Справа № 22-а-875/2011
Категорія 10.3.1
Головуючий у 1 інстанції Бойко М.Я.
Суддя-доповідач Меленко О.Є.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 січня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Меленко О.Є.
суддів Мелінишин Г.П.., Перегінець Л.В.
розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Калуському районі про визнання дій неправомірними, зобов’язання проведення перерахунку та виплати пенсії за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Калуському районі на рішення Калуського міськрайонного суду від 9 вересня 2010 року,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Калуського районного суду від 9 вересня 2010 року частково задоволено позов ОСОБА_3.. Визнано неправомірною відмову управління Пенсійного фонду України в Калуському районі у виплаті позивачу підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі, встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Зобов’язано відповідача нарахувати та виплатити позивачу починачи з 09.07.2007 року по підвищення до пенсії як дитині війни згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, визначеної ч.1. ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
На дане рішення управління Пенсійного фонду України в Калуському районі подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначає, що суд прийшов до помилкового висновку про необхідність застосування при перерахунку пенсії позивачу такої розрахункової величини як мінімальна пенсія за віком. Законом України « Про соціальний захист дітей війни» застосування цього критерію не передбачено, а ст. 28 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» до цих правовідносин не застосовується. Також судом не враховано відсутність фінансового забезпечення цих
соціальних гарантій, та що стягнення коштів за рішенням суду призведе до використання інших коштів ПФУ не за призначенням. Посилаючись на зазначені обставини апелянт просив рішення суду скасувати.
Вислухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач має статус дитини війни , а тому відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на соціальні гарантії, визначені цим Законом, зокрема право на підвищення пенсії на суму, що складає 30% мінімальної пенсії за віком .
Обмеження виплат, передбачених названим законом, зазначені в Законах України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» і «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року та 22.05.2008 р. визнані неконституційними. Тому посилання в апеляційній скарзі на відсутність бюджетних асигнувань не може бути підставою для задоволення вимог апелянта.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» про застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого абз.1 ч.1 цієї статті, виключно для визначення розмірів пенсій, що призначені згідно із цим Законом. Наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст.6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни».
З врахуванням наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що судове рішення постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду не спростовують, а тому підстав для скасування ухваленого рішення не встановлено.
Однак, як вбачається з матеріалів справи суд помилково в рішенні зобов’язав відповідача провести позивачу перерахунок пенсії за весь період з 09.07.2007 року. З врахуванням дії рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. та 22.05.2008 року такий перерахунок пенсії позивачу слід було зобов’язати провести УПФУ в Калуському районі з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 р. по 31 липня 2010 року . В зв’зку з цим рішення суду слід змінити, ухваливши з цього приводу постанову.
Керуючись ст. ст. 197, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів,-
п о с т а н о ви л а:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Калуському районі задовольнити частково. Рішення Калуського міськрайонного суду від 9 вересня 2010 р. змінити , зазначивши період проведення ОСОБА_3 перерахунку пенсії з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31 липня 2010 року.
В решті рішення суду залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.
Судді : О.Є. Меленко
Г.П. Мелінишин
Л.В. Перегінець