1-1/11

  62

В И Р О К

І М Е Н Е М           У К Р А Ї Н И

м. Володимир-Волинський                                                            25 березня 2011 року

          Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

          під головуванням судді Артиша Я.Д.

          при секретарі Попко С.C.,

          за участю прокурора Вовка В.В.,

          захисника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Болехів, Івано-Франківської області, жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з вищою освітою, розлученого, не працює, не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с.Крилів Корецького району Рівненської області, жителя АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, працює оперуповноваженим ВКР Рівненського MB УМВС України в Рівненській області, не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

Підсудні ОСОБА_2. та ОСОБА_3., перебуваючи на посадах оперативних уповноважених ВКР Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області у спеціальному званні старшого лейтенанта міліції та лейтенанта міліції відповідно, будучи працівниками правоохоронного органу та службовими особами, наділеними владними повноваженнями по виявленню та розкриттю злочинів, розшуку осіб, які їх вчинили та іншими, передбаченими Законом України "Про міліцію", 17 січня 2007 року в м. Рівне прийняли письмову заяву від гр. Республіки Польща ОСОБА_4 про вчинений щодо нього злочин, а саме заволодіння ОСОБА_5 шляхом обману його грошовими коштами в сумі 16000 доларів США. Після отримання вказаної заяви ОСОБА_2. та ОСОБА_3., перевищуючи свої службові повноваження, всупереч вимогам п. 3 ст. 10 Закону України "Про міліцію", п.п. 2.3, 3.1, 3.17, 4.1 "Інструкції про порядок приймання, реєстрації та розгляду в органах і підрозділах внутрішніх справ України заяв і повідомлень про злочини, що вчинені, або готуються", затвердженої наказом МВС України № 400 від 14.04.2004 року, дану заяву про злочин в чергову частину Рівненського MB УМВС на реєстрацію не передали і начальнику органу про неї не доповіли, а приховавши від реєстрації, незаконно, без відповідної письмової вказівки начальника органу внутрішніх справ і всупереч встановленому КПК України та Закону України "Про міліцію" порядку, діючи на користь ОСОБА_4, самовільно розпочали проводити по вказаній заяві перевірочні дії.

Так, 18 січня 2007 року та повторно 19 січня 2007 року, ОСОБА_2. спільно з ОСОБА_3., перевищуючи свої службові повноваження, всупереч положенням "Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон", затвердженої наказом Мінфіну України № 59 від 13.03.1998 року, без відповідного наказу начальника органу та без оформлення відрядження, на автомобілі ОСОБА_4 марки "Ровер" р.н. НОМЕР_1, самовільно здійснювали виїзд на територію Волинської області, де в м. Володимир - Волинський та в м. Луцьку, по незареєстрованій в установленому порядку заяві, незаконно проводили перевірочні дії та оперативні заходи по розшуку ОСОБА_5.

Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_2. та ОСОБА_3. на автомобілі ОСОБА_4, без відповідного наказу начальника органу та без оформлення відрядження, 20 січня 2007 року повторно самовільно здійснили виїзд у м.Володимир-Волинський для проведення перевірочних дій по вказаній заяві. Прибувши у м. Володимир-Волинський підсудні о 12 год. 30 хв. увійшли в приміщення магазину "Лайф", що по вул. Князя Василька, 3, в котрому працював ОСОБА_5 Перебуваючи в приміщенні магазину, ОСОБА_2. та ОСОБА_3., будучи працівниками правоохоронного органу та службовими особами, наділеними владними повноваженнями, явно виходячи за межі наданих їм прав та повноважень, представившись працівниками карного розшуку Рівненського MB УМВС і пред'явивши службові посвідчення, грубо порушуючи гарантовані ст. ст. 3, 29 Конституції України права людини на честь, гідність, свободу та особисту недоторканість, при відсутності визначених ст. 106 КПК України, п. 5 ст. 11, ст. 12 Закону України "Про міліцію" підстав, в присутності працівників вказаного магазину та працівника Володимир - Волинського MB УМВС України у Волинській області ОСОБА_6, здійснили протиправне затримання ОСОБА_5., застосувавши при цьому до нього фізичне насильство, що виразилось в тому, що за вказівкою ОСОБА_2, ОСОБА_3. протиправно, а саме всупереч положенням ст. 14 Закону України "Про міліцію" безпідставно і незаконно застосував до ОСОБА_5. спеціальний засіб - службові наручники типу БРС № Н 6188, один кінець яких одягнув на руку потерпілого, а іншим кінцем пристебнув його до себе, тим самим позбавивши волі та принизивши особисту гідність. Після чого, ОСОБА_2. та ОСОБА_3. вивели затриманого ОСОБА_5. з приміщення магазину, помістили на заднє сидіння автомобіля марки "Ровер" і незаконно утримуючи пристебнутим наручниками до ОСОБА_3., проти його волі, повезли в невідомому напрямку.

По дорозі, з метою обмеження спілкування затриманого, ОСОБА_2. вилучив в нього мобільний телефон, вимкнув його і, погрожуючи ОСОБА_5. позбавленням волі, пред'явив вимогу про повернення грошових коштів ОСОБА_4, повідомивши, що в них є письмова заява потерпілого і якщо ОСОБА_5. добровільно поверне кошти, то вони "не будуть пускати заяву в хід", а якщо не поверне, то проти нього порушать кримінальну справу, його "закриють" і посадять в тюрму. При виїзді з м. Володимир - Волинський працівники міліції ОСОБА_2. та ОСОБА_3. зупинили автомобіль поблизу газозаправної станції по вул. Луцькій, 213, пристебнули ОСОБА_5. наручниками до ОСОБА_4 і запропонували їм відійти в сторону та домовитись про добровільне повернення коштів. Після того, як ОСОБА_5. відмовився повертати кошти, за вказівкою ОСОБА_2, ОСОБА_3. повторно протиправно застосував до нього спецзасіб - наручники, один кінець яких одягнув на руку потерпілого, а іншим кінцем пристебнув його до себе. Після чого, ОСОБА_2. та ОСОБА_3. помістили затриманого в автомобіль і, продовжуючи незаконно позбавляти волі, перевезли в с. Великий Омеляник Луцького району, де явно виходячи за межі наданих їм прав та повноважень, проти його волі, більше 3 год. утримували в наручниках в автомобілі у дворі будинку по вул. Володимирській, 37 і під погрозами порушення кримінальної справи та позбавлення волі, вимагали повернення ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 16000 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становило 80800 грн., або частини даних коштів в розмірі 10000 доларів США, що становило 50500 грн. і в рахунок погашення решти боргу оформити на когось з їх знайомих генеральне доручення на належний ОСОБА_5. автомобіль марки "БМВ-325 TDS" 1994 року випуску, кузов НОМЕР_2 ринковою вартістю 19948 грн. 16 коп. З метою психологічного впливу на потерпілого і для того, щоб зламати його волю, за вказівкою ОСОБА_2, ОСОБА_3., перевищуючи свої службові повноваження, всупереч положенням ст. ст. 177, 184, 186 КПК України безпідставно і незаконно провів особистий обшук ОСОБА_5., вилучивши в нього з одягу гаманець з грішми в сумі близько 400 грн., пачку цигарок та записник, які передав ОСОБА_2. Для маскування своїх протиправних дій ОСОБА_2. та ОСОБА_3., під погрозами позбавлення волі, пред'явили ОСОБА_5. вимогу, щоб після передачі грошових коштів він оформив в нотаріуса у м.Луцьку неправдиву розписку про те, що вказані грошові кошти він нібито позичав в ОСОБА_4. З цією метою, ОСОБА_2. та ОСОБА_3., продовжуючи утримувати ОСОБА_5. в наручниках в автомобілі, перевезли його в м. Луцьк, де останній мав отримати від знайомого і передати на їхню вимогу 10000 доларів США та оформити фіктивну розписку про позику грошей.

Однак, близько 16 год. 30 хв. автомобіль "Ровер" під керуванням ОСОБА_4, в якому на задньому сидінні пристебнутий наручниками до ОСОБА_3. знаходився потерпілий ОСОБА_5, зупинений співробітниками УСБУ у Волинській області та 2 міжрегіонального управління ДВБ ГУБОЗ МВС України на проспекті Перемоги у м. Луцьку поблизу приміщення «Західінкомбанку»і ОСОБА_3. та ОСОБА_2. були затримані.

Таким чином, ОСОБА_2. та ОСОБА_3., будучи працівниками правоохоронного органу та представниками органів влади, умисно вчиняючи дії, котрі явно виходять за межі наданих їм прав та повноважень, заподіяли істотну шкоду охоронюваним Конституцією та законами України правам та інтересам гр.ОСОБА_5., а саме правам на свободу та особисту недоторканість, що виразилось в протиправному (всупереч встановленому законом порядку) затриманню вказаного потерпілого і застосування до нього фізичної сили та спеціального засобу наручників, а також в незаконному позбавленні волі і супроводжувалось насильством, болісними й такими, що ображають особисту гідність потерпілого діями, а також вказаними діями підірвали авторитет та престиж державного органу в особі МВС України.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2. вину у інкримінованому злочині не визнав та показав, що 17 січня 2007 року йому зателефонував знайомий ОСОБА_7. та повідомив, що до нього звернувся поляк по факту шахрайства. Домовившись про зустріч, він разом з ОСОБА_3. під’їхали до кафе «Шикидим», що в м. Рівне, яке знаходиться по вул. Соборній, де гр. РП ОСОБА_4 розповів про те, що в кафе "Турист" в м. Рівне щодо нього вчинили шахрайство ОСОБА_5. та невідома особа на прізвиського ОСОБА_8, які заволоділи його грішми. Під час розмови був присутній ОСОБА_7., який від імені ОСОБА_4 написав заяву, оскільки він не вміє писати українською, а останній її підписав та відібрано таким же чином пояснення. Повернувшись у міськвідділ разом з ОСОБА_3. зустріли начальника ВКР ОСОБА_9, якому передали заяву, а потім в кабінеті в присутності о/у ОСОБА_10. розповіли про обставини злочину, на що той дав вказівку проводити перевірку та їхати до м. Володимир-Волинський. 18 січня 2007 року він разом із ОСОБА_3. та поляком приїхавши у м. Володимир-Волинський, заїхали до відділу міліції, де представившись, повідомили причину приїзду та начальником карного розшуку даного відділу, повідомлено адресу проживання ОСОБА_5. Цього ж дня, близько о 6 год. 30 хв. приїхали по місцю проживання ОСОБА_5., де дізнались від дружини та тещі, що він знаходиться в м. Києві та дружина передзвонила ОСОБА_5. зі свого телефону, під час розмови з ним домовились зустрітись наступного дня в м. Рівне, однак на зустріч ОСОБА_5 не приїхав. Про проведену ними роботу доповіли ОСОБА_9., який прочитавши зібрані пояснення, сказав займатись далі заявою. 19 січня 2010 року вони їздили в м. Луцьк, збирати потрібну інформацію по заяві, де опитали дівчину ОСОБА_8 та гр. на прізвище ОСОБА_10, по приїзді в Рівне про виконану роботу знову доповіли ОСОБА_9. Наступного дня, вони разом з ОСОБА_3. ходили на читку наказів в УБОЗ, де ОСОБА_15 була дана вказівка прийняти рішення по справі, після чого цього ж дня вони знову поїхали у м. Володимир-Волинський, де зайшли до начальника міліції, повідомили про обставини злочину і попросили допомоги, щоб провели до магазину, де працює ОСОБА_5 Після чого, вони разом з працівником карного розшуку даного відділу зайшли в магазин, представились та запитали хто буде ОСОБА_5. На прохання пройти з ними ОСОБА_5 спочатку відмовився, опору не чинив, але оскільки поляк вказав саме на нього, а ОСОБА_5 підтвердив свою причетність до шахрайства, було повідомлено керівництво і отримано вказівку їхати в м. Рівне і по можливості забрати по дорозі ОСОБА_8. При виїзді з м. Володимир-Волинський чи поляк чи то ОСОБА_5, хтось з них сказав, що хочуть поговорити про шахрайство. Біля газової заправки вони зупини автомобіль, ОСОБА_5. пристебнули до поляка, а самі вийшли з автомобіля, надавши їм можливість порозмовляти, але побачивши, що вони лише сваряться, сіли в автомобіль і поїхали, вподальшому ОСОБА_5. ніхто не пристібав, оскільки двері автомобіля автоматично всі закриваються і можливості їх відкрити немає. По дорозі він дійсно забирав у ОСОБА_5. телефон, але коли він попросив його щоб зателефонувати до ОСОБА_8, він дав його і більше не забирав. З ким розмовляв ОСОБА_5 по телефону він не знає. Приїхавши в м. Луцьк, вони поїхали до ОСОБА_11, ОСОБА_3. і ОСОБА_5 залишись на вулиці, а він з ОСОБА_4 пішов в будинок, пізніше в будинок зайшов ОСОБА_3., а ОСОБА_5 залишився на вулиці. На пропозицію ОСОБА_5 вони поїхали на зустріч з ОСОБА_8 до залізничного вокзалу. Приїхавши на місце, він вийшов з автомобіля, чекав на вулиці, а коли повернувся, побачив, що на його місці хтось сидить і запитав чи це не ОСОБА_8, але той відповів, що ні. Тоді він йому наказав вийти з автомобіля, оскільки вони мали намір їхати в м. Рівне, але в цей час були затримані працівниками СБУ, доставлені у приміщення УБОЗ, де їх розсадили по різних кабінетах та опитували, писались рапорти. Коли виходили з приміщення, у них позабирали службові посвідчення, та після цього, через 40 хв. за ними приїхало керівництво Рівненського РВ ОСОБА_12, ОСОБА_9. і водій ОСОБА_13 і вони поїхали в м. Рівне, де його з ОСОБА_3. завели в кабінет до заступника і під тиском сказали написати рапорти на звільнення з посад, на яку він був поновлений в березні 2009 року за рішенням суду. При виїзді у м. Володимир-Волинський та м.Луцьк відряджень не оформляли, вимоги відомчих наказів та інструкцій, в тому числі наказу МВС № 400 з приводу порядку приймання і реєстрації заяв та повідомлень знає, телефону в ОСОБА_5. ним не вилучалось. Він не переконувався чи заява, подана поляком, зареєстрована в ЖРЗПЗ, оскільки довіряв начальнику.

В судовому засіданні допитаний підсудний ОСОБА_3. вину у інкримінованому злочині також не визнав та показав, що 17 січня 2007 року ОСОБА_2. запропонував йому піти разом з ним на зустріч. В район хлібозаводу в м. Рівне в автомобілі "Ровер" чекали особи, які попередньо телефонували ОСОБА_2., а саме чоловік на ім’я ОСОБА_14 та громадянин Польщі. Вислухавши їх, вони відібрали заяву в поляка, яка полягала в тому, що будучи в барі разом з ОСОБА_5. та ОСОБА_8, останні заволоділи належними йому грошима в сумі 16 тисяч доларів США. Заяву від імені ОСОБА_4 писав ОСОБА_7, а він лише підписався. Після того, вони всі поїхали в Рівненський міськвідділ, де зустріли ОСОБА_9 і про відібрану заяву з приводу вчиненого шахрайства групою осіб доповіли. ОСОБА_9. запросив їх до себе в кабінет, де ще раз, в присутності о/у ОСОБА_10. вислухав, прочитав заяву і дав вказівку займатись перевіркою цих матеріалів і виїхати в м. Володимир-Волинський. Наступного дня, без оформлення відрядження поїхали до м.Володимир-Волинський, куди їх привіз громадянин Польщі. Приїхавши туди, вони відразу пішли у міськвідділ, де їм повідомили адресу місця проживання ОСОБА_5., де під час розмови з тещею та дружиною їм стало відомо, що останній перебуває в м. Київ, про що було відібрані у них пояснення, про виконану роботу доповіли начальнику ВКР та віддали пояснення і усі матеріали. На наступний день поїхали в м. Луцьк де опитали співмешканку ОСОБА_8, а повернувшись у м. Рівне, знову пояснення віддали начальнику. 20 січня 2007 року зранку вони ходили на оперативну нараду, де ОСОБА_15, оскільки ОСОБА_9. був відсутній, була дана їм вказівка прийняти остаточне рішення по справі. В цей день вони знову поїхали у м. Володимир-Волинський, де за вказівкою начальника місцевого відділу, їх провели на місце роботи ОСОБА_5. в магазин "Лайф". Зайшовши в магазин, побачили там троє осіб, одну дівчину і двоє хлопців. З'ясувавши хто ОСОБА_5, на їхнє прохання пройти з ними той спочатку відмовлявся, нервував, а тому прийняв рішення застосувати до нього спецзасіб наручники і вони пішли в автомобіль, а о/у з Володимир-Волинського пішов у міськвідділ. Після того, вони поїхали у напрямку м. Рівне, де по дорозі, біля заправки АЗС, ОСОБА_5 попросив надати йому можливість поговорити з поляком, пристебнувши їх один до одного наручниками, на що вони погодились, але вони під час розмови не змогли домовились, а тому поїхали далі. Їдучи по дорозі, ОСОБА_5 хотів дане питання владнати мирно, а тому попросив, щоб поїхали до ОСОБА_8 в м. Луцьк, щоб взяти у нього гроші для передачі їх поляку. В м. Луцьку вони заїхали у приватний будинок, де ОСОБА_5 з автомобіля дзвонив ніби до ОСОБА_8, з яким вони мали зустрітись. Пізніше вони переїхали в інше місце куди прийшов ОСОБА_8. Перед тим, ОСОБА_5 попросив пристебнути його наручниками. Підійшовши до нас, ОСОБА_8 привітався і до когось зателефонував. Після його дзвінка прийшов ОСОБА_2, якому він про все розповів і він наказав ОСОБА_8 вийти з автомобіля, а вони мали їхати далі, однак були затримані працівниками СБУ та доставлені в УБОЗ, де їх розсадили по різних кабінетах та почали опитувати, де він дізнався що заява не була зареєстрована. Після того як їх опитали, приїхало керівництво Рівненського МВ ОСОБА_16., ОСОБА_9. і водій ОСОБА_13 на службовому автомобілі, їх забрали і привезли в Рівненський МВ, де він дізнався, що вже звільнений з посади. З інструкцією про прийняття заяв та наказом №400 був ознайомлений. Порядок прийняття заяв і подальший їх розгляд знає.

Незважаючи на невизнання підсудними ОСОБА_2 та ОСОБА_3. своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, їх винність у інкримінованому злочині, повністю підтверджується, зібраними в ході досудового слідства та дослідженими в суді доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_5. суду показав, що в грудні 2006 року чи за декілька місяців до цієї події він познайомився з поляком ОСОБА_4, який привіз товар і поставив на зберігання в гараж, який знаходиться в м. Володимир-Волинський. Пройшло декілька місяців, однак поляк товар не міг продати і не платив йому гроші за оренду гаража. Потім у нього ніби з’явився клієнт на товар і вони разом поїхали в м. Рівне, але посварившись з ним він повернувся додому. Через деякий час до нього на мобільний зателефонував особа на прізвище ОСОБА_2 і сказав віддати гроші, які він брав у поляка, на що той відповів, що ніяких грошей у нього не брав і нікому нічого не винен. З метою захисту своїх прав та інтересів він звертався до правоохоронних органів, а саме до працівника карного розшуку ОСОБА_14, якому повідомив, що йому по телефону погрожують і вимагають гроші, той пояснив, що немає підстав писати заяву, так як немає складу злочину. Після цього, він 19 січня 2007 року звернувся в СБУ із заявою про те, що йому погрожують і щоб вони забезпечили безпеку йому та сім’ї. Спілкувався безпосередньо з раніше знайомим ОСОБА_17. В січні 2007 року, коли він перебував на робочому місці, в магазині "Лайф", прийшли обоє підсудних і запитали хто ОСОБА_5, спочатку підійшовши до ОСОБА_18, але він сказав, що ОСОБА_5 це він. Йому було запропоновано піти з ними, взявши верхній одяг, коли вони виходили з приміщення ОСОБА_2 сказав ОСОБА_3 пристебнути його до себе наручниками, хоча він не знав чому, адже наміру втекти у нього не було. Пройшовши через площу, сіли в автомобіль поляка, він з ОСОБА_3 позаду, а ОСОБА_2 на переднє сидіння. Там йому знову сказали віддати гроші, на що він відповів, що ніяких грошей не брав. Тоді ОСОБА_2 сказав: "Нема що говорити, їдемо". Вони поїхали в напрямку м. Луцька та доївши до газової заправки зупинились, щоб він поговорив з поляком, але так як ні до чого вони не договорились, ОСОБА_2 сказав, щоб їхали в м. Рівне все оформляти. Заїхавши в м. Луцьк, вони зупинились, де він з ОСОБА_3 залишився в автомобілі, а ОСОБА_2 виходив та все кудись телефонував. Вони спочатку забрали у нього телефон і ключі, але коли телефон повернули, він набрав номер телефону працівника СБУ ОСОБА_17, сказавши, що це його знайомий та пояснивши йому, що терміново потрібні 10000 доларів США. Той зрозумів, що у нього якісь проблеми і вони домовились зустрітись з ним. Під’їхавши до супермаркету "Край", ОСОБА_2 вийшов з автомобіля і пішов до білого буса, який також під’їхав туди за ними. Після того, він з ОСОБА_3 в автомобілі поляка поїхали до ж/д вокзалу, а ОСОБА_2 поїхав в бусі. По дорозі він знову зателефонував до ОСОБА_17 і сказав підійти до приміщення лікарні. Зустрівшись з ними, той хотів привітатись з ним за руку, але побачив, що він в наручниках. Потім вони поїхали до нотаріуса, але його не було, тому чекали. Їхній автомобіль стояв позаду білого буса. Поки вони чекали, ОСОБА_17 комусь зателефонував і повідомив, де вони знаходяться, ОСОБА_3 зрозумів, що тут щось не так і подзвонив до ОСОБА_2, а коли той прийшов то в цей час вони були затримані працівниками СБУ.

Свої покази, які давав у ході досудового слідства повністю підтримує, однак деякі обставини не пригадує у зв'язку із значним проміжком часу від події (т. 1 а.с.150 - 154, т. 2 а. с. 177).

Вказані показання потерпілого ОСОБА_5. узгоджуються із показаннями допитаних та оголошених в судових засіданнях свідків у цій справі та частково із показаннями самих же підсудних ОСОБА_2 та ОСОБА_3., зокрема в частині щодо його затримання із застосуванням відносно нього наручників, перевезення його в м.Луцька на автомобілі поляка та проведення перевірочних дій по заяві ОСОБА_4.

Свідок ОСОБА_19. в суді показала, що взимку, точної дати не пам’ятає, біля 07 години ранку її розбудила мама і сказала, що до них прийшли двоє працівників міліції з м. Рівного, які шукають її чоловіка. Коли вона вийшла, підсудний ОСОБА_2 сказав, що її чоловік винен комусь гроші, але його не можна знайти і що на ОСОБА_5 поляк написав якусь заяву, і якщо він не прийде, то вони "будуть пускати в хід цю заяву і його посадять", про зміст якої їй нічого невідомо. Крім того, говорили, що якщо вони домовляться з ОСОБА_5 то розійдуться "тихо і мирно". Вони говорили, що він має віддати якісь гроші, в якій сумі не пам’ятає. Оскільки він поїхав на пошуки роботи в м. Київ, вона їм повідомила, що не знає де точно він зараз знаходиться. Підсудні погрожували, якщо вона не дасть телефон чоловіка то перевернуть всю хату. Зі свого телефону передзвонила чоловікові і він домовлявся із працівниками міліції про зустріч в м. Рівне. Після того у неї були відібрані пояснення, які вона підписувала. З приводу тих дзвінків її чоловік звертався в міліцію та СБУ. У її мами на повір’ї є гараж, яким всі користувались з сім’ї. Дійсно у ньому зберігались товари поляка. Автомобіль марки БМВ був у них на подвір’ї, до тих пір поки вони його не продали. Про події в м. Луцьку її чоловік повідомляв по телефону, говорив що його тримають в наручниках і що він вільно не може спілкуватись, про все розповість пізніше. Повернувшись додому, він говорив, що троє осіб зайшли в магазин "Лайф", наділи наручники і повезли в м. Луцьк, де на якомусь подвір’ї протримали декілька годин. Свої показання, які давала під час досудового слідства підтримує повністю, всього не пам’ятає, оскільки пройшло багато часу.

Із оголошених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_20., даних під час досудового слідства слідує, що дійсно 18 січня 2007 року близько 07 год. вона відчинила двері двом незнайомцям, які представились працівниками карного розшуку з м. Рівного, які шукали її зятя ОСОБА_5. Розбудивши доньку, остання розмовляла з ними і дзвонила ОСОБА_5. Про відсутність її зятя вдома працівники міліції відібрали у неї письмові пояснення, які вона підписувала. Також говорили про якусь заяву на ОСОБА_5, і якщо вирішить все "по доброму" то "заяву не будуть пускати в хід", а пояснення знищать. Вподальшому їй стало відомо, зі слів зятя, що 20 січня 2007 року близько обіду його забрали з магазину "Лайф", наділи наручники та повезли м.Луцьк, вимагали повернення коштів, але там їх затримали працівники СБУ і його звільнили, сліди він наручників на руках їй показував ОСОБА_5 (т. 1 а. с. 159-160).

Свідок ОСОБА_10 в суді показав, що він познайомив свого товариша ОСОБА_5. восени 2006 року з поляком ОСОБА_4, які мали вести спільні справи. Орієнтовно 4 роки тому в період 16-18 год. йому зателефонував ОСОБА_4 і вони зустрілись в м. Луцьку біля магазину "Край", сівши у його автомобіль в ньому сиділи ще двоє осіб, які представились працівниками карного розшуку з м. Рівного, які розказали, що ОСОБА_5 заволодів певною сумою грошей у поляка і шукають його і відібрали у нього показання про його знаходження.

Підтримав свої показання, які давав під час досудового слідства, добровільно та без будь-якого тиску слідчого, що працівники міліції повідомляли про написану заяву поляком, і що її "не пускають вхід", а хочуть залагодити все "по доброму" або ж його "закриють", як він зрозумів "посадять", якщо ОСОБА_5 не віддасть гроші. Після зустрічі з ОСОБА_5. йому стало відомо про обставини його затримання і який заперечив причетність до заволодіння грошей (т. 1 а. с. 161-163).

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7. показав, що близько трьох років тому до нього звернувся знайомий ОСОБА_11 та повідомив, що в одного із його знайомих, ОСОБА_5 заволодів грішми та запитав його куди з цього приводу можна звернутись, на що він йому порадив звернутись в міліцію, разом з тим сказав, що там працює його знайомий ОСОБА_2. і до якого можна звернутись за допомогою. Про зустріч з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в кафе вони домовилися по телефону. Поляка він приводив сам особисто, до цієї події знайомим з ним не був. Польську мову розуміє на побутовому рівні, поляк попросив допомогти і той йому допоміг в межах доброзичливості. Заяву він писав зі слів поляка в кафе на вул. Соборній біля приміщення прокуратури, ОСОБА_4 в поясненнях і заяві вказував, що ОСОБА_5 обіцяв продати золото, при цьому заволодів грошима. При написанні заяви були присутні ОСОБА_2 і ОСОБА_3, після чого вони в 4-х пішли у міськвідділ, де на вул.Пушкіна чи то ОСОБА_2 чи ОСОБА_3 комусь з керівництва віддали заяву. Він бачив факт передачі заяви поляка, а пізніше вони вже сказали, що віддали комусь з керівників. Після того, як підсудні віддали заяву, вони поїхали додому, а на наступний день ті повідомили, що їх відрядили у м. Володимир-Волинський для з’ясування обставин, а вже ввечері вони зателефонували і повідомили про їх затримання. Після цього випадку поляк сказав, що на Україну більше не приїде.

Як показав в судовому засіданні свідок ОСОБА_11., що декілька років назад він познайомився з громадянином Польщі на прізвище ОСОБА_4, який запропонував йому продавати жіночу білизну на території України. Через деякий час він йому повідомив, що в м. Рівне в одному із кафе його обікрали із цим пов'язаний ОСОБА_5. Він зателефонував до свого кума ОСОБА_14, і запитав у нього що робити, а він вже сказав звернутись в міліцію. ОСОБА_14 знайомий підсудного ОСОБА_2. На той час він безпосередньо сам до ОСОБА_2 не звертався, оскільки не мав його номера телефону. Пізніше ОСОБА_4 йому повідомив, що написав заяву. Вподальшому, поляк власним автомобілем разом з працівниками міліції заїжджав до нього в с.Великі-Омеляники, де в нього є власний будинок. Потерпілого ОСОБА_5 тоді він взагалі не бачив, але поляк ніби говорив, що він сидить в автомобілі, силует якоїсь особи в автомобілі він бачив. З території його подвір’я можна було вийти без будь-яких перешкоди, оскільки там є аж три виходи. Після допиту слідчим він бачився з поляком, той говорив, що більше в Україну не поїде та що звернувся по факту шахрайства, вчиненого відносно нього до Люблінської прокуратуру.

Згідно до вимог п. 4 ст. 9 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, ратифікованої Законом України N 240/94-ВР від 10 листопада 1994 року, виклик свідка, що проживає на території однієї договірної сторони, в установу юстиції іншої договірної сторони не повинен містити погрози застосування засобів примусу у випадку неявки.

Судом вживались заходи пов’язані з викликом свідка, який знаходиться за межами України і являється громадянином іноземної держави, однак останній в судові засідання не з'явився, а тому судом оголошено показання ОСОБА_4, які він дав у ході виконання клопотання про надання правової допомоги в окружній прокуратурі м. Люблін, з яких слідує, що він у 2006 році через знайомого ОСОБА_10 ОСОБА_14 познайомився з ОСОБА_5, який разом з невідомими особами в кав'ярні у м. Рівне заволодів його грішми в сумі 60 тис. злотих в американських доларах. Хтось зі знайомих порадив зустрітись з міліціонерами з м.Рівне. Туди він приїхав на наступний день своїм автомобілем марки "Ровер", де зустрівся з двома міліціонерами, котрі показали йому свої службові посвідчення. Він пам'ятає, що один з міліціонерів був заступником начальника по імені ОСОБА_2, а другий був його підлеглим по імені ОСОБА_3. Разом з цими міліціонерами він поїхав до якогось приміщення в м. Рівне, де вони склали протокол українською мовою, яку він знає усно і письмово, про повідомлене ним шахрайство, в якому він описав всю історію, підписав даний протокол, але яка в ньому була дата не пам'ятає. Даний протокол забрав ОСОБА_2 і сказав, що якщо їм дадуть командировку, то вони відразу займуться даною справою і разом з ним будуть розмовляти з ОСОБА_5. Він пам'ятає, що під'їхали до комісаріату, але не пам'ятає, чи це було в день написання протоколу чи в наступний. Міліціонери отримали білінги (роздруківки) розмов ОСОБА_5, встановили з ним контакт по телефону і він погодився на зустріч в м.Рівному на яку не приїхав. Тоді міліціонери вирішили їхати у м. Володимир - Волинський і запропонували їхати його автомобілем, на що він погодився і вони поїхали туди, де були два рази. Першого разу поїхали спершу до місцевого комісаріату (міліції), після чого близько 8 год. ранку ввійшли в помешкання ОСОБА_5, де розмовляли з його жінкою і тещею, але його самого там не було, а тому вони повернулись до м. Рівного. Пізніше другий раз поїхали до м. Володимир-Волинський, де знайшли ОСОБА_5, котрий був на роботі. З цими міліціонерами пішов хтось з місцевого комісаріату (міліції) і вони вивели ОСОБА_5 в наручниках з магазину, де той працював. Самого затримання він не бачив. ОСОБА_5 в його присутності опору міліціонерам не чинив і в його автомобіль він сідав спокійно. Звідти вони поїхали через м. Луцьк в м. Рівне. Коли від'їхали близько 20 км. ОСОБА_5 запропонував домовитись, але хотів розмовляти з ним наодинці. Він подумав, що той хоче повернути гроші і тоді він відмовиться від справи проти нього. Міліціонери погодились і він зупинив машину. ОСОБА_5 сидів на задньому сидінні з одним з міліціонерів і був пристебнутий до нього наручниками. Тоді міліціонери пристебнули ОСОБА_5 наручниками до нього і вони вийшли з автомобіля. На вулиці ОСОБА_5 запитав, що він виробляє і сказав, що зараз "буде війна". Оскільки домовитись не вдалося, вони сіли в автомобіль і поїхали далі. По дорозі ОСОБА_5 попросив подзвонити до брата, так як він не має всіх грошей, міліціонери йому дозволили, він домовився зустрітись з братом на залізничному вокзалі в м. Луцьку і вони поїхали туди. З огляду на незвичайність ситуації він попросив свого знайомого по імені ОСОБА_17, щоб той допомагав їм в м. Луцьку. Він погодився і приїхав автомобілем в який сів один з міліціонерів і їхав за ними. Вони під'їхали до вокзалу і в його автомобіль сів чоловік, котрий мав бути братом ОСОБА_5. Він не хотів брати від ОСОБА_5 гроші без розписки і тоді хтось подав думку про нотаріуса. Він попросив ОСОБА_17, щоб швидко домовитись з якимось нотаріусом, щоб той склав розписку про отримання частини грошей і зобов'язання ОСОБА_5 щодо повернення іншої частини суми. Вони зупинились на головній вул. м. Луцька і чекали на нотаріуса. В якийсь момент два їхніх автомобілі оточили кілька "Мерседесів" з яких вискочили багато чоловіків, котрі витягнули одного міліціонера з його автомобіля, а другого міліціонера витягнули з автомобіля товариша і одягнули на них наручники. Після чого вони поїхали в комісаріат (міліцію) м. Луцька, де його опитали про обставини дій цих міліціонерів. Коли він запитав, що з його справою та грошима, то йому відповіли, щоб домовлявся з ОСОБА_5, але останній від всього відмовився. Він не обіцяв цим міліціонерам жодних грошей за допомогу у вирішенні справи і вони також не вимагали грошей за свою роботу і він не давав їм ніяких грошей (т. 1 а.с. 232-248).

Із показань свідка ОСОБА_21, які оголошено в судовому засіданні, котрі він давав у ході досудового слідства вбачається, що в грудні 2005 року познайомився з громадянином Республіки Польща ОСОБА_4, з яким в нього були спільні справи. 17 січня 2007 року йому на мобільний передзвонив ОСОБА_4, котрий сказав, що знаходиться в м. Рівне, при спробі купити золото житель м. Володимир-Волинський ОСОБА_5 шляхом обману заволодів його грошима в сумі 16 тис. доларів США, а також хтось зняв номерний знак з його автомобіля. Вислухавши ОСОБА_4 він порадив йому негайно звернутись з цього приводу з заявою в міліцію. 20 січня 2007 року він перебував в смт. Рожище і близько обіду йому передзвонив на мобільний ОСОБА_4, який повідомив, що за його порадою він звернувся з заявою до працівників міліції в м. Рівне і разом з ними знаходиться зараз в м.Володимир-Волинський, де вони знайшли і затримали ОСОБА_5 і везуть його в м. Рівне і що по дорозі будуть проїжджати через м. Луцьк. Близько 14-15 год. Дроздовскі подзвонив повторно і сказав, що він разом з працівниками міліції та ОСОБА_5 в м. Луцьку і останній погодився повернути йому кошти, але лише частину суми в розмірі 10 тис. доларів США, а на решту суми потрібно оформити боргову розписку у зв'язку з чим ОСОБА_4 попросив його під'їхати щоб домовитись з якимось нотаріусом про її оформлення. Вони домовились зустрітись в м. Луцьку біля залізничного вокзалу, куди поїхав власним мікроавтобусом марки "Фольксваген" білого кольору. По дорозі здзвонився з знайомим нотаріусом, контора якого знаходиться по проспекту Перемоги і домовився, що він їх прийме. Поблизу вокзалу побачив автомобіль ОСОБА_4 марки "Ровер", в котрому знаходився сам ОСОБА_4, а також ще кілька осіб на передньому і задньому сидіннях. Він передзвонив ОСОБА_4 і сказав, що домовився з нотаріусом і щоб той їхав слідом, на що ОСОБА_4 попросив взяти до себе в машину одного з міліціонерів. Він погодився і до нього в бус сів чоловік, одягнений в цивільний одяг, котрий назвався працівником міліції з м. Рівне по імені ОСОБА_2. Після чого вони поїхали до нотаріуса, а саме він їхав першим, а ОСОБА_4 за ним. По телефону ОСОБА_4 повідомив, що в його машині з працівником міліції знаходиться ОСОБА_5, одягнений в наручники і що тут є брат ОСОБА_5, котрий приніс 10 тис. доларів США, щоб віддати за нього. Коли під'їхали до офісу нотаріуса і зупинились, то ОСОБА_2 на мобільний хтось передзвонив, після чого той різко вибіг з автомобіля і побіг до автомобіля "Ровер". В цей момент його бус та машину поляка оточили кілька легкових автомобілів, з яких вибігли люди в цивільному одязі, котрі їх усіх затримали та поклали обличчями на землю, після чого відвезли в приміщення УБОЗ, де у них відбирали пояснення (т. 2 а.с. 105-106).

Свідок ОСОБА_18. в суді показав, що якісь особи в цивільному одязі зайшли взимку в приміщення магазину "Лайф", де він працював і показали посвідчення, запитали хто ОСОБА_5, підійшовши до нього, хтось з них сказав одягнути наручники і вивести його. Скільки було осіб та як надівали наручники не пам’ятає. Потерпілий з ними не сперечався, нікуди не втікав, навпаки погоджувався йти, ніяких перешкод їм не чинив. Поводив він себе спокійно. Коли ОСОБА_5. виводили з магазину пояснень не відбирали. Йому відомо, що у ОСОБА_5. були автомобілі "Форд-Скорпіон" та "БМВ".

Аналогічні показання в суді дала свідок ОСОБА_22, яка зазначила, що після обідню пору перебувала в магазині "Лайф", під час затримання ОСОБА_5., той ніяких перешкод особам, які показали посвідчення працівників міліції, не чинив, не висловлював у їхню адресу ніякі погрози чи образи, однак, на його руки вони одягнули наручники і вивили з приміщення магазину, в одному наручнику був він, а в другому працівник міліції. Він запитував куди його забирають, відповіли - побачиш. Після цього працівники міліції повели ОСОБА_5. через площу в сторону до ПриватБанка. Працівники міліції ніяких пояснень не відбирали.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показав, що в кінці січня 2007 року до них у відділ міліції приїжджали підсудні і повідомили, що житель м.Володимир-Волинського ОСОБА_5 шахрайським шляхом заволодів грішми громадянина Польщі, і попросили допомоги, яка полягала в тому, щоб повідомити адресу проживання останнього. Його начальник міськвідділу попросив показати, де ОСОБА_5 працює, але виходячи з відділу він побачив свого підлеглого ОСОБА_6 і попросив його провести підсудних в магазин "Лайф". Йому не відомо чи потерпілий ОСОБА_5 затримувався та чи підсудні відмічали службові відрядження, оскільки таких документів від них не вимагав. При цьому повідомив, що в січні 2007 року був випадок, що до нього звертався потерпілий ОСОБА_5 з приводу того, що громадянин Польщі йому був винен гроші. Тоді він йому сказав, якщо той хоче, може написати заяву в міліцію, але в даному випадку є цивільно-правові відносини і для вирішення цього питання краще звернутись до суду. Написати заяву в міліцію по даному факту ОСОБА_5 відмовився. Він розповідав йому, що до нього додому приїжджали працівники міліції з м. Рівне, які хотіли поспілкуватись на цю тему, що поляк винен йому гроші, а тому він говорив потерпілому, що якщо хтось йому буде погрожувати чи щось вимагати, щоб по можливості він записував все на диктофон. Підтвердив показання, які дав у ході досудового слідства про те, що працівники міліції приходили у міськвідділ двічі. Перший раз вони звернулись з проханням виділити когось із працівників карного розшуку для того, щоб провести їх до місця проживання потерпілого, однак він не міг нікого виділити у зв’язку з тим, що всі працівники міліції займались розкриттям злочину, так як напередодні було вчинено напад на банк. Працівники міліції повідомляли, що хочуть поспілкуватись з ОСОБА_5. Йому особисто підсудні будь-яких документів, на підставі яких вони перебувають у відрядженні, не пред’являли, а він цих документів не вимагав, оскільки їх робота побудована на взаємодовірі. Також йому невідомо, чи комусь з керівництва міськвідділу працівники з м. Рівне пред’являли документи по відрядженню, від кого стало відомо про затримання ОСОБА_5 не пам’ятає, ОСОБА_6. йому повідомив лише, що бачив як ОСОБА_5 виводили з приміщення магазину "Лайф".

          Також в суді свідок ОСОБА_23. показав, що в січні 2007 року, точної дати не пам’ятає, черговий йому повідомив, що прибули співробітники карного розшуку з Рівненської області і чи може він їх прийняти. Зайшовши, представились, пред’явили службові посвідчення та пояснили, що суть їхнього приїзду пов’язана з шахрайством, вчиненим мешканцем м. Володимир-Волинський ОСОБА_5 щодо громадянина Польщі і попросили допомогти знайти магазин "Лайф", повідомивши що працюють по заяві. Викликавши начальника карного розшуку, дав вказівку допомогти, оскільки в цей період був напад на банк в місті, тому у нього не було часу приділити їм більше уваги. Підсудні відрядження не показували. Про допомогу у затриманні особи вони не просили і йому не повідомлялось про затримання ОСОБА_5..

Свідок ОСОБА_6. в суді показав, що 20 січня 2007 року начальник ВКР ОСОБА_14 у передобідню пору дав йому усну вказівку працівникам Рівненського МВ УМВС показати, де знаходиться магазин "Лайф", оскільки вони хотіли знайти ОСОБА_5. Прийшовши туди, вони усі зайшли у приміщення торгового залу. В цей час в приміщенні було двоє працівників і ще якийсь хлопець. Підсудні запитали хто з них буде ОСОБА_5, на що ОСОБА_5 відповів, що він. Підсудні почали з ним розмовляти, але про що конкретно він не чув, так як стояв за декілька метрів від них. Потім ці особи на потерпілого наділи кайданки і вивели з магазину. Біля приміщення магазину "Каштан" стояв автомобіль іноземного виробництва, куди вони сіли, а він пішов по службових справах, конкретної причини затримання вони не повідомляли. Коли зайшов у міськвідділ, ОСОБА_14. його запитав чи він провів їх до магазину. По дорозі до магазину підсудні про застосування наручників не говорили, вважає, що підстав для застосування наручників не було. Разом з підсудними затримання потерпілого він не проводив.

В суді свідок ОСОБА_17. показав, що за день до моменту, коли документувались ці події до управління СБУ звернувся громадянин ОСОБА_5, з яким знайомий з 2006 року, оскільки той проходив свідком по одній справі і повідомив, що до нього хочуть вчинити протиправні дії, а саме вимагання коштів. Повідомляв, що по цьому питанню до нього навіть приходили додому. Він йому запропонував подати заяву, що ним і було зроблено і залишив йому свій номер телефону та сказав, що в разі чого може телефонувати. 20 січня 2007 року ОСОБА_5 зателефонував і повідомив, що йому обмежили волю для пересування та сказав, що терміново необхідні гроші ніби у сумі 6 тис. доларів США. З ним по телефону він говорив як з товаришем, який ніби то мав принести йому гроші, домовились про зустріч. На його запитання він відповідав або "так" або "ні". Після чого, він звернувся до керівництва і йому був наданий дозвіл для документування всіх події. На цей час вони ще не були впевнені, що це саме працівники міліції. З ОСОБА_5. він домовився про зустріч біля ж/д вокзалу в м. Луцьку і приблизно в обідню пору зустрілись. Інші працівники СБУ на той час були неподалік. Він не пам’ятає чи він до ОСОБА_5, чи той до нього зателефонував і повідомив, що йому потрібно йти в напрямку обласної лікарні біля магазину "Каштан". Підійшовши до автомобіля з польськими номерами, звідти подали йому сигнал фарами, сівши в автомобіль на переднє пасажирське місце, побачив, що позаду сидів ОСОБА_3, а біля нього потерпілий. ОСОБА_3 і ОСОБА_5 були пристебнуті наручниками. ОСОБА_3 зателефонував, як він пізніше вже зрозумів до ОСОБА_2, і повідомив, що той прийшов і що їм потрібно їхати вже до нотаріуса. Поряд біля них стояв білий бус, в якому сидів ОСОБА_2. ОСОБА_3 запитав чи приніс гроші, на що він відповів що приніс, хоча їх і не мав. Коли вони вже під’їжджали до нотаріуса він зателефонував і повідомив де вони знаходяться, а ОСОБА_3 в цей час зателефонував до ОСОБА_2 і сказав, що він з кимось розмовляє і що їм потрібно звідси їхати. Після того, до автомобіля прийшов ОСОБА_2 і сказав, щоб він вийшов, відразу підійшли працівники СБУ та ВВБ, були пред’явлені службові посвідчення та запропоновано підсудним пройти з усіма у відділ ВВБ. ОСОБА_2 ходив до нотаріуса для того, щоб домовитись про оформлення боргової розписки. Це він зрозумів з його розмови з ОСОБА_3. Вподальшому йому стало відомо, що підсудні повідомляли про заяву, згідно якої громадянину Польщі завдані збитки ОСОБА_5. Коли у ВВБ вияснилось, що затримані є працівниками міліції, матеріали були передані за належністю, оскільки це не входило до його компетенції.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_24., ОСОБА_25. підтвердили показання свідка ОСОБА_17 з приводу надходження інформація про незаконне утримання людини, по якій проводилась перевірка та в ході якої в м. Луцьку у автомобілі поляка було виявлено працівника міліції до якого був прикутий наручниками потерпілий ОСОБА_5 та відсутність документів, які давали підстави для затримання цього громадянина, а заява про яку вказували підсудні не була зареєстрована в Рівненському МВ УМВС України у Рівненській області.

Свідок ОСОБА_26 в суді показав, що від працівників СБУ поступив сигнал, що до них надійшов дзвінок від особи, яку затримали працівники міліції і вимагають повернення боргу чи шляхом переписки якогось майна, чи то оформлення розписки. Слідкуючи за підсудними, вони їхали автомобілем позаду, а працівники СБУ попереду. Коли зупинили автомобіль підсудних, в ньому потерпілий сидів прикутий наручниках. Після затримання вони поїхали в УМВС, де було пред’явлено службові посвідчення працівників Рівненського МВ УМВС. З ними також був громадянин Польщі на автомобілі з польськими номерами. Підсудні пояснили, що перебувають у відрядженні по заяві, яку залишили у міськвідділі. Після того, як всіх було опитано, приїхав хтось з керівництва Рівненського МВ.

Аналогічні показання в суді дали свідки ОСОБА_27. та ОСОБА_28, які показали, що в порядку співпраці працівники СБУ звернулись до відділу за допомогою, під’їхавши до пр. Перемоги побачили автомобіль з польськими номерами, в якому до одного із пасажирів був пристебнутий потерпілий, затримавши усіх, поїхали в приміщення ВВБ, де у цих осіб були відібрані пояснення та скеровані матеріали в прокуратуру. В процесі опитування вияснялось, що затримані є працівниками міліції, оскільки пред’явили службові посвідчення. Документи про мету і підстави їх перебування не пред’являли, мотивували тим, що у них на розгляді є заява громадянина Польщі про неправомірні дії, але з'ясувалось, що вона не зареєстрована м. Рівне, про що була дана офіційна відповідь.

Свідок ОСОБА_29. суду показав, що підсудний ОСОБА_3. був його напарником, пам’ятає, що в один із робочих днів він прийшов на нараду, а його не було, на телефонні дзвінки не відповідав, запитавши у першого заступника начальника ОСОБА_16., де може бути ОСОБА_3, останній йому повідомив, що він працює по окремому плані.

Допитаний свідок ОСОБА_30 суду показав, що на той час вже звільнявся з Рівненського МВ УМВС і допрацьовував останні дні. 19 січня 2007 року він о 9 год. 30 хв. прийшов на роботу по речі, але в кабінеті нікого не було, так як всі були на читці наказів, з підсудними сидів в одному кабінеті, тому чув всі їхні розмови, дочекавшись, вони поспілкувались на тему виїзду ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у Волинську область по заяві громадянина Польщі.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_31. суду показав, що 19 січня 2007 року він домовився з ОСОБА_30. прийти на роботу, щоб забрати з кабінету №42 свої речі, так як вони разом працювали, однак двері в кабінет були закриті, оскільки всі були на читці наказів, дочекавшись, підсудні повідомили, що займаються заявою громадянина Польщі. На наступний день до нього зателефонував ОСОБА_2 і сказав, що по цій справі його затримали на Волині.

З показань свідка ОСОБА_32. слідує, що взимку 2007 року на території Рівненського МВ УМВС зустрів підсудних, які заходили у приміщення міськвідділу, які йому розповіли, що до них звернувся громадянин Польщі з приводу шахрайства під час якого у нього заволоділи грошима двоє осіб, один з них житель м.Володимира-Волинського. При цьому повідомили, що йдуть до керівництва щоб зареєструвати заяву. З підсудними був поляк та ще якийсь чоловік, можливо перекладач. Який був далі хід цих подій йому не відомо, знає лише, що підсудні займались перевіркою за заявою поляка.

Свідок ОСОБА_33. суду показав, що в січні 2007 року, перед святом Водохрестя зустрів ОСОБА_2 , який йому повідомив, що займається розкриттям злочину вчиненого щодо громадянина Польщі і наступного дня мають їхати у відрядження, а через декілька днів зателефонував і сказав, що на території Волинської області його затримали співпрацівники СБУ, а пізніше - що його звільнили з роботи. ОСОБА_2 йому розповідав, що вони їхали по особу, яка вчинила шахрайство щодо громадянина Польщі, але у міськвідділі все зробили так, що заява була ніби не зареєстрована і що цю особу вони доставляли по своїй ініціативі. Зі слів ОСОБА_2, йому стало відомо, що туди вони поїхали по вказівці на той час начальника карного розшуку ОСОБА_9., і що заяву передавали йому особисто.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_34. показав, що ОСОБА_5 йому у м.Володимир-Волинський продав кузов (агрегат) автомобіля "БМВ-3" дизель, на який той мав митну декларацію, заплативши за нього 4800 чи 4700 доларів США. Після того автомобіль евакуатором завіз до себе додому, де стояв у нього поки не зібрав документи на його розмитнення, а пізніше зареєстрував на ім’я ОСОБА_35, який продав його ОСОБА_36 та ОСОБА_37.

Ці покази підтвердив в суді свідок ОСОБА_36., який показав, що в жовтні 2007 року він придбав у свого знайомого ОСОБА_34. без будь-яких умов легковий автомобіль марки "БМВ-325 TDS", який у кінці 2009 році продав на ринку в м. Луцьку за 5000 дол. США., кому саме не пам’ятає. ОСОБА_34. йому пояснював, що ОСОБА_5 допомагав йому цей автомобіль розмитнювати. Довіреність (генеральне доручення) оформлялась в м. Луцьку на нього і на його брата від імені власника транспортного засобу ОСОБА_35 Продажем автомобіля займався його брат, він мав на це право, оскільки також був вписаний в доручення.

Свідок ОСОБА_35. суду показав, що його родич ОСОБА_34 попросив зареєструвати на його ім’я автомобіль марки БМВ, зеленого кольору. ОСОБА_34. автомобіль купував без нього, лише оформив доручення. Цим автомобілем не користувався взагалі, кому він належав раніше не знає. В нотаріуса він оформляв доручення на автомобіль, але на чиє ім’я не пам’ятає. При цьому вказав, що покази, які давав під час досудового слідства підтримує повністю.

Допитаний в суді свідок ОСОБА_9. показав, що на той час він був начальником карного розшуку та підсудні були в його підпорядкуванні. Про те, що вони мали їхати на територію Волинської області він не знав, до відому вони його не ставили. Для того, щоб їхати в іншу область обов’язково потрібно мати відрядження. Їхати у відрядження він їм вказівки не давав, так як не мав на це права. Про надходження заяви від громадянина Польщі не був інформований. При цьому зазначив, що кожна заява, яка надходить, обов’язково має бути зареєстрована. При надходженні заява, вона спочатку реєструється в черговій частині, потім передається начальнику відділу, а він в свою чергу розписує для виконання. Якщо заява розписана на нього, то він розписує комусь з підлеглих для виконання. Будь-які матеріали по заяві поляка і матеріали перевірки по цьому факту йому ніхто не передавав. Про те, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 проводять перевірку по заяві громадянина Польщі ніхто із керівництва не повідомляв.

Свідок ОСОБА_16. суду показав, що ніяких доручень підсудним про виїзд за межі області він не давав. Про те, що вони туди їздили стало відомо після їх затримання. Ствердив, що вказівки для проведення будь-яких перевірок не давав, тай взагалі такі вказівки даються через керівництво області. Про заяву громадянина Польщі йому нічого не відомо. Це був би контрольний злочин. Чому підсудні говорять, що виконували його та ОСОБА_9. вказівки не може пояснити. В такому випадку заява обов’язково має бути зареєстрована. В міськвідділі читка наказів проводиться один раз в тиждень і всі добре знали, яке покарання може бути за укриття злочину. На ранкових нарадах завжди всі доповідали, в кого які на розгляді заяви, і які по них прийняті рішення. Якщо проводяться оперативні дії без зареєстрованої заяви, то має бути заведена оперативно-розшукова справа. На той час на оперативних нарадах він був завжди присутній. ОСОБА_2 чи ОСОБА_3 будь-яку інформацію про наявну заяву громадянина Польщі і проте, що проводять по ній перевірку не надавали. Про надходження в січні 2007 року заяви громадянина Польщі про вчинення відносно нього шахрайських дій йому нічого невідомо. В другій декаді січня 2007 року ніяких розмов на рахунок громадянина Польщі він не вів. Будь-якої вказівки ОСОБА_2 і ОСОБА_3 їхати у м. Володимир-Волинський разом з поляком він не давав. Не пригадує, щоб 20 січня 2007 року забирав ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з м.Луцька.

Свідок ОСОБА_12 суду показав, що на той час ОСОБА_2 і ОСОБА_3 були його підлеглими. Приблизно в середині 2007 року його викликали у Володимир-Волинську прокуратуру, слідчий його допитував як свідка про обставини, як саме ОСОБА_2 і ОСОБА_3 опинились у м. Володимир-Волинський, він пояснив про порядок відрядження, а також повідомив, що по даному факту йому нічого не відомо. З роботи вони були звільнені за власним бажанням. Яким чином йому стало відомо про затримання підсудних він вже не пам’ятає. Йому як керівнику, ніхто не повідомляв, що його працівники зі службовими посвідченнями знаходяться в м. Луцьку.

Аналогічні показання дав суду свідок ОСОБА_15. про те, що в січні 2007 року вказівки підсуднім їхати в м. Володимир-Волинський для перевірки заяви поляка не давав і про таку заяву підсудні йому не доповідали.

При цьому, свідок ОСОБА_13. показав, що станом на кінець 2006 року і початок 2007 року він працював в карному розшуку на посаді оперуповноваженого і не пригадує чи 20 січня 2007 року їздив автомобілем "Шкода" разом з ОСОБА_16. в м. Луцьк щоб забирати ОСОБА_2 і ОСОБА_3.

Допитана в суді свідок ОСОБА_10, яка на той час працювала оперуповноваженою ВКР показала, що усі заяви, які надходять у відділ ВКР, спочатку реєструються в черговій частині, а потім керівництвом МВ розписуються на відділ ВКР для розгляду та проходять через неї, однак даних про таку заяву громадянина республіки Польща не пригадує, як і розмови про таку заяву між ОСОБА_2 та ОСОБА_9.

Крім цього, винність ОСОБА_2 та ОСОБА_3. у вчиненні ними злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України об’єктивно підтверджується також і іншими доказами по справі.

Зокрема, протоколом виїмки від 18.05.2009 року з Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області Журналу реєстрації заяв та повідомлень про злочини (ЖРЗПЗ) Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області інвентарний № 15973 з записами за період із 05.01.2007р. по 23.01.2007р., Журналу обліку інформації (ЖОІ) Рівненського МВ УМВС з записами за період 04.01.07-24.01.07р. та протоколом огляду вищевказаних журналів з фототаблицею до даного протоколу, під час огляду яких виявлено, що в них відсутні будь-які записи про реєстрацію заяв чи повідомлень про вчинення злочину від гр. РП ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 119, 122 - 126).

Із довідки УМВС України в Рівненській області № 1942 від 06.11.2009 року слідує, що в період з 15.01.07 року по 06.11.09 року будь-які заяви про вчинення злочинів від гр. РП ОСОБА_4 в підпорядковані УМВС України в Рівненській області міські або районні відділи не надходили (т. 2 а.с. 130).

Згідно довідок Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області № 12163 від 24.06.2009 року та № 50/9-14914 від 04.08.2009 року оперативним уповноваженим ВКР Рівненського МВ УМВС ОСОБА_3. отримувався спецзасіб - наручники БРС № Н 6188, які ним були здані до чергової частини 20.01.2007 року, а за оперуповноваженим ОСОБА_2 спецзасіб наручники не закріплювався (т. 2 а.с.132-138).

Під час проведення виїмки в Рівненському МВ УМВС України в Рівненській області, протоколом від 18.09.2009 року вилучені наручники типу БРС № Н6188, які були здані 20.01.07 року ОСОБА_3. до чергової частини та "Книга № 3 обліку і закріплення озброєння Рівненського МВ УМВС" інв. № 13591 з записами за період 17.01.03 - 07.04.09 р. (т. 2 а. с. 143).

З протоколу огляду речових доказів від 18.09.2009 року та фототаблиць до нього слідує, що під час огляду "Книги № 3 обліку і закріплення озброєння Рівненського МВ УМВС" інв. № 13591 з записами за період 17.01.03 - 07.04.09. зафіксовано в рядку під порядковим № 636 запис про видачу лейтенанту міліції ОСОБА_3. наручників типу БРС № Н 6188, котрий посвідчений його підписом, а також в тому ж рядку є запис про здачу ним вказаних наручників 20.01.07 року, посвідчений підписом особи, котра прийняла в нього дані наручники (т. 2 а. с. 144- 150).

Також протоколом огляду речових доказів від 18.09.2009 року та фототаблицею до нього, під час якого були оглянуті вилучені з Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області наручники і зафіксовано, що на них нанесено № Н 6188 (т. 2 а.с. 152- 154).

Довідкою УМВС України в Рівненській області № 3/8-2504 від 27.07.2009 року про те, що службові посвідчення працівників УМВС України в Рівненській області: лейтенанта міліції ОСОБА_3 серія НОМЕР_3 видане 10.07.2006 року та старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 серії НОМЕР_4 видане 18.05.2006 року були знищені комісією УКЗ УМВС 20.03.2007 року та копією акту знищення (т. 2 а.с. 157-161).

Протоколом виїмки від 10.08.2009 року в ОСОБА_36. автомобіля марки "БМВ-325 TDS" д.н.з. НОМЕР_5, 1994 року випуску, кузов НОМЕР_2, довіреності серії НОМЕР_6 від 23.10.2007 року, виданої ОСОБА_36. від імені ОСОБА_35. на право керування та розпорядження автомобілем марки "БМВ-325 TDS" д.н.з. НОМЕР_5 та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7, виданого 19.10.2007 року на автомобіль марки "БМВ-325 TDS" д.н.з. НОМЕР_5 1994 року випуску, кузов НОМЕР_2 (т. 2 а. с. 185).

Протоколом огляду від 10.08.2009 року вищевказаного автомобіля та документів в якості речових доказів у справі та фототаблицею до нього (т. 3 а. с. 185 -189).

Протоколом виїмки від 11.08.2009 року з ВРЕР Луцького МРВ ДАІ УМВС України у Волинській області оригіналів документів, на підставі яких у вказаному підрозділі 19.10.2007 року на ім'я ОСОБА_35. був зареєстрований автомобіль марки "БМВ-325 TDS" д.н.з. НОМЕР_5, 1994 року випуску, кузов НОМЕР_2 (т. 2 а. с. 194).

Висновком експерта № 00551 судової автотоварознавчої експертизи від 26.10.2009 року про те, що ринкова вартість не розмитненого і не зареєстрованого автомобіля "БМВ-325 TDS", номер кузов НОМЕР_2, 1994 року випуску, враховуючи при цьому особливості його стану, визначені на момент експертного огляду, без врахування митних зборів та платежів, необхідних для сплати при ввезенні автомобіля на територію України станом на 20.01.2007 року становила 19948 грн. 16 коп. (т. 2 а. с. 196-218).

Довідкою № 914 від 15.07.2009 року Володимир - Волинської філії ВАТ "Ощадний банк України" про те, що офіційний курс долара США до гривні встановлений Національним банком України станом на 18.01.07 року та 20.01.07 року становив 505,00 грн. за 100 доларів США. (т. 2 а. с. 221).

Витягами з наказів начальника УМВС України в Рівненській області № 76 о/с від 28.04.2006 року про призначення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2 (С-017257) - оперуповноваженим 3-го відділення відділу карного розшуку Рівненського MB УМВС України в Рівненській області та № 18 о/с від 31.01.2006 року про присвоєння ОСОБА_2 спеціального звання "старший лейтенант міліції" (т. 2 а. с. 44-45).

Витягами з наказів начальника УМВС України в Рівненській області № 94 о/с від 25.05.2006 року про призначення лейтенанта міліції ОСОБА_3 (НОМЕР_8) - оперуповноваженим 3 відділення відділу карного розшуку Рівненського MB УМВС України в Рівненській області та № 178 о/с від 30.09.2005 року про присвоєння ОСОБА_3 спеціального звання "лейтенант міліції" (т. 2 а.с. 44-45 )

Рішеннями Рівненського міського суду від 22.12.08 року та від 17.03.2009 року, які набрали законної сили, про скасування наказу начальника УМВС України в Рівненській області № 5 о/с від 19.01.07 року "По особовому складу" в частині звільнення ОСОБА_3 та ОСОБА_2 за власним бажанням в запас Збройних сил та про поновлення ОСОБА_3. і ОСОБА_2 на посадах оперативних уповноважених відділу карного розшуку Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області з 19.01.2007 року (т. 2 а. с. 29-31, 34-36, 39-41).

Витягами з наказів начальника УМВС України в Рівненській області № 3 о/с від 13.01.2009 року та № 56 о/с від 07.04.2009 року про поновлення на підставі рішень суду відповідно лейтенанта міліції ОСОБА_3 та старшого лейтенанта ОСОБА_2 на посадах оперуповноважених відділу карного розшуку Рівненського МВ УМВС України в Рівненській області (т. 2 а. с. 51 - 55).

За таких обставин, суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_2 та ОСОБА_3. у вчиненні умисних протиправних дій, котрі виразились в перевищенні влади та службових повноважень, тобто умисному вчиненні службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав чи повноважень, що заподіяли істотну шкоду охоронюваним законом правам та інтересам громадянина ОСОБА_5. та державним інтересам і супроводжувались насильством, болісними і такими що ображають особисту гідність потерпілого діями, та дані умисні їх дії кваліфікує, як вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

При цьому суд, в основу вироку за даним обвинуваченням бере до уваги показання потерпілого ОСОБА_5, які як упродовж досудового слідства, так і в судовому засіданні були послідовними та не суперечили й іншим матеріалам справи, а також показання свідків.

В судовому засіданні перевірялись показання підсудних ОСОБА_2 та ОСОБА_3. про дачу вказівки керівництвом Рівненського МВ УМВС з приводу проведення перевірок і виїздів за заявою поляка ОСОБА_4, вважаючи її зареєстрованою, однак такі покази належного підтвердження не знайшли, оскільки здобуті в ході досудового слідства докази, які перевірено в суді вказують, що останні самостійно здійснювали виїзди в м. Володимир-Волинський та м. Луцьк з метою проведення перевірочних дій за заявою, яка не була зареєстрована в установленому законом порядку та подальшого незаконного затримання потерпілого з метою вирішення питання повернення коштів, без будь-якої вказівки їхнього керівництва, а тому суд розцінює такі показання, як намагання підсудних ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин.

А тому, показання свідків ОСОБА_29., ОСОБА_30, ОСОБА_31., ОСОБА_32., ОСОБА_33. та ОСОБА_7. суд оцінює критично, оскільки вони безпосередньо не були очевидцями подій пов’язаних з передачею матеріалів заяви керівництву, а отримали інформації про такі дії зі слів самих же підсудних.

Також в суді показання підсудних перевірялись з приводу психологічного тиску на них та свідків слідчим Корнесюк В.А., в провадженні, якого перебувала справа, однак таких даних в судовому слідстві не здобуто, оскільки свідки зауважень до протоколів не вносили, скарг упродовж досудового слідства на слідчого не подавали.

Доводи захисника ОСОБА_1, що підсудні ОСОБА_2. та ОСОБА_3. діяли у відповідності до Закону, оскільки громадянин РП ОСОБА_4 безпосередньо вказав на потерпілого ОСОБА_5., як на особу, яка причетна до заволодіння коштами не заслуговують на увагу, оскільки як вбачається з матеріалів справи, останній упродовж кількох днів проводили перевірочні дії по заяві цього громадянина, однак заяви для реєстрації в чергову частину не передавали.

Крім того, із постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 11.09.2009 року за фактом неправомірних дій гр. ОСОБА_5. слідує, що між ОСОБА_4 та останнім виникли цивільно-правові відносини, а тому відмовлено на підставі п. 2 ст. 6 КПК України в порушенні кримінальної справи.

У відповідності до вимог ст. ст. 50, 65 КК України при призначенні покарання підсудним суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, дані про її особи та обставини справи, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Зокрема, відповідно до вимог ст. 12 КК України, вчинений ОСОБА_2 та ОСОБА_3. злочин відноситься до категорії тяжкого.

Обставинами, що обтяжують покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_3. суд відносить вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою.

Суд не вбачає обставин, що пом’якшували б покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_3..

Разом з тим, призначаючи покарання обом підсуднім суд враховує, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3. характеризуються позитивно по місцю проживання та посереднь по місцю роботи, перебування на утриманні в ОСОБА_2 двоє неповнолітніх дітей та мати похилого віку, думку потерпілого, який відносно міри покарання покладається на суд.

З урахуванням наведеного, суд призначає ОСОБА_2 та ОСОБА_3. покарання у виді позбавлення волі із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю в правоохоронних органах в межах санкції частини статті, за якою їх засуджується, оскільки виправлення та перевиховання підсудних не можливе без ізоляції від суспільства.

Враховуючи те, що підсудними ОСОБА_2 та ОСОБА_3. вчинено тяжкий злочин з використанням свого службового становища, тому суд вважає за необхідне призначити їм додаткове покарання у виді позбавлення спеціальних звань.

При цьому суд вважає, що таке покарання буде необхідне й достатнє для їх виправлення та попередження вчинення ними нових злочинів.

У відповідності до вимог ст. 81 КПК України суд вирішує долю речових доказів по справі (т. 2 а. с. 151, 155, 192).

          На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

          Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю в правоохоронних органах строком на три роки.

На підставі ст. 54 КК України застосувати до ОСОБА_2 додаткове покарання у виді позбавлення спеціального звання - старшого лейтенанта міліції.

Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 6 (шість) років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю в правоохоронних органах строком на три роки.

На підставі ст. 54 КК України застосувати до ОСОБА_3 додаткове покарання у виді позбавлення спеціального звання - лейтенанта міліції.

Запобіжний захід ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу залишити попередній - підписку про невиїзд.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 рахувати з моменту приведення вироку до виконання.

Зарахувати в строк відбуття покарання ОСОБА_3 термін його затримання з 08 лютого 2010 року по 18 лютого 2010 року включно.

Речові докази по справі: журнал реєстрації заяв і повідомлень про злочини, що вчинені або готуються (ЖРЗПЗ) Рівненського МВ УМВС з записами за період з 15.01.2007р. по 23.01.2007р., журнал обліку інформації, що не містить явних ознак злочину (ЖОІ) Рівненського МВ УМВС з записами за період 04.01.07-24.01.07р., наручники типу БРС № Н 6188, книгу № 3 обліку і закріплення озброєння Рівненського МВ УМВС інвентарний № 13591 з записами за період 17.01.2003 07.04.2009р. - передати на зберігання в Рівненський МВ УМВС України у Рівненській області; автомобіль марки "БМВ-325 TDS" д.н.з. НОМЕР_5, 1994 року випуску, кузов НОМЕР_2, довіреності серії НОМЕР_6 від 23.10.2007 року, виданої ОСОБА_36. від імені ОСОБА_35. на право керування та розпорядження вказаним автомобілем, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7, виданого 19.10.2007 року на автомобіль марки "БМВ-325 TDS" д.н.з. НОМЕР_5 1994 року випуску, кузов НОМЕР_2 - передати ОСОБА_36.

На вирок може бути подана апеляція до Апеляційного суду Волинської області протягом п’ятнадцяти діб з моменту його проголошення через Володимир-Волинський міський суд.

Головуючий:/підпис/

Згідно з оригіналом:

Суддя Володимир-Волинського

міського суду                                                                                        Я.Д.Артиш