Справа № 22ц/1290/232/11
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області у складі :
головуючого: Оробцової Р.І.
суддів: Дронської І.О. Лісіциної А.І. .
при секретарі : Міняйленко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луганську цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 04 серпня 2010 року
за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничне підприємство «Нафтохімекологія» про захист честі та гідності», -
ВСТАНОВИЛА :
У березні 2009 року позивач звернувся з позовом до відповідача про захист честі та гідності , посилаючись на те, що 13 01.2009 року в ході судового засідання при розгляді справи за його позовом про захист права на працю йому була надана копія наказу № 3-к від 16.06.2008 року про його звільнення з посади заступника директора по виробництву по п.4 ст. 40 КЗпП України, де стверджувалось про те, що він веде активну діяльність по дискредитації "Нафтохімекології" та підриві її фінансової діяльності. Вважає, що дана інформація носить негативний характер, порушує його честь та гідність, тому просить визнати інформацію недостовірною, зобов'язати відповідача спростувати інформацію шляхом видання відповідного наказу про виключення з наказу слів про те, що він "веде активну діяльність в дискредитації "Нафтохімекології" та підриві її фінансової діяльності" та стягнути моральну шкоду в сумі 1200грн.
Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги задоволено частково, визнано, що інформація розповсюджена ТОВ «Науково-виробничне підприємство «Нафтохімекологія» в наказі про звільнення № 3-к від 16.06.2008 року відносно того, що ОСОБА_2 веде активну діяльність в дискредитації «Нафтохімекології» та підриві її фінансової діяльності недостовірною, зобов’язано ТОВ «Науково-виробничне підприємство «Нафтохімекологія» спростувати вищевказану недостовірну інформацію шляхом видання відповідного наказу про виключення з наказу № 3-к від 16.06.2008 року слів « ведет активную деятельность в дискредитации «Нефтехимекологии». як недостовірну і направити копію наказу зі спростуванням недостовірної інформації на адресу Лисичанського міського суду судді Стаховій Н.В., вивісити наказ на дошці об’яв НВП «Нафтохімекологія», стягнуто з ТОВ «Науково-виробничне підприємство «Нафтохімекологія» на користь ОСОБА_2 завдану моральну шкоду в сумі 300 ( триста ) грн.
В апеляційній скарзі апелянт вважає рішення суду незаконним та необгрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а тому просить рішення суду скасувати та закрити провадження по справі.
Вислухавши доповідь судді, розглянувши справу у межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з’ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, що справа розглянута без участі представника відповідача. В справі відсутнє доручення від імені юридичної особи на представництво її інтересів. В зв’язку з цим розписки про одержання судової повістки про виклик у суд виписані на ім’я якогось ОСОБА_3 і ним же отримані, не можуть свідчити про те, що відповідач по справі ТОВ НВП «Нафтохімекологія», був повідомлений про час і місце розгляду справи.
За таких обставин суд позбавив себе можливості встановити і дослідити обставини по справі.
В судовому засіданні апеляційної інстанції встановлено, що 13.01.2009 року в ході судового засідання при розгляді справи за позовом ОСОБА_2. до відповідача про захист права на працю йому була надана копія наказу № 3-к від 16.06 2008 року про його звільнення з посади заступника директора про виробництву по п.4 ст. 40 КЗпП України, де стверджувалось про те, що він веде активну діяльність в дискредитації "Нафтохімекології" та підриві її фінансової діяльності ( а.с.4).
Представник відповідача надав суду документи з яких вбачається, що позивач по справі в період виконання своїх трудових обов’язків на посаді заступника директора ТОВ "Нафтохімекології» виступав представником позивача приватного підприємства Торговий дім «Міор» в судовому засіданні по справі господарського суду Луганської області по справі за позовом приватного підприємства Торговий дім «Міор» до ТОВ НВП «Нафтохімекологія», про стягнення коштів, тобто діяв як опонент підприємства, на якому займав посаду заступника директора.
В справі про банкрутство ТОВ НВП «Нафтохімекологія», представляв інтереси потенційного інвестора ТОВ «АкваПласт», як його директор, а також підписував додаткову угоду до договору аренди з ТОВ НВП «Нафтохімекологія», як директор ТОВ «АкваПласт», знову ж таки діяв проти інтересів свого підприємства.
Відповідно ст.. 68 Конституції України кожен зобов’язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов»язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
В Постанові Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року « 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» зазначається, що суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями втручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу з іншого боку.
Відповідно до ст.277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та ( або) членів її сім»ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена на особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширили цю інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Якщо недостовірна інформація міститься у документі, який прийняла ( видала) юридична особа, цей документ має бути відкликаний . Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Встановлені обставини свідчать про те, що відповідач по справі мав підстави для висновків про те, що позивач діяв проти інтересі підприємства в трудових відносинах з яким знаходився, а тому довів достовірність інформації викладеної у наказі
Суд постановляючи рішення виходив, що відповідач повинен був надати суду відповідні докази в чому ж полягає активна діяльність позивача в дискредитації "Нафтохімекології" та підриві її фінансової діяльності.
Але позбавив його можливості здійснити це, не повідомивши належним чином відповідача про час і місце розгляду справи, а тому вважаючи що докази відсутні, суд визнав цю інформацію недостовірною і такою, що підлягає спростуванню у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Зважаючи на викладене, доводи апелянта про незаконність та необґрунтованість рішення суду слід вважати такими, що заслуговують на увагу і відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України
1. Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є:
1) неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими;
3) невідповідність висновків суду обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права, а також розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні рішення судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, що викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглядав справу. (Пункт 4 частини першої статті 309 із змінами, внесеними згідно із Законом N 2453-VI від 07.07.2010 — щодо набрання чинності зміни див. п.1 розділу XII “Прикінцеві положення” Закону N 2453-VI від 07.07.2010)
2. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
3. Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи
-апеляційний суд повинен скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову
Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
Вирішила :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити
Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 04 серпня 2010 року скасувати .
По справі постановити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову про захист честі і гідності і стягненні моральної шкоди – за необґрунтованістю.
Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржене протягом двадцяти днів у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.
Головуючий:
Судді :