Справа №22-ц-14/11 Головуючий у суді у 1 інстанції - Корольова
Категорія - Суддя-доповідач - Семеній
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 грудня 2010 року м.Суми
Колегія суддів з розгляду справ цивільного судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:
головуючого-судді - Семеній Л. І.,
суддів -
при секретарі - Кияненко Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4
на заочне рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 червня 2010 року
у справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки, шляхом знесення самовільно побудованої споруди
та за зустрічним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, третя особа: Охтирська міська рада, управління Держкомзему у м. Охтирка Сумської області,
про визнання незаконним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку,
ВСТАНОВИЛА:
Заочним рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 червня 2010 року позов ОСОБА_9 задоволено повністю.
Зобов’язано ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку площею 0,0100 га з цільовим призначенням для будівництва індивідуального гаражу, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 від розташованого на ній волєру.
Знести за рахунок ОСОБА_1 вольєр зовнішнім розміром 4,00 м на 4,95 м, розташований на земельній ділянці площею 0,0100 га, належній позивачам з цільовим призначенням для будівництва індивідуального гаражу за адресою: АДРЕСА_1.
Вирішено питання судових витрат.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посилаючись на необґрунтованість ухваленого заочного рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд.
Вказує, що рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 грудня 2004 року аналогічні позовні вимоги вже вирішувалися, однак у частині перенесення вольєру на загальну частину подвір’я воно не виконано, оскільки за будіельно-технічними нормами та при фактичному використанні подвір’я, яке знаходиться у загальному користуванні, перенесення вольєру порушить права ОСОБА_9.
Дослідивши матеріали справи й перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Ухвалюючи заочне рішення, місцевий суд виходив з того, що відповідач, не маючи жодних речових прав на земельну ділянку, самовільно її зайняв, встановивши на ній вольєр, чим порушив права позивачів користуватися та розпоряджатися земельною ділянкою за її цільовим призначенням – будівництво гаража.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає обставинам справи та вимогам закону.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на праві спільної сумісної власності належить земельна ділянка площею 0,0510 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується Державним актом серії ЯЕ № 395915 від 31 січня 2008 року та земельна ділянка площею 0,0100 га для будівництва індивідуального гаражу, розташована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується Державним актом на право на земельну ділянку серії ЯЖ № 747620 від 11 січня 2010 року (а.с. 6-8).
Згідно з Державним актом серії ЯГ № 283292 від 17 липня 2006 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності належить земельна ділянка площею 0,0490 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, розташована за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно з висновком узгоджувальної комісії з питань вирішення земельних спорів від 27 квітня 2009 року земельна ділянка, відведена ОСОБА_9 для індивідуального гаражного будівництва не межує із земельною ділянкою, що перебуває в спільній частковій власності ОСОБА_4 та земельними ділянками, наданими їм в оренду, а тому не потребує погодження місця розташування з їхнього боку (а.с. 57).
Враховуючи викладене, вольєр ОСОБА_4, розташований на земельній ділянці ОСОБА_9, порушує права позивачів щодо володіння та користування належною на праві приватної власності земельною ділянкою з цільовим призначенням.
Суд першої інстанції вірно застосував норми ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України та ст.ст. 90, 212 ЗК України при визначенні права позивачів володіти, користуватися та розпоряджатися на власний розсуд своїм майном, а також самостійно господарювати за землі, споруджувати будівлі і споруди, а також право вимагати повернення самовільно зайнятих земельних ділянок, приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будівель і споруд за рахунок громадян, які самовільно зайняли земельні ділянки.
Відповідачами не надано доказів незаконності та недійсності Державного акту на право власності на змельну ділянку серії ЯЖ № 747620 від 11 січня 2010 року.
Доводи апеляційної скарги, що рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 14 грудня 2004 року вже вирішено питання спірного вольєру, а тому провадження у справі має бути закрите, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки вказаним рішенням визначено порядок користування присадибною ділянкою по вул. Мішечкіна, 5 у м. Охтирка, а оскаржуваним заочним рішенням вирішено питання звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення самовільно побудованої споруди на цій ділянці – вольєру, тому предмет спору та правовідносини, що виникли між сторонами є різними.
Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції також не спростовують.
За таких обставин, суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, що склались між сторонами, дав належну правову оцінку доказам.
Рішення суду відповідає вимогам норм матеріального права та ґрунтується на зібраних у справі доказах.
Колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для зміни чи скасування заочного рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відхилити.
Заочне рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 29 червня 2010 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий -
Судді -