1-36/11

В И Р О К

іменем України

17 лютого 2011 року Мостиський районний суд Львівської області в особі:

головуючого судді -Борисенко В. В.,

при секретарі -Мриц Н.І.,

з участю прокурора Медвідь М.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Мостиська справу про обвинувачення

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1,     

уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, гр. України,

з середньою спеціальною освітою, розлученого,

непрацюючого,  військовозобов’язаного, раніше несудимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК України,

В С Т А Н О В И В:

28.01.2011 року  біля 18.00 год. ОСОБА_4, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння в АДРЕСА_1, умисно, з хуліганських спонукань та мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи існуючі загальноприйняті правила та норми поведінки, безпричинно почав чіплятися до потерпілого ОСОБА_5, виражався в його адресу нецензурними словами, на зауваження припинити протиправну поведінку не реагував, а вчинив шарпанину та бійку, під час якої порвав светр ОСОБА_5, наніс йому легкі тілесні ушкодження та пошкодив його автомобіль, завдавши матеріальних збитків на суму 490 грн..  

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину визнав повністю та пояснив, що 28.01.2011р. біля 17.00 год. він знаходився поблизу магазину ПП «Партнер-Вишня» в с. Черневе Мостиського району, де розпивав вино із своїми знайомими. Коли залишився сам біля магазину, туди під’їхав автомобіль, з якого вийшов молодий хлопець. Знав його лише з вигляду та йому відомо, що цей хлопець з АДРЕСА_2. Наблизився до цього хлопця і запитав, чи не знає він, де знаходиться його знайомий на ім’я ОСОБА_1, який є родичем цього хлопця. Однак хлопець йому не відповів і пішов в магазин. Це обурило його і коли ОСОБА_5 вийшов з магазину, він запитав у нього, чому той «так буро ходить». Між ними зав’язалася словесна суперечка, в ході якої він підійшов до ОСОБА_5, який вже сидів в автомобілі та хотів їхати, наніс йому один удар ногою по дверях транспортного засобу. ОСОБА_5 зробив йому зауваження, на що він схопив його за одяг, потягнув на себе, а потім відштовхнув, внаслідок чого ОСОБА_5 впав на землю. Після цього потерпілий відштовхнув його від себе, а підсудний підняв камінь та хотів настрашити ОСОБА_5, проте втрутилася продавець ОСОБА_6 і почала робити йому зауваження, а тому він камінь викинув на землю. Під час вказаного конфлікту виражався нецензурними словами в адресу ОСОБА_5. Щиро кається в вчиненому.

Потерпілий ОСОБА_5 в судове засідання не з’явився, проте подав письмову заяву, в якій просить справу слухати у його відсутності і взяти до уваги покази, дані ним на досудовому слідстві.

Суд вважає недоцільним досліджувати докази щодо встановлення фактичних обставин справи, оскільки учасники судового засідання їх не оспорюють.

Аналізуючи зібрані по справі докази і оцінюючи їх в сукупності, суд знаходить винність підсудного доведеною повністю. Вважає, що його дії вірно кваліфіковано за ч.1 ст.296 КК України, оскільки він вчинив грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства (хуліганство), що супроводжувалося особливою зухвалістю (застосування до потерпілого насильства з заподіянням їм тілесних ушкоджень), та винятковим цинізмом (демонстративною зневагою ОСОБА_4 до загальноприйнятих норм моралі, продовженням хуліганських дій після вимог потерпілого припинити їх).

При призначенні покарання підсудному суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом’якшують покарання підсудному, є щире каяття  та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, що обтяжує покарання підсудному, є вчинення ним злочину в стані алкогольного сп’яніння.

Враховується також, що підсудний вчинив злочин невеликої тяжкості, негативно характеризується за місцем свого проживання.

Приймаючи до уваги наведені обставини в сукупності, суд приходить до висновку, що виправлення підсудного можливе шляхом застосування до нього покарання у вигляді обмеження волі, але без відбування такого, надавши випробувальний термін.

Керуючись ст.ст. 323, 324 КК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

Визнати винним та засудити ОСОБА_4 за ч.1 ст.296 КК України на 2 (два) роки обмеження волі.

Згідно з ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, надавши іспитовий строк в 1 (один) рік.  

Покласти обов’язок на ОСОБА_4 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, куди періодично з’являтись для реєстрації та повідомляти про зміну свого місця проживання і праці.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу ОСОБА_4 залишити попередню – підписку про невиїзд з постійного місця проживання

На вирок протягом 15-ти діб з дня його проголошення може бути подана апеляція до апеляційного суду Львівської області через Мостиський районний суд.

СуддяБорисенко В. В