АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

_______________________________ у м. ФЕОДОСІЇ_______________________________

справа № 22а-1185ф /2006 р.                      Головуючий першої інстанції

Білоусов Е.Ф. Суддя- доповідач Моісеєнко Т .І.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2006 року серпня місяця  22 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі: Головуючого, судді   - Моісеєнко Ті.

Суддів   - Кателіна В.П., Мамасуєвої Л.О.

при секретарі Піцик Н.В.. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Феодосії матеріали справи адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України про встановлення відсутності компетенції для прийняття рішення, скасування рішень і покладення обов'язків здійснити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_2, що є представником ОСОБА_1, на постанову Керченського міського суду від 10.04.2006 р.-

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 звернулась в суді з позовом до Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України про встановлення відсутності компетенції для прийняття рішення, скасування рішень і покладення обов'язків здійснити певні дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що рішення кваліфікаційної комісії МЮ України від 29.11.2002 року була припинена дія кваліфікаційного свідоцтва судового експерта, виданого позивачці Харківським НДІСЕ НОМЕР_1, а рішенням вказаної комісії від 01.12.2003 року було відмовлено в підтверджені дійсності вказаного свідоцтва за нібито допущені помилки при виконанні автотоварознавчих досліджень. На підставі вказаних рішень і звернення начальника управління експертного забезпечення правосуддя Мінюста України, 22.01.2004 року Фонд держмайна виніс рішення про позбавлення її кваліфікаційного свідоцтва оцінювача.

Позивач вважає вказані рішення протиправними, оскільки згідно законодавства, діявшего під час прийняття зазначених рішень, підстав і процедури підтвердження кваліфікації судових експертів не існувало. Вважає, що компетенції Міністерства юстиції України не входило проведення переатестації судових експертів підприємницьких структур на час зупинення дії її кваліфікаційного свідоцтва і на час відмови у підтверджені її кваліфікації судового експерта.

Просила скасувати всі оскарженні рішення і відновити дію наданого їй раніше кваліфікаційного свідоцтва судового експерта, поновити його реєстрацію у Єдиному реєстрі оцінювачів України..

Постановою Керченського міського суду від 10.04.2006 р. у задоволенні позову ОСОБА_1. було відмовлено.

Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивачкою пропущений строк звернення до суду з позовом адміністративної юрисдикції, передбачений ст.248-5 ЦПК України ( в редакції 1963 року), що діяв на момент звернення, і ст.99 КАС України, що діє під час розгляду справи. Суд вказав ,що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Відповідачі по справі наполягали на відмові у задоволенні позову ОСОБА_1. по вказаних підставах.

На постанову суду ОСОБА_3, який є представником ОСОБА_1., подав апеляційну скаргу, в який йдеться про скасування постанови. Апелянт вважає, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, оскільки про   розгляд питання і прийняття рішення відносно переатестації кваліфікації авто товарознавчого експерта ОСОБА_1 не була повідомлена належним чином і не отримала у встановленому порядку рішення ЦЕКК Мінюста України від 29.11.2002 року. Апелянт також вважає, що рішення, прийняті відносно ОСОБА_1. суб'єктами владних повноважень, не є обґрунтованими і прийняті за межами компетенції вказаних органів.

Дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги , колегія судів вважає скаргу не підлягаючій задоволенню.

З матеріалів справи вбачається, що 22.11.2002 року ЦЕКК Мінюста України було прийняте рішення щодо утримання від підтвердження кваліфікації судового експерта ОСОБА_1. в зв'язку з порушеннями, які мали місце по актам товарознавчих досліджень, проведених ОСОБА_1 у 2002 році.

Рішенням екзаменаційної комісії ФДМ України від 29.11.2003 року ОСОБА_1 була позбавлена кваліфікаційного свідоцтва оцінювача за грубі порушення нормативно-правових актів по оцінці майна і за порушення обмежень, встановлених ст..8 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав і професійну оцінну діяльність в Україні». Надалі, наказом НОМЕР_2 Фонду Державного майна України було анульоване свідоцтво НОМЕР_3 про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів, видане на ім'я ОСОБА_1., а також наданий їй сертифікат суб'єкта оцінної діяльності НОМЕР_4.

Судом встановлено, що про вказані рішення ОСОБА_1. було відомо з дня їх прийняття , оскільки рішенням ЦЕКК Мінюста України від 01.12.2003 року їй було запропоновано пройти навчання у будь-якому науково-дослідному інституті судових експертиз, а потім перездати іспит відносно підтвердження кваліфікації судового авто товарознавчого експерта.

З матеріалів справи також вбачається, що зі скаргою на рішення Міністерства юстиції України і Фонду Державного майна України ОСОБА_1 звернулась до суду тільки 01.07.2005 року, що є порушенням вимог ст.248-5 ЦПК України ( в редакції 1963 року). Згідно вказаної норми закону, скаргу можливо було подати до суду у двомісячний строк, обчислюваний з дня, коли особі стало відомо або їй повинно було стати відомо про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно вимог ч.1 ст.99 КАС України, що набрав чинності з 01.09.2005 року, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Оскільки останнє рішення відносно ОСОБА_1. було прийняте 22.01.2004р, а з позовом до суду вона звернулась тільки 01.07.2005 року, суд дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_1 пропустила строк звернення до суду за захистом своїх прав.

Доводи апеляційної скарги не містять безперечних доказів, які спростовують висновки суду першої інстанції.

Колегія суддів вважає, що постанова суду ухвалена з дотримання вимог ст.99,100 КАС України, підстав до скасування вказаної постанови і задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195,198,200 КАС України, колегія суддів судової палати по цивільних справах, -

УХВАЛИЛА

Апеляційну   скаргу  ОСОБА_3.,   що   є   представником     ОСОБА_1 - відхилити.

Постанову   Керченського міського суду від 10.04.2006 p.- залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з дня    проголошення, може бути оскаржена протягом 1 місяця безпосередньо   до Вищого адміністративного суду України в   касаційному порядку.