Справа №  2-239/11    

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2011 року Ворошиловський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого: судді Князькова В.В.

при секретарі: Леонтьєвій Д.Д.,

за участі: позивача ОСОБА_1, представника відповідача Беліченко С.С.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку справу за позовом ОСОБА_1 до Комунальної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби про зміну дати та формулювання причин звільнення, стягнення заробітної плати, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки при звільненні, моральної шкоди, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 19.11.2009 року звернувся до суду з даним позовом до відповідача, а 18.06.2010 року звернувся із уточненим позовом, посилаючись на наступні обставини: з 1 січня 2009 року він уклав з відповідачем - Комунальною спеціалізованою аварійно - рятувальною службою (КСАСС) контракт на один рік на роботу на посаді матроса-рятувальника в Донецькій АСВС №1 і був переведений згідно наказу для подальшої роботи за контрактом.

Зазначає, що до укладення контракту, він працював матросом-рятувальником за договором на невизначений термін із 01.11.2008 року з окладом 1136 грн. в місяць.

Згідно колективному договору та трудовому законодавству (ст.97 КЗпП України), йому повинні були підвищувати оплату праці на коефіцієнти: 1,2 - мінімальна тарифна ставка 1 розряду в розмірі 120% розміру мінімальної зарплати; 1,15 - регіонального коефіцієнта, що враховує перевищення прожиткового мінімуму в Донецькій області; 1,67 - міжрозрядних тарифний коефіцієнт по підгалузях і видах робот ЖКГ.

Йому ж застосували занижені коефіцієнти 1,08, що знайшло підтвердження в акті перевірки №05-01-098/0009 від 06.06.2008 року ТДІП в Донецькій області, де сказано, що тарифні ставки і посадові оклади встановлюються підприємствами з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

До укладення контракту мінімальна зарплата складала 545 грн. На момент укладення контракту розмір мінімальної зарплати становив 605 грн. (З 1.11.08 р.).

Протягом терміну дії контракту мінімальна зарплата змінювалася у бік збільшення неодноразово: з 1.04.09 р. - 625 грн., з 1.07.09 р. - 635 грн., з 1.10.09 р. - 650 грн. на коефіцієнти відповідно: 1,033; 1,016; 1,024.

Вважає, що керівництво служби зобов'язане було застосувати перераховані коефіцієнти і збільшити його зарплату.

За період роботи на посаді матроса - рятувальника з 1.11.2008 р. по день звільнення йому недоплатили по зарплаті 3844,48 грн. (різниця між належною і виплаченою зарплатою з урахуванням коефіцієнтів підвищення мінімальної зарплати) згідно пунктів 8 і 10 контракту з розрахунку:

- 2008 р.:

·          листопад: 545 х 1.2 х 1.15 х 1.67 = 1256 х 1,033 - 1136 = 161 грн.,

·          грудень: 605 х 1.2 х 1.15х 1.67 = 1394,28 х 1,033 - 1136 = 304,29 грн.

- 2009 р.:

·          січень: 605 х 1.2 х 1.15 х 1.67 = 1394,28 х 1,033 - 1136 = 304,29 грн.,

·          лютий: 605 х 1.2 х 1,15 х 1,67 = 1394,28 х 1,033 - 1136 = 304,29 грн.,

·          березень: 605 x 1,2 x 1,15 x 1,67 = 1394,28 x 1,033 - 1136 = 304,29 грн.,

·          квітень: 625 х 1,2 х 1,15 х 1,67 = 1440,37 х 1,016 - 1136 = 327,42 грн.,

·          травень: 625 х 1,2 х 1,15 х 1,67 = 1440,37 х 1,016 - 1136 = 327,42 грн.,

·          червень: 625 x 1,2 x 1,15 x 1,67 = 1440,37 x 1,016 - 1136 = 327,42 грн.,

·          липень: 635 x 1,2 x 1,15 x 1,67 = 1463,42 x 1,024 - 1136 = 362,54 грн.,

·          серпень: 635 х 1,2 х 1,15 х 1,67 = 1463,42 x 1,024 - 1136 = 362,54 грн.,

·          вересень: 635x 1,2 x 1,15 x 1,67 = 1463,42 x 1,024 - 1136 = 362,54 грн.

·          жовтень: 650x 1,2 x 1,15 x 1,67 = 1497,99 x 1,023 - 1136 = 396,44 грн.

Зазначає, що відповідно до пунктів 8 і 10 контракту за виконання обов'язків, передбачених контрактом та посадової інструкції, йому встановили посадовий оклад у розмірі 1136 грн., який повинен був коригуватися в залежності від розміру мінімальної заробітної плати та індексу інфляції.

Замість виконання прийнятих зобов'язань за контрактом адміністрація служби, вказує позивач, стала на шлях систематичних порушень його умов, колективного договору та чинного трудового законодавства. В порушення підписаного контракту, колективного договору і законодавства про працю відповідач не виконував умов щодо підвищення посадового окладу, мотивуючи це тим, що новий штатний розклад в ГУ МНС обласної державної адміністрації (ОДА) та в ОДА відмовляються погоджувати, без якого начальник КСАСС не має права затверджувати його.

Актом перевірки №05-01-098/0009 від 6.06.2008 року Територіальної державної інспекції праці в Донецькій області були виявлені занижені посадові оклади та тарифні ставки, встановлені працівникам служби в штатному розкладі у порівнянні з чинним законодавством. Це було порушенням статей 96, 97 КЗпП України, статей 5, 11, 14 Закону України «Про оплату праці», генеральної і галузевої (регіональної) угод і пропонувалося адміністрації служби усунути дані порушення, але вони так і не були усунені.

Позивач зазначив, що ці ж порушення були встановлені і КРУ Донецької області, яке своїм листом від 15.10.08 р. №06.10/3470 зобов'язало адміністрацію служби провести донарахування та виплату працівникам підприємства посадових окладів, внаслідок їх заниження. Але посадові оклади працівників служби залишилися на колишньому рівні з вини відповідача.

В порушення вимог ст.34 Закону України «Про оплату праці»,зазначає позивач, йому не була своєчасно нарахована і виплачена компенсація втрати частини зарплати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, а також індексація у зв'язку з інфляцією.

Зарплата за лютий 2009 р. була виплачена 24 квітня 2009 р., а за березень 2009 р. виплачена 8 травня 2009 р. Індексація була виплачена тільки 11.08.2009 р. в сумі 464,95 грн., а компенсація за порушення термінів виплати зарплати в сумі 65,15 грн. тільки 2 жовтня 2009 р. після його звернення до Територіальної інспекції праці Донецької області 28.09.2009 р. доплачено в сумі 89,61 грн. при звільненні у жовтні 2009 р.

В порушення ст.110 КЗпП України та колективного договору відповідачем не видавалися працівникам копії особових рахунків, що позбавляло можливості контролювати розміри і види нарахувань і сум утримань. Копії особового рахунку стали видавати тільки в серпні 2009 р. після чергової перевірки інспекції праці у серпні 2009 р.

В порушення ст. 115 КЗпП Україна зарплата видавалася тільки один раз на місяць.

Зазначив, що згідно наказу відповідача йому надали щорічну відпустку з 06.07.2009 р. по 02.08.2009 р., але зарплату за час щорічної відпустки він отримав замість 3 липня тільки 28.07.2009 р. в кінці відпустки, що є порушенням ч.3 ст. 115 КЗпП України, що передбачає виплату зарплати за час щорічної відпустки не пізніше, ніж за три дні до його початку.

14 вересня 2009 р. в порушення контракту та ст.31 КЗпП України, яка забороняє керівництву служби вимагати виконання роботи, не обумовленої трудовим договором, його зобов'язали переносити меблі, підмітати і мити підлоги в кабінеті заступника начальника служби. За відмову виконувати незаконну вказівку мити підлогу і підмітати в кабінеті заступника начальника служби йому наказом по КСАСС від 18.09.2009 р. №36-ОД оголосили догану.

Крім перелічених порушень, вказує позивач, територіальною державною інспекцією праці в Донецькій області були виявлені ще безліч порушень трудового законодавства та колективного договору, що знайшли підтвердження в актах перевірки, за що на начальника служби був складений протокол про адміністративне порушення і було наказано усунути допущені порушення, що не було зроблено.

Зазначив, що це стало з його боку підставою для дострокового припинення контракту 23.09.09 року. Відповідачем йому в цьому було незаконно відмовлено, чим були порушені його права, передбачені контрактом і ст.39 КЗпП України і що було зазначено в матеріалах перевірки інспекції праці.

Крім того, зазначає позивач, керівництво служби стало на шлях шахрайства. Запропонувало продовжувати роботу, пообіцявши скасувати наказ про дисциплінарну відповідальність. Згодом наполягало на відкликанні його заяви про дострокове припинення контракту від 23.09.2009 р. і вимагало потім, щоб він відкликав і заяви, подані до прокуратури і інспекції праці. Він відмовився відкликати свої заяви. Тоді керівництво служби замість дострокового припинення контракту та видачі трудової книжки 23.09.2009 р. прийняло рішення звільнити його наказом №40 - ОД від 29.10.2009 року за п.4 ст.40 КЗпП України за прогули 26, 28, 30 вересня та 2 жовтня 2009 р.

Із посиланням на ст.44 КЗпП України, у зв’язку із достроковим розірванням контракту з-за порушення його умов, а також колективного договору і трудового законодавства, просив стягнути з відповідача на свою користь 3-х місячну вихідну допомогу у розмірі 3663 грн.

Також просив стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки повного розрахунку, що станом на 18.06.2010 року складає 16145,38 грн., з розрахунку: (60,02 х 269), де 60,02 грн. - одноденний заробіток; 269 - кількість днів затримки розрахунку із 23.09.2009 р. по 18.06.2010 р.

З посиланням на ст.237-1 КЗпП України зазначив, що несвоєчасна виплата зарплати та інші порушення законних прав, викладених вище, призвели до моральних страждань і принижень протягом тривалого періоду, які він оцінює у 3000 грн.

Також просив: визнати порушеними його права на дострокове припинення контракту, змінити дату і формулювання причини звільнення його з роботи, зазначивши: «достроково припинити контракт 23.09.2009 р. у зв'язку з порушенням з боку адміністрації умов контракту, трудового законодавства та колективного договору»; визнати наказ від 18.09.2009 р. №36-ОД про притягнення його до дисциплінарної відповідальності незаконним і зобов'язати керівництво служби скасувати його; стягнути на його користь різницю між виплаченою та належною заробітною платою у розмірі 3844,48 грн.

В судовому засіданні позивач підтримував заявлені вимоги, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позов задовольнити. Не заперечував, щоб на його користь були стягнута різниця між виплаченою йому та належною до виплати заробітною платою у розмірі 3446 грн. 21 коп.

Представник відповідача Беліченко С.С. у судовому засіданні позов не визнав і суду пояснив, що:

- по-перше, позивачем в позовній заяві вказані невірні та неправді факти, тобто такі, що не відповідають дійсності. Як стверджує позивач, йому було винесено догану наказом №36-ОД від 18.09.2009 року за небажання мити поли та підмітати в кабінеті заступника начальнику служби. Також позивач стверджує, що за його заявою про дострокове закінчення контракту від 23.09.2009 року, йому було незаконно відмовлено, також звертають увагу суду на заяву від 23.09.2009 року яку надав позивач. Також позивач звинуватив керівництво служби у шахрайстві та вказав що усі факти порушення його прав встановлені в матеріалах перевірок інспекції праці та прокуратури, що були порушені за його заявою;

- по-друге, позивачем порушені строки та порядок оскарження притягнення його до дисциплінарної відповідальності та звільнення згідно ст.150, ст.233 КЗпП України, де встановлено місячний термін з дня вручення наказу про звільнення, або з дня видачі трудової книжки. Тобто взагалі порушені вимоги глави 15-1 КЗпП України. Наказ про притягнення до дисциплінарної відповідальності було видано 18 вересня 2009 року, наказ про звільнення 29 жовтня 2009 року, які, до речі, не були оскаржені та скасовані.

Зазначають, що позивачем до керівництва відповідача було подано заяву від 23.09.2009 року з проханням достроково розірвати контракт від 01.01.2009 року, у зв'язку з недотриманням з боку адміністрації трудового законодавства та умов колективного договору, контракту.

Однак, дата звільнення та саме в чому порушуються адміністрацією законодавство про працю, умов колективного договору, умов контракту, або рішення суду, відповідних компетентних органів про встановлення фактів порушення відносно позивача, у зверненні не зазначено.

На дану заяву керівником накладена резолюція (якої до речі не має у заяві яку надав до суду позивач), що заява позивача не підлягає задоволенню у зв'язку з тим, що обставини для дострокового розірвання контракту є необґрунтованими. Тобто керівництво служби не може опиратися лише на внутрішнє твердження та думку позивача. Дана резолюція позивачу була зачитана у присутності інших працівників служби. Підтвердженням цього факту є матеріали перевірки Територіальної державної інспекції праці у Донецькій області від 14.10.2009 року, яка проводилась за зверненням позивача, та матеріли перевірки прокуратури Ворошиловського району м. Донецька.

18.09.2009 року наказом №36-ОД за нетактичну поведінку (невиконання вказівки начальника РС №1 м. Донецька, висловлювання нецензурною мовою в присутності підлеглих, провокуючу поведінку) до безпосередньо начальника служби, згідно рапорту начальника рятувальної станції №1 від 17.09.2009 року, а не як стверджує позивач за небажання мити поли та підмітати в кабінеті заступника начальнику служби, матросу-рятівнику ОСОБА_1, тобто позивачу, оголошено догану.

Наказом №40-ОД від 29.10.2009 року за допущені прогули без поважних причин: 26.09.2009 року, 28.09.2009 року, 30.09.2009 року, 02.10.2009 року позивача було звільнено з посади на підставі п.4 ст.40 КЗпП України - за прогули, про що була дана згода профспілкового комітету служби від 27.10.2009 року №4.

Даний факт було перевірено та підтверджено прокуратурою Ворошиловського району м. Донецька за заявою самого позивача, про що суду надаються відповідні докази - матеріали перевірки та її результати від 15.01.2010 року.

Отже, зазначає представник відповідача, за результатами перевірок, які ініціював позивач не було не тільки встановлено фактів порушення, на які вказує позивач у позові, а й ще доказано правомірність дій керівництва служби і порушення трудового законодавства, трудової дисципліни з боку позивача.

Відносно сплати тримісячної вихідної допомоги за порушення умов контракту також заперечували та зазначили, що підставою для звільнення було порушення з боку позивача трудової дисципліни - прогули, а також наявність догани за безпринципну на нахабну поведінку.

Зазначили, що відносно вимоги щодо сплати різниці між сплаченою та належною зарплатою
заперечують повністю.

Відповідач - Комунальна спеціалізована аварійно-рятувальна служба є
неприбутковою організацією, фінансується з обласного бюджету (довідка УДК у м. Донецьку
від 15.10.2008 року) засновником служби - Донецькою обласною радою, з
подальшим погодження розподіляння коштів та витрат з Управлінням з питань НС та у
справах ЗН від наслідків Чорнобильської катастрофи Донецької облдержадміністрації.
Штатний розпис відповідача, згідно п.6.2. Статуту, затверджується та погоджується з
засновником - Донецькою обласною радою та Управлінням з питань НС та у справах ЗН від
наслідків Чорнобильської катастрофи Донецької облдержадміністрації.

Також, у відповідності до ст.10 Закону України «Про аварійно-рятувальні служби»- структура і штатний розпис комунальних та аварійно-рятувальних служб громадських організацій визначаються органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями, що створюють ці служби.

Отже, робить висновок представник відповідача, керівництво служби не має можливості та законних повноважень самостійно розподіляти бюджетні кошти, визначати об'єми та напрямки фінансування, а також вводити в дію штатний розпис.

Відповідач неодноразово відправляв на адресу Обласної ради та Управління з питань НС листи та штатні розписи з проханням підвищення розмірів посадових окладів працівникам служби. Але у відповідь отримували або відмови, або взагалі звернення залишалися без відповіді (листи від 15.07.2008 року, від 27.06.2008 року, від 04.08.2008 року, пояснювальна записка та штатний розпис від 01.07.2008 року).

Вважає, що вини відповідача у невідповідному розмірі посадових окладів та несвоєчасної виплати заробітної плати не має.

Згідно ст.1166, ст.1167 ЦК Украйни майнова та моральна шкода, що були нанесені фізичній
особі відшкодовуються особою, що його спричинила. В даному випадку - це Донецька
обласна рада та Управління з питань НС.

Щодо стягнення моральної шкоди зазначили, що позивачу взагалі не наносилось ніякої шкоди, його права не були порушені, звільнення відбулося у відповідності до законодавства України про працю, а отже відсутній причинний зв'язок щодо отримання позивачем моральної шкоди у вигляді страждань та принижень.

Також просив відмовити з питання стосовно стягнення середнього заробітку за затримку повного розрахунку при звільненні, адже: згідно даними бухгалтерського обліку - виписка з особового рахунку за 29.10.2009 рік, платіжного доручення №248 від 29.10.2009 року та відомості зарахувань КСАРС, позивач отримав усі належні йому кошти в день звільнення 29.10.2009 року –1258,99 грн.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, свідка, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.3 ст.38 КЗпП України, працівник має право у визначений ним строк  розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк,  а  також строковий  трудовий  договір  до  закінчення  строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Як встановлено в судовому засіданні, 01.01.2009 року позивач ОСОБА_1 уклав із Комунальною спеціалізованою аварійно - рятувальною службою (КСАСС) контракт на один рік на роботу на посаді матроса-рятувальника в Донецькій аварійно-рятувальній водній станції №1 (а.с.12).

18.09.2009 року наказом начальника Комунальної спеціалізованої аварійно - рятувальної служби №36-ОД, згідно рапорту начальника рятувальної станції №1 від 17.09.2009 року, за нетактичну поведінку (невиконання вказівки начальника РС №1 м. Донецька, висловлювання нецензурною мовою в присутності підлеглих, провокуючу поведінку) до безпосередньо начальника служби матросу-рятівнику ОСОБА_1, тобто позивачу, було оголошено догану (а.с.29).

Наказом №40-ОД від 29.10.2009 року за допущені прогули без поважних причин: 26.09.2009 року, 28.09.2009 року, 30.09.2009 року, 02.10.2009 року та, враховуючи, що раніше, відповідно до наказу №36-ОД від 18.09.2009 року позивачу було оголошено догану, ОСОБА_1 було звільнено з посади на підставі п.4 ст.40 КЗпП України - за прогули, на що була надана згода профспілкового комітету служби від 27.10.2009 року №4 (а.с.16).

Позивач вважає вказані накази незаконними.

На підтвердження своїх доводів про незаконність наказу №36-ОД від 18.09.2009 року позивач робить посилання на те, що його було винесено у зв’язку із тим, що він відмовився виконувати незаконне, оскільки, виконання таких обов’язків не передбачене його функціональними обов’язками, розпорядження заступника начальнику служби про миття полу та підмітати у кабінеті вказаного заступника начальника.

Однак у судовому засіданні, як в ході пояснень позивача, так і в ході допиту свідка ОСОБА_3, було встановлено, що 14.09.2009 року під час роботи на своєму робочому місці позивач ОСОБА_1, не погоджуючись із вказівками керівництва служби, у присутності свого безпосереднього керівника – начальника рятувальної станції №1 ОСОБА_3, інших працівників служби, у порушення п.3.1. розділу III Правил внутрішнього трудового розпорядку для працівників Комунальної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби, допустив нецензурні висловлювання, тим самим, проявив не тактичне, не поважне ставлення до керівництва служби, оточуючих працівників.

Враховуючи зазначені обставини суд приходить до висновку, що відповідач правомірно, із врахуванням ступеню тяжкості вчиненого позивачем проступку, обставин, за яких було вчинено проступок – у присутності інших працівників, піддав позивача дисциплінарному стягненню у вигляді догани.

Також у судовому засіданні встановлено, що 23.09.2009 року позивачем ОСОБА_1 на ім’я начальника Комунальної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби було написано заяву про дострокове розірвання, укладеного ним –позивачем,  01.01.2009 року контракту через невиконання із боку адміністрації трудового законодавства, умов контракту та колективного договору.

Після написання даної заяви позивач перестав виходити на роботу і, відповідно, не вийшов на наступні зміни: 26.09.2009 року, 28.09.2009 року, 30.09.2009 року, 02.10.2009 року.

У судовому засіданні позивач не заперечував даного факту, пояснивши, що вважав, що має право не виходити на роботу після написання ним заяви.

Однак зазначене твердження не може бути прийняте судом до уваги, оскільки, у заяві на розірвання договору позивачем, у порушення вимог ч.3 ст.38 КЗпП України, не зазначено строк із якого він вимагає розірвати трудовий договір.

Доводи позивача про порушення із боку відповідача трудового законодавства, умов контракту та колективного договору, у даному випадку, оскільки, не зазначено дату розірвання договору, не мають значення.

Також у судовому засіданні встановлено, що після 2.10.2009 року позивач знов вийшов на роботу, тоб то, продовжив трудові відносини із відповідачем, і був допущений до роботи (а.с.107-108).

Таким чином, невихід позивача на роботу: 26.09.2009 року, 28.09.2009 року, 30.09.2009 року, 02.10.2009 року відповідачем правомірно було кваліфіковано як прогул без поважних причин.

Будь-яких поважних причин невиходу на роботу у вищезазначені дні, позивачем суду не надано.

Враховуючи вкладене, суд приходить до висновку, що оскаржуваний наказ №40-ОД від 29.10.2009 року про звільнення ОСОБА_1 з посади на підставі п.4 ст.40 КЗпП України - за прогули, є законним та обґрунтованим, у зв’язку із чим, у задоволенні позову у вказаній частині, а саме: про визнання порушеними права позивача на дострокове припинення контракту, змінити дату і формулювання причини звільнення його з роботи, зазначивши: «достроково припинити контракт 23.09.2009 р. у зв'язку з порушенням з боку адміністрації умов контракту, трудового законодавства та колективного договору», необхідно відмовити.

Враховуючи, що із боку відповідача не було допущено порушень діючого законодавства при звільненні, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позову в частині стягнення на його користь 3-х місячної вихідної допомоги у розмірі 3663 грн.

Відповідно до вимог ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми повинні бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

У судовому засіданні встановлено, що при звільненні з роботи 29.10.2009 року відповідач повинен був виплатити позивачу заборгованість із заробітної плати у вигляді різниці між сплаченою йому заробітною платою та заробітною платою, нарахованою із врахуванням коефіцієнту підвищення мінімальної заробітної плати, в сумі 3446 грн. 21 коп.

Сторони у суді не заперечували суми заборгованості, у зв’язку із чим, вказана сума, у відповідності із положеннями ст..116 КЗпП України, підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Також, з огляду на те, що відповідач дотепер не виплатив позивачу заборгованість по заробітній платі і не навів ніяких доказів поважності причин її несплати, в силу ст.117 КЗпП України, з нього підлягає до стягнення на користь позивача середній заробіток за увесь час затримки по день фактичного розрахунку.

Заробітна плата позивача за 2 місяці роботи, що передували звільненню: серпень 2009 року (1280,22-81,74)=1198,48 грн., де: 1280,22 грн. –заробітна плата за серпень 2009 року, 81,74 грн. –сума відпускних; вересень 2009 року –1022,09 грн.

Кількість виходів у зазначені дні складає, відповідно: 19 та 18 днів.

Середньоденний заробіток складає: 1198,48+1022,09:(19+18)=60,02 грн.

Середній заробіток за увесь час затримки становить: 60,02х352=21127,04 грн., де: 352 дні –кількість днів затримки розрахунку.

Однак, враховуючи ту обставину, що несвоєчасне не проведення розрахунку мало місце частково не з вини відповідача, оскільки, у судовому засіданні встановлено, що відповідач - Комунальна спеціалізована аварійно-рятувальна служба є неприбутковою організацією, фінансується з обласного бюджету (довідка УДК у м. Донецьку від 15.10.2008 року, а.с.66) засновником служби - Донецькою обласною радою, з подальшим погодження розподіляння коштів та витрат з Управлінням з питань НС та у справах ЗН від наслідків Чорнобильської катастрофи Донецької облдержадміністрації. Штатний розпис відповідача, згідно п.6.2. Статуту, затверджується та погоджується з засновником - Донецькою обласною радою та Управлінням з питань НС та у справах ЗН від наслідків Чорнобильської катастрофи Донецької облдержадміністрації.

У відповідності до ст.10 Закону України «Про аварійно-рятувальні служби»- структура і штатний розпис комунальних та аварійно-рятувальних служб громадських організацій визначаються органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями, що створюють ці служби.

Таким чином, керівництво служби не має можливості та законних повноважень самостійно розподіляти бюджетні кошти, визначати об'єми та напрямки фінансування, а також вводити в дію штатний розпис.

Відповідач неодноразово відправляв на адресу Обласної ради та Управління з питань НС листи та штатні розписи з проханням підвищення розмірів посадових окладів працівникам служби. Але у відповідь отримували або відмови, або взагалі звернення залишалися без відповіді (листи від 15.07.2008 року, від 27.06.2008 року, від 04.08.2008 року, пояснювальна записка та штатний розпис від 01.07.2008 року, а.с.67-72).

Таким чином, вказана сума середнього заробітку за увесь час затримки по день фактичного розрахунку підлягає зменшенню до 3446 грн. 21 коп., які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача.

Згідно зі статтею 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику проводиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Суд вважає, що невиплатою заробітної платні за період часу з моменту звільнення –29.10.2009 року і до моменту винесення рішення суду –17.03.2011 року, відповідач поставив позивача в скрутне матеріальне становище, через що були істотно порушені його життєво-побутові зв'язки, що склалися, оскільки, він з вини відповідача впродовж тривалого періоду часу не мав можливості одержати і використати на свої потреби і потреби сім'ї грошову суму, що змусило позивача прикладати додаткові зусилля по організації свого життя, і, крім того, відповідач порушив його конституційне право на отримання оплати за працю.

Все це викликало для позивача значні моральні переживання і страждання, які суд оцінює в 1000 грн. і вважає за необхідне стягнути, відповідно до ст.237-1 КЗоТ України, їх на його користь з відповідача.

В силу ст.88 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача в дохід держави судовий збір в сумі 78,92 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 120 грн.

Всього підлягає стягненню з відповідача на користь позивача: 3446,21+3446,21+1000=7892,42 грн.

Середній заробіток за один місяць в сумі: 1136 грн., підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача, негайно.

На підставі ст.ст.116, 117, 235, 237-1 КЗпП України та, керуючись ст.ст.213-215, 367 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунальної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби про зміну дати та формулювання причин звільнення, стягнення заробітної плати, вихідної допомоги, середнього заробітку за час затримки при звільненні, моральної шкоди –задовольнити частково.

Стягнути з Комунальної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби на користь ОСОБА_1: заборгованість із заробітної плати у вигляді різниці між сплаченою йому заробітною платою та заробітною платою, нарахованою із врахуванням коефіцієнту підвищення мінімальної заробітної плати, в сумі 3446 грн. 21 коп.; середній заробіток за увесь час затримки по день фактичного розрахунку –3446 грн. 21 коп., моральну шкоду у сумі 1000 грн., а всього: 7892 грн. 42 коп.

Стягнути з Комунальної спеціалізованої аварійно-рятувальної служби в дохід держави судовий збір в сумі 78,92 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 120 грн.

Рішення в частині стягнення середнього заробітку за один місяць в сумі 1136 грн., підлягає негайному виконанню.

У задоволенні позову в частині зміни формулювання звільнення ОСОБА_1 у наказі №40-од від 29.10.2009 року; визнання наказу №36-од від 18.09.2009 року про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності; стягнення вихідної допомоги –відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через даний суд протягом 10 днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення надруковано у нарадчій кімнаті у одному примірнику.

Суддя Ворошиловського районного суду

м. Донецька                                                                                                   Князьков В.В.