УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗО серпня 2006 року. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

Головуючого: Римар Т.М.

суддів: Стадника О.Б., Татарчука В.Г.

з участю прокурора - Максимка Р.І.

скаржника ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі справу за апеляцією ОСОБА_1 на постанову Тернопільського міськрайонного суду від 14 червня 2006 року, -

встановила: Постановою старшого дільничного інспектора Тернопільського РВ УМВСУ в Тернопільській області від 4 травня 2006 року на підставі п. 2 ст. 6 КПК України відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за відсутністю у їх діях складу злочину, передбаченого ст. 296 КК України.

ОСОБА_1 не погодився з цим рішенням Тернопільського РВ УМВСУ в Тернопільській області і подав скаргу до суду.

Тернопільський міськрайонний суд 14 червня 2006 року відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_1 про скасування постанови старшого дільничного інспектора Тернопільського РВ УМВСУ визнавши, що органи дізнання повно перевірили заяви про вчинення злочину і відповідно до ст. 99 КПК України обґрунтовано прийняли рішення про відмову в порушенні кримінальної справи за ч. 4 ст. 296 КК україни.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначене судове рішення та постанову старшого дільничного інспектора Тернопільського РВ УМВСУ як незаконні і необгрунтовані. Стверджує, що 25 жовтня 2005 року на автодорозі між селами Скоморохи Тернопільського району та Остальці Теребовлянського району Тернопільської області у присутності інших осіб його гумовим кийком побив ОСОБА_4, спричинивши тілесні ушкодження, чим вчинив злісне хуліганство з застосуванням холодної зброї і проти нього повинна бути порушена кримінальна справа за ч. 4 ст. 296 КК України.

Справа № 11-288-2006 року                                        Головуючий у 1 інстанції Шульгач М.П..

доповідач Стадник О.Б.

Крім того, апелянт не погоджується з висновками судово-медичного обстеження про спричинення йому легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, мотивуючи тим, що після нанесених йому ударів до цього часу продовжує лікування. Судово-медичне дослідження проведено без його огляду та дослідження всіх медичних документів, а клопотання про проведення повторного судово-медичного дослідження у Республіканському центрі судово-медичних експертиз залишено без задоволення.

Заслухавши суддю доповідача, міркування прокурора, який просить залишити скаргу ОСОБА_1 без задоволення, скаржника ОСОБА_1, який свої вимоги, викладені в апеляційній скарзі підтримав і просить постанову суду скасувати, ознайомившись з матеріалами справи та доводами апеляції, колегія судців вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав:

Тернопільським міськрайонним судом при розгляді скарги ОСОБА_1 на постанову про відмову в порушенні кримінальної справи з Тернопільського РВ УМВСУ були витребувані і досліджені матеріали на підставі яких відмовлено у порушенні кримінальної справи.

Як свідчать надані Тернопільським РВ УМВСУ матеріали, за результатами перевірки заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_1, в яких вони порушували питання про притягнення один одного до кримінальної відповідальності всі наведені заявниками обставини про наявність ознак злочину були предметом перевірки органів міліції, а зібраним доказам дана належна оцінка.

З наданих ОСОБА_1 органам міліції письмових заяв та пояснень вбачається, що мотивом конфлікту між ним та ОСОБА_4 була дорожньо транспортна подія - зіткнення їх автомобілів і даний конфлікт хоч і відбувся у присутності інших осіб - пасажирів автомобіля "ВАЗ - 2101" та "Газель", проте був нетривалим, закінчився посяганням на його особу і не перейшов у мотив явної неповаги до суспільства, як про це вказує у апеляційній скарзі ОСОБА_1.

Постановою старшого дільничного інспектора Тернопільського РВ УМВСУ 4 травня 2006 року правомірно відмовлено в порушенні кримінальної справи на підставі ст. 6 п. 2 КПК України за відсутністю складу злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України та роз'яснено ОСОБА_1 про його право відповідно до ст. 27 КП К України звернутися в суд в порядку приватного звинувачення.

Під час проведення перевірки заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_4 5 січня 2006 року проведено судово - медичне дослідження, а 27 квітня 2006 року додаткове судово - медичне дослідження з висновків яких вбачається, що у ОСОБА_1 виявлено дві рани тім'яної ділянки, травма голови у вигляді струсу головного мозку, що відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, синець та осадження шкіри лівого стегна, лівої вушної раковини, садна лівого плеча і передпліччя, що відносяться до легких   тілесних   ушкоджень.    Тривале   перебування    ОСОБА_1    на амбулаторному лікуванні у листопаді-грудні 2005 року та січні-лютому 2006 року не прийнято до уваги при встановленні ступеня тяжкості заподіяних йому тілесних ушкоджень, оскільки у записах амбулаторної карти за вказані періоди лікарського спостереження будь-яких об'єктивних ознак черепно-мозкової травми не зазначено, а відображені лише астенно - вегетативні розлади, котрі є проявом індивідуальних особливостей організму. Висновки дослідження належно аргументовані з наукової точки зору, відповідають фактичним обставинам справи їх оцінка судом є правильною.

Доводи у апеляційній скарзі ОСОБА_1 про проявлену необ'єктивність місцевим судом при розгляді його скарги нічим не обгрунтовані.

Апеляційним судом не виявлено у справі істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону при розгляді скарги ОСОБА_1 на постанову Тернопільського РВ УМВСУ в Тернопільській області, які тягнули б за собою скасування судового рішення, про що порушено питання у апеляційній скарзі.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 356, 365, 366 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Тернопільського міськрайонного суду від 14 червня 2006 року без змін.