АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року серпня місяця 29 дня колегія суддів судової палати по цивільним справам Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії в складі:
Головуючого, судді Моісеєнко Т.І.
суддів Мамасуєвої Л.О., Кателіна В.П..
при секретарі Піцик Н.В.
розглянувши в цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визначення часток у домоволодінні і усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Керченського міського суду від 11.04.2006 року -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1, ОСОБА_2., що є правонаступником ОСОБА_4., звернулись в суді з позовом до ОСОБА_3. про визначення часток у домоволодінні АДРЕСА_1 і усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою
Позовні вимоги мотивовані тим, що сторони є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1, яке розташоване на земельній ділянці площею 642 кв.м . Рішенням Керченського міського суду від 27.04.2001 року ОСОБА_3. виділена частка із загальної часткової власності в розмірі 47\100 домоволодіння, в її користування виділена земельна ділянка площею 204 кв.м. Позивачі вважають, що оскільки частка домоволодіння і земельної ділянки виділені ОСОБА_3. реально, вони не мають місць сумісного користування, то вона є власником самостійного домоволодіння, а не співвласником домоволодіння, де вони мешкають. Крім позивачів і відповідачки співвласником домоволодіння був ОСОБА_5, який помер у 1999 році. Під час смерті ОСОБА_5 належної йому частки домоволодіння не існувало, оскільки вона була знесена, а новий будинок не відбудований, свідоцтво про право власності на майно в наслідок спадкування, після смерті ОСОБА_5, не видавалось.
Оскільки число власників будинку і будівель, розташованих на земельній ділянці, зменшилось , позивачі просили визначити їх частку у домоволодінні в розмірах -ОСОБА_1 59\100, а ОСОБА_2 41\100.
Крім того, відповідачка ОСОБА_3, незважаючи на рішення суду від 27.04.2001 року, самочинно приєднала до своєї земельної ділянки 100 кв.м, із земель домоволодіння, відбудувала на цієї частки басейн, встановила забір і заважає їм у користуванні
Справа № 22-ц-1200 ф/2006 Головуючий в першій інстанції
Судяя Короткова Л.М.
суддя-доповідач Моісеєнко Т.І
земельною ділянкою. Просили зобов'язати ОСОБА_3 усунути їм перешкоди у користуванні земельною ділянкою шляхом знищення всіх самочинних споруд і перенесення забору на межі її земельної ділянки.
Справа розглядалась судами неодноразово. Останнім рішенням Керченського міського суду від 11.04.2006 року було ухвалено:
Позов ОСОБА_2 і ОСОБА_2. задовольнити частково.
Визначити частку ОСОБА_2 в домоволодінні АДРЕСА_1 в розмірі 32\100, а частку ОСОБА_2. в розмірі 21\100.
У задоволенні позову про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою -відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3. на користь ОСОБА_2 судові витрати в сумі 306 грв.04 коп.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_3 є співвласником домоволодіння в якому її частка складає 47\100, оскільки виконкомом місцевої ради питання про призначення будинку ОСОБА_3. новій адреси не вирішено. Суд вказав, що за ОСОБА_5, померлимІНФОРМАЦІЯ_1, числиться право власності на 3X25 частки домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі продажу від 07.12.1983 р. Однак, згідно довідки Керченського БТІ від 14.09.2005 року, будівлі, які належали ОСОБА_5, були знесені і спадкоємна маса на час його смерті була відсутня (а.с.218 том 1). На підставі вимог ст.349 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що право власності ОСОБА_5 на майно повинно бути припинено внаслідок його знищення.
Оскільки власниками домоволодіння залишись три особи - ОСОБА_3, частка якої в загальній власності визначена судовим рішенням від 21.04.2001 року, ОСОБА_1 і ОСОБА_2., яка є спадкоємцем ОСОБА_4. і правонаступником по вказаній справі, суд визначив розмір їх часток у домоволодінні відповідно до будівель, які знаходяться в їх фактичному користуванні, і висновку експерта Кримського НДІСЕ від 17.05.2004 року( а.с. 102-104 том 1).
Суд також дійшов висновку про те, що вимоги про визначення порядку користування земельною ділянкою між співвласниками домоволодіння ( до яких суд визначив ОСОБА_1.ОСОБА_4 і ОСОБА_5) не були заявлені, частка кожного з співвласників у користуванні земельною ділянкою не визначена, в зв'язку з чим позивачі не мають права звертатися з позовом до ОСОБА_3. про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою.
На вказане рішення суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в який йдеться про скасування рішення Керченського міського суду від 11.04.2006 року і ухвалення нового рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі. Апелянт вважає, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, суперечать рішенню Кіровського районного суду м.Керч від 25.12.1987 року і рішенню Керченського міського суду від 27.04.2001 року.
Розглянувши заявлені вимоги в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає , що скарга підлягає частковому задоволенню.
Судом встановлено, що рішенням Керченського міськвиконкому № 1 від 05.01.1956 року за домоволодінням АДРЕСА_1 була зареєстрована земельна ділянка площею 642 кв.м. ( а.с.46 том 2).Власники домоволодіння на час виникнення вказаної справи змінились, однак згідно земельному законодавству, при переході право власності на будинок, до нових власників переходило право користування земельною ділянкою
З матеріалів справи вбачається, що справа про порядок користування земельною ділянкою між співвласниками домоволодінняАДРЕСА_1 розглядалась судом ще в 1987 році. Між сторонами була укладена мирова угода, затверджена ухвалою народного суду Кіровського району м.Керч від 25.12.1987 року, згідно якої в самостійне користування ОСОБА_3. була виділена земельна ділянка площею 187 кв.м, і встановлені її межі згідно висновку судової технічної експертизи (а.с.33,34 том 1).
У 2001 році ОСОБА_3 знов звернулась до суду з позовом про виділ частки з загальної часткової власності і встановлення порядку користування земельною ділянкою.
Рішенням Керченського міського суду від 27.04.2001 року позов ОСОБА_3. був задоволений частково, її частка в загальній власності на домоволодінняАДРЕСА_1 була визначена 47\100 і виділена з загальної власності, з вказівкою всіх будівель та споруд, які надійшли в її власність. Крім того, судом був визначений порядок користування земельною ділянкою домоволодіння і в особисте користування ОСОБА_3. була виділена земельна ділянка площею 204 кв.м, з встановленням її меж згідно висновку судово-технічної експертизи від 29.01.2001 року ( а.с.7-9 том 1).
На підставі вказаних судових рішень, ухвалою суду від 11 квітня 2006 року було закрите провадження по справі в частині позову ОСОБА_3. до ОСОБА_2, ОСОБА_1., Керченського міськвиконкому про припинення права загальної власності в домоволодінні АДРЕСА_1, усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою і надання в її користування земельної ділянки площею 300 кв.м. (а.с.36 том 2) Вказана ухвала не оскаржувались і набрала чинності.
Розглядая справу в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову ОСОБА_2 і ОСОБА_2. про визнання за ними права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 в розмірах 59\100 і 41\100, на підставі того, що на час розгляду справи питання про виділення житлового будинку, належного ОСОБА_3., зі складу домоволодінняАДРЕСА_1 виконкомом Керченського міської ради вирішене не було.
З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, знаходить їх обґрунтованими, оскільки вирішення вказаного питання не є компетенцією суду , а провадиться в адміністративному порядку відповідно до положень Інструкції «Про порядок виділення житлових будинків зі складу домоволодіння в містах і селищах міського типу УРСР».
Разом з тим, колегія суддів вважає, що висновки суду про те, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2. є неналежними позивачами по справі за позовом до ОСОБА_3. про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, не є обґрунтованими і заснованими на законі.
З матеріалів справи вбачається, що загальна площа земельної ділянки домоволодінняАДРЕСА_1 складає 642 кв.м., з яких рішенням суду від 27.04.2001 року реально виділено у користування ОСОБА_3. 204 кв.м. Вказане рішення було прийняте на підставі висновків судово-технічної експертизи від 29.01.2001 року, за фактичним користуванням спірною земельною ділянкою між співвласниками ( а.с.47-48, справа №2-1101\2001 року). Вказане рішення набрало чинності 11.07.2001 року і обов'язкове до виконання.( а.с.95, справа №2-1101\2001 ).
Таким чином, відповідно до вимог ст.42 Земельного кодексу України ( в редакції 1992 року, що діяв на 2001 рік), остання частина земельної ділянки площею 438 кв.м, з 2001 року перейшла у користування ОСОБА_2 і ОСОБА_4., оскільки ОСОБА_5 на вказаний час помер, належне йому майно було знищено і свідоцтво про право власності на частку в домоволодінні після його смерті нікому не видавалось.
Виходячи з наведеного, колегія суддів не може погодитись з висновками суду про те, що земельна ділянка площею 100 кв.м., якою неправомірно користується ОСОБА_3, на час вирішення справи знаходилась у користуванні ОСОБА_5
З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи судом у 1987 році і у 2001 році, частка земельної ділянки була виділена в користування тільки ОСОБА_3., інші співвласники користувалися сумісно земельною ділянкою, що залишилась у загальної площі домоволодіння після виділення її частки. Докази того, що спірна земельна ділянка площею 100 кв.м, якимось чином була виділена у користування ОСОБА_5, в матеріалах справи відсутні.
Висновки суду про те, що жоден з позивачів не звертався до суду з питанням про виділення йому в користування конкретної земельної ділянки, в зв'язку з чим їх право на користування земельною ділянкою не можна визнати порушеним, не можна визнати заснованими на законі, оскільки у земельному законодавстві не передбачено перешкод для сумісного користування земельної ділянкою декількома співвласниками. В даному випадку, ОСОБА_1 і ОСОБА_2. є співпозивачами по справі про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою площею 100 кв.м.
Судом обґрунтовано визнано, що ОСОБА_3 самочинно захопила земельну ділянку площею 100 кв.м, з загальної частки домоволодіння АДРЕСА_1 і користується нею без правовстановлюючих документів. Колегія суддів вважає, що оскільки на час виникнення і розгляду вказаної справи співвласниками домоволодіння є З особи, частка однієї з котрих виділена реально, з наданням в постійне користування частки земельної ділянки, останні співвласники мають право на користування земельною ділянкою, що залишилась, і мають право вимагати будь-яких порушень їх прав на користування землею.
При розгляді питання про захист прав ОСОБА_2 і ОСОБА_2. на користування земельною ділянкою площею 438 кв.м, у домоволодінніАДРЕСА_1, колегія судців приймає до уваги , що загальна площа земельної ділянки вказаного домоволодіння в розмірі 642 кв.м, встановлена рішенням виконкому Керченської міської ради №1 від 05.01.1956 року, прийнятим на підставі рішення №43 «Про наслідок обміру земель по будівельному кварталу НОМЕР_1 міста Керч, Кіровський район». На час розгляду справи, вказаний розмір земельної ділянки та її межи не змінювались. Рішенням суду від 27.04.2001 року земельна ділянка площею 204 кв.м, була закріплена у постійне користування ОСОБА_3. Інші рішення про порядок користування вказаною земельною ділянкою не приймались, в зв'язку з відсутністю суперечок між іншими співвласниками домоволодіння.
З питанням про припинення права співвласників домоволодіння на користування земельною ділянкою площею 438 кв.м, на підставах, встановлених ст. 141- 143 Земельного кодексу України, або про вилучення земельної ділянки чи її частки зі складу домоволодіння, на підставах, передбачених ст. 149 ЗК України, ніхто не звертався.
Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_2. до ОСОБА_3. про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою є обґрунтованими і підлягаючими задоволенню на підставі положень ст. 152 Земельного кодексу України.
Рішення суду першої інстанції, ухвалене по вказаним вимогам , не можна визнати заснованим на законі.
Відповідно до положень п.З ч.1 ст.309 ЦПК України, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи.
Оскільки збільшена частина задоволених позовних вимог ОСОБА_2, підлягають задоволенню його вимоги про стягнення судових витрат з ОСОБА_3., пов'язаних з розглядом справи.
Згідно ч.1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, до яких віднесено витрати на проведення судових експертиз та витрати на правову
допомогу.
Судом першої інстанції були частково задоволені вимоги позивача про визначення часток у домоволодінні, а судом апеляційної інстанції визнані обґрунтованими його вимоги про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Для повного з'ясування обставин по справі, судом призначалась судово-технічна експертиза, оплату за проведення якої зробив позивач в розмірі 725 грв.49 коп. Крім того, за надання правової допомоги він сплатив 470 грв, що підтверджено квитанціями ( а.с. 114-124 том 1).
На підставі викладеного і керуючись статтями 303,308, п.З ст.309 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Керченського міського суду від 11.04.2006 року, в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_2. про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою , і в частині стягнення з ОСОБА_3. на користь ОСОБА_2 судових витрат в розмірі 306 грв.04 коп. - скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 і ОСОБА_2. до ОСОБА_3. про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою домово домоволодінняАДРЕСА_1площею 438 кв.м.
Зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди ОСОБА_1 і ОСОБА_2. в користуванні земельною ділянкою вказаного домоволодіння площею 438 кв.м., шляхом звільнення самочинно зайнятої земельної ділянки площею 100 кв.м., знесення самочинно збудованих будівель, споруд і заборів на вказаній ділянці, встановлення забору на межах , визначених рішенням Керченського міського суду від 27.04.2001 року.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1000 грв.
В іншої частині розглянутих позовних вимог ОСОБА_1 і ОСОБА_2. рішення Керченського міського суду від 11.04.2006 року залишити без змін.
Рішення набуває чинності з дня проголошення, може бути оскаржено в касаційному порядку протягом 2 місяців.