Справа № 2-а-371/11

П О С Т А Н О В А

Іменем України

10 березня 2011 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

головуючого судді - Мороз В.П.

при секретарі          - Соболєвої Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську справу за адміністративним  позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, Управління праці та соціального захисту населення Індустріального району м. Дніпропетровська, Центр по нарахуванню і виплати допомог та здійсненню контролю за правильністю призначення та виплати пенсій цільових і грошових допомог про бездіяльність відповідача та виплати допомог та здійсненню контролю за правильністю призначення та виплати пенсій цільових і грошових допомог щодо перерахунку та виплати недоотриманої пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, -

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська, Управління праці та соціального захисту населення Індустріального району м. Дніпропетровська, Центр по нарахуванню і виплати допомог та здійсненню контролю за правильністю призначення та виплати пенсій цільових і грошових допомог про бездіяльність відповідача та виплати допомог та здійсненню контролю за правильністю призначення та виплати пенсій цільових і грошових допомог щодо перерахунку та виплати недоотриманої пенсії особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що останній є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом 2 групи і перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська. Однак після звернення до відповідача з вимогою про перерахунок та нарахування пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», останньому було відмовлено.

На підставі викладеного, просив суд: визнати його право на отримання пенсії виходячи із розміру, встановленого ч. 1 ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи»; визнати дії відповідача протиправними; зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська здійснити перерахунок та виплату пенсії з розрахунку не менше 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоди, заподіяну здоров’ю, яка повинна становити 75% від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з моменту, коли позивач пішов на пенсію по момент винесення рішення з урахуванням проведених виплат; зобов’язати  Управління Пенсійного фонду України в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська призначити позивачу, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії основну пенсію не менше 8 мінімальних встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та додаткової пенсії за шкоди, заподіяну здоров’ю, яка повинна становити 75% від мінімальної пенсії за віком встановленої ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та згідно ст. 54 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” та виплачувати щомісячно в подальшому; зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Індустріального району м. Дніпропетровська провести перерахунок згідно ст. 48 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат з моменту виникнення у позивача права на щорічну допомогу на оздоровлення; зобов’язати Центр по нарахуванню і виплати допомог та здійсненню контролю за правильністю призначення та виплати пенсій цільових і грошових допомог виплатити щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат з моменту виникнення права на щорічну допомогу на оздоровлення; зобов’язати відповідача –2 та відповідача –3 призначити позивачу, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії щорічну допомогу на оздоровлення згідно вимог ст. 48 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, стягнути кошти. Затрачені на правову допомогу в розмірі 500,00 грн.

Позивач та його адвокат у судовому засіданні позов підтримали на його задоволенні наполягали.

Представник Управління Пенсійного фонду України в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, суду надала свої заперечення проти позову.

Представник Управління праці та соціального захисту населення Індустріального району м. Дніпропетровська у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала, суду надала свої заперечення проти позову.

Представник Центру по нарахуванню і виплати допомог та здійсненню контролю за правильністю призначення та виплати пенсій цільових і грошових допомог у судове засідання не з’явився, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, суду надав заперечення проти позову.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.  

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом 2 групи і перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська.

Позивач звертався до Управління пенсійного фонду України в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська із заявою про проведення перерахунку пенсії і нарахування її відповідно до вимог ст.ст. 49, 50, 53, 54 Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ”, однак в перерахунку пенсії позивачу було відмовлено.

Позивач звертався до Управління праці та соціального захисту населення Індустріального району м. Дніпропетровська із заявою про виплату на оздоровлення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, однак в перерахунку пенсії позивачу було відмовлено.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначенні Законом України   «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки відповідно до ст. 50 Конституція України кожен має право на безпечне життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.   

Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до вказаної категорії 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаної категорії у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.   

Нормами ст.ст. 53, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку з втратою годувальника.   

Частина 3 статті 54 та стаття 50 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»встановлюються нижчі розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, а також розміри щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відсотковому співвідношенні до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.   

Враховуючи вищевикладене, суд при розгляді і вирішенні даного спору застосовує норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в редакції, які були чинними до внесення змін від 28 грудня 2007 року.   

Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам 2 групи –75 відсотків мінімальної пенсії за віком, інвалідам 3 групи –50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.   

Нормами ст.ст. 53, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визначені підстави та умови призначення державної пенсії особам, віднесеним до категорії 1 та у зв’язку з втратою годувальника. Зазначені норми розповсюджуються на позивача як віднесеної до категорії 1.  

Відповідно до ст. 53 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, та щомісячна компенсація сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської  катастрофи  виплачуються  повністю  незалежно  від заробітку, пенсії чи іншого доходу.          

Частина 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим по 2 групі інвалідності –8 мінімальних пенсій за віком, по 3 групі інвалідності –6 мінімальних пенсій за віком, ураховуючи, що розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється на рівні прожиткового мінімуму.   

Суд зазначає, що даною нормою для даної категорії нижній розмір державної пенсій. Таким чином, якщо нормами статті 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачений максимальний розмір, то частиною 4 статті 54, ст. 53  даного Закону нижчій розмір державної пенсії для інвалідів, віднесених до першої категорії, та у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.     

Частина 3 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(із змінами, внесеними згідно із Законом №3108-4 від 17 листопада 2005 року) визначає, що обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання (у спірних відносинах має місце захворювання) внаслідок чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження проводиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», у якому призначення пенсії по інвалідності визначено розділом 4 (статті 30-35 Закону).   

Частиною 1 статті 33 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»визначені розміри пенсії по інвалідності залежно від групи інвалідності. Частина друга вищенаведеної статті визначає, що за наявності у працюючих інвалідів 2 і 3 груп чоловіків –25, а у жінок –20 років страхового стажу – за їх вибором пенсія по інвалідності призначається у розмірі пенсії за віком, обчисленої за нормами Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».   

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначення згідно з цим Законом, з огляду на те, що зазначена стаття частиною 3 доповнена Законом України № 2505 від 25 березня 2005 року (набрав чинності з 31 березня 2005 року), тоді як частина 3 статті 54 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»змінена Законом України від 17 листопада 2005 року № 3108-15 (набрав чинності з 13 грудня 2005 року).   

Не урахування відповідачем зазначених змін стало однією з причини хибного висновку щодо неможливості застосування стосовно позивача норм статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування»в частині визнання мінімального розміру пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму.   

Враховуючи, що порядок обчислення мінімальної пенсії за віком встановлений лише нормами Закону України № 1058, суд вважає за необхідне також застосувати аналогію закону, закріплену статтею 9 КАС України, відповідно до якої у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини.   

Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституція України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державною даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституція України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.   

Суд, з огляду на частину 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України, якою принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини зазначає, що не надання правової оцінки судом першої інстанції доводам позивачів, не вчинення жодної спроби проаналізувати всі підстави позову з точки зору обґрунтування вимог певними правовими нормами, свідчать про порушення судом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, про що було зазначено у рішенні суду по справі «Проніна проти України».   

Крім того, за приписами ст. 22 Конституція України Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.             Статтею 8 Конституція України визначено, що в Україні визначається і діє принцип верховенства права. Конституція України є нормами прямої дії.   

Відмова в перерахунку пенсії Управлінням позивачу ґрунтується виключно на постановах Кабінету Міністрів України, огляд яких не підтверджує доводи відповідача стосовно того, що будь-яким із них визначений мінімальний розмір пенсії за віком для встановлення нижчого рівня пенсії, у тому числі інвалідам, внаслідок захворювання від аварії на ЧАЕС.   

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституція України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституція та законами України.

Згідно до ч.1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод чи інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тому вимоги позивача до Управління Пенсійного фонду України в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська підлягають частковому задоволенню.

Вимоги позивача до Управління праці та соціального захисту населення Індустріального району м. Дніпропетровська підлягають частковому задоволенню, оскільки згідно ст.48 Закону України  “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою  передбачено, що учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕ 2 категорії виплачується щорічна допомога на оздоровлення у розмірі п’яти мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Відповідно до ст.71 Закону України   “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”,  дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Згідно зі ст.67 Закону України   “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, конкретні  розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій підвищуються  Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.   

Відповідно до ст. 53 Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік» розмір мінімальної  заробітної плати з 01.01.2010 року склав 869 грн.; з 01.04.2010 року –884 грн.; з 01.07.2010 року –888 грн.; з 01.10.2010 року  -907 грн.; з 01.12.2010  року -922 грн.     

Пункт 6 ч.1 ст.92 Конституції України виключно законами визначаються, зокрема основи соціального захисту, а  її  ст.75 установлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент –Верховна Рада. Конституція не надала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останні –своїми нормативно-правовими  актами змінювати положення законів.

Оскільки   Верховною Радою дія ст.48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” протягом 2010 рік  не призупинялася, виходячи   із вищевикладеного дії відповідача щодо   виплати не в повному обсязі допомоги на оздоровлення  є  противоправними та вимога  щодо  здійснення  перерахунку  та виплати  (доплатити)  позивачу щорічної допомоги на оздоровлення згідно  ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за  2010 рік підлягає задоволення.

Що стосується вимог позивача до Центру по нарахуванню і виплати допомог та здійсненню контролю за правильністю призначення та виплати пенсій цільових і грошових допомог, то вони задоволенню не підлягають, оскільки Центр не призначає та не виплачує щорічну допомогу на оздоровлення, згідно Розпорядження Головного Управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації від 29.12.2009 року № 6179/10-04/1.

Вимоги позивача про стягнення з відповідачів понесених позивачем затрат на правову допомогу в розмірі 500 грн. задоволенню не підлягають, оскільки були витрачені за оплату послуг адвоката з написання адміністративного позову, а не за участь в розгляді справи, як то передбачено ст. 90 КАС України.

Відповідно до ст. 94 КАС України  судові витрати віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 11, 17, 23, 122, 161-163, 256 КАС України, суд  -  

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 -  задовольнити частково.

Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1  пенсії  - неправомірними.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська здійснити ОСОБА_1  перерахунок пенсії з 27.06.2010 року по 27.12.2010 року відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Визнати противоправними дії Управління праці та соціального захисту населення  Індустріальної районної у м. Дніпропетровську  Ради   щодо нарахування та виплати у 2010 році  ОСОБА_1  допомоги на оздоровлення у розмірі меншому, ніж встановлено статтею 48  Закону України «Про статус  та соціальний захист  громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати  Управління  праці та соціального захисту населення  Індустріальної районної у м. Дніпропетровську Ради здійснити нарахування ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік згідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист  громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та виплатити  донараховані суми.

В решті позову - відмовити.

Стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська,  Управління праці та соціального захисту населення  Індустріальної районної у м. Дніпропетровську  Ради солідарно на користь  держави судові витрати по справі в сумі 3 грн. 40 коп.

Постанову  може  бути оскаржено в апеляційному порядку через Індустріальний районний суд  шляхом подачі у 10-ти денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги.

Суддя:                                                                                                       В.П. Мороз