Справа № 1/2506/172/11

В И Р О К

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

29 березня 2011 року    Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

головуючого                    - судді Мурашко І.А.,

при секретарі                    - Лутченко Т.Ю.,

з участю прокурора          - Кузьмича М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Чернігові справу по обвинуваченню:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Щорс Чернігівської області, українця, громадянина України, освіта середня, військовослужбовець в/ч А0870, одруженого, має неповнолітню дитину 2001 року народження, не судимого, проживає за адресою: АДРЕСА_1

у скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст. 410, ч.3 ст.358 КК України , -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, у період з 19 вересня 2000 року по 07 червня                 2001 року, в порушення вимог ст.68 Конституції України, ст.ст.6,7,28 Тимчасового Статуту внутрішньої служби ЗС України, ст.4 Тимчасового Дисциплінарного Статуту ЗС України, умисно, з метою отримання переваг по службі, а саме в отриманні військового звання “прапорщик”, використав завідомо підроблений документ –завірену копію диплому “молодшого спеціаліста” серії НОМЕР_1 від 27 травня 1996 року, реєстраційний №3728, про закінчення Чернігівського радіомеханічного технікуму, надавши її до кадрового органу військової частини А0870, на підставі чого, наказом командувача військами Північного оперативного командування №25-пм від 07 червня 2001 року, йому було присвоєно військове звання “прапорщик”, та він був призначений на посаду техніка технічного відділення вузла зв’язку(польового) 30 окремого полку зв’язку.

Крім того, ОСОБА_1, проходячи військову службу у військовій частині А0870 у період з 07 червня 2001 року по теперішній час, будучи військовослужбовцем, з метою збагачення за рахунок чужого майна –державних коштів, діючи з корисливих мотивів, знаючи про відсутність законних підстав для присвоєння йому військових звань “прапорщик” та “старший прапорщик”, умисно приховував від службових осіб військової частини А0870 відомості про недостовірність його диплому “молодшого спеціаліста” серії НОМЕР_1 від 27 травня 1996 року, реєстраційний №3728, про закінчення Чернігівського радіомеханічного технікуму, та шляхом шахрайства, в порушення вимог ст.68 Конституції України, ст.ст.6,7,28 Тимчасового Статуту внутрішньої служби ЗС України, ст.4 Тимчасового Дисциплінарного Статуту ЗС України, незаконно заволодів грошовими коштами, чим вчинив привласнення військовослужбовцем іншого військового майна –державних коштів у сумі 5 973,98 грн., якими в подальшому розпорядився на власний розсуд, витративши їх на особисті потреби, та заподіяв шкоду державі.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у пред’явленому йому обвинуваченні за ч.1 ст. 410, ч.3 ст.358 КК України визнав повністю та відмовився давати показання, вказавши що свої показання в якості обвинуваченого у ході досудового слідства підтримує у повному обсязі. Показаннями ОСОБА_1 в якості обвинуваченого у ході досудового слідства (а.с.62-65), які були оголошені у судовому засіданні, повністю підтверджуються обставини, що викладені у обвинуваченні. Щиро каявся у скоєному.

З’ясувавши думку учасників судового розгляду про те, які докази треба дослідити та порядок їх дослідження, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, враховуючи, що учасниками процесу не оспорюється доведеність вини підсудного та кваліфікація його дій, з’ясувавши правильне розуміння підсудним та іншими учасниками судового розгляду змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз’яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд вважає, що обвинувачення, пред’явлене ОСОБА_1, знайшло своє підтвердження у судовому засіданні у повному обсязі, а його дії правильно кваліфіковані за ч.1 ст.410 КК України, як привласнення військовослужбовцем іншого військового майна, та за ч.3 ст. 358 КК України, як використання завідомо підробленого документа.

За сукупністю вчиненого дії ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати за ч.1 ст.410 , ч.3 ст. 358 КК України.

Вирішуючи питання про міру покарання підсудному, суд враховує характер та ступінь тяжкості вчинених злочинів, конкретні обставини справи, а саме: спосіб вчинення злочину та суму коштів, яку привласнив підсудний, що збитки, завдані злочинами, підсудний відшкодував у повному обсязі, особу винного –його вік, сімейний стан, освіту, стан його здоров’я, матеріальний стан підсудного, те, що підсудний до адміністративної та кримінальної відповідальності раніше не притягувався, позитивно характеризується за місцем проходження служби.

Обставинами, які пом’якшують покарання підсудному, суд вважає: щире каяття, активне сприяння розкриттю злочинів, добровільне відшкодування завданого збитку, а обставин, що обтяжують покарання, у судовому засіданні не встановлено.

За наявності декількох обставин, які пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину: щире каяття підсудного, активне сприяння розкриттю злочинів, добровільне відшкодування завданого збитку, враховуючи дані про особу винного, суд вважає за можливе при призначенні покарання за ч.1 ст.410 КК України застосувати до ОСОБА_1 ст.69 КК України та перейти до іншого, більш м’якого виду покарання, не зазначеного в санкції частини статті за вчинений підсудним злочин, а саме у вигляді штрафу.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 необхідно призначити остаточне покарання у вигляді штрафу, що є необхідним та достатнім для виправлення підсудного та попередження вчинення ним нових злочинів.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Судові витрати по справі відсутні.

Речові докази: відомості на виплату грошового забезпечення по військовій частині А0870(а.с.42), - необхідно залишити на зберігання у військовій частині А0870, копію диплому серії НОМЕР_1 від             27.05.1996 року(а.с.48), - необхідно залишити на зберігання у справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 323 , 324 КПК України, суд,-

З А С У Д И В :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.410, ч.3 ст.358 КК України і призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст.410 КК України із застосуванням ст.69 КК України у вигляді штрафу у розмірі 4 250 грн.;

- за ч. 3 ст.358 України у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.

На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у вигляді штрафу у розмірі 4 250 грн.

Мірою запобіжного заходу ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили залишити без змін –підписку про невиїзд.

Речові докази: відомості на виплату грошового забезпечення по військовій частині А0870(а.с.42), - залишити на зберігання у військовій частині А0870, копію диплому серії НОМЕР_1 від                                27.05.1996 року(а.с.48), - залишити на зберігання у справі.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Чернігівської області протягом 15 діб з моменту його проголошення.

          Головуючий:                                                                              І.А.Мурашко