Справа №2"а"-54 2007 рік

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2007 року                                                Коломийський міськрайонний суд

Івано-Франківської області

в складі:

головуючого-судді                 Кавацюк М.Ф.

секретаря                                 Гайової Г.Ф.

з участю позивача                  ОСОБА_1.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Коломиї справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А-0742 про стягнення заборгованості по грошовому забезпеченню,

встановив:

позивач підтримуючи позовні вимоги в судовому засіданні просить стягнути заборгованість по грошовому забезпеченню у сумі 3 115 грн. 58 коп.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився без поважних причин, хоча про день і час розгляду справ був повідомлений своєчасно у встановленому законом порядку, а тому справа слухається у його відсутності

Суд вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи вважає, що позов слід задовольнити, з наступних підстав.

Наказом командувача 14 авіаційного корпусу по особовому складу від 19 вересня 2003 року № 39 -ПМ позивача звільнено з військової служби в запас за пунктом 63, підпункт „в" (за станом здоров'я) Згідно наказу в/ч А 1501 від 22 листопада 2003 року № 83 ОСОБА_1. з 24 листопада 2003 року виключено із списків особового складу частини і направлено для зарахування на військовий облік у Коломийський ОМВК, Івано-Франківської області.

Відповідно до п. 1.2. Інструкції особам офіцерського складу, прапорщикам (мічманам), а також особам рядового, сержантського (старшинського) складу, які проходять військову службу, за контрактом, і які мають високі результати в службовій діяльності, виплачується щомісячна надбавка за безперервну військову службу у відсотках до грошового забезпечення залежно від стажу служби.

На момент введення надбавки, тобто станом на 01.05.2003 року позивач мав вислугу безперервної військової служби понад 25 років в календарному обчисленні, що підтверджується розрахунком вислуги років військовослужбовця на пенсію.

Таким чином, згідно з положеннями Указу Президента України, позивачу повинна була виплачуватись надбавка за безперервну службу у розмірі 90 % від грошового забезпечення. Разом з тим, протягом періоду з травня 2003 року по липень 2004 року надбавка виплачувалась в заниженому розмірі.

Отже, виплата ОСОБА_1. надбавки у розмірах, які фактично йому виплачувались суперечать як духу нормативно-правового акту Президента України, так і його букві, і відтак є неправомірною.

Відповідно до ст. 7 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року всі люди рівні перед законом і мають право без будь-якої різниці, на рівний захист перед законом.

Стаття 14-1 Європейської конвенція прав людини та основних свобод від 04 листопада 1950 року декларує свободу від дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного або соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або інших обставин при здійсненні прав і свобод.

Конституція України (ст. 24) гарантує громадянам рівні права і свободи та рівність перед законом, виключає можливість будь-яких привілеїв та ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовним або іншими ознаками тощо.

Разом з тим, військовослужбовцям структурних підрозділів центрального апарату Міністерства оборони України, генерального штабу Збройних Сил України та їх функціональних органів військового управління, які утримуються на окремих штатах, надбавка виплачувалась у максимальних розмірах, про що свідчить наказ Міністерства оборони України від 30.07.2004 року № 308.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 „Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя" суди, при розгляді конкретних справ, мають оцінювати зміст будь-якого закону чи іншого нормативно-правового акту з очки зору його відповідності Конституції і у всіх необхідних випадках застосувати її, як акт прямої дії. Разом з тим, суд може на підставі ст. 124 Конституції України визнати такими, що не відповідають Конституції -акти органів державної виконавчої влади: міністерств, відомств, місцевих державних адміністрацій. У такому разі, звернення до Конституційного суду, не вимагається. Судове рішення має ґрунтуватись на Конституції, а також чинному законодавстві, яке не суперечить їй.

Враховуючи, що Міністр Оборони України, в межах одного відомства - Збройних Сил України видав розпорядження та наказ № 308 від 30.07.2004 р. якими встановив військовослужбовцям неоднаковий розмір надбавки, то наведене свідчить, що ці акти обмежують права одних військовослужбовців і встановлюють переваги для інших, що є підставою для застосування Конституції України, яка має вищу юридичну силу.

Відповідно до ст. 2 ЗУ „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей" ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Разом з тим, виплата позивачу надбавки у розмірах, нижчих ніж це передбачено законодавством, є прямим обмеженням Іванюка у його майнових правах, які обумовлені статусом військовослужбовця.

Таким чином, як випливає із наведеного, виплата позивачу надбавки у занижених розмірах здійснювалась безпідставно.

В свою чергу це призвело до зменшення розміру грошового забезпечення, яке повинно було виплачуватись йому і як наслідок -утворенню заборгованості по відношенню до нього з боку військової частини А 0742 у розмірі 3115 грн. 58 коп.

На підставі ст. 7загальної декларації прав людини, ст. 14-1 Європейської конвенції прав людини та основних свобод, ст.ст. 1,3,6,8,19,22,24,55 Конституції України, ст. 2 ЗУ „Про соціальний та правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей", ст.ст. 15, 16 ЦК України, ст.ст. 17, 18, 104, 105 КАС України, п.1 Указу Президента України від 05.05.2003 року № 389/2003 та керуючись ст.ст. 161-163 КАС України суд, -

вирішив:

позов задовольнити.

Стягнути з військової частини А-0742 в користь ОСОБА_1 заборгованості по грошовому забезпеченню у сумі 3115 грн. 58 коп. та судові витрати, які останнім були сплачені в сумі 81 грн.

Постанова може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду через Коломийський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10-днів з дня проголошення постанови, а потім шляхом подачі апеляції протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.