ПОСТАНОВА              

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2011 року                                                                                                            Справа № 2-а-649/11

  Суддя Зарічненського районного суду Рівненської області Зейкан Н.М., розглянувши в порядку  скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області про зобов’язання вчинити певні дії та відшкодування збитків, -    

                                                                      в с т а н о в и в :

До Заріченського районного суду звернулась ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області (далі - УПФ) з вимогами зобов’язати УПФ здійснити перерахунок їй державної пенсії та виплатити її за період, що дорівнює останнім шести місяцям, які передують дню звернення до суду із цим позовом, як особі віднесеній до категорії 1, інваліду ІІ групи інвалідності, пов’язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи, згідно зі ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ (далі –Закон України №796-ХІІ) у розмірі  вісьми мінімальних пенсій за віком.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач порушує її право на отримання державної пенсії у повному розмірі як інваліда ІІ групи інвалідності пов’язаної з Чорнобильською катастрофою та потерпілого 1 категорії, відповідно до ст. 54 Закону України №796-ХІІ.

Від відповідача надійшли заперечення на позов, у яких просить відмовити у позовних вимогах    ОСОБА_1 повністю у зв’язку з безпідставністю.

Заперечення обґрунтовує тим, що виплата пенсій згідно ст.54 Закону № 796 –ХІІ не врегульована законодавчо, оскільки не визначено нормативно з якого розміру слід обчислювати даний вид пенсії. Відповідач вказує на неможливість застосувати для визначення нижчої межі пенсії, передбаченої ст.54 Закону № 796 –ХІІ, той мінімальний розмір пенсії за віком, що визначений ст. 28 ч.1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV (далі - Закон України №1058-ІV), так як цей розмір застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.    

Суд, дослідивши позовну заяву, заперечення на позов та оцінивши інші докази у справі приходить до висновку про необхідність задоволення позову з наступних підстав.

З копії посвідчення НОМЕР_1 вбачається, що дійсно  ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1. Відповідно до витягу із акту огляду Рівненської спеціалізованої онкорадіологічної МСЕК РВН №163343 позивач з 02.06.09 року є інвалідом другої групи інвалідності. Причиною інвалідності є захворювання пов’язане з наслідками  Чорнобильської катастрофи. Групу інвалідності встановлено до 01 липня 2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи позивачу  з 02.06.2009 року призначено пенсію по інвалідності ІІ групи в розмірі фактичних збитків відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ст.54 ч.1 Закону України № 796 –ХІІ пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Частиною 4 цієї ж статті Закону визначено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІ групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008р. та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007р. передбачена інша редакція частини 4 статті 54 Закону № 796 –ХІІ -  частину 3 і 4 ст.54 замінено чотирма частинами іншого змісту. У цій редакції ст.54 ч.3 (від 28.12.07р.) визначено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок із Чорнобильської катастрофою, не можуть бути нижчими для інвалідів щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою  – по ІІ групі інвалідності – 120 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Положення пункту 28 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008року та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.07р. визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) згідно рішення Конституційного Суду України  від 22.05.08р. №10-рп/2008. Згідно п. 6 резолютивної частини вказаного рішення,  рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.

Це значить, що  з 22.05.2008 року діють норми ст. 54 Закону № 796 –ХІІ в редакції, що була чинною в період  до внесення змін  підпунктом 15 п. 28 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.07 р. (що визнані неконституційними).    

Відповідно до вимог ст.54 Закону № 796 –ХІІ порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання і пенсії у зв’язку із втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМ України від 16 липня 2008р. №654  встановлено фіксований розмір  мінімальної межі пенсії для інших інвалідів щодо яких встановлений причинний зв’язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою. Однак, вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом. Відповідно до  ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі виникнення колізії між підзаконним нормативно-правовим актом та законом, застосуванню підлягають положення закону. Так як, розмір пенсії позивачу, що визначений за нормами постанови КМ України від 16 липня 2008р. №654 не відповідає нормі ст.54 ч.4  Закону № 796 –ХІІ, тому необхідно задовольнити позов про перерахунок пенсії позивачу відповідно до вимог статті 54 Закону України № 796 –ХІІ.      

Суд визнає безпідставними заперечення представника відповідача в частині неможливості застосування розміру мінімальної пенсії за віком, що визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Не визначається такого розміру і нормами спеціального Закону № 796 –ХІІ. Тому, на думку суду, є підстави для застосування загальної норми ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно якої мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому, положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»про те, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не слід брати до уваги, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем права на підвищення пенсії відповідно до закону. Суд також приймає до уваги, що за змістом ст.2 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується в тому числі для встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком.

Тобто, з вищезазначеного випливає, що прожитковий мінімум є базою для розрахунку  мінімальної пенсії за віком, інших соціальних виплат. Статтею 46 Конституції України гарантується, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.    

Наведене дає суду підстави при вирішенні даного спору застосувати у розумінні ст. 54 Закону № 796 –ХІІ мінімальний розмір пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Отже, величиною мінімальної пенсії за віком,  від якої має бути фактично обраховано нижчу межу пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, є встановлений законом прожитковий мінімум.

Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи із зазначеного принципу покладення обов’язку доказування, відповідач не довів правомірність його дій.

Оскільки при розгляді справи було встановлено, що відповідач нараховує та виплачує пенсію позивачу всупереч вимогам ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ, тому дії відповідача у відмові в проведенні перерахунку та виплаті пенсії є протиправними, а тому відповідача слід зобов’язати провести нарахування та виплату позивачу державної пенсії  відповідно до вимог вищевказаного Закону за період з 21.09.2010 року по 21.03.2011 року  з врахуванням вже проведених виплат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 71, 138, 160-163, 167, 183-2 КАС України, ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» суддя,-

 П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1  задовольнити.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області  здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 та виплатити її за період з 21 вересня 2010 року по 21 березня 2011 року з урахуванням виплачених сум, як інваліду другої групи інвалідності, пов’язаною з Чорнобильською катастрофою в розмірі вісьми мінімальних пенсій за віком, відповідно до положень ст.54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку, що мінімальна пенсія за віком визначається на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Постанова суду набирає законної  сили  після  закінчення  строку  апеляційного оскарження.

Апеляційна  скарга  подається  до  Житомирського апеляційного адміністративного суду через Зарічненський районний суд Рівненської області, який ухвалив оскаржуване  судове  рішення.

Копія  апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду  подається протягом  десяти  днів  з  дня  її проголошення.

Суддя: