, що вирок суду першої інстанції є незаконний у зв’язку з однобічністю, неповнотою досудового та судового слідства і невідповідністю висновків суду, які викладені у вироку фактичним обставинам справи. Зокрема, не було допитано в судовому засіданні основних свідків по справі. Під час судового слідства не доведено жодним доказом, його винності у вчинені ним злочинів за які він засуджений. Прохає скасувати вирок суду першої інстанції та виправдати його за відсутності в його діях складу злочинів.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку суду першої інстанції, повідомив ким і в якому обсязі він оскаржений, виклав основні доводи апеляції, пояснення засудженого і його захисника, які підтримали апеляцію, міркування прокурора про законність вироку і залишення його без зміни, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція задоволенню не підлягає з таких підстав.
Суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи і його висновок про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні ним злочинів за які його засуджено, грунтується на об’єктивно досліджених доказах, які всебічно і повно перевірені судом з дотриманням вимог кримінально – процесуального законодавства, яким суд дав належну оцінку.
Посилання засудженого в апеляції на те, що у справі неповно і однобічно проведено досудове і судове слідство та висновки викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи, є непереконливими і спростовуються сукупністю наявних доказів.
Як видно з протоколу судового засідання від 16.04.2010 року ОСОБА_1 винним себе в інкримінованих йому злочинах не визнав, показавши, що 28 лютого 2001 року ВОДП ДАК «Хліб України», де він є генеральним директором, отримало в «Приватбанку» кредит в сумі 1 495 000грн для закупівлі зерна. Так як зерно закуплено не було, то кредит було повернуто банку, працівники якого помилково зарахували ці кошти на погашення кредиту за договором від 8 серпня 2000 року. Ніяких документів він не підробляв і вказівок таких нікому не давав ( т.14 а. с.105).
Однак, будучи допитаний у судовому засіданні 04.06.2004 року (т.11 а. с.352, 367) ОСОБА_1 визнав себе винним у пред’явленому обвинуваченні пояснивши, що він дійсно взяв кредит у банку з метою погашення попереднього кредиту, оформив завідомо неправдиві договори на закупівлю зерна. Зробив це за вказівкою керівництва області.
Про те, що ОСОБА_1, будучи службовою особою суб’єкта господарської діяльності надав банку завідомо неправдиву інформацію з метою одержання кредиту в результаті чого було завдано великої матеріальної шкоди, скоївши шахрайство з фінансовими ресурсами, підробив і видав завідомо неправдиві документи, що спричинило тяжкі наслідки, вчинив підбурювання інших службових осіб до підроблення, складання та видачі неправдивих документів, вчинив службовий підлог, а також як службова особа зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби, спричинив тяжкі наслідки державним інтересам та інтересам юридичної особи КБ «Приватбанку» підтверджується рядом доказів досліджених судом.
Постановою Луцького міськрайонного суду від 04 березня 2004 року, яка набрала законної чинності про обвинувачення ОСОБА_5, за ч.2ст.28 ч.2ст.222, ч.2 ст. 28 ч.2 ст. 366, ч.4 ст. 27 ч.1 ст. 266 КК України, ч.1ст.172 КК України (в редакції 1960 року), ОСОБА_6 за ч.2ст.28 ч.2ст.222, ч.2ст.28 ч.2ст.366 КК України, ч.1ст.172 КК України ( в редакції 1960 року) та про обвинувачення ОСОБА_3 за ч.2 ст. 28 ч.2ст.222, ч.2ст.28 ч.2ст.366 КК України, ч.1ст.172 КК України ( в редакції 1960 року), справа відносно яких закрита у зв’язку із зміною обстановки, ОСОБА_6 по амністії, доведено у вчиненні злочину цими особами в змові з ОСОБА_1 ( т.11 а. с.314 – 316).
З показань свідка ОСОБА_3 видно, що вона 26.02.2001 року за вказівкою ОСОБА_1 внесла у заявку на отримання кредиту в сумі 1 495 000 грн. неправдиві відомості щодо використання кредиту, а саме на придбання підприємством зерна. Дана заявка була подана до ВГРУ КБ « Приватбанк» і на підставі цих підроблених документів 28.02.2001 ВОДП ДАК « Хліб України», генеральним директором якого був ОСОБА_1, отримало кредит, який не був використаний за цільовим призначенням, а цим кредитом було погашено попередній кредит. ОСОБА_1 знав, що ці документи містять неправдиву інформацію, завірив їх своїм підписом і круглою печаткою. Даний свідок також показала, що за вказівкою ОСОБА_1 вона виготовила ряд підроблених платіжних доручень, а саме № 247 від 28.02.2001 року на суму 405627, 80 грн.; № 246 від 28.02.2001 р на суму 288 183, 20 грн; № 241 від 28.02.2001 року на суму 495 000 грн; №252 від1.03 2001 року на суму 306 189 грн, які останній завірив своїм підписом і печаткою ( Т. 2 а. с.136 – 138, Т.7 а. с. 191 – 194).
Про те, що саме на підставі цих підроблених документів ВОДП ДАК «Хліб України» 28.02 2001 року отримало пільговий кредит і даним кредитом було погашено попередній кредит підтвердили свідки ОСОБА_7 і ОСОБА_8 Ці свідки також показали, що даним підприємством без згоди банку було реалізовано заставлене майно по цьому договору та завдано шкоду КБ «Приватбанку» на загальну суму 1 111 861,91 грн.
Об’єктивність показань даних свідків підтверджується кредитним договором № 2181 від 8.08.2000 року укладеним між ВОДП ДАК «Хліб України» та ВГРУ КБ «Приватбанк», згідно якого 27.02.2001 року закінчувався термін погашення кредиту і залишок становив 1 495 000 грн, кредитним договором № 2460 від 28.02.2001 року, згідно якого КБ «Приватбанком» ВОДП ДАК «Хліб України» був наданий кредит для закупівлі зерна в сумі 1 495 000грн та договором застави згідно цього кредиту ( Т.1 а. с. 147, 149, 152 – 154, 203 – 206, 212, 214, 182 – 183, Т.2 а. с.53 – 55, 57, 60,6165, 66, 67).
Свідок ОСОБА_5 підтвердив, що на прохання генерального директора ДАК «Хліб України» ОСОБА_1 він 26 та 27 лютого 2001 уклав договори купівлі – продажу зерна. Згідно цих договорів поставок зерна не було. Вони укладалися, щоб ОСОБА_1 був погашений попередній кредит. За його вказівкою головний бухгалтер ОСОБА_6 виготовила платіжні доручення по яких до них поступили кошти від ДАК «Хліб Україна» і зразу ж були перераховані цьому підприємству. Даний свідок також показав, що за домовленістю з ОСОБА_1, останнім також було підроблено накладну та акт приймання – передачі зерна пшениці 4 класу в кількості 606,660 тон імітуючи виконання підробленого договору купівлі – продажу зерна, хоча в такій кількості у них на підприємстві на той час зерна не було. ( Т. 11 а. с. 85 – 89).
Аналогічні показання в цій частині дала і свідок ОСОБА_6 ( т. 11 а. с. 98 -102).
Про те, що 28 лютого 2001 року за вказівкою ОСОБА_1, підприємства а саме: СВК ім. Тімірязєва, СВК «Мир», ДГ «Олицьке», ДП « ОСОБА_1 - Волинське КХП» отримали кошти від ВОДП ДАК «Хліб України» на закупівлю зерна і відразу ці кошти були повернуті ДАК «Хліб України», ніяких поставок зерна не було, а договори які були укладені на поставку зерна між вищевказаними підприємствами є фіктивними, підтвердили свідки ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19
Об’єктивність показань цих свідків підтверджується висновком судово – бухгалтерської експертизи, з якої видно, що підтвердити документально про поставку зерна по договорах купівлі – продажу № 23/3 від 26.02.2001 року між ВОДП ДАК «Хліб України» і «В-Волинським КХП» на загальну суму 1 360 023грн; № 35 від 20.02.2001 року між ДАК « Хліб України» і СВК ім. Тімірязєва на загальну суму 288 000грн; № 36 від 20.02.2001 року між ДАК «Хліб України» і ДГ «Олицьке на загальну суму 408 000грн; № 34 від 20.02.2001 року між ДАК «Хліб України» і СВК «Мир» на загальну суму 308 000грн немає можливості, що свідчить про те, що поставок зерна по цих договорах не було і вони є підробленими та підтверджує нецільове використання кредитних коштів ( Т. 12 а. с.19 – 25).
Свідки ОСОБА_20 і ОСОБА_21 - старші бухгалтери, відповідно Рожищенського та Горохівського відділень КБ « Приватбанк», підтвердили перерахування ними коштів із ВОДП ДАК « Хліб України» на рахунки СВК ім. Тімірязєва і СВК « Мир» та назад цих коштів на рахунки ДАК « Хліб України», в той же день з інтервалом 10 хвилин.
Свідок ОСОБА_22 – начальник відділу контролю кредитів і депозитів юридичних осіб ВГРУ КБ «Приватбанк» показала, що 28 лютого 2001 року вона здійснювала перерахування коштів по платіжних дорученнях ДАК «Хліб України» за зерно підприємствам ЛГ «Олицьке», СВК ім. Тімірязєва, ДП «ОСОБА_22 – Волинському КХП», СВК «Мир» та за короткий проміжок часу в цей же день Волинським обласним державним підприємством « Хліб України» було перераховано кошти «Приватбанку» на погашення позики по кредиту від 8 серпня 2000 року в сумі 1 495 000 грн.
Про те, що кредит, який отримало 28 лютого 2001 року ВОДП ДАК «Хліб Україна» в сумі 1 495 000 грн. був пільговий так, як він надавався тільки для придбання зерна і дане підприємство отримало із державного бюджету компенсаційну плату на загальну суму 99 224, 90 грн. підтвердила свідок ОСОБА_22 Даний факт також не заперечує і сам ОСОБА_1
Згідно матеріалів ревізії фінансово – господарської діяльності ВОДП ДАК «Хліб України» кредитні кошти в сумі 1 495 000 гривень були перераховані на ДГ «Олицьке», СВК ім. Тімірязєва, ДП «ОСОБА_1 – Волинський КХП», СВК «Мир» згідно платіжних доручень. В зв’язку з тим, що на рахунках вищевказаних господарств власних коштів не було, тому саме ці кредитні кошти в той же день і були повернуті назад на рахунок ВОДП ДАК « Хліб України».
Вказаний пільговий кредит в сумі 1 495 000 грн був використаний ВОДП ДАК «Хліб України» не за цільовим призначенням, що привело до безпідставного відшкодування цьому підприємству компенсаційної плати в сумі 99 224, 90 грн та заподіяно шкоду державі.
Матеріалами ревізії також встановлено, що не було переміщення зерна по вказаних договорах, так як по документах бухгалтерського обліку цих підприємств це не відображено, що свідчить про підробку бухгалтерських документів. Ревізією також встановлено відсутність такої кількості зерна на підприємстві « ОСОБА_1 –Волинський КХП», яка вказувалась у договорі купівлі – продажу( Т. 3 а. с. 1 – 278, Т. 4 а. с. 1- 210, Т. 8 а. с 144 – 146, Т.9 а. с. 209 – 219).
Про те, що ОСОБА_1 протягом 2000 – 2002 років працював генеральним директором Волинського обласного дочірного підприємства державної акціонерної компанії «Хліб України» ( ВОДП ДАК « Хліб України»), підтверджується показаннями самого засудженого, а також наказом № 279 –к від 31.07.1998 року і контрактом № 09-10/ 107 від 31.07.1998 року.
Вищенаведеними доказами, спростовуються твердження ОСОБА_1 в апеляції про непричетність його до злочинів, за якими він засуджений.
Посилання засудженого в апеляції на те, що судом при розгляді справи істотно порушено норми процесуального закону, так як не були допитані безпосередньо в судовому засіданні свідки ОСОБА_3, ОСОБА_6 і ОСОБА_4, є безпідставними. Як видно з матеріалів справи, показання свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_6 дані ними на досудовому слідстві і в попередніх судових засіданнях оголошувались судом, так як їх явка в судове засідання була неможлива, а саме ОСОБА_3 відсутня за місцем проживання, що підтверджується рапортами з міліції, а ОСОБА_6 не змогла з’явитися в судове засідання за станом здоров’я, що відповідає вимогам ст. 306 КПК України. Про оголошення показань цих свідків не заперечував і сам апелянт, що підтверджується протоколом судового засідання (Т. 14 а. с.185). Клопотання про виклик в судове засідання та допит свідка ОСОБА_4 учасниками судового розгляду, в тому числі засудженим чи його захисником, не заявлялось. Тому підстав вважати про порушення судом принципу безпосередності дослідження доказів у справі, колегія суддів не вбачає.
Судом також у вироку дано оцінку показанням тих свідків, щодо зміни свої показання у судовому засіданні.
Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.2 ст.28 ч.2 ст.222, ч.2ст.28 ч.2ст.366, ч.4ст.27 ч. 1 ст.366, ч.2ст.364 КК України ( в редакції 2001 року) та за ч.1 ст.172 КК України ( в редакції 1960 року).
Підстав для скасування вироку і закриття провадження по справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу злочинів, про що вказує останній у своїй апеляції, колегія суддів не вбачає.
Призначене покарання ОСОБА_1 відповідає вимогам ст.65 КК України та обране з урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, даних про його особу та обставинам, що пом’якшують покарання.
Правильно судом звільнено ОСОБА_1 від призначеного покарання за ч.2с.28 ч.2ст.222, ч.2ст.28ч.2ст.366 , ч.4ст.27ч.1ст.366 КК України, ч.1 ст.172 КК України( в редакції 1960 року) у зв’язку із закінченням строків давності.
Крім того, як видно з матеріалів справи, злочин передбачений ч.2 ст.364 КК України, за який засуджено ОСОБА_1 відноситься до категорії тяжких і вчинений останнім 28 лютого 2001 року, тобто до дня набрання вироком законної сили минули строки давності, передбачені ст.49 КК України. Тому на підставі ч.5 ст.74, ст.49 КК України ОСОБА_1 слід звільнити від призначеного судом покарання за ч.2 ст. 364 КК України.
На підставі наведеного і керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Волинської області, -
У Х В А Л И Л А :
Апеляцію ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду від 18 листопада 2010 року щодо нього – без зміни.
Звільнити ОСОБА_1 від призначеного судом покарання за ч.2 ст.364 КК України на підставі ч.5 ст.74, ст.49 КК України у зв’язку із закінченням строків давності.
Головуючий
Судді