Справа №: 1-238/10

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        16 лютого 2011 року                                                    м.Андрушівка

Андрушівський районний суд Житомирської області в складі :

головуючого  судді     Брагіна В.І.

при секретарі                 Лавренчук Л.М.

з участю прокурора     Кравчук Н.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Андрушівка кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,уродженця м.Житомира,українця,гр-на України,з середньою     

освітою,не працюючого,розлученого,маючого на утримані сина: ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_3,проживаючого :  АДРЕСА_1,судимого :

- 23.12.2002 року Андрушівським районним судом Житомирської області за ст.ст. 15 ч.2,185 ч.4, 69 КК України до позбавлення волі на термін 3 роки 6 місяців,звільненого умовно-достроково постановою Богунського районного суду м.Житомира від 10.12.2004 року на невідбутий строк 1 рік 1 міс.18 дн.,-

за ст.164 ч.1 КК України,-

                                                                 встановив :

Згідно рішення Андрушівського районного суду Житомирської області №2-917 від 20 листопада 2008 року ОСОБА_1 був зобов’язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання сина: ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу,але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитини відповідного віку щомісячно,починаючи з 28 жовтня 2008 року і  до його повноліття.З 01.03.2010 року по 01.11.2010 року підсудний злісно ухилявся від сплати аліментів - аліменти на утримання сина не сплачував,ніякої матеріальної допомоги на утримання дитини не надавав,незважаючи на неодноразові попередження державної виконавчої служби в Андрушівському районі,допустивши заборгованість по них,станом на 01.11.2010 року 1846 грн. 80 коп.

В судовому засіданні підсудний свою вину визнав повністю, пояснив,що згідно рішення Андрушівського районного суду Житомирської області № 2-917 від 20 листопада 2008 року він був зобов’язаний сплачувати аліменти на утримання неповнолітнього сина: ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_3. З 28 жовтня 2008 року по лютий 2010 року він аліменти сплачував у повному обсязі та щомісячно.  Починаючи з березня 2010 року він аліменти не сплачував,ніякої матеріальної допомоги на утримання дитини не надавав,незважаючи на неодноразові попередження державної виконавчої служби в Андрушівському районі.Офіційно він ніде не працевлаштовувався щоб в нього не відраховували кошти в рахунок аліментів та на обліку в Андрушівському районному центрі зайнятості не перебуває та не підшукує собі роботу, хоча працездатний.Він усвідомлює,що повинен сплачувати аліменти.В скоєному розкаюється,обіцяв погасити заборгованість по аліментам,просив суворо не карати.

Крім визнання вини підсудним,його вина в інкримінованому йому злочині  доведена дослідженими в судовому засіданні  доказами :

Так,з копії виконавчого листа №2-917 від 20.11.2008 року,вбачається,що підсудний зобов’язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання сина: ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/4 частини всіх видів доходу,але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитини відповідного віку щомісячно,починаючи з 28 жовтня 2008 року і  до його повноліття. (а.с.6-7).

З довідки Державної виконавчої служби в Андрушівському районі видно,що підсудний з 01.03.2010 року по 01.11.2010 року не сплачував аліменти на утримання сина,заборгованість по них,станом на  станом на 01.11.2010 року становить 1846 грн. 80 коп. (а.с.4).

Як свідчить довідка  Андрушівського районного центру зайнятості № 01-12/2119 від 26.11.2010 року ОСОБА_1 на обліку в центрі не перебував,за допомогою до служби зайнятості щодо трудовлаштування не звертався (а.с.7).

Копії попереджень Державної виконавчої служби в Андрушівському районі  про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати аліментів з повідомленням розміру заборгованості,що постійно збільшувалась,які надсилались ОСОБА_1 свідчать про те,що він на них не реагував, аліменти не сплачував (а.с.15-17).

Перевіривши вищенаведені докази в їх сукупності,суд прийшов до висновку,що вина ОСОБА_1 в злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням суду аліментів на утримання дітей доведена повністю і кваліфікує його навмисні дії за ст.164 ч.1 КК України.

Обставин,що обтяжують  покарання підсудного не має.

Обставиною,що пом’якшує покарання підсудного є його щире каяття в скоєному злочині.

Обираючи покарання підсудному,суд враховує ступінь тяжкості вчиненого,те що злочин,передбачений ст.164 ч.1 КК України є злочином невеликої тяжкості;особу підсудного,який повністю визнав свою вину і розкаявся у вчиненому,позитивно характеризується по місцю проживання, частково погасив заборгованість по аліментам.Виходячи з викладеного суд  вважає,що виправлення підсудного можливе без ізоляції від суспільства, тому обирає йому покарання у вигляді громадських робіт.

Цивільний позов не заявлений,речові докази та судові витрати відсутні.

Керуючись ст.ст.323,324 КПК України,суд,-

                                                                     засудив :

ОСОБА_1 за ст.164 ч.1 КК України визнати винним і призначити йому покарання  - 90 (дев’яносто) годин громадських робіт.

Міру запобіжного заходу до набрання вироком законної чинності стосовно засудженого обрати у вигляді підписки про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Андрушівський районний суд Житомирської області  протягом 15 діб з моменту його проголошення.

                Суддя:В. І. Брагін