Справа № 2-а-2323/11

П О С Т А Н О В А

іменем України

07 лютого 2011 року Суддя Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області Олефіренко Н.А., розглянувши у порядку скороченого провадження справу

за адміністративним позовом ОСОБА_1                     

до Управління Пенсійного фонду України в м.Павлоград Дніпропетровської області

про визнання неправомірними дій та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату щомісячної соціальної допомоги особі, яка має статус "дитина війни",  

В С Т А Н О В И В :

          Позивач  звернувся  до суду з вказаним позовом  в якому просить визнати неправомірною бездіяльність відповідача  щодо нездійснення перерахунку підвищення до пенсії згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 09.07.2007 року по 31.12.2010 року, а також зобов’язати  відповідача здійснити перерахунок  та виплатити підвищення до пенсії, як особі, яка має статус "дитина війни" у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з огляду на те, що він відноситься до категорії "діти війни" та відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" , має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на те, що такі виплати не проводяться у розмірі, встановленому вказаною статтею, позивач просить зобов’язати відповідача здійснити ці нарахування.  

            Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на обставини, викладені у запереченні.

            Відповідно до ч.4 ст.183-2 КАС України , оцінивши повідомлені позивачем та представником відповідача обставини, встановлено наявність достатніх підстав для прийняття рішення.     

             Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" , дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога , що виплачується замість пенсії , підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

             Як було встановлено , позивач є дитиною війни в розумінні ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і відповідно до ст.6 цього ж Закону має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.

              Суд не бере до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації  положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" . На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст.28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про прожитковий мінімум"  , прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Крім того, суд не враховує посилання представника відповідача на відсутність коштів для забезпечення виплат зазначеної доплати до пенсії позивачу, оскільки органи державної влади  не можуть посилатися на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст.46 Конституції України та ст. Закону України   "Про соціальний захист дітей війни".

Відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на Пенсійний Фонд України зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

               Вирішуючи питання стосовно  заявлених позовних вимог, суд виходить з того, що чинним законодавством у 2010 році не передбачено обмежень щодо застосування положень ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".

            Вищенаведені висновки свідчать, що відповідач діяв не у спосіб передбачений чинним законодавством на певний період часу, що сприяло створенню підстав для звернення позивача до суду.

             Отже, враховуючи зазначені вище обставини та надані сторонами докази, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у межах шестимісячного строку для звернення до суду, тобто  з 20 липня 2010 року.

 Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 3 , ч. 2 ст. 19 , ч. 3 ст. 51 Конституції України,  ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст. ст. 2,6,8,9,69,94,104,159,160,163,183-2 КАС України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

Позов  ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в м.Павлоград  Дніпропетровської області про   визнання неправомірними дій та зобов’язання здійснити перерахунок та виплату щомісячної соціальної допомоги особі, яка має статус "дитина війни" - задовольнити частково.

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в м.Павлоград  Дніпропетровської області щодо нездійснення перерахунку та виплати ОСОБА_1 підвищення пенсії згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 20 липня 2010 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком неправомірною.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м.Павлоград  Дніпропетровської області здійснити перерахунок та сплатити ОСОБА_1  підвищення пенсії згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни " в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 т.28  Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"   з 17 липня  2010 року з урахуванням раніше проведених підвищень до пенсії "Дітям війни".

Стягнути з бюджету міста Павлограда Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1   витрати  по оплаті судового збору у сумі  03 (три)  грн. 40  коп.

Постанова суду підлягає негайному виконанню.

На постанову протягом десяти днів може бути подана апеляційна скарга через суд першої інстанції до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

                   Суддя                                                                                       Н.А. Олефіренко