Судове рішення #14118599


Справа №22-ц-17/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Прокудіна

Категорія - 27 Суддя-доповідач - Семеній


                              

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2011 року                                                                                                     м.Суми

Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді -  Семеній Л. І.,

суддів -      

при секретарі - Кияненко Н.М.,

        

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2

на заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 11 березня 2010 року

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1

про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИЛА:

Заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 11 березня 2010 року позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (далі – ПАТ КБ «Приватбанк») задоволено.

Звернуто стягнення на предмет договору іпотеки від 07 березня 2008 року – квартиру за кредитним договором від 07 березня 2008 року №SUH2GK0000001000, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 шляхом безпосереднього продажу ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу квартири.

Вирішено питання судових витрат.

В апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить заочне рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вказує, що судом порушено вимоги ст. 39 Закону України «Про іпотеку», оскільки судом не визначено розмір вимог, які підлягають сплаті іпотекодержателю, а також не зазначена початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Дослідивши матеріали справи й перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Ухвалюючи заочне рішення, місцевий суд виходив з того, що відповідач у порушення вимог закону та кредитного договору не виконує свої зобов’язання та предмет іпотеки в заклад банку не передає, а тому є всі підстави задовольнити позовні вимоги банку та звернути стягнення на предмет іпотеки.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 07 березня 2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №SUH2GK0000001000 на суму кредиту 42500 доларів США, з яких 35000 доларів США – для придбання нерухомості, 7500 доларів США – на сплату страхових платежів, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 07 березня 2028 року (а.с. 5-8).

Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 07 березня 2008 року ОСОБА_1 придбав у ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 за 252500 грн. (а.с. 10-11).

В забезпечення виконання зобов’язань за кредитним договором між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки №SUH2GK0000001000 від 07 березня 2008 року, предметом якого є квартира, загальною площею 36,90 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1, вартістю 252000 грн. (а.с. 8-10).

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором №SUH2GK0000001000 від 07 березня 2008 року станом на 05 травня 2009 року ОСОБА_1 має заборгованість зі сплати кредиту розміром 37920,48 доларів США, з яких: 34843,11 доларів США – заборгованість за кредитом, 1202,17 доларів США – заборгованість по процентам за користування кредитом, 28,13 доларів США – заборгованість по комісії за користуванням кредитом, 10,41 доларів США – пеня за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором, а також штрафи – 32,47 доларів США фіксована частина та 1804,19 доларів США по відсотках від суми заборгованості (а.с. 4).

Згідно з клопотанням ОСОБА_1 від 11 березня 2010 року відповідач просив розглянути справу за його відсутності, а також визнав вимоги позивача та не заперечує проти їх задоволення (а.с. 39).

Вказані факти правильно встановлені судом на підставі належним чином досліджених та оцінених доказів, на які суд послався в рішенні.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ч.2 ст.1050 та ч.2 ст. 1054 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов’язань щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно з ч.1 ст.33 ЗУ “Про іпотеку” у разі невиконання боржником основного зобов’язання, іпротекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов’язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ст.39 вищезазначеного закону передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються і спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосування процедури продажу, встановленою ч.1 ст.38 цього закону, яка передбачає право іпотекодежателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі - покупцеві.

Згідно з ч.2 ст.39 ЗУ “Про іпотеку” одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодежателя вправі винести рішення про виселення мешканців, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення, а також згідно з ч.1 ст.30 ЗУ “Про іпотеку” та ст.109 ЖК України – звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців.

За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, що склались між сторонами, дав належну правову оцінку доказам.

Факт наявності заборгованості за кредитним договором та невиконання його умов відповідачем не оспорюється, крім того, ОСОБА_1 повністю визнав позовні вимоги банку та не заперечує проти їх задоволення.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального та процесуального права та ґрунтується на зібраних у справі доказах.

Колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для зміни чи скасування заочного рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 11 березня 2010 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.


Головуючий -

Судді -



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація