ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 175/4710//16-ц

провадження № 61-9681 св 24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В.,

Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування», правонаступником якого є приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 червня 2024 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Демченко Е. Л., Макарова М. О.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2016 року публічне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі - ПАТ «СК «АХА Страхування»), правонаступником якого є приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» (далі -

ПрАТ «Страхова компанія «АРКС»), звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про стягнення страхового відшкодування.

Позовна заява мотивована тим, що між ПАТ «СК «АХА Страхування»

та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту від 07 жовтня 2014 року № 5527а4ан/шев, за умовами якого страховик взяв на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля «Хундай Елантра», номерний знак НОМЕР_1 , його окремих частин чи додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

20 грудня 2014 року приблизно о 15 год 30 хв на Центральному мосту з боку

вул. Коцюбинської у напрямку просп. імені газети «Правда» у м. Дніпрі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «БМВ Х5», номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , та належного ОСОБА_2 автомобіля «Хундай Елантра», номерний знак НОМЕР_1 , яким керував

ОСОБА_3 .

Унаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований ПАТ «СК «АХА Страхування» транспортний засіб «Хундай Елантра», номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується розширеною довідкою Державної автомобільної інспекції про обставини дорожньо-транспортної пригоди, актом огляду пошкодженого транспортного засобу від 16 січня 2015 року.

Вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня

2015 року у справі № 200/4659/15-к ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України та призначено йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 4 000 грн без позбавлення права керувати транспортними засобами.

ПАТ «СК «АХА Страхування» відшкодувало ОСОБА_2 витрати на ремонт автомобіля в сумі 214 867,26 грн.

05 червня 2015 року страховиком була направлено відповідачу лист-претензію

№ ЛВ8476, в якому вказано, що до страховика перейшло право зворотної вимоги (регресу) до ОСОБА_1 , як до особи, відповідальної за відшкодування заподіяних збитків у загальному розмірі 222 277,26 грн. Проте відповідач у добровільному порядку такі вимоги страховика не виконав, грошові кошти не повернув.

З врахуванням викладеного ПАТ «СК «АХА Страхування» просило суд стягнути

з ОСОБА_1 на користь страховика суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 222 277,26 грн.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області

від 20 листопада 2023 року у складі судді Реброва С. О. позов

ПАТ «СК «АХА Страхування», правонаступником якого є ПрАТ «Страхова компанія «АРКС», залишено без задоволення.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачем у добровільному порядку було відшкодовано майнову шкоду ОСОБА_3 , який перебував у шлюбних відносинах з власником пошкодженого авто - ОСОБА_2 . Тобто страховик мав з`ясувати саме з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 питання щодо повернення відповідних грошових коштів.

Страховик просив стягнути з відповідача 222 277,26 грн, тобто суму, сплачену у рахунок страхового відшкодування. Разом з цим, відповідно до квитанції банку ОСОБА_2 перераховано 213 792,92 грн, а згідно зі страховим актом

від 16 лютого 2015 року зазначено суму до виплат - 214 867,26 грн. Отже, позивачем не здійснено розрахунок завданої шкоди з урахуванням пошкоджень автомобіля «Хундай Елантра», номерний знак НОМЕР_1 . Страховик звернувся з вимогою про стягнення з відповідача повної вартості транспортного засобу, проте автомобіль у пошкодженому стані залишено у страховика. Вартість пошкодженого автомобіля значно завищена. Відповідача не було повідомлено про проведення огляду автомобіля, чим порушено його права.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 червня 2024 року апеляційну скаргу ПАТ «СК «АХА Страхування», правонаступником якого є ПрАТ «Страхова компанія «АРКС», задоволено частково. Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20 листопада 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення. Позов ПАТ «СК «АХА Страхування», правонаступником якого

є ПрАТ «Страхова компанія «АРКС», задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Страхова компанія «АРКС»суму сплаченого страхового відшкодування у розмірі 214 867,26 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Страхова компанія «АРКС»судовий збір у розмірі 8 057,83 грн.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що станом на момент настання страхового випадку сума несплачених страхових платежів становила 7 410 грн, а тому при виплаті суми страхового відшкодування була вирахувана і фактично страхувальнику сплачено суму страхового відшкодування у розмірі 214 867,26 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 17 лютого

2015 року № 157783. Отже, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що страховиком не доведено розмір страхового відшкодування.

З наданих розписок вбачається, що передані відповідачем ОСОБА_3 грошові кошти не були направлені на відшкодування витрат за пошкодження транспортного засобу. Натомість, згідно з розписками відповідачем передані ОСОБА_3 грошові кошти на відшкодування витрат, пов`язаних із лікуванням, на відшкодування завданої ОСОБА_3 майнової, фізичної та моральної шкоди.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 липня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 175/4710//16-ц

з Дніпровського районного суду Дніпропетровської області. Підставою відкриття касаційного провадження зазначено пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

У липні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 вересня 2024 року справу за зазначеним позовом призначено до розгляду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом помилково враховано звіт про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 18 січня 2015 року № 18/01/15, оскільки його складено з порушенням закону, у тому числі завищена вартість автомобіля, при визначенні вартості деталей автомобіля не зазначено джерело походження таких цін.

Апеляційний суд не звернув уваги на те, що не спростовано розписки про відшкодування шкоди, відповідно до яких відповідач сплатив потерпілим за пошкоджений автомобіль.

Позивач безпідставно посилався на положення статті 1191 ЦК України, суд апеляційної інстанції помилково не розмежував правовідносини визначивши їх,

як регрес, а не суброгації. Вказані обставини призвели до помилкових висновків щодо правомірності відшкодування відповідачем страховику майнової шкоди саме у порядку регресу.

Посилався на відповідні постанови Верховного Суду.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

07 жовтня 2014 року між ПАТ «СК «АХА Страхування» та ОСОБА_2 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 5527а4ан/шев, за умовами якого страховик взяв на себе зобов`язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля «Хундай Елантра», номерний

знак НОМЕР_1 , його окремих частин чи додаткового обладнання внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

20 грудня 2014 року приблизно о 15 год 30 хв на Центральному мосту з боку

вул. Коцюбинської у напрямку просп. імені газети «Правда» у м. Дніпрі сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «БМВ Х5», номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 та належного ОСОБА_2 автомобіля «Хундай Елантра», номерний знак НОМЕР_1 , яким керував

ОСОБА_3 .

Унаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований ПАТ «СК «АХА Страхування» транспортний засіб «Хундай Елантра», номерний знак НОМЕР_1 , що підтверджується розширеною довідкою Державної автомобільної інспекції про обставини дорожньо-транспортної пригоди, актом огляду пошкодженого транспортного засобу від 16 січня 2015 року.

Згідно зі звітом про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 18 січня 2015 року № 18/01/15 ринкова вартість колісного транспортного засобу складала 320 223,43 грн, вартість відновлювального ремонту складала 389 215,49 грн.

Вироком Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня

2015 року у справі № 200/4659/15-к ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України та призначено йому покарання у вигляді штрафу в розмірі чотирьох тисяч гривень без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Судом при розгляді справи № 200/4659/15-к встановлено вину ОСОБА_1

у вчиненні злочину, суд кваліфікував його дії за частиною першою статті 286 КК України, оскільки він, як особа яка керувала транспортним засобом, вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, що спричинили потерпілому

тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

ПАТ «СК «АХА Страхування» на підставі страхового акту від 16 лютого 2015 року

№ 1.003.14.01397/VESKO3597, розрахунку страхового відшкодування від 03 лютого 2015 року справа N1.003.14.01397, заяви страхувальника, щодо напрямку виплати суми страхового відшкодування від 09 лютого 2015 року, згідно з платіжним дорученням від 17 лютого 2015 року № 157783 на картковий рахунок ОСОБА_2 , була сплачена сума страхового відшкодування в розмір 214 867,26 грн.

05 червня 2015 року страховиком було направлено відповідачу лист-претензію

№ ЛВ8476, в якому вказано, що до страховика перейшло право зворотної вимоги (регресу) до ОСОБА_1 , як до особи, відповідальної за відшкодування заподіяних збитків у загальному розмірі 222 277, 26 грн.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана постанова апеляційного суду підлягає зміні щодо мотивів часткового задоволення позову ПАТ «СК «АХА Страхування», правонаступником якого є ПрАТ«Страхова компанія «АРКС».

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних

або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша та друга статті 5 ЦПК України).

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).

У частинах першій та третій статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 ЦК України).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником

і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (стаття 16 Закону України «Про страхування»).

Тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

У статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Майнова шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

У статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно із статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України).

У разі наявності юридичних фактів, передбачених статтею 993 ЦК України, відбувається перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача)

до страховика (суброгація). Нового зобов`язання із відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: від потерпілого (страхувальника) переходить страховику право вимоги до особи, відповідальної за завдання шкоди. Страховик внаслідок виконання обов`язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває права кредитора в частині фактичних витрат. При цьому деліктне зобов`язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов`язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик. Вживання терміну «перехід» означає, що право вимоги існувало раніше та продовжує існувати, але переходить від однієї особи до іншої, відповідно - від потерпілої особи у деліктному зобов`язанні до страховика.

Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Подібні за змістом правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц

(провадження № 14-176 цс 18).

Ураховуючи викладене, під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди.

Натомість регрес - це право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв`язку з чим виникло нове правовідношення, пов`язане саме з регресною вимогою.

Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування». Право регресу регулюється частиною першою статті 1191 ЦК України.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, апеляційний суд у порушення вищевказаних вимог закону не звернув уваги на те, що відповідно до статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до ПАТ «СК «АХА Страхування», правонаступником якого є ПрАТ «Страхова компанія «АРКС», після виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних витрат перейшло право вимоги до особи, відповідальної за шкоду.

Ураховуючи викладене, вимога ПАТ «СК «АХА Страхування», правонаступником якого є ПрАТ «Страхова компанія «АРКС», до відповідача, як завдавача шкоди,

не є регресною, правовідносини, що виникли між сторонами у зв`язку з виплатою страховиком на користь потерпілого страхового відшкодування, засновані на суброгації, тобто переході до позивача права вимоги потерпілої особи у деліктному зобов`язанні.

Отже, апеляційним судом помилково визначено правову природу права вимоги позивача, як регресну, оскільки стягненню з відповідача підлягає шкода у порядку суброгації у розмірі 214 867,26 грн.

Фактично апеляційний суд по суті правильно вирішив спір та вірно частково задовольнив позов страховика, проте дійшов помилкового висновку щодо мотивів такого частково задоволення.

Доводи касаційної скарги про те, що апеляційним судом помилково враховано звіт про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу від 18 січня 2015 року № 18/01/15, на увагу не заслуговують, оскільки такий звіт відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано, що відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України є його процесуальним обов`язком. Інших належних та допустимих доказів щодо вартості матеріального збитку відповідачем не надано, клопотання про проведення експертизи ним не заявлялося.

Посилання касаційної скарги на те, що не спростовано розписки про відшкодування шкоди, відповідно до яких відповідач сплатив ОСОБА_3 за пошкоджений автомобіль, є безпідставними, оскільки апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що згідно з розписками відповідачем передані

ОСОБА_3 грошові кошти на відшкодування витрат, пов`язаних з лікуванням, на відшкодування спричиненої ОСОБА_3 майнової, фізичної та моральної шкоди. Разом з тим власником пошкодженого автомобіля «Хундай Елантра», номерний знак НОМЕР_1 , є ОСОБА_2 , з якою ПАТ «СК «АХА Страхування» укладено договір добровільного страхування наземного транспорту від 07 жовтня 2014 року № 5527а4ан/шев.

Оскільки у позовній заяві ПАТ «СК «АХА Страхування», правонаступником якого є ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» просило стягнути з ОСОБА_1 грошові кошти, посилаючись, зокрема і на статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» й ураховуючи те, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, і визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору і самостійне застосування судом для ухвалення рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту, тому Верховний Суд дійшов висновку про необхідність зміни оскаржуваної постанови апеляційного суду щодо її мотивів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц

(провадження № 14-176 цс 18)).

Відповідно до частини четвертої статті 412 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 червня 2024 року змінити, виклавши мотивувальну частину у редакції цієї постанови.

В іншій частині постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 червня

2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець