УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«ЗО» вересня 2006 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:
Головуючого - Римар Т.М.
Суддів - Стадника О.Б., Татарчука В.Г.
За участю засудженої ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі кримінальну справу за апеляцією засудженої ОСОБА_1 на вирок Збаразького районного суду від «15» червня 2006 року,-
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком
ОСОБА_1
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2, жительку ІНФОРМАЦІЯ_3, українку, гр-ку України, непрацюючу, раніше не судиму
засуджено до 60 годин громадських робіт.
Частково задоволено цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 і постановлено стягнути в її користь з засудженої ОСОБА_1 2000грн. на відшкодування моральної шкоди.
За вироком суду ОСОБА_1 визнана винною та засуджена за те, що приблизно о 12 год. 5 жовтня 2005 року на межі розташованого в с.Старий Вишівець Збаразького району Тернопільської області її господарства та господарства ОСОБА_2, з якою вона перебуває в неприязних відносинах, під час сварки умисно нанесла останній декілька ударів лопатою по різних частинах тіла та один удар каменем, спричинивши умисні легкі тілесні ушкодження.
Справа № 11 - 283 Головуючий у І інстанції Ткаченко О.М.
Категорія ч.1 ст. 125 КК України Доповідач Римар Т.М.
В апеляції засуджена ОСОБА_1 просить вирок щодо неї скасувати, а справу, виходячи із змісту апеляції, провадженням закрити, посилаючись на те, що вона ОСОБА_2 не била, навпаки остання під час сварки, яка виникла між ними, намагалась вдарити її палицею, коли ж вона перехопила палицю і тримала, ОСОБА_2 намагалась вирвати палицю з її рук, вона відпустила палицю і ОСОБА_2 упала на бетонну підмурівку та камінці, від чого і отримала тілесні ушкодження, щодо свідка ОСОБА_3 стверджує, що вона була відсутня на подвір»ї і нічого не бачила, є племінницею потерпілої, а отже особою зацікавленою, зазначає, що саме цей свідок, а не потерпіла оформила та підписала скаргу в суд, вказує, що у вироку не зазначено чому суд взяв до уваги покази потерпілої і не прийняв до уваги її покази.
В доповненнях до апеляції засуджена ОСОБА_1 просить в разі, якщо суд апеляційної інстанції не знайде підстав для скасування вироку щодо неї, змінити його в частині вирішення цивільного позову, а саме - змінити розмір стягнення на відшкодування моральної шкоди в користь потерпілої ОСОБА_2, при цьому посилається на те, що вона не працює, має на утриманні двох неповнолітніх дітей 8 і 9 років, чоловік їй грошей не висилає, а тому вона не має з чого сплачувати таку велику суму. Крім того, просить врахувати, що ОСОБА_2 сама провокує конфлікті ситуації.
Заслухавши суддю - доповідача, засуджену ОСОБА_1, яка підтримала апеляцію та викладені в ній доводи, а також доводи, викладені в доповненні до апеляції, розглянувши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції з доповненнями до неї, колегія суддів вважає, що дана апеляція підлягає частковому задоволенню, а вирок зміні в частині вирішення цивільного позову потерпілої ОСОБА_2, а в решті його слід залишити без змін.
Висновок суду 1-ї інстанції про доведеність винності ОСОБА_1 в умисному спричиненні легких тілесних ушкоджень ОСОБА_2 обґрунтований, а доводи засудженої в заперечення своєї вини спростовані зібраними в судовому засіданні доказами, які наведено у вироку, і є правильним.
Так, показання ОСОБА_2 про те, що ОСОБА_1 наносила їй удари лопатою та один удар каменем і умисно заподіяла легкі тілесні ушкодження підтверджені іншими об»єктивними доказами: показаннями свідків, висновком судово-медичної експертизи, якими спростовано твердження засудженої про те, що вона ОСОБА_2 не била, а ці ушкодження потерпіла отримала в результаті самостійного падіння на бетонну підмурівку та каміння.
З показань свідка ОСОБА_3 вбачається, що 5.10.2005 року близько 12 год., почувши крик ОСОБА_2, вона вибігла на подвір»я і побачила, що ОСОБА_2 лежить на землі, а ОСОБА_1 стоїть з занесеною над нею лопатою. Коли ОСОБА_2 підвелась, ОСОБА_1 кинула камінцем їй в ногу.
Щодо твердження засудженої в апеляції про те, що свідок ОСОБА_3 є племінницею потерпілої, а отже особою зацікавленою, то як вбачається з вироку аналогічні доводи ОСОБА_1 суд І інстанції підставно оцінив критично і обгрунтовано зробив висновок про те, що сам по собі факт, що потерпіла і свідок є родиною, не є підставою для сумнівів у правдивості показів цього свідка, оскільки достовірність даних показів підтверджена іншими об»єктивними доказами.
Так, з показань свідка ОСОБА_4 видно, що він, як медпрацівник, в один із перших днів жовтня 2005 року надавав ОСОБА_2 першу медичну допомогу і під час огляду виявив на її тілі сліди побоїв. ОСОБА_2 при цьому повідомила, що її побила ОСОБА_1.
Згідно висновку судово-медичної експертизи у ОСОБА_2 виявлено легкі тілесні ушкодження, утворення яких за умов побиття, а саме нанесення їй ударів лопатою не виключається, в той же час наявні у потерпілої тілесні ушкодження в їх сукупності не властиві для таких, що виникають при падінні з висоти власного росту (а.с.64-65)
З урахуванням наведених доказів твердження засудженої про те, що ОСОБА_2 вона не била, а тілесні ушкодження остання отримала в результаті самостійного падіння з висоти власного росту на бетонну підмурівку та каміння, є необгрунтованими і суд 1-ї інстанції підставно не взяв їх до уваги.
Безпідставним є твердження в апеляції про те, що не потерпіла ОСОБА_2, а свідок ОСОБА_3 підписала подану в суд скаргу про її обвинувачення, оскільки в судовому засіданні ОСОБА_2 пояснила, що дана скарга оформлена адвокатом, а підписана нею, а не ОСОБА_3, про що є відповідний запис в протоколі судового засідання (а.с.57).
Зібраним доказам суд дав правильну оцінку, вірно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.
Покарання ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст.ст.50,65 КК України.
Підстав для скасування вироку, як про це порушується питання засудженою в апеляції колегія суддів не вбачає.
Разом з тим, колегія суддів вважає, що апеляційні вимоги засудженої в доповненнях до апеляції про зменшення розміру відшкодування моральної шкоди в користь потерпілої слід задовольнити, вирок в частині вирішення цивільного позову - змінити.
Вирішуючи заявлений потерпілою ОСОБА_2 цивільний позов про відшкодування моральної шкоди суд І інстанції не врахував в повній мірі характер тілесних ушкоджень, а саме те, що спричинені їй тілесні ушкодження є легкі ( у вигляді декількох синців), негативних наслідків для здоров»я потерпілої та негативних змін в її житті вони не викликали, а тому визначена судом сума на відшкодування моральної шкоди потерпілій є завищеною, не відповідає фактично понесеним нею душевним переживанням та фізичним стражданням.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів,-
Ухвалила:
Апеляцію засудженої ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Збаразького районного суду від 15 червня 2006 року щодо ОСОБА_1 в частині вирішення цивільного позову змінити - зменшити розмір відшкодування моральної шкоди в користь потерпілої ОСОБА_2 до 1000 (однієї тисячі) гривень, в решті цей вирок залишити без змін.