УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-592 2006 р. Головуючий в суді 1 інстанції
Категорія ст. 121 ч.1,75,76 ШЕВЧЕНКО В.О.
КК України Доповідач в апеляційній інстанції
ЛІТВІНЦЕВ В.М.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
8 серпня 2006 року колегія судців судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого ЩЕПОТКІНОЇ В.В.
суддів ЛІТВІНЦЕВА В.М., КЕКУХА В.Ф.
з участю прокурора КРУГЛЯК Н.М.
потерпілого ОСОБА_1
його представників ОСОБА_2
та адвоката ОСОБА_3
а також засудженої ОСОБА_4
та її захисника - адвоката ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в порядку апеляції кримінальну справу за апеляціями засудженої ОСОБА_4 та представника потерпілого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_3. на вирок Драбівського районного суду Черкаської області від 26 травня 2006 року, яким
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсіонерка, заміжня, на утриманні неповнолітня дитина, жителька ІНФОРМАЦІЯ_1 раніше не судима, - визнана винною в скоєнні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 121 КК України, і їй призначено покарання у вигляді п'яти років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнено від відбування цього покарання з випробуванням, з іспитовим строком на два роки.
На підставі ст. 76 КК України на засуджену покладені обов'язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи; періодично з'являтися для реєстрації в органи КВС.
В часткове задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_1 на його користь із засудженої ОСОБА_4 стягнуто 1897 грн. завданої злочином матеріальної та 4 тис. грн. моральної шкоди.
Стягнуто із засудженої ОСОБА_4 в доход держави 1903 грн. витрачених на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_1 в Драбівський ЦРЛ та Черкаській обласній лікарні.
Згідно до вироку, ОСОБА_4 9 жовтня 2005 року близько 16 год. за місцем свого проживання, у АДРЕСА_1 під час сварки, з метою спричинення тілесних ушкоджень умисно ногою штовхнула ОСОБА_1 під кінну повозку, яка рухалася поряд, після чого куском цеглини нанесла декілька ударів йому по голові та тулубу. В результаті цього ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді травми грудної клітки справа з переломами трьох ребер в задніх їх відділах, з попаданням повітря в плевральну порожнину(пневмоторакс) та послідуючим запаленням стінки правої плевральної порожнини(травматичний плеврит), перелому правої середньо щелепної пазухи, струсу головного мозку, ушкодження правої барабанної перетинки, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя(вирок, друк, текст- а. с. 199).
При повному визнанні ОСОБА_4 своєї вини, за ініціативи прокурора і за згодою всіх учасників процесу, включаючи підсудну, суд встановив і провів спрощену процедуру дослідження зібраних у справі доказів, обмежившись допитом підсудної та потерпілого, дослідивши письмові документи щодо цих осіб, пославшись в протоколі судового засідання(прот. с\з - а.с. 196 зв.) і у вироку на дотримання положень ч. З ст. 299 КПК України.
В апеляціях:
засуджена ОСОБА_4 від 8.06.06 р.(а. с. 200), не заперечуючи доведеності своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, не погоджується з вироком в частині призначеного їй покарання, яке вважає надмірно суворим і намагається зревізувати рішення суду щодо стягнення з неї 4 тис. грн. моральної шкоди у повному розмірі призначених стягнень. Оскільки в першому і другому випадках, на її думку, суд не в повній мірі врахував, хоча і зазначив про це в мотивувальній частині вироку, неправомірну поведінку самого потерпілогоОСОБА_1, по відношенню до неї у вигляді застосування протиправного насильства. Просить вирок суду змінити: пом'якшити призначене їй покарання(у загальних рисах) та повністю відмовити у задоволенні цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди; яким саме чином пом'якшити покарання ОСОБА_4 та про скасування рішення суду в частині задоволення позову про стягнення моральної шкоди - в апеляції засудженої не йдеться;
представник потерпілого ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_3 від 14.06.06 р.(а. с. 202-206), яка в судовому засіданні, як і її довіритель, підтримала позицію прокурора про засудження ОСОБА_4 за ст. 121 ч. 1 КК із застосуванням положень ст. ст. 75, 76 КК України(прот. с\з - а. с. 197 зв. - 198), на цей раз змінила свою позицію щодо покарання винної, яке вважає несправедливим внаслідок м'якості. Далі, незважаючи на свою згоду в судовому засіданні на застосування положень ч. З ст. 299 КПК, що і було фактично зроблено судом(прот. с\з - а. с. 196 зв.), адвокат в апеляції вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи і як наслідок цього, на її думку, призначення ОСОБА_4 надмірно м'якого покарання, яке повинно бути тільки реальним, а також неповне відшкодування за рахунок винної моральної шкоди, яке повинно дорівнюватися не 4 тис, а 5 тис. гривень. Ставить питання про скасування вироку відносно ОСОБА_4 з цих мотивів, після чого слід постановити новий вирок судом апеляційної інстанції про засудженні ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 121 КК України до 5-й років позбавлення волі, задовольнити всі позови потерпілого у повному їх розмірі, стягнувши із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 1897 грн. матеріальної та 5000 грн. моральної шкоди.
Прокурор, сам потерпілий ОСОБА_1 та його інший представник - дочка ОСОБА_2, як і захисник засудженої - адвокат ОСОБА_5, вирок суду не оскаржили, своїх заперечень на подані апеляції вони не представили; змін чи доповнень до апеляцій до суду не надходило.
Вперше призначений на 25.07.2006 р. апеляційний розгляд справи по суті не відбувся через неявку в суд засудженої ОСОБА_4, щодо якої в апеляції представника потерпілого було поставлено питання про погіршення її становища. Ухвалою судової палати від 25.07.06 р.(суддя-доповідач Лига М.П.) з цих підстав розгляд справи був перенесений на 8.08.2006 р. і на цей раз відбувся за безпосередньої участі засудженої з потерпілим та їх чисельних представників.
Судове слідство в апеляційному суді не призначалося і не проводилося; протокол судового засідання - не вівся.
Заслухавши доповідача, засуджену ОСОБА_4 та її захисника - адвоката ОСОБА_5, які підтримали апеляцію засудженої і, з посиланням на неправомірну поведінку потерпілого, просили пом'якшити призначене їй покарання та повністю відмовити в задоволенні позову потерпілого про відшкодування моральної шкоди і, одночасно, залишити без задоволення апеляцію представника протилежної сторони; представника потерпілого ОСОБА_1 -адвоката ОСОБА_3, його самого та іншого його представника, ОСОБА_2, які в підтримку власної апеляції заперечували доводи сторони захисту, вважали їх безпідставними і наполягали на більш суворому покаранні винної, насамперед за рахунок збільшення до повного розміру відшкодування завданої потерпілому моральної шкоди через поганий стан його здоров'я після травмування, згідно пред'явленого позову; прокурора про правильність засудження ОСОБА_4 та вирішення по справі цивільних позовів, та необхідність залишення даного вироку без будь-яких змін і з посиланням на положення ст. ст. 299 ч. З, 348 п. п. 9, 10, 365 КПК України; перевіривши відповідно до вимоги цих статей КПК матеріали даної справи та обговоривши доводи апеляцій сторін, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення, виходячи із встановлення нею слідуючого.
Висновки суду щодо доведеності вини ОСОБА_4 в спричиненні умисного тяжкого тілесного травмування на грунті особистих неприязних стосунків свого односельця, ОСОБА_1., що мало місце 9.10.2005 року в с. В.Хутір Драбівського району, при вказаних у вироку обставинах і наслідках для здоров'я цієї особи, а також юридична оцінка(кваліфікація) таких дій винної за ч. 1 ст. 121 КК України базуються на досліджених в порядку ч. З ст. 299 КПК України доказах, ніким із сторін не оспорюються і оспорюванню в апеляційному порядку не підлягають.
Вирок, постановлений за згодою сторін без проведення повноцінного судового розгляду, може бути оскаржений ними в апеляційному порядку лише у зв'язку з допущеними в ході провадження у кримінальній справі порушеннями кримінально-процесуального закону, неправильним застосуванням кримінального закону або несправедливістю вироку щодо покарання винних. Тобто за підставами, передбаченими ст. ст. 370, 371,372 КПК України, але не ст. ст. 368, 369 КПК, як роблять це обоє апелянтів в частині, що стосується розміру цивільного позову, а апелянт - представник потерпілого - ще й щодо призначеного винній покарання. Окрім цього, потерпілий має право подавати апеляцію тільки в межах вимог, заявлених ним в суді першої інстанції, а як цивільний позивач - у частині, що стосується вирішення його позову(п. п. 9,10 ст. 348 КПК). В даний час потерпілий - цивільний позивач ОСОБА_1, як і його представники, позбавлені процесуальної можливості оспорювати у апеляційному порядку як призначене із застосуванням положень ст. ст. 75, 76 КК України покарання ОСОБА_4(п. 9 ст. 348 КПК), так і розмір вирішеного судом цивільного позову, через свою згоду разом із засудженою-апелянтом на скорочену процедуру дослідження доказів(ч. З ст. 299 КПК України).
Тому апеляції засудженої ОСОБА_4 по даній справі та представника потерпілого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_3. є прийнятними до апеляційного розгляду лише в частині оспорювання призначеного винній покарання.
При цьому, на думку колегії суддів, суд першої інстанції не припустив помилки при призначенні ОСОБА_4 покарання із застосуванням положень ст. ст. 75, 76 КК України, що відбулося з урахуванням щирого каяття цієї пенсійного віку особи(а. с. 80), яка має сім'ю і постійне місце проживання, де характеризується позитивно(а. с. 81), на обліку у нарколога чи психіатра - не перебуває(а. с. 83). До кримінальної відповідальності ОСОБА_4 притягується вперше(а. с. 82), будь-яких обтяжуючих її покарання обставин ні слідством (а. с. 165), ні судом по справі не встановлено. Як було встановлено судом, вчиненню цього злочину передувала неправомірна поведінка самого потерпілого ОСОБА_1, який нанесенням удару ОСОБА_4 спровокував відповідну реакцію підсудної.
Перебуваючи під слідством і судом засуджена, за її твердженнями, змогла зробити для себе належні висновки щодо наслідків своєї протиправної поведінки і не повторення її у . майбутньому. Протягом достатньо тривалого іспитового строку буде створена реальна можливість перевірити дієвість та щирість її каяття, силами правоохоронних органів контролювати її подальшу поведінку, в тому числі по відношенню до своїх сусідів ІНФОРМАЦІЯ_2, через встановлення судом певних обов'язків(обмежень), передбачених п. п. 2, 4 ст. 76 КК України. Наслідки неналежного їхнього виконання, передбачені п. п. 2, 3 ст. 78 КК України, судом їй роз'яснені.
Перебування на волі ОСОБА_4 забезпечить виконання нею також цивільно-правових зобов'язань, покладених на неї рішенням суду в частині стягнення на користь потерпілого 1897 грн. завданої злочином матеріальної та 4000 грн. моральної шкоди.
Тому, погоджуючись з рішенням суду в частині призначеного ОСОБА_4 покарання, колегія суддів твердження апеляцій сторін про нібито його несправедливість вважає безпідставними і відхиляє. До того ж, представник потерпілого - адвокат ОСОБА_3 наполягає на засудженні ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 121 КК України до 5-и років позбавлення її волі(а. с. 205), що і було вже зроблено судом фактично. Про призначення винній реального до відбування покарання у вигляді позбавлення волі тут в її апеляції не йдеться. В свою чергу, яким саме чином слід пом'якшувати призначене їй покарання засуджена ОСОБА_4 нічого не говорить.
Натомість, згідно до вимог ст. 365 КПК України, дії апеляційного суду обумовлені межами пред'явлених апеляцій і настання для апелянтів відповідних правових наслідків(тим більш пов'язаних із погіршенням становища іншої сторони) залежить від правильного обґрунтування ними своїх вимог. Крім загальної незгоди із призначеним покаранням, вони повинні містити конкретні прохання до суду апеляційної інстанції, які б повністю узгоджувалися з передбаченими ст. ст. 366, 373, 374, 378 КПК можливостями останнього. Сам це робити замість апелянтів суд не вправі.
До того ж, як вбачається, твердження апелянтів щодо міри призначеного ОСОБА_4 покарання напряму випливають і ув'язуються з вимогами цивільно-правового характеру щодо отримання певного відшкодування завданої злочином шкоди у бажаному(протилежному для сторін захисту та обвинувачення) розмірі. При цьому засуджена повністю незгідна із задоволеним судом позовом потерпілого про відшкодування завданої моральної шкоди, а представник потерпілого повторно включила у свою апеляцію суму матеріальної шкоди в розмірі 1897 грн., яка судовим рішенням вже стягнута із засудженої повністю.
Тому, виходячи з наведеного і керуючись ст. ст. 365, 348, 366 ч. 1, 377 КПК України, колегія судців, -
УХВАЛИЛА:
Вирок Драбівського районного суду Черкаської області від 26 травня 2006 року відносно ОСОБА_4 залишити без змін, а апеляції на нього засудженої ОСОБА_4 та представника потерпілого ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_3. - без задоволення.