УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-602 2006 р. Головуючий в суді 1 інстанції
Категорія; ст. 185 ч.2 МАКАРЕНКО І.В.
КК України Доповідач в апеляційній інстанції
ЛІТВІНЦЕВ В.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМУКРАЇНИ
22 серпня 2006 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого ЩЕПОТКІНОЇ В.В.
суддів ЛІТВІНЦЕВА В.М., ТАПАЛА Г.К.
з участю прокурора КРУГЛЯК Н.М.
засудженого ОСОБА_1
та його захисника -
адвоката ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в порядку апеляції кримінальну справу за апеляціями засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_2 на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 травня 2006 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель м. Черкаси, не працюючий, не жонатий, раніше неодноразово судимий, останній раз -5.07.2004 року за ч. 2 ст. 185 КК України -до одного року шести місяців позбавлення волі і звільнений 11.07.2005 року по відбуттю строку покарання, -визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, і йому призначено покарання у вигляді 5-й (п'яти) років позбавлення волі, з початком строку - з 29.10.2005 року(з моменту його затримання).
В задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_3. стягнуто із засудженого на його користь 564 грн.
Вирішена доля речових доказів по справі - викрадених ОСОБА_1 автомагнітол, які постановлено залишити потерпілим за належністю.
Згідно до вироку, ОСОБА_1 через два місяці після звільнення, повторно, в м. Черкаси на протязі 4.09 - 15.10.2005 року вчинив вісім епізодів крадіжок автомагнітол та іншого майна громадян з їх приватних автомобілів, таємно проникаючи в перебуваючи на стоянці транспортні засоби шляхом зламу чи відмикання замка дверцят у відсутність господаря автомобіля.
У такий спосіб ОСОБА_1 були викрадені автомагнітоли «Блаупункт» у гр. ОСОБА_4 на суму 570 грн.; «Піонер» у гр. ОСОБА_5 на суму 1 тис. грн.; «Соні» у гр. ОСОБА_6 на суму 550 грн.; «Піонер» у гр. ОСОБА_7. на суму 550 грн.; «Урал» у гр. ОСОБА_8 на суму 560 грн.; «Кенвуд» у гр. ОСОБА_9 на суму 570 грн.; «Грюндік» та інше майно гр. ОСОБА_3. на загальну суму 854 грн.; «LG» у гр. ОСОБА_10 на суму 560 грн.(вирок, друк, текст - а. с. 381-382).
В апеляціях:
адвокат ОСОБА_2 на захист засудженого, не заперечуючи правильності встановлених судом фактичних обставин справи, доведеності вини ОСОБА_1, правильності кваліфікації його дій та вирішення судом інших питань постановленого ним вироку, не погоджується з останнім в частині призначення винному максимального за розміром покарання, яке вважає несправедливим внаслідок надмірної суворості. З посиланням на активне сприяння ОСОБА_1 органу слідства у розкритті даних злочинів, щире розкаяння останнього по завершенні судового розгляду справи у вчиненому, його тяжку хворобу на СНІД, а також збіг тяжких життєвих обставин, як причину скоєння засудженим цих крадіжок просив пом'якшити призначене винному покарання через відповідну зміну вироку про його засудження;
засуджений ОСОБА_1 в апеляції від 9.06.06 р. з доповненнями до неї від 12.06.06 р. та від 11.08.06 р., на відміну від свого адвоката, спочатку стверджує про незаконність свого засудження за злочини, які він не вчиняв, упереджене ставлення до нього судді-головуючого у справі, порушення права на захист, тощо, ставить питання про скасування вироку. Після чого кардинально змінив власну позицію, відмовився від критики розглядаємого судового рішення і 22 серпня 2006 року, тобто в день апеляційного розгляду, в порядку ч. 1 ст. 355 КПК України узгодив свої вимоги із представником захисту і вніс зміни до апеляції, які колегією суддів приймаються до розгляду. В них вказується на суворість призначеного судом покарання, який не врахував його тяжкий матеріальний стан, погане здоров'я, активну допомогу слідству і просить, як і захисник, пом'якшити покарання. В заяві від 4.07.06 р. просить розглянути апеляцію в його присутності.
Копія вироку отримана засудженим 26.05.06 р. (а. с. 396); за численними заявами ОСОБА_1 останній був у повному обсягу ознайомлений з матеріалами справи та звукозаписом судового процесу і без будь-яких зауважень.
Потерпілі, а також прокурор, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції і просив засудити ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі(прот. с\з - а. с. 380), вирок суду не оскаржили, своїх заперечень на апеляції засудженого і його захисника - вони не представили.
Призначений вперше на 25.07.2006 року апеляційний розгляд даної справи не відбувся, так як справа надійшла на перевірку із значним порушенням термінів, передбачених ч. 2 ст. 354 КПК України, а також у зв'язку з перебуванням судді-доповідача у нарадчій кімнаті по постановленню вироку по іншій кримінальній справі по першій інстанції. Про перенесення(відкладення) розгляду справи на 22.08.2006 року винесена постанова суду від 24.07.06 р.
В задоволення письмового клопотання засудженого ОСОБА_1, який утримується під вартою в умовах СІЗО № ЗО, останній був доставлений в засідання апеляційного суду на 22.08.06 р., де разом із своїм захисником прийняв безпосередню участь в розгляді апеляцій.
Судове слідство в апеляційному суді не призначалося і не проводилося, протокол судового засідання - не вівся.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1 та його захисника -адвоката ОСОБА_2, які підтримали апеляції сторони захисту і, стверджуючи про активне сприяння органу слідства в розкритті цих багатоепізодних злочинів з боку ОСОБА_1, який в даний час має невиліковну хворобу і стан здоров'я якого погіршився, просили пом'якшити призначене йому покарання; прокурора про правильність засудження цієї особи і відсутність підстав для зміни вироку для пом'якшення правильно призначеного ОСОБА_1 покарання: перевіривши відповідно до вимог ст. 365 КПК України матеріали даної справи разом із додатково наданими суду захистом щодо захворювання засудженого, обговоривши доводи апеляції останнього у зміненій її редакції та доводи апеляції адвоката ОСОБА_2 колегія суддів вбачає підстави для часткового їх задоволення, виходячи із встановлення нею слідуючого.
Висновки суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні всіх восьми епізодів крадіжок майна громадян з належних їм автотранспортних засобів при зазначених у вироку обставинах і наслідках для цих потерпілих, а також правильність юридичної оцінки(кваліфікації) таких дій винного за ч. 2 ст. 185 КК України за ознакою «повторності» грунтуються на зібраних у встановленому законом порядку й досліджених в судовому засіданні доказах, яким судом надана належна оцінка з наведенням цих доказів поепізодно у вироку і ніким, включаючи апелянтів - засудженого та його захисника, в апеляційному порядку не оспорюються.
Відповідно до вимог ст. 365 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом і виявлені помилки виправляються щодо осіб, стосовно яких подані апеляції, - тільки в межах їхніх апеляцій.
Що ж стосується призначеного ОСОБА_1 максимально можливого за санкцією ч. 2 ст. 185 КК України покарання, то колегія судців, погоджуючись частково з апеляціями сторони захисту, вважає його несправедливим внаслідок надмірної суворості.
В порушення вимог ст. 65 КК України та п. п. 1-7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд невірно визначив ступінь тяжкості(а не «характер та ступінь суспільної небезпечності», як це зазначено у вироку - а. с. 390) вчиненого ним, що не відноситься законодавцем до тяжких злочинів(ч. З ст. 12 КК України).
До того ж, зовсім не врахована ступінь тяжкості наслідків майнового характеру для потерпілих, яких фактично не настало через своєчасне виявлення, вилучення з продажу і повернення автомагнітол усім восьми їх власникам у цілісному стані. Тому окрім потерпілого ОСОБА_3., з автомобіля якого були викрадені ще й одежа та спиртне у сумці, ніхто з них цивільних позовів по справі не пред'являв, до суду не з'явився, своїх заперечень на апеляції сторони захисту про пом'якшення ОСОБА_1 покарання вони не представили.
Відвернення шкідливих наслідків злочину, яке відбувалося за активної участі винного і при його сприянні в розкритті цих злочинів, що в якості пом'якшуючої покарання обставини було зазначено ще органом досудового слідства(а. с. 263), також може визнаватися обставиною, яка пом'якшує покарання, чого судом першої інстанції зроблено не було. Обрана ним для захисту позиція у вигляді невизнання підсудним своєї вини в судовому засіданні на ці питання впливати вже не може.
Як видно з редакції обвинувачення, яке було пред'явлено ОСОБА_1 і яке суд вважає йому доведеним(а. с. 52, 229, 264, 381), кваліфікуюча ознака «повторності» була вмінена останньому в тому числі і через наявність в нього попередньої судимості за аналогічний умисний злочин у 2004 році, яка залишається не знятою і не погашеною в установленому законом порядку. Одночасно зазначена обставина, але вже як «рецидив злочинів», була врахована судом в якості обтяжуючої відповідальність ОСОБА_1 обставини при призначенні йому покарання. При цьому сам орган слідства обтяжуючих покарання обставин по справі не встановив і ОСОБА_1 їх не вмінював(а. с. 263). Тому посилання на «рецидив злочинів» з вироку про засудження ОСОБА_1 за таких умов повинно бути виключене, як помилкове(ч. 4 ст. 67 КК України).
Суд неналежним чином і не повністю оцінив дані про особу ОСОБА_1. Акцентуючи увагу на його попередніх судимостях та поведінці в суді, поза своєї уваги він залишив те, що ОСОБА_1 проживає один без батьків, своєї сім'ї так і не створив, має ряд серйозних захворювань(а. с. 141), в тому числі при обстеженні у 1997 році означений як ВІЛ-інфікований(згідно довідки ЧОСПК НОМЕР_1). Характеризується він за місцем проживання не погано(а. с. 19).
Як результат всього цього - суд дав підвищено небезпечну оцінку як скоєного ОСОБА_1, так і йому самому, як особі, призначивши максимально можливе за видом і розміром за ч. 2 ст. 185 КК України покарання, майже вдвічі більше, а ніж просив представник державного обвинувачення в суді, не входячи навіть в обговорення питання щодо інших, більш м'яких видів покарання за даною статтею кримінального закону.
Виправляючи цю помилку через зміну судового рішення колегія суддів вважає за можливе пом'якшити призначене ОСОБА_1 покарання, скоротивши його термін з максимального до трьох років 6 місяців позбавлення волі. Погоджуючись, таким чином з місцевим судом в тому, що його виправлення і попередження вчинення ним нових злочинів, в тому числі аналогічних, можливе тільки в умовах ізоляції винного від суспільства, хоча і в межах не досить тривалого такого строку.
Твердження апелянтів про вчинення зазначених злочинів внаслідок збігу тяжких обставин, як ще однієї пом'якшуючої покарання ОСОБА_1 обставини, колегією
відхиляються як безпідставні, оскільки в переважній своїй більшості сталися вони з вини самого засудженого.
Тому, виходячи з наведеного і керуючись ст. ст. 365, 366 ч. 1, 369, 372, 373 ч. 1, 377 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги засудженого ОСОБА_1 (у зміненій в порядку ч. 1 ст. 355 КПК України її редакції) та захисника - адвоката ОСОБА_2 - частково задовольнити.
Вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 24 травня 2006 року відносно ОСОБА_1 - змінити.
Виключити з вироку, як помилкові, вказівки щодо врахування при призначенні покарання «характеру та ступеню суспільної небезпечності» вчиненого ОСОБА_1 злочину та «рецидиву злочинів», як обтяжуючої його покарання обставини.
З урахуванням цього, а також викладених в мотивувальній частині ухвали обставин, що пом'якшують покарання винного, пом'якшити призначене ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185 КК України покарання і вважати його засудженим за цією статтею закону - до трьох років і шести місяців позбавлення його волі реально.
В решті вирок суду відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляції засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_2 - без задоволення.